Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про приватну власність, з них:
Дата: 20 липня 2026 р.
Справа: №585/2082/24
Суддя: Щербаченко М. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року м.Суми
Справа №585/2082/24
Номер провадження 22-ц/816/1535/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Замченко А. О.
за участі секретаря судового засідання Чуприни В.І.,
учасників судового процесу
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідачки ОСОБА_3 ,
представника відповідачки ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача МЕНЬКА Дмитра Дмитровича в інтересах ОСОБА_5 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2025 року у складі судді Євтюшенкової В.І., ухваленого в м.Ромни Сумської області, повний текст якого виготовлено 11 грудня 2025 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Роменська міська рада
про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності.
Позовні вимоги мотивує тим, що йому на праві спільної часткової власності належить 3/5 частки житлового будинку загальною площею 108,0 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 . Інша частина спірного житлового будинку у розмірі 2/5 належить на праві спільної часткової власності відповідачці ОСОБА_3 .
Позивач вказує, що з відповідачкою не домовились про порядок володіння та користування спірним житловим будинком з господарськими будівлям і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що йому мають бути виділені приміщення будинку та господарські будівлі і споруди за варіантом запропонованим у висновку судової будівельно-технічної експертизи, у тому має бути виділений колодязь і металеві ворота.
ОСОБА_1 посилається у додаткових поясненнях, що за матеріалами інвентаризаційної справи металеві ворота літ. «№» та колодязь, залізобетонні кільця літ. «к», металеві ворота первинно були зафіксовані при інвентаризації від 07.07.2013. Згідно кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого землевпорядною організацією ПП «Ромни-проект» колодязь, залізобетонні кільця літ. «к» знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5910700000:05:087:0012 площею 0,0320 га, яку позивач набув у власність на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2011, тобто раніше, ніж вперше зафіксований при інвентаризації колодязь літ. «к». Відповідно до положень ЗК України колодязь, залізобетонні кільця літ. «к» по АДРЕСА_1 не може належати ОСОБА_3 . Внаслідок допущення помилок при складанні землевпорядної документації ворота з хвірткою № 1 знаходяться на землях комунальної власності, що не перешкоджає їх виділу позивачу у власність.
З урахуванням заяви від 10.06.2024 року позивач просить суд:
виділити в натурі та визнати за ним право власності на приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлового будинку літ "А": прихожа "1-3" площею 8,9 кв.м.; житлова кімната "1-5", площею 10,6 кв.м.; житлова кімната "1-6", площею 22,4 кв.м. Приміщення прибудови літ. "а": житлова кімната "1-4", площею 10,6 кв.м.. Приміщення прибудови літ. "а1": коридор "1-1", площею 4,0 кв.м.; кухня "1-2", площею 11,5 кв.м.. Ганок літ. "а2". Господарські споруди: погріб літ "П" під літ "А", сарай літ. "В", сарай - прибудова літ. "в", гараж літ. "Г", літня кухня літ. "Д", сарай-прибудова літ. "д", вбиральня літ. "У1", ворота з хвірткою №1, колодязь №1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
виділити в натурі та визнати за ОСОБА_3 право власності на приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлової прибудови літ "А1": кухня "2-3" площею 9,1 кв.м.; житлова кімната "2-4", площею 15,7 кв.м.. Приміщення прибудови літ. "а": кладова "2-2", площею 2,7 кв.м., коридор "2-1" площею 12,5 кв.м. Ганок літ. "а3". Господарські споруди: літня кухня літ. "Б", сарай-прибудова літ. "б", сарай літ. "Е", сарай літ. "Ж", вбиральня літ. "У", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
припинити право спільної часткової власності позивача та відповідачки на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Виділено в натурі та визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлового будинку літ "А": прихожа ”1-3" площею 8,9 кв.м.; житлова кімната "1-5”, площею 10,6 кв.м.; житлова кімната "1-6", площею 22,4 кв.м. Приміщення прибудови літ. "а": житлова кімната "1-4", площею 10,6 кв.м. Приміщення прибудови літ. "а1": коридор "1-1", площею 4,0 кв.м.; кухня "1-2", площею 11,5 кв.м. Ганок літ. "а2". Господарські споруди: погріб літ "П" під літ "А", сарай літ. "В", сарай - прибудова літ. "в", гараж літ. "Г", літня кухня літ. "Д", сарай-прибудова літ. "д", вбиральня літ. "У1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділено в натурі та визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлової прибудови літ "А1": кухня "2-3" площею 9,1 кв.м.; житлова кімната "2-4", площею 15,7 кв.м. Приміщення прибудови літ. "а": кладова "2-2", площею 2,7 кв.м., коридор "2-1" площею 12,5 кв.м.. Ганок літ. "аЗ". Господарські споруди: літня кухня літ. "Б", сарай-прибудова літ. "б", сарай літ. "Е", сарай літ. "Ж", вбиральня літ. "У", ворота з хвірткою №1, колодязь №1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до правовстановлюючих документів ворота з хвірткою та колодязь належать ОСОБА_3 . Таким чином, зазначений позивачем ОСОБА_1 варіант поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами з урахуванням висновку експерта, не у повній мірі буде відповідати конституційному припису щодо непорушності права приватної власності відповідача, загальним засадам цивільного законодавства та безпосередньо засадам справедливості, добросовісності та розумності. Посилання позивача щодо набуття ним права власності на земельну ділянку, на якій розташований колодязь раніше (14.12.2011), ніж вперше цей колодязь був зафіксований при інвентаризації, не спростовує факт належності спірного майна відповідачці, що підтверджено доказами. За матеріалами інвентаризаційної справи металеві ворота літ. «№» та колодязь, залізобетонні кільця літ. «к» первинно були зафіксовані при інвентаризації від 07.07.2013. Посилання сторони позивача на те, що спірні ворота з хвірткою та колодязь побудовані батьком позивача на виділеній йому спочатку в користування, а потім і у власність земельній ділянці, достатніми, належними та допустимими доказами не доведені. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав та інтересів сторін є варіант поділу спірного майна, запропонований стороною відповідача, а саме виділення в натурі та визнання за ОСОБА_3 права власності на ворота з хвірткою №1, колодязь №1.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
У січні 2026 року представник позивача адвокат Менько Д.Д. в інтересах позивача подав апеляційну скаргу на рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2025 року, в якій просив:
змінити рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2025 року в частині виділення в натурі та визнання за ОСОБА_3 права власності на ворота з хвірткою №1, колодязь №1, що розташовані в АДРЕСА_1 ;
ухвалити в зазначеній частині нове рішення, яким: 1) виділити в натурі та визнати за ОСОБА_1 право власності на колодязь АДРЕСА_2 ; 2) ворота з хвірткою №1 за адресою: АДРЕСА_1 , залишити у спільній частковій власності ОСОБА_1 – 3/5 частки, та ОСОБА_3 – 2/5 частки.
Судове рішення місцевого суду в частині позовних вимог про поділ в натурі житлового будинку та інших господарських будівель і споруд не оскаржується.
Апеляційна скарга мотивована тим, що досліджені судом першої інстанції правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно не містять інформації про належність воріт з хвірткою та колодязя саме відповідачу ОСОБА_3 . Суд першої інстанції залишив без належної оцінки те, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 04.07.2014 відповідач набула право власності на 2/5 ідеальних частки у праві спільної часткової власності на спірне нерухоме майно, а не все майно, вказане у свідоцтві про право на спадщину, яке є об`єктом спільної часткової власності сторін. Не враховано, що саме по собі включення до виданого відповідачу ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.07.2014 на 2/5 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель і споруд, металевих воріт літ. «№» та колодязя, залізобетонні кільця літ. «к» після того, як вони первинно були зафіксовані при інвентаризації від 07.07.2013, не є підтвердженням того, що вони належать саме ОСОБА_3 .
Жодного доказу будівництва воріт з хвірткою та колодязя, залізобетонні кільця, спадкодавцем ОСОБА_7 відповідачем ОСОБА_3 суду не надано. Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 посилався на те, що спірні колодязь, залізобетонні кільця, ворота металеві побудовані його батьком на виділеній йому спочатку в користування, а в наступному і у власність земельній ділянці. На підтвердження цієї обставини надав суду кадастровий план земельної ділянки кадастровий номер 5910700000:05:087:0012, площею 0,0320 га, відповідно до якого колодязь, залізобетонні кільця літ. «к», знаходиться на належній позивачу земельній ділянці із вказаним кадастровим номером. Зазначена обставина стороною відповідача не заперечувалась. Суд першої інстанції залишив без належної оцінки посилання останнього на зазначену обставину, не звернув уваги на відсутність правових підстав для будівництва колодязя на належній йому земельній ділянці іншим співвласником, на відсутність доказів будівництва колодязя іншим співвласником на земельній ділянці, яка не перебувала у його користуванні.
Спірні ворота з хвірткою використовуються обома сторонами для проходу та під`їзду до належних їм на праві власності частин спірного будинку, господарських будівель і споруд, у тому числі як в`їзд до гаража, належного позивачу, а також до належних їм земельних ділянок. Тому скаржник вважає, що спірні ворота з хвірткою мають бути залишені у спільній часткові власності сторін відповідно до розміру їх часток у праві спільної часткової власності на спірне нерухому майно.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Цимбал В.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу представника позивача адвоката Менька Д.Д. залишити без задоволення, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11.12.2025 року без змін, стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу. Посилався на те, що позивач ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував свою позовну вимогу щодо визнання за ним права власності на колодязь № 1 та металеві ворота з хвірткою №, які на праві власності зареєстровані за відповідачкою ОСОБА_3 . За висновком суду першої інстанції зазначений позивачем варіант поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами порушуватиме конституційний припис непорушності приватної власності відповідачки. Металеві ворота з хвірткою розташовані на земельній ділянці, яка не належить позивачу (є власністю міської ради), як і не належать йому самі металеві ворота з хвірткою та колодязь. Крім протиправного позбавлення ОСОБА_3 права власності на зазначені об`єкти, виділення їх у власність позивача потребуватиме від відповідачки значних додаткових матеріальних затрат щодо влаштування під`їзду до частини спірного будинку, господарських будівель, перенесення систем електро-, газо-, тепло-, водопостачання, суперечитиме порядку користування воротами з хвірткою та колодязем, який склався тривалий проміжок часу.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Спірний житловий будинок загальною площею 108,0 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності сторонам справи - позивачу ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_3 .
На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 14.12.2011 за №1-1416, №1-1419, №1-1422 ОСОБА_1 є власником 3/5 частки житлового будинку загальною площею всього будинку 108,0 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок загальною площею 0,10000 га, кадастрові номери: 5910700000:05:087:0009, 5910700000:05:087:0010, 5910700000:05:087:0011, які призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5,6, том 1).
До господарських будівель і споруд відповідно до указаного свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого позивачу, належать: літня кухня цегляна-Б, сарай-прибудова дощана - б, сарай дерев`яний - В, сарай-прибудова дощана - в, гараж цегляний - Г, літня кухня гіпсоблочна - Д, сарай-прибудова дощана - д, сарай дощаний - Е, сарай дощаний - Ж (а.с.5).
Відповідачка ОСОБА_3 є власницею 2/5 частки спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, а також земельних ділянок з кадастровим номером 5910700000:05:087:0008 площею 0,0317 га, 5910700000:05:087:0007 площею 0,0022 га, 5910700000:05:087:0006 площею 0,0063 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.82, том 1).
2/5 частки спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.07.2014.
До господарських будівель і споруд відповідно до указаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.07.2014, виданого відповідачці ОСОБА_3 належать: літня кухня цегляна літ. «Б», сарай-прибудова дощана літ. «б», сарай дерев`яний літ. «В», сарай-прибудова дощаний літ. «в», гараж цегляний літ. «Г», літня кухня гіпсоблочна літ. «Д», сарай-прибудова дощана літ. «д», сарай дощаний літ. «Е», сарай дощаний літ. «Ж», колодязь, залізобетонні кільця літ. «к». «к», ворота металеві літ. «№» (а.с.82, том 1).
У переліку господарських будівель і споруд, який наведений у свідоцтві про право на спадщину за законом від 14.12.2011 за №1-1416, виданому позивачу, на відміну від свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.07.2014, виданого відповідачці ОСОБА_3 , відсутні колодязь, залізобетонні кільця літ. «к» та ворота металеві літ. «№».
За даними технічного паспорту на спірний житловий будинок садибного типу від 09.02.2024 року самочинно побудовані будівлі відсутні (а.с.7-10, том 1).
Право спільної часткової власності сторін справи на 3/5 та 2/5 частки спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами зареєстроване належним чином у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідно (а.с.17-19, том 1).
З довідки-характеристики від 23.09.2025 року, виданої КП «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» стосовно спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами установлено, що за матеріалами інвентаризаційної справи металеві ворота літ. № та колодязь літ. «к» первинно були зафіксовані при інвентаризації від 04.07.2013 року (а.с.207, том 1).
Висновком судової будівельно-технічної експертизи №1803 від 29.05.2024, складеним судовим експертом Андреєвим підтверджено, що виходячи з нормативних вимог поділ спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами відповідно до сформованого порядку користування, можливий.
Експертом запропоновано один варіант поділу нерухомого майна.:
І-му співвласнику ( ОСОБА_1 ) виділяються наступні приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлового будинку літ. «А»: прихожа «1-3», площею 8,9 м?. житлова кімната «1-5», площею 10,6 м?;житлова кімната «1-6», площею 22,4 м?. Приміщення прибудови літ. «а»: житлова кімната «1-4», площею 10,6 м?. Приміщення прибудови літ. «а?»: коридор «1-1», площею 4,0 м?; кухня «1-2», площею11,5 м?. Ганок літ. «а?». Господарські споруди: погріб літ. «П» під літ. «А», сарай літ «В», сарай-прибудова літ. «в», гараж літ. «Г», літня кухня літ. «Д», сарай-прибудова літ. «д», вбиральня літ. «У?», колодязь № І, металеві ворота з хвірткою;
ІІ-му співвласнику ( ОСОБА_3 ) виділяються наступні приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлової прибудови літ. «А?»: кухня «2-3», площею 9,1 м?; житлова кімната «2-4», площею 15,7 м?. Приміщення прибудови літ. «а»: кладова «2-2», площею 2,7 м?; коридор «2-1», площею 12,5 м?. Ганок літ. «а?». Господарські споруди: літня кухня літ. «Б», сарай-прибудова літ. «б», сарай літ. «Е», сарай літ. «Ж», вбиральня літ. «У» (а.с.39-66, том 1).
У суді апеляційної інстанції судовий експерт Андрєєв Л.Г. щодо складеного ним висновку судової будівельно-технічної експертизи №1803 від 29.05.2024 відповідно до частини п`ятої статті 102 ЦПК України пояснив, що при визначенні варіанту поділу спірного житлового будинку з надвірними будівлями він враховував фактичне користування співвласниками приміщеннями житлового будинку та надвірними будівлями зі слів сторін справи. При цьому, у запропонованому варіанті поділу в натурі спірного домоволодіння не враховував місцезнаходження житлового будинку та споруд, у тому числі колодязя на належних співвласникам земельних ділянках, оскільки це питання не входить до його експертної спеціальності. Судовий експерт ОСОБА_8 пояснив, що визначення місцезнаходження будівлі на тій чи іншій земельній ділянці здійснюється шляхом проведення земельно-технічної експертизи.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 17.03.2026 року за клопотанням заявника апеляційної скарги була призначена судова комплексна будівельно-технічна, земельно-технічна експертиза (а.с.118-119, том 2). Указана ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваного рішенні вказав, що відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого ПП «Ромни-Проект», колодязь, залізобетонні кільця літ. «к», знаходяться на земельній ділянці 5910700000:05:087:0012 площею 0,0320 га та послався на аркуш справи № 132. Натомість на указаному аркуші справі міститься план, на якому позначені контури однієї із земельних ділянок, на яких розташоване спірне домоволодіння. Проте, відомості про кадастровий номер позначеної земельної ділянки та про розташування на ній спірного колодязя на аркуші справі № 132 відсутні. Жодною стороною справи не наданий висновок експерта з питань місцезнаходження на відповідних земельних ділянках спірних будівель, які в порядку поділу майна в натурі підлягають виділенню співвласникам. Матеріали справи не містять підтверджень того, що місцевий суд роз`яснив сторонам їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. Проте апеляційний суд наголошує, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги сторони позивача, зміст відзиву сторони відповідача, з огляду на те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а із матеріалів справи неможливо установити обставини, що є спірними і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, апеляційний суд з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи вважає необхідним призначити у справі комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.
Висновком судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи №2013/11 від 01 червня 2026 року, який складений судовими експертами Андрєєвим Л.Г. та Сукаленком С.В. на підставі ухвали Сумського апеляційного суду від 17.03.2026 року підтверджується, що спірний колодязь № І знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:087:0011 площею 0,0848 га, яка належить позивачу (а.с.174-248, том 2).
Також указаним висновком судової комплексної експертизи № 2013/11 від 01.06.2026 року установлено, що ворота з хвірткою спірного домоволодіння не входить до складу жодної із належних сторонам справи на праві власності земельних ділянок.
За результатами судової комплексної експертизи, на вирішення якої ставилось питання надання варіантів поділу спірного домоволодіння з урахуванням місця розташування будівель і споруд на належних сторонам земельних ділянках, судовий експерт Андреєв Л.Г. надав також один варіант поділу спірного домоволодіння, який є майже тотожним наданому ним варіанту у висновку судової будівельно-технічної експертизи №1803 від 29.05.2024, крім варіанту поділу металевих воріт з хвірткою. У висновку судової комплексної експертизи №2013/11 від 01.06.2026 судовий експерт ОСОБА_8 пропонує виділити у власність позивача 60/100 металевих воріт з хвірткою, а відповідачці 40/100 відповідно до належних їм ідеальних часток у праві спільної власності.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Між сторонами справи існує спір щодо поділу в натурі колодязя та металевих воріт з хвірткою як складових домогосподарства за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 . Спору щодо порядку поділу приміщень житлового будинку та інших господарських будівель і споруд немає і в цій частині поділу в натурі таких об`єктів рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Порядок поділу спільного майна встановлено у статтях 367 та 372 ЦК України.
Статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі №357/3145/20 зазначила наступне:
«У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 ЖК України.
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.
Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві».
У цій справі позивач та відповідачка виявили бажання щодо проведення поділу житлового будинку з виділенням належних їм часток у праві на спірне домоволодіння кожній стороні окремо, що має наслідком припинення права спільної часткової власності між сторонами спору на цей об`єкт.
Рішення суду першої інстанції про виділ в натурі відповідачці ОСОБА_3 воріт з хвірткою та колодязя, ґрунтуються на тому, що згідно з правовстановлюючих документів власником цього майна за висновком місцевого суду є відповідачка.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком місцевого суду, зважаючи на такі мотиви.
Відповідно до частини першої статті 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Отже, до складу садиби належать не лише житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, а й господарсько-побутові будівлі (які забезпечують власника необхідними для проживання засобами благоустрою, наприклад, сарай, гараж, санвузол тощо) та комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), а також багаторічні насадження.
У садибі головною річчю є житловий будинок, а інші складові елементи є його приналежністю, а отже, різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і становлять з будинком одне ціле.
Частини перша і друга статті 186 ЦК України встановлюють, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю, а приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналізуючи вимоги частини першої статті 186, 380, 381 ЦК України, можна дійти висновку, що господарсько-побутові будівлі та споруди, що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв`язку з чим право власності на такі будівлі, як на окремі об`єкти визнаватися не може.
У справі, що переглядається, відповідно Витягу про Державну реєстрацію прав КП «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» від 11.01.2012 року об`єктом речового права - права спільної часткової власності позивача ОСОБА_1 є житловий будинок.
Також відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2024 року № 376307422 об`єктом речового права - права спільної часткової власності відповідачки ОСОБА_3 є житловий будинок. Колодязь, залізабетонні кільця літ.«к», ворота металеві літ. «N» зазначені у складі опису об`єкту житлової нерухомості (а.с.18).
Викладене свідчить про те, що колодязь та металеві ворота з хвірткою є складовими житлового будинку садибного типу, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Ворота з хвірткою та колодязь використовуються для забезпечення експлуатації головної речі (житлової будинку, земельної ділянки), що свідчить про те, що такі об`єкти не є окремими об`єктами цивільних прав та самостійним об`єктами права власності, які не можуть підлягати окремій державній реєстрації та розглядатись як окремий предмет цивільного обороту.
Згідно зі статтею 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об`єктом цивільних прав.
Аналізуючи поняття права спільної часткової власності, йдеться про виокремлення та належність співвласнику лише частки у праві власності, а не частки в майні. Тому співвласнику належить не конкретно визначена частина майна (певна кімната), а лише визначена арифметично (у простих дробах) частина в праві власності на це майно, яким має право розпоряджатися співвласник, зокрема шляхом дарування цієї частини і без виділу в натурі частки (постанова Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 465/1520/16-ц).
Частка у праві спільної часткової власності, що належить кожному із співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (постанова Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 442/7505/14-ц).
Зважаючи на викладене, видане відповідачці свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.07.2014 посвідчує її частку визначену арифметично у простих дробах (2/5) у праві на увесь житловий будинок з його всіма складовими як єдине ціле. Зазначення у вказаному свідоцтві про право на спадщину додаткових складових спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами (колодязя та металевих воріт) та відсутність їх у правовстановлюючому документі, виданому позивачу, не свідчить про те, що ОСОБА_3 належить одноособово на праві власності ця частина майна.
Твердження ОСОБА_3 про належність їй на праві власності колодязя та металевих воріт, з чим помилково погодився суд першої інстанції, по суті суперечить суті і конструкції спільної часткової власності, для якої характерна множинність суб`єктів та єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Співвласник не може одноособово бути власником окремої складової частини об`єкта спільної часткової власності.
Отже, висновок суду першої інстанції про належність відповідачці на праві власності колодязя та воріт з хвірткою та відсутність у позивача права власності на ці об`єкти не відповідають обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Поряд з цим апеляційний суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні місцевий суд вказав, що відповідно до кадастрового плану, виготовленого ПП «Ромни-Проект» колодязь, залізобетонні кільця «к» знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:087:0012, що не відповідає обставинам справи. План земельної ділянки, на якому ґрунтується указаний висновок місцевого суду (а.с.132, том 1), не є належним доказом указаної обставини, оскільки не містить такої інформації.
Натомість відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом № 309/2011 від 14.1220211 та Державного акта на право власності на земельну ділянку указана земельна ділянка з кадастровим номером 5910700000:05:087:0012 має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, на якій зважаючи на таке цільове призначення не можуть розташовуватись будівлі і споруди (а.с.15, 16 том 1). Відповідно до висновку судової комплексної експертизи №2013/11 від 01.06.2026 на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:087:0012 жодні будівлі і споруди спірного домоволодіння не розташовані. Натомість колодязь № 1 розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:087:0011 площею 0,0848 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка належить позивачу.
Таким чином, поділ в натурі спірного житлового будинку з господарськими будівлями шляхом виділення у власність відповідачки колодязя, який розташований на земельній ділянці позивача, порушує його права, оскільки з огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, призводить до втручання в його право власності на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд на якій розташований спірний колодязь.
Виділення у власність позивача колодязя як складової об`єкта спільної часткової власності не порушує прав відповідачки ОСОБА_3 та не обмежує її у можливості володіти частиною житлового будинку, будівлями і спорудами, які їй виділяються у власність, ці частини спірного домоволодіння розташовані на належних саме їй земельних ділянках.
Крім того, апеляційний суд враховує, що сторони визнали наявність окремих систем водопостачання у домоволодінні, а вода з колодязя використовується для поливу та у разі відсутності центрального водопостачання.
З урахуванням викладеного апеляційний суд резюмує, що поділ в натурі спірного домоволодіння сторін за варіантом запропонованим у висновку судової комплексної експертизи №2013/11 від 01.06.2026 та виділення саме позивачу ОСОБА_1 у власність колодязя № 1 є таким, що відповідає вимогам закону та забезпечує справедливий баланс прав співвласників. Такий спосіб поділу враховує фактичне місце розташування колодязя на земельній ділянці, що належить позивачу та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, узгоджується з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки і розташованих на ній об`єктів нерухомості та не створює необґрунтованого втручання у право власності жодної зі сторін.
Апеляційний суд також враховує, що хоча позивачу належить 3/5, а відповідачці – 2/5 частки у праві спільної часткової власності на домоволодіння, жодна зі сторін не заявляла вимоги про відступ від запропонованого варіанта поділу з мотивів невідповідності вартості майна, що виділяється, їхнім ідеальним часткам, не порушувала питання про виплату грошової компенсації. Незважаючи на відповідні роз`яснення апеляційного суду сторони не ініціювали проведення судової оціночно-будівельної експертизи для визначення ринкової вартості виділених частин домоволодіння.
За варіантом запропонованим у висновку судової комплексної експертизи №2013/11 від 01.06.2026 позивачу, як власнику більшої частки у праві спільної власності (3/5), виділяється більша кількість господарських споруд, тоді як відповідачці, якій належить 2/5 частки, виділяється менша за площею ізольована частина домоволодіння з належними до неї господарськими будівлями.
Відсутність у справі доказів, які б свідчили про істотну невідповідність вартості виділеного майна розміру ідеальних часток сторін, не дає підстав для висновку, що запропонований варіант поділу порушує їхні майнові права чи призводить до очевидної диспропорції, та не є підставою для відмови у задоволенні позову, враховуючи наявний між співвласниками спір.
Поряд з цим представник скаржника адвокат Менько Д.Д. просив змінити рішення місцевого суду та залишити ворота з хвірткою № 1 у спільній частковій власності позивача 3/5 частини та відповідачки 2/5 частини.
Місцевий суд указану вимогу ОСОБА_1 залишив без задоволення, виділивши ворота з хвірткою в натурі відповідачці, помилково вважаючи останню одноособовою власницею цієї складової частини спірної садиби.
Апеляційний суд не погоджується з таким рішенням місцевого суду щодо виділення внаслідок поділу в натурі лише у власність відповідачки металевих воріт з хвірткою зважаючи на такі мотиви.
Ворота та хвіртка є допоміжними спорудами, що забезпечують функціонування об`єктів нерухомості та доступ до них. Як уже зазначалось в силу вимог статті 186 ЦК України ворота з хвірткою є приналежністю до житлового будинку, тому не можуть виступати окремим об`єктом права власності, у тому числі об`єктом спільної часткової власності.
Створення рішенням суду передумов для іншого спору є неприпустимим. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес за правилом «один спір – один процес».
Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
Ураховуючи викладене, виділення судом першої інстанції в натурі воріт з хвірткою в результаті поділу спірного нерухомого майна лише відповідачці очевидно порушує права позивача ОСОБА_1 та не вирішує спір між сторонами остаточно.
Матеріали справи свідчать, що спірне домоволодіння має лише одні металеві ворота з хвірткою, які забезпечують єдиний можливий в`їзд та вхід до обох відокремлених у результаті поділу частин домоволодіння. Можливість облаштування додаткових воріт або іншого самостійного в`їзду до частини домоволодіння, що виділяється позивачу, матеріалами справи не підтверджена та сторонами не доведена.
При цьому позивачу у власність виділяється гараж літ. «Г», експлуатація якого об`єктивно потребує забезпечення права в`їзду транспортних засобів через спірні ворота. Передача воріт у виключну власність відповідачки фактично ставила б реалізацію права позивача на користування належним йому гаражем у залежність від волевиявлення іншого власника, що не відповідає змісту права власності та створювало б реальну загрозу виникнення нових спорів щодо порядку користування домоволодінням, може спричинити підстави негаторного позову у майбутньому.
Водночас фізичний поділ металевих воріт з хвірткою або виділення кожній зі сторін окремих воріт є неможливими, оскільки вони становлять єдину неподільну конструкцію та виконують єдину функцію забезпечення доступу до обох самостійних частин домоволодіння.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що найбільш справедливим, пропорційним та таким, що забезпечує баланс прав обох співвласників, є визначення права власності на металеві ворота з хвірткою відповідно до розміру їхніх часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння, а саме: 60/100 часток за позивачем та 40/100 часток за відповідачкою. Такий спосіб вирішення спору враховує неподільність зазначеної приналежності, забезпечує можливість її використання обома співвласниками відповідно до призначення, не надає жодній зі сторін необґрунтованих переваг та узгоджується з розміром належних їм часток у праві власності на спірне домоволодіння.
При цьому визначення за сторонами права спільної часткової власності на металеві ворота з хвірткою не свідчить про збереження режиму спільної власності на домоволодіння в цілому, а є наслідком об`єктивної неподільності цієї приналежності та відсутності технічної можливості здійснити її поділ у натурі без позбавлення одного зі співвласників можливості повноцінно користуватися належною йому частиною нерухомого майна.
Отже, вимоги апеляційної скарги позивача, яка подана його представником ОСОБА_2 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Водночас щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.
За приписами частини першої та четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що вказує на те, що суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, зважаючи на такі мотиви.
Так, місцевий суд оскаржуваним судовим рішенням задовольнив вимогу про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини другої статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Отже, припинення права спільної часткової власності не є самостійним способом захисту цивільного права чи інтересу, а є прямим правовим наслідком здійснення поділу майна в натурі, який настає в силу закону.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на відмінність між поділом майна в натурі відповідно до статті 367 ЦК України та виділом в натурі частки відповідно до статті 364 ЦК України. На відміну від виділу, коли право спільної часткової власності припиняється лише для співвласника, який виділяє свою частку, у разі поділу майна право спільної часткової власності припиняється для всіх його учасників. Саме ця ознака є визначальною рисою поділу майна, передбаченого статтею 367 ЦК України.
Тому вимога про припинення права спільної часткової власності не має самостійного предмета судового розгляду у разі заявлення вимоги про поділ майна в натурі, оскільки її задоволення не породжує жодних додаткових правових наслідків порівняно з тими, які безпосередньо встановлені частиною другою статті 367 ЦК України. Задоволення судом вимоги про поділ спільного майна саме по собі зумовлює припинення режиму спільної часткової власності в силу закону, а тому постановлення окремого рішення про припинення такого права або звернення до суду з окремим позовом із цією вимогою не є ефективним способом захисту цивільного права
Тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про припинення права спільної часткової власності через неправильне застосування норм матеріального права підлягає скасуванню на підставі частини четвертої статті 367 ЦК України незалежно від доводів та вимог апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11.12.2025 року свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід змінити в оскаржуваній частині, змінивши резолютивну частину рішення, та слід скасувати в частині задоволення позовної вимоги про припинення права спільної часткової власності, ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення вимогу про припинення права спільної часткової власності.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).
Позивач в суді першої інстанції поніс витрати зі сплати судового збору в сумі 1870 грн 00 коп, а відповідачка понесла витрати з професійної правничої допомоги в сумі 10000 грн 00 коп.
Місцевий суд судові витрати поклав на сторони у понесених ними розмірах.
Ураховуючи зміну та скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний суд змінює оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат
При здійсненні розподілу судових витрат у цій справі апеляційний суд виходить з того, що якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
Ураховуючи часткове задоволення позову з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню половина сплаченої ним суми судового збору за подання позовної заяви в сумі 935 грн 00 коп. (1870 грн х 50%).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
До відзиву на позов на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу додано квитанцію про сплату 10000 грн. на рахунок адвоката Цимбала В.І. (а.с.107, том 1) та Договір про надання правничих (правових) послуг від 14.06.2024 (а.с.110, том 1).
Позивач відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення заявлених до відшкодування витрат відповідачки ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу не подав, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв.
Зважаючи на те, що до відзиву на позов були додані докази понесення відповідачкою витрат на професійну допомогу, яка визначена у фіксованому розмірі, з позивача на користь відповідачки слід стягнути половину понесених нею витрат в сумі 5000 грн 00 коп.
За апеляційну скаргу, яка подана в електронній формі, позивач сплатив судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 – 1453 грн 44 коп.
З урахуванням висновків щодо суті апеляційної скарги з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 як платника судового збору підлягає стягненню 1453 грн 44 коп., сплачених останнім за подання апеляційної скарги, а також витрати, пов`язані з оплатою судової комплексної судової експертизи в загальній сумі 16946 грн 50 коп .
Витрати відповідачки на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн 00 коп., понесені в суді апеляційної інстанції, у зв`язку із задоволення апеляційної скарги позивача покладаються на ОСОБА_3 у повному обсязі.
Керуючись вимогами статей 141, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5 – задовольнити.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2025 року змінити в частині вимог про поділ нерухомого майна в натурі та розподілу судових витрат, виклавши другий та третій абзац резолютивної частини указаного рішення у такій редакції:.
«Провести поділ в натурі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та:
виділити у власність ОСОБА_5 як окремий об`єкт нерухомого майна належну йому частину житлових приміщень, господарських і допоміжних споруд, що складається з: приміщення житлового будинку літ "А" ( прихожа ”1-3" площею 8,9 кв.м.; житлова кімната "1-5”, площею 10,6 кв.м.; житлова кімната "1-6", площею 22,4 кв.м.); приміщення прибудови літ. "а" ( житлова кімната "1-4", площею 10,6 кв.м.; приміщення прибудови літ. "а1" (коридор "1-1", площею 4,0 кв.м.; кухня "1-2", площею 11,5 кв.м.), ганок літ. "а2", а також такі господарські будівлі і споруди: погріб літ "П" під літ "А", сарай літ. "В", сарай - прибудова літ. "в", гараж літ. "Г", літня кухня літ. "Д", сарай-прибудова літ. "д", вбиральня літ. "У1", колодязь № 1, 60/100 частин воріт з хвірткою № 1;
виділити у власність ОСОБА_6 як окремий об`єкт нерухомого майна належну їй частину житлових приміщень, господарських і допоміжних споруд, що складається з:приміщення житлової прибудови літ "А1" (кухня "2-3" площею 9,1 кв.м.; житлова кімната "2-4", площею 15,7 кв.м.); приміщення прибудови літ. "а" (кладова "2-2", площею 2,7 кв.м., коридор "2-1" площею 12,5 кв.м.); ганок літ. "аЗ"; а також господарські, допоміжні будівлі і споруди: літня кухня літ. "Б", сарай-прибудова літ. "б", сарай літ. "Е", сарай літ. "Ж", вбиральня літ. "У", 40/100 частин воріт з хвірткою № 1».
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 935 грн 00 коп. за подання позовної заяви.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 5000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2025 року скасувати в частині задоволення вимог про припинення права спільної часткової власності та ухвалити нове про відмову в їх задоволенні.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 1453 грн 44 коп. за подання апеляційної скарги та судові витрати, пов`язані із оплатою судової експертизи в сумі 16946 грн 50 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 22 липня 2026 року.
Головуючий М. В. Щербаченко
Судді О. І. Собина
А. О. Замченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua