Додаткове рішення від 21 липня 2026 р. у справі №505/3188/18 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/350/26

Справа № 505/3188/18

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судового збору

у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Голова первинної профспілкової організації Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» Приходько Олександр Микитович, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2023 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено нове судове рішення. Задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01 вересня 2018 року по 18 січня 2024 року у розмірі 1 573 271,70 грн, з утриманням з цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

ОСОБА_1 звернувся із заявою про ухвалення у справі додаткової постанови, яку обґрунтовує тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2026 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, у зв`язку з чим, керуючись ч. 7, ч. 13 ст. 141 ЦПК України заявник просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на його користь судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 114, 40 грн.

За ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю — доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд доходить таких висновків.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 1, ч.13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктом 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позов покладаються на позивача;

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив 2 114,40 грн судового збору, витрати на який, зважаючи на задоволення судом позовних вимог належить покласти на відповідача у справі – ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Апеляційним судом здійснено перевірку зарахування вказаних коштів до спеціального фонду державного бюджету України, в ході якої встановлено зарахування даного судового збору на казначейський рахунок, що підтверджується відповідною випискою.

Порядок сплати, розмір судового збору визначається у відповідності з Законом України «Про судовий збір».

Підпунктом 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі у справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: - про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Позивач в позовній заяві вимоги, щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначає за певний період, та не визначає суму стягнення, тому в першій інстанції повинен був сплатити відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за вказані вимоги в суді першої інстанції позивач мав заплатити – 1762 * 0,4 = 704,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи. У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Крім того, в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 70 000 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є вимогою майнового характеру.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за вищевказану вимогу судовий збір підлягав сплаті у розмірі 704,80 грн.

Так, зважаючи на викладене за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 2 114,40 грн. (1 409,60 х 150%).

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, однак, апеляційним судом не здійснений розподіл судових витрат.

Ураховуючи викладене та на підставі ч. 7 ст. 141 ЦПК України, понесені ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2114,40 грн підлягають стягненню на його користь з ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Щодо судового збору, в частині немайнової вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, від сплати якого ОСОБА_1 був звільнений, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ЗУ «Про судовий збір» не визначає.

Таким чином, при зверненні з вказаним позовом позивач був звільнений від сплати судового збору лише в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на робот.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплаті підлягає судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день звернення ОСОБА_1 до суду із позовом у цій справі становило 704,80 грн.

Отже з ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь держави належить стягнути 1 057,20 грн (704,80*150%).

За таких підстав, колегія суддів доходить висновку про задоволення вказаної вище заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 141, 270, 381 ЦПК України

постановив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ЄДРПОУ 00100227) на користь ОСОБА_1 (РНРОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 114,40 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ЄДРПОУ 00100227) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057,20 грн.

Додаткова постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький