Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №734/1386/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/1386/26 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.

Провадження № 33/4823/666/26

Категорія - ч.3 ст. 172-20 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кібальника В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Кібальника Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, курсанта в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), проживаючу за місцем розташування АДРЕСА_1 ) – на час вчинення адміністративного правопорушення, в подальшому переведену до в/ч НОМЕР_2 (яку самовільно залишила 14.05.2026 року), зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовицею військової частини НОМЕР_1 , 25 березня 2026 року о 16 годині 00 хвилин перебувала з ознаками наркотичного сп`яніння на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), в умовах особливого періоду, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовилась, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду, захисник Кібальник В.П., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з істотним порушенням права на захист, порушення принципу змагальності сторін та права на справедливий судовий розгляд, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 59, 129 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд позбавив сторону захисту права на безпосередню участь у допиті свідків, оскільки не задовольнив клопотання захисника про відкладення судового засідання, який був зайнятий в іншому судовому засіданні, чим порушив право на захист ОСОБА_1 , принцип змагальності сторін та право на ефективну участь захисника у дослідженні доказів. Також, місцевий суд не допитав як свідка лікаря ЧОПЛ, яка могла безпосередньо підтвердити або спростувати обставини проходження чи не проходження огляду. Крім того, суд першої інстанції фактично визнав відеозапис підтвердженням вини ОСОБА_1 , однак не навів жодного аналізу його змісту. Суд не встановив: хто саме здійснював відеозапис, чи є запис безперервним, чи містить він повний перебіг подій, чи не містить монтажу, чи були роз`яснені ОСОБА_1 її права, чи були роз`яснені наслідки відмови, хто саме пропонував пройти медичний огляд, чи була особа, яка зверталась до ОСОБА_1 медичним працівником. Такий спосіб оцінки доказів не відповідає вимогам статті 252 КУпАП, відповідно до якої кожний доказ повинен бути оцінений судом з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності. Отже, суд першої інстанції фактично визнав доведеними обставини, які не були перевірені у змагальному судовому процесі. Мотивувальна частина постанови не містить відповіді на істотні аргументи сторони захисту, а фактично зводиться до переказу доказів сторони обвинувачення.

Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду, постанова судді першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства України.

Частиною 3 статті 172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність військовослужбовців за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння під час виконання ними обов`язків військової служби на території військової частини, вчинена в умовах особливого періоду.

Статтею 266-1 КУпАП встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп`яніння підлягають огляду на стан наркотичного сп`яніння. Огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан наркотичного сп`яніння щодо яких є підстави вважати, що вони у стані наркотичного сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Порядок направлення військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан наркотичного сп`яніння та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні вимоги щодо проведення огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан наркотичного сп`яніння містить і Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 р. №32 (далі – Порядок).

При цьому, у п. 11 зазначеного Порядку передбачено, що у разі відмови військовослужбовця від проведення огляду в закладі охорони здоров`я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів – у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії військовослужбовця щодо ухилення від огляду.

Так, відповідно до протоколу КИЧН/Д №261 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, від 28.03.2026 року, військовослужбовець ОСОБА_1 25.03.2026 року, близько 16-00 год, під час виконання обов`язків віськової служби, перебувала з явними ознаками наркотичного сп`яніння в умовах особливого періоду в тимчасовому розташуванні підрозділу ВЧ НОМЕР_1 , що знаходиться поблизу АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим була доставлена до закладу МОЗ України КНП «ЧОПНЛ» Чернігівської обласної ради, для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак відмовилась від проходження вказаного огляду в присутності двох свідків, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються:

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13 березня 2026 року №72, відповідно до якого з 13 березня 2026 року ОСОБА_1 зарахована до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31 березня 2026 року №90, відповідно до якого солдат ОСОБА_1 за особисту недисциплінованість відрахована з навчання з 31 березня 2026 року, виключена зі списків особового складу прикомандированих та направлена до військової частини, з якої прибула;

- витягом з журналу прийому-здачі чергувань, згідно з яким ОСОБА_1 25 березня 2026 року була доставлена до кабінету з проведення медичних оглядів на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння Чернігівського амбулаторного психіатричного відділення лікування залежностей КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР, де від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовились;

- відеозаписом, з якого вбачається, що на пропозицію пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно до яких 25.03.2026 року о 16 год 00 хв. солдат ОСОБА_1 в приміщенні КНП «ЧОПНЛ» ЧОР в їх присутності відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння;

- показаннями ОСОБА_4 (особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, начальник групи відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який в судовому засіданні в суді першої інстанції повідомив, що 25 березня 2026 року зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що громадянка ОСОБА_1 (військовослужбовиця) на лінію поліції повідомила про її зґвалтування групою осіб. Вони мобільною групою /яка заступає на добу/ виїхали в населений пункт АДРЕСА_1 , щоб розібратися в ситуації. За місцем розташування військової частини НОМЕР_1 вони знайшли заявницю ОСОБА_1 . На той час вже була викликана поліція та швидка. Під час спілкування з ОСОБА_1 стало зрозуміло, що вона дивно поводиться і повідомляла дивні речі. По спливу певного часу стало зрозуміло, що необхідно провести огляд ОСОБА_1 на виявлення стану наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні, на що вона погодилася. Він її не супроводжував до Чернігова, вона поїхала в супроводі одного члена мобільної групи – ОСОБА_5 та двох представників військової частини – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак в Чернігівській лікарні ОСОБА_1 відмовилася проходити огляд, на підтвердження чого йому на мобільний телефон було надіслано відео. Потім було з`ясовано, що акт про відмову від проходження огляду працівники лікарні не складають, однак в журналі роблять відповідну відмітку. В подальшому на запит Військової служби правопорядку копія цього журналу була надіслана і приєднана до протоколу про адміністративне правопорушення;

- показаннями свідка ОСОБА_3 , наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції, який повідомив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 25 березня 2026 року він супроводжував ОСОБА_1 до Чернігівської лікарні для проведення огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 дала згоду на проведення такого огляду. Однак в присутності двох лікарів, його та ОСОБА_2 в кабінеті лікаря в Чернігівській лікарні ОСОБА_1 відмовилась від проходження такого огляду. В судовому засіданні 23 червня 2026 року свідку було продемонстровано відео, яке наявне в матеріалах справи. Свідок підтвердив, що на відео події, які мали місце 25 березня 2026 року в приміщенні Чернігівської лікарні;

- показаннями свідка ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції, який повідомив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та 25 березня 2026 разом із ОСОБА_3 та представниками Військової служби правопорядку супроводжував до Чернігівської лікарні ОСОБА_1 для проведення огляду на виявлення стану сп`яніння. В лікарні ОСОБА_1 було запропоновано пройти такий огляд, на що вона спочатку погодилася, а потім відмовилася. Відмова мала місце в присутності двох лікарів, його та ОСОБА_3 . В судовому засіданні 23 червня 2026 року свідку було продемонстровано відео, яке міститься в матеріалах справи. Свідок повідомив, що на відео зображено події 25 березня 2026 року з приміщення Чернігівської лікарні, де ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння, від якого вона відмовилась.

Зазначені вище докази, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно досліджені судом першої інстанції, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування обставин та однобічний розгляд справи.

При цьому, з мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції навів мотиви, з яких визнав доведеними обставини вчинення адміністративного правопорушення, оцінив кожний доказ як окремо, так і в сукупності, зазначив, яким доказам надав перевагу та з яких підстав критично поставився до доводів сторони захисту про відсутність відмови від проходження огляду. Незгода сторони захисту з оцінкою доказів сама по собі не свідчить про порушення судом вимог ст. 252 КУпАП або про необґрунтованість постанови.

Також, апеляційний суд вважає, що доводи скарги про істотне порушення права ОСОБА_1 на захист, принципу змагальності сторін та права на справедливий судовий розгляд є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватися юридичною допомогою захисника, однак реалізація цього права не може бути підставою для безпідставного затягування розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судові засідання призначалися на 23.04.2026 року, 30.04.2026 року, 18.05.2026 року, 08.06.2026 року, 15.06.2026 року, 22.06.2026 року та 23.06.2026 року. При цьому, суд першої інстанції задовольнив клопотання захисника та надав йому можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі ВКЗ за допомогою власних технічних засобів та ОСОБА_1 в режимі відеоконференції з Чортківським районним судом Тернопільської області, яка жодного разу в судові засідання не з`явилася, в тому числі і для участі в режимі відеоконференції, не повідомивши про причини неявки.

Так само, при відкладенні судового засідання 22.06.2026 року з участю захисника, у зв`язку з викликом свідків на 23.06.2026 року, захисник Кібальник В.П. жодних заперечень щодо призначення судового засідання на зазначену дату не висловлював, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі ВКЗ, лише на наступний день подавши клопотання про відкладення судового засідання.

При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові навів належні мотиви відмови у задоволенні клоптання захисника про відкладення судового засідання, врахувавши, що справа перебувала на розгляді тривалий час, забезпечено явку викликаних саме за клопотанням захисту свідків, тоді як адвокат був завчасно обізнаний про дату та час цього судового засідання. Будь-яких об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість забезпечити участь іншого захисника чи про перевагу іншого судового провадження, клопотання захисника не містило.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що захисник Кібальник В.П. неодноразово брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, користувався всіма процесуальними правами, заявляв клопотання, подавав заяву про відвід судді, висловив свою позицію щодо пред`явленого обвинувачення тощо. В той же час, ОСОБА_1 , будучи неодноразово належним чином повідомленою про час, дату та місце судових засідань, жодного разу до суду не з`явилася та причини неявки не повідомила.

Так, в апеляційній скарзі лише в загальному зазначено, що відсутність сторони захисту під час допиту свідків позбавило їх можливості поставити питання свідкам, однак не наведено конкретних обставин, які підлягали з`ясуванню у свідків та не були з`ясовані судом першої інстанції.

Водночас, неможливість поставити стороною захисту свідкам запитання виникла виключно через їх неявку в судове засідання, яка була зумовлена обраною нею процесуальною поведінкою, а не будь-якими діями суду. Суд першої інстанції не перешкоджав стороні захисту реалізувати право на участь у дослідженні доказів, а навпаки створив для цього необхідні умови.

За таких обставин рішення суду про проведення судового засідання без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, а також допит свідків у відсутність зазначених осіб, не свідчить про порушення права на захист або принципу змагальності, оскільки сторона захисту мала реальну можливість брати участь у розгляді справи та реалізувати надані законом процесуальні права, однак належним чином ними не скористалася.

Щодо доводів в апеляційній скарзі про упередженість свідків, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

В той же час, в матеріалах справи відсутні обґрунтовані обставини, які б вказували на упередженість свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 або будь-яку зацікавленість особи, що складала протокол відносно ОСОБА_1 . При цьому, КУпАП та Порядок не містить обмежень в залученні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вони не перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, та відносно свідків відсутні сумніви щодо їх неупередженості.

Твердження апелянта про те, що лише лікар Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні міг підтвердити або спростувати факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду є безпідставними, оскільки як ст. 266-1 КУпАП, так і Порядок не передбачають участі лікаря, що здійснює огляд на стан сп`яніння, у процедурі фіксації відмови особи від огляду на стан сп`яніння. Зокрема, у п. 11 Порядку зазначено, що у разі відмови військовослужбовця від проведення огляду в закладі охорони здоров`я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів – у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії військовослужбовця щодо ухилення від огляду.

У цьому випадку, матеріалами справи факт відмови підтверджується сукупністю взаємопов`язаних доказів, зокрема письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , долученими до протоколу про адміністративне правопорушення, а також показаннями зазначених свідків, наданими ними в суді першої інстанції про те, що безпосередньо в їх присутності солдат ОСОБА_1 в приміщенні КНП «ЧОПНЛ» ЧОР відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що також підтверджується і витягом з журналу прийому-здачі чергувань, згідно з яким ОСОБА_1 25 березня 2026 року була доставлена до кабінету з проведення медичних оглядів на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння Чернігівського амбулаторного психіатричного відділення лікування залежностей КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР, де від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовились.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки відеозапису.

Так, з постанови суду першої інстанції вбачається, що відеозапис був безпосередньо досліджений у судовому засіданні та оцінений не ізольовано, а у взаємозв`язку з іншими доказами у справі. Свідкам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначений відеозапис було продемонстровано під час їх допиту та вони підтвердили, що саме на цьому відеозаписі зафіксовані події 25 березня 2026 року, які відбувалися у приміщенні Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні під час пропозиції ОСОБА_1 пройти медичний огляд та її відмови.

Посилання захисника на те, що суд не встановив автора відеозапису, його безперервність чи відсутність монтажу, носять припущення і не підтверджені будь-якими доказами. Сам по собі факт відсутності таких відомостей не свідчить про недопустимість відеозапису. Тим більше за відсутності будь-яких даних про його фальсифікацію чи спотворення, а його зміст узгоджується з іншими дослідженими доказами. Крім того, п. 11 Порядку передбачає альтернативні способи фіксації факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння: або із застосуванням технічних засобів відеозапису, або у присутності двох свідків.

Отже апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. ст. 252, 280 КУпАП, з`ясувавши всі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, яка будучи військовослужбовицею військової частини НОМЕР_1 , 25 березня 2026 року о 16 годині 00 хвилин перебувала з ознаками наркотичного сп`яніння на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), в умовах особливого періоду та від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовилась

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, то підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу захисника Кібальника В.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Кібальника Володимира Павловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Авраменко