Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №496/7925/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5791/26

Справа № 496/7925/23

Головуючий у першій інстанції Под`ячева І. Д.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних

справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 19 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

15 листопада 2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1089-1505 від 21 вересня 2022 року в розмірі 44685 грн з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 4500 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками 40185 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 21 вересня 2022 року між сторонами за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1089-1505.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб за наступних умов: сума кредиту 4500 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період - 14 днів, знижена відсоткова ставка 2,5 % в день, стандартна відсоткова ставка 3,0 % в день.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору, однак ОСОБА_1 надані йому грошові кошти, а також проценти за їх використання не повернув у зв`язку з чим станом на 10 жовтня 2023 року у нього виникла заборгованість у розмірі 44685 грн з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 5400 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 40185 грн.

Заочним рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 21 березня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1089-1505 від 21 вересня 2022 року в розмірі 44685 грн, з яких: 4500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 40185 грн — прострочена заборгованість за нарахованими відсотками. Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 13 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 21 березня 2024 року, справу призначено до розгляду.

Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 19 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1089-1505 від 21 вересня 2022 року у розмірі 18000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить скасувати заочне рішення Південного міського суду Одеської області від 01 грудня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги суд належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів які просить стягнути позивач, а також неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Під час укладення кредитного договору, сторонами досягнуто домовленості, зокрема щодо строку кредитного договору (300 днів) та процентної ставки за користування кредитними коштами (3% в день).

Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Відповідно до розрахунку заборгованості, скаржником не здійснювалося будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, тому відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Згідно наданого розрахунку заборгованості, скаржник нараховував лише процентам (згідно п. 4.6. та 10.1. Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.8. Договору), що погоджений між сторонами.

Проценти за користування кредитом, визначені відповідно до ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦПК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист право споживачів».

Скаржник не нараховував жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору.

Відповідач правом відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на умов, погоджених сторонами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19: від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі N 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи (п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України).

Поштова кореспонденція, надіслана апеляційним судом за зареєстрованим місцем проживання відповідачки була повернута на адресу апеляційного суду з відміткою «за відсутності адресата». Відтак, у силу вимог закону, ОСОБА_1 вважається таким, що отримав поштову кореспонденцію, надіслану судом.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 не скористався.

Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів — сумою, яка стягується.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 липня 2026 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (44685 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди скаржника з висновками суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача, а саме розміру кредитної заборгованості за нарахованими відсотками, яка підлягає стягнення, тому зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 367 ЦПК України, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції лише у цій частині.

Заслухавши суддю — доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах, визначених ч.1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає, виходячи з

такого.

Судом встановлено, що 21 вересня 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінасн» та

ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1089-1505, згідно з умовами якого Товариство перерахувало на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» кредитні кошти у розмірі 4500 грн та встановлено строк кредитування 300 днів.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 4500 грн, строк кредитування 300 днів, базований період сплати відсотків 14 календарних днів, знижена % ставка 2,5 % в день, стандартна % ставка 3,00 % в день.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою (пункт 4.6 договору).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 18 липня 2023 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника (п. 4.8).

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 1139965% (пункт 4.9).

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на жовтень 2025 року становить 44685 грн, що складається з: прострочена заборгованість за кредитом 4500 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 40185 грн.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд виходив з того, що встановлений в договорі розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, а тому з відповідача підлягає стягненню розмір заборгованості за договором кредитування з урахуванням принципу справедливості та пропорційності на рівні суми кредиту 4500 грн. та відсотків 13500 грн. (із розрахунку 1% в день, зі строком кредитування 300 днів)

З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року N 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011 року N15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від11липня 2013 року N7-рп/2013Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі N 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс», загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 44685 грн, з яких 4500 грн прострочена заборгованість за кредитом, 40185 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Отже, що у даному випадку, визначений ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у вказаному вище договорі розмір процентів (3 % за кожен день, тобто 1095 % річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункти 4.6, 4.9 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що майже у 9 разів перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

На вказані вище обставини, серед іншого, як на підставу часткового задоволення позову, посилався відповідач у відзиві на позов.

На підставі викладеного вище, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, надавши належну правову оцінку фактичним обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 13500 грн.

Аргументи скаржника про те, що відповідач правом відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на умовах, погоджених сторонами, колегія суддів відхиляє, оскільки свобода договору, право споживача відмовитися від укладення договору про надання споживчого кредиту або відкликати згоду на укладення такого договору, не звільняє позивача від обов`язку укладати правочин відповідно до вимог актів цивільного законодавства, в тому числі, з урахуванням вимог законодавства про захист прав споживачів.

Доводи апеляційної скарги про неврахування місцевим судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19: від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі N 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі № 524/5556/19 (постанова від 12 січня 2021 року) судами встановлено, що заборгованість за кредитом становила 6700 грн, тоді як заборгованість за процентами складала 1909,50 грн, тобто не перевищувала 50% від тіла кредиту. Подібні обставини, встановлені також і у справі № 732/670/19.

У справі №127/33824/19 (постанова від 07 жовтня 2020 року) підставами позову було приховання кредитодавцем інформації про реальну річну ставку зазначивши 1,85 % на день, що створило ілюзію можливості виконання таких умов договору. Таке замовчування реальної відсоткової ставки за користування кредитними коштами в повній мірі є підставою для визнання договору недійсним, оскільки в розумінні статті 230 ЦК України обман має місце у випадку замовчування інформації, що має істотне значення у договорі.

У справах № 234/7160/20 (постанова від 28 квітня 2021 року), №234/7159/20 (постанова від 10 червня 2021 року), у справі №234/8079/20 (постанова від 18 червня 2021 року) предметом позову були вимоги про встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності, з підстав укладення його в електронній формі, тобто не у паперовій формі і без автентичних підписів сторін, відсутності волевиявлення на укладення правочину, наявності дисбалансу прав та обов`язків сторін на користь кредитора.

З огляду на викладене, висновки щодо застосування норм права, що містяться у згаданих вище постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, обставини, встановлені судом в цій справі, суттєво відрізняються від обставин, встановлених у справах №524/5556/19, № 127/33824/19, № 732/670/19, № 234/7160/20, № 234/7159/20, №234/8079/20

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з наведених вище підстав, з якими не погоджується скаржник.

Доказів, які б спростували правильні висновки суду, скаржником не надано.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

залишити без задоволення.

Рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 19 лютого 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький