Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №420/442/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:

- Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які виразилися у прийнятті рішення щодо відмови у звільнені ОСОБА_1 на підставі рапорту, який був зареєстрований у системі вхідної кореспонденції військової частини НОМЕР_1 за №31/12468/25-Вн 11.02.2025 від 11.02.2025, про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи ІI групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі рапорту, який був зареєстрований у системі вхідної кореспонденції військової частини НОМЕР_1 за №31/12468/25-Вн 11.02.2025 від 11.02.2025 року, про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що є військовослужбовцем та станом на даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, за твердженнями позивача, він має право на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 із застосуванням п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232- XII), а саме - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, у зв`язку із чим особисто звертався до відповідача, однак отримав відмову у звільненні, яку вважає протиправною, прийнятою без належного дослідження фактичних обставин на підставі хибних висновків, що й зумовило подання цього позову до суду.

Ухвалою суду від 07.01.2026 відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1 повністю, вважає відмову у звільненні обґрунтованою та законною, оскільки альтернативних дій у начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню по подальшого звільнення позивача не було, окрім як відмовити у задоволені рапорту.

На думку відповідача, з огляду на вимоги п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для звільнення позивачу необхідно надати: документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю І або ІІ групи; документи, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

У разі, якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення наявні, також військовослужбовець додатково має надати докази того, що членам сім`ї необхідний постійний догляд за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідач звертає увагу, що в наданій позивачем до рапорту довідці до акта огляду МСЕК 12 ААГ №888606 від 06.11.2024, якою підтверджено встановлення батьку позивача інвалідності ІІ групи, не зазначено необхідність здійснення за ОСОБА_2 «постійного догляду». Сама по собі наявність інвалідності ІІ групи у батька позивача не надає право на звільнення за сімейними обставинами, оскільки має бути взаємозв`язок між інвалідністю ІІ групи та необхідністю здійснення постійного догляду за такою особою.

Тобто, довідка до акта огляду МСЕК 12 ААГ №888606 від 06.11.2024 підтверджує лише наявність інвалідності, необхідність здійснення постійного догляду - не підтверджує.

В даному випадку, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, якій МСЕК не визначила необхідність здійснення постійного догляду, а пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено альтернативного варіанту підтвердження необхідності здійснення постійного догляду у вигляді надання висновку ЛКК.

Також відповідач зауважує, що до рапорту долучений Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 20.01.2025 хоча й відповідає встановленій формі та містить всі необхідні реквізити визначені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, проте, не є належним та допустимим доказом необхідності здійснення «постійного догляду» за ОСОБА_2 , оскільки не містить таких рекомендацій. В той же час, підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.

Крім того, за твердженнями відповідача, до рапорту додатково не надані документи, які б свідчили про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , наприклад - наявність або відсутність інших рідних дітей у ОСОБА_2 , братів або сестер ОСОБА_2 , онуків ОСОБА_2 .

Позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначає, що позивач виконав усі вимоги, прямо передбачені законом, та надав належні й допустимі докази саме тієї обставини, яку законодавець визнає юридично значущою - необхідність здійснення постійного догляду, а не абстрактного статусу особи з інвалідністю. Тлумачення відповідачем норм законодавства є помилковим.

Позивач вважає, що аналіз пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у сукупності його змісту свідчить про те, що законодавець не ототожнює поняття «наявність інвалідності» та «необхідність здійснення постійного догляду», а розглядає їх як самостійні обставини, які підлягають окремому підтвердженню.

Твердження ж відповідача про те, що потреба у постійному догляді може підтверджуватися виключно шляхом зазначення відповідної відмітки у довідці МСЕК, на думку позивача, не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавства.

Відсутність відмітки МСЕК про потребу в постійному догляді у випадку особи з інвалідністю ІІ групи, як вважає позивач, не свідчить про відсутність такої потреби, а відповідає чинному порядку розмежування повноважень між МСЕК та ЛКК.

07.07.2026 позивачем до матеріалів справи додатково надано копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого щодо батька.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджується наявними у справі документами.

11.02.2025 року позивач звернувся до відповідача із рапортом на звільнення на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Вказаний рапорт був зареєстрований у системі вхідної кореспонденції військової частини НОМЕР_1 за № 31/12468/25-Вн 11.02.2025 р.

До рапорту позивачем були додані копії наступних документів: Витягу з реєстру територіальної громади; паспорту громадянина України НОМЕР_2 ; довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб; Витяг з Міграційної служби України; Свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; Свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; Довідки до акту огляду МСЕК №888606; Індивідуальної програми реабілітації інваліда (МСЕК) №952; Висновку ЛКК форми №080-4/о; додатку до форми №080-4/о, протокол №9 (ЛКК).

27.03.2025 Позивач отримав відповідь №08/22169/25-Вн на рапорт від військової частини НОМЕР_1 з відмовою на звільнення.

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, який розглядався у справі №420/11848/25.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року, яке було залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025, позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 , який був зареєстрований у системі вхідної кореспонденції військової частини НОМЕР_1 за №31/12468/25-Вн 11.02.2025 року, про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , який був зареєстрований у системі вхідної кореспонденції військової частини НОМЕР_1 за № 31/12468/25-Вн 11.02.2025 р., про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання указаних вище рішень, відповідачем було здійснено повторний розгляд рапорту позивача, за результатами чого листом від 07.12.2025 №08/92716/25-Вн надано відповідь, якою повідомлено про прийняття рішення про відмову щодо звільнення позивача з військової служби за результатами повторного розгляду рапорту від 11.02.2025 №31/12468/25-Вн.

У вказаній відповіді відповідач зазначив про:

- ненадання доказів на підтвердження відсутності у ОСОБА_4 інших дітей або повнолітніх онуків, наприклад витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження тієї чи іншої обставини; на підтвердження відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення;

- недотримання обов`язкової вимоги визначеної статтею 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» у вигляді не підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи - батьком позивача.

Зокрема, відповідач зазначив, що на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду позивач долучив листа без номера, без дати та без підпису; Звертаючись з рапортом від 11 лютого 2025 року №31/12468/25-Вн, у додатках до рапорту позивач зазначив цей лист, як «додаток до форми №080-4/0, протокол № 9». В свою чергу, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 не визначено надання будь-яких додатків до форми №080-4/0. У зв`язку, з чим листом від 02 березня 2025 року № 08/4781-25-Вих зроблений запит, щодо підтвердження надання вказаного листа. Відповідь на запит не надійшла. Відтак, вказаний лист без номера, без дати та без підпису (зазначений як додаток до форми № 080-4/0, протокол № 9) доданий позивачем як підтвердження необхідності здійснення постійного догляду не може бути взятий до уваги, оскільки вказаний лист не містить обов`язкових реквізитів, а саме: дата та номер документа, підпис посадових осіб, назва юридичної особи, назва документа, як належний та допустимий доказ необхідності здійснення постійного догляду. Окрім того, інформація відображена в листі не знайшла свого підтвердження. Відтак, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 888606 від 06.11.2024 підтверджує лише наявність II групи інвалідності у ОСОБА_5 . Доказів необхідності здійснення постійного догляду не надано. Сама по собі наявність інвалідності II групи у батька позивача не надає право на звільнення за сімейними обставинами, оскільки має бути взаємозв`язок між інвалідністю II групи та необхідністю здійснення постійного догляду за такою особою. Відтак, не дотримана обов`язкова вимога визначена статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Також, відповідач зазначив, що ступені спорідненості визначаються Податковим кодексом України (пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 розділу І). Членами сім`ї першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї другого ступеня споріднення вважаються рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. На підтвердження відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення, а саме дружини ОСОБА_5 надане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 01.04.2022. При цьому, не надано жодного документа, який свідчив би про відсутність у ОСОБА_5 інших дітей або повнолітніх онуків, наприклад витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження тієї чи іншої обставини.

Вважаючи протиправною таку відмову відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Як визначено статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі Закон №2232-XII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII

В силу вимог підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно п. 3 ч. 12 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно з п. 6 розділу 1 Положення № 1115/2009, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до п. 270 Положення № 1115/2009 звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", здійснюється:

1) начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби;

2) начальниками регіональних управлінь, ректором вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби - військовослужбовців, зазначених у підпункті 1 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно, які проходять службу у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах, вищому військовому навчальному закладі відповідно;

2-1) керівником розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби - усіх військовослужбовців у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно, які проходять службу в цьому розвідувальному органі (крім заступників керівника розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби);

3) Головою Державної прикордонної служби України - військовослужбовців, зазначених у підпунктах 1 та 2 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) включно;

4) Президентом України - військовослужбовців у військовому званні генерала (адмірала).

Звільнення військовослужбовців, крім Голови Державної прикордонної служби України, здійснюється лише тими посадовими особами, у яких вони перебувають у прямому підпорядкуванні згідно з номенклатурою посад.

Відповідач визнає, що відповідно до п. 270 Положення № 1115/2009 саме керівник Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України має право звільняти військовослужбовців, які проходять службу в Управлінні інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України та його територіальних підрозділах, з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

На підставі пункту 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Пунктом 279 Положення № 1115/2009 визначено, що військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Разом з цим, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII, а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону № 2232-XII. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII (п.307 Положення).

Таким чином, з 24 лютого 2022 року та по теперішній час, військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.

У спірному випадку, як встановив суд, вважаючи наявними підстави для звільнення згідно пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач звернувся із відповідним рапортом до свого безпосереднього начальника (командира), додавши до рапорту документи, перелік яких наведено вище.

За результатами розгляду рапорту позивача, відповідачем надано відповідь про відмову у задоволенні рапорту щодо звільнення, в обґрунтування якої відповідач вказав на те, що позивачем не підтверджено відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення та не підтверджено дотримання обов`язкової вимоги визначеної статтею 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме - необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи - батьком позивача.

Оцінюючи такі підстави відмови відповідача, суд зазначає, що наявність підстав для звільнення з військової служби (необхідність здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю II групи та відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд) має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таке Положення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 р. № 1317 (далі за текстом - Положення №1317), дійсне на час видачі батьку позивачу довідки до акту огляду МСЕК.

Згідно з пунктом 27 Положення № 1317 підставами для встановлення груп інвалідності є, зокрема:

для I групи - стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;

для ІІ групи - стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

При цьому, критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

З огляду на вищевикладене, лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як для осіб з ІІ групою інвалідності за загальним правилом властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Тому, для осіб з II групою інвалідності необхідність догляду визначається індивідуально, залежно від стану здоров`я та можливості самообслуговування.

Відтак, слід встановити, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду у цьому випадку.

Визначення терміну "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337, термін "медичний висновок" визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З вищенаведеного встановлено, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. При цьому, "постійний догляд" це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження постійно.

Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";

2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" (далі Наказ № 407) затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".

Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 вказав на недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

Крім того, аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема:

1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), до досягнення дитиною 16-річного віку;

2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;

3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;

4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667.

Також, аналізуючи повноваження МСЕК, передбачені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, суд вважає, що остання визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі осіб з інвалідністю, а також осіб, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Також зі спірного питання висловився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2024 (справа №520/21316/23).

Так, суд касаційної інстанції вказав, що твердження судів попередніх інстанцій про те, що у спірному випадку для підтвердження необхідності стороннього догляду за батьком позивач мав надати лише висновок медико-соціальної експертної комісії є помилковим. Необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком може підтверджуватися відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії.

У спірному випадку, як встановлено судом, на підтвердження необхідності постійного догляду за своїм батьком - особою з інвалідністю до рапорту позивач додав копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 888606 від 06.11.2024 р., що видана батьку Позивача; копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 952 від 06.11.2024 р., що видана батьку Позивача; копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (ЛКК - лікарсько-консультативна комісія) форма №080-4/о від 20.01.2025, виданого батьку Позивача; копію протоколу № 9 від 20.01.2025 р., виданого головою ЛКК «Ізмаїльської міської центральної лікарні».

Додатково під час розгляду справи також було надано копії висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (ЛКК - лікарсько-консультативна комісія) форма № 080-4/ о від 27.01.2026 виданого батьку Позивача (дійсний до 27.01.2027).

Водночас, у жодному із вказаних документів не вказано про необхідність постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю ІІ групи - батьком позивача ОСОБА_4 .

З приводу наданого, як позивач зазначає, додатку до форми №080-4/0 (протокол №9 від 20.01.2025) суд звертає увагу, що вказаний документ не містить жодного підпису осіб, зазначених у ньому (гол.ЛКК, лікаря), їх печаток (які між тим проставлені у висновку за формою №080-4/о), не містить відтиску печатки/штампу закладу охорони здоров`я його назви, тощо, а відтак цілком ґрунтовно не був взятий до уваги відповідачем при розгляді рапорту позивача як доказ необхідності постійного стороннього догляду за батьком позивача.

В той же час, як доцільно у відповіді за результатами розгляду рапорту позивача вказує відповідач, сама по собі наявність інвалідності ІІ групи у батька позивача не дає право на звільнення зі служби за сімейними обставинами, позаяк у розумінні пп.г п.2 ч.4 ст.26 Закону підставою для звільнення з військової служби є саме необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, тобто обов`язковим має бути також необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю, що в спірному випадку позивачем не доведено жодним належним та достатнім доказом.

Що ж стосується не підтвердження відсутності інших осіб, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що за вимогами п. 3 ч. 12 статті 26 Закону № 2232-XII, однією із підстав для звільнення із військової служби є відсутність у особи, яка потребує постійного догляду (батька позивача) інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Однак, як встановлено з матеріалів справи, позивачем до рапорту не надано документів, що підтверджують відсутність у його батька інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).

Визначення осіб, які відносяться до членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, надано у Податковому кодексі України, відповідно до пп. 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України якого членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої; членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Суд зазначає, що відповідно до 1.3 розділу I Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 24.07.2008 № 1269/5 на запити фізичних осіб та державних органів, органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб), а також шляхом безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, нотаріусів до Реєстру у випадках, передбачених законом, з Реєстру видаються (отримуються) такі форми витягів:

а) витяг з Реєстру, що містить окремі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису;

б) повний витяг з Реєстру, що містить усі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису.

Зокрема, відсутність у ОСОБА_4 (батька позивача) інших дітей може бути підтверджена повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження позивача (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян); - відсутність рідних братів/сестер може бути підтверджена повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян), зробленим на ім`я його батька.

Дослідивши додані до рапорту документи, суд приходить до висновку, що вони не підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення у батька позивача - ОСОБА_2 .

З огляду на викладене суд оцінює критично посилання позивача на отриманий від Ізмаїльського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 02.09.2025 лист №1370/24.10-73. Крім того, не вбачається, що такий запит було зроблено щодо батька позивача.

Надана позивачем довідка Центру надання адміністративних послуг Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 28.01.2025, не підтверджує відсутність інших осіб першого та другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 .

При цьому варто зазначити, що членами сім`ї є не лише особи, які спільно проживають, оскільки норма абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII не встановлює, що член сім`ї першого та другого ступеня спорідненості повинен спільно проживати із особою, яка потребує постійного догляду, бути пов`язаним з нею спільним побутом та мати з нею взаємні права і обов`язки.

В свою чергу, матеріали справи містять лише докази проживання позивача з батьком за однією адресою, проте не містять доказів на підтвердження відсутності у батька позивача інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за ним постійний сторонній догляд, як того вимагає норма абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.

Враховуючи викладене, суд не вбачає протиправності у рішенні відповідача про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 .

Відтак, відповідачем не було порушено прав позивача у спірному випадку у вигляді відмови у звільненні позивача з військової служби.

З урахуванням викладеного вище, суд вбачає позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними, а відтак передбачені законом підстави для задоволення таких вимог відсутні.

Судові витрати не розподіляються.

На підставі вкладеного, керуючись ст.242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА