Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №642/2195/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

22 липня 2026 року

Справа № 642/2195/26

Провадження № 2/642/1291/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гримайло А. М.,

за участю секретаря Антонян А. М.,

представника позивача – адвоката Яницької О. Л.,

представника відповідача –адвоката Воронцової Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства “С-АУРУМ”, треті особи: Приватне Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

Представник позивачки ОСОБА_3 – адвокат Конюшко Д. Б. звернувся до суду з позовною заявою до Приватного підприємства “С-АУРУМ” (далі - ПП “С-АУРУМ”), треті особи: Приватне Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі – ПАТ «СГ «ТАС»), ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 70789,08 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову зазначив, що 10.02.2025 о 06 год. 08 хв. у місті Харкові на вулиці Полтавський Шлях біля будинку 158 водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом «БАЗ А079.14», р. н. НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг не надав дорогу автомобілю «GREAT WALL VOLEEX C30», р. н. НОМЕР_2 , що рухався по головній дорозі під керуванням ОСОБА_4 , чим спричинив зіткнення вказаних транспортних засобів, які зазнали механічних пошкоджень, чим позивачу було завдано матеріальних збитків.

Постановою Холодногірського районного суду м. Харкова від 19.05.2025 у справі про адміністративне правопорушення № 642/1538/25 провадження стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06.08.2025 постанову Холодногірського районного суду м . Харкова від 19.05.2025 щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП змінено, виклавши мотивувальну частину постанови у редакції цієї постанови, а саме зазначено про наявність достатніх правових підстав для встановлення вини особи при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в іншій частині постанова залишена без змін.

Транспортний засіб «БАЗ А079.14», р. н. НОМЕР_1 , був забезпечений за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ № ЕР-223559338, виданого відповідачу ПАТ «СГ «ТАС», який був чинним на момент ДТП.

Водій ОСОБА_2 станом на дату ДТП перебував у трудових відносинах з ПП «С-АУРУМ» і виконував обов`язки водія автобуса «БАЗ А079.14», р. н. НОМЕР_1 , однак станом на день пред`явлення цього позову відповідачем не було відшкодовано заподіяну позивачеві шкоду у повному обсязі.

У зв`язку із тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ПАТ «СГ «ТАС», позивач звернулася із заявою про відшкодування шкоди до зазначеного страховика; відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 103/03-25 від 27.03.2025, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «GREAT WALL VOLEEX C30», р. н. НОМЕР_2 , становить 79 595,22 грн., франшиза за Полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР-223559338 становить 3 200,00 грн.

ПАТ «СГ «ТАС» виконало свій обов`язок як страховика і 04.09.2025 здійснило на користь позивача виплату страхового відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 76 395,22 грн. (79 595,22 грн. – 3 200,00 грн.)

Відповідно до Звіту № 103/03-25 від 27 березня 2025 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «GREAT WALL VOLEEX C30» р.н. НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу, на дату настання події 10 лютого 2025 року, становить 147 184,30 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту і розміром страхового відшкодування, що складає 70 789 грн. 08 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. та судовий збір.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 31.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

14.04.2026 від представника відповідача ПП “С-АУРУМ” – адвоката Воронцової Л. В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі, у зв`язку з тим, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У відповідності до полісу ЕР № 223559338 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова ПП «С-АУРУМ» відповідальність власника транспортного засобу автобуса «БАЗ А079.14», р. н. НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС», страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн., розмір франшизи 3200,00 грн.

12.02.2025 року позивач ОСОБА_4 звернулась до ПрАТ «СГ «ТАС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 10.02.2025 року, та з заявою про страхове відшкодування витрат, пов`язаних із пошкодженням автомобіля «GREAT WALL VOLEEX C30», р. н. НОМЕР_2 .

Будь-яких даних щодо огляду представником (фахівцем) ПрАТ «СГ «ТАС» пошкодженого автомобіля «GREAT WALL VOLEEX C30» для встановлення розміру збитків у встановлений Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та складання ним свого акту, позивачем не надано.

Згідно з позовними вимогами позивач ОСОБА_4 самостійно звернулася з заявою до незалежного оцінювача ФОП ОСОБА_5 за договором від 26.02.2025 року №103/03-25.

Відповідно до акта огляду транспортного засобу «GREAT WALL VOLEEX C30» р.н. НОМЕР_2 № 103/03-25 від 26.02.2025 року незалежним оцінювачем ФОП ОСОБА_5 був оглянутий транспортний засіб «GREAT WALL VOLEEX C30» р.н. НОМЕР_2 , встановлені пошкодження, їх характер і визначені дії для їх усунення, однак акт не містить даних щодо присутності представника ПрАТ «СГ «ТАС», представника ПП «С-АУРУМ», третьої особи ОСОБА_2 , тому позивачем було порушено право відповідача на участь у проведенні огляду пошкодженого транспортного засобу, що є обов`язковим, та визначенні суми збитків.

Також вважала, що акт огляду транспортного засобу «GREAT WALL VOLEEX C30» № 103/03-25 від 26.02.2025 складений з порушенням, оскільки не містить при огляді пошкодженого автомобіля даних щодо пробігу транспортного засобу на час огляду (ДТП) оцінювачем, зазначений розрахунковий пробіг 199,980 км не підтверджується жодним доказом. При визначенні ринкової вартості автомобіля «GREAT WALL VOLEEX C30» р.н. НОМЕР_2 було покладено в розрахунок розрахунковий пробіг 199,980 км, а також у списку додатку до акту зазначені запчастини, вартість складових майже всіх введена вручну, що підтверджується висновком та ставить під сумнів законність їх визначення.

При наданні зазначеного Висновку № 103/03-25 від 27.03.2025 року, виконаного ФОП ОСОБА_5 оцінювач не був попереджений про кримінальну відповідальність; висновок носить характер суб`єктивної оцінки ситуації оцінювачем, про що він прямо вказує у тексті, отже висновок щодо вартості матеріального збитку № 103/03-25 від 27.03.2025, виконаний ФОП ОСОБА_5 , вважала неналежним доказом.

Сума відновлювального ремонту автомобіля за висновкомстановить 147 184,30 грн., а ринкова вартість КТЗ «GREAT WALL VOLEEX C30», р.н. НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень на дату настання події 10.02.2025 становить 169 398,00 грн., що також викликає об`єктивні сумніви, оскільки під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «GREAT WALL VOLEEX C30», р. н. НОМЕР_2 , отримав пошкодження тільки передньої частини, при цьому кузов автомобіля, його салон та задня частина пошкоджень не мають.

Для визначення реальної вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу, що має значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі автотехніки. відповідач вважає за необхідне призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Крім того, вважала, що позивачем не надано суду доказів, що ПАТ «СГ «ТАС» відмовило у відшкодуванні витрат у розмірі 4 720,00 грн. на проведення оцінки, тому відсутній обов`язок відповідача сплатити дану суму.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що транспортний засіб був фактично відремонтований, а також документів, які підтверджують понесення витрат на ремонт (акти виконаних робіт, чеки, договори тощо).

Також, на момент подачі позовних вимог власником автомобіля «GREAT WALL VOLEEX C30», р. н. НОМЕР_2 , зазначено ОСОБА_4 відповідно наданої копії технічного паспорту транспортного засобу, однак 04.10.2025 зазначений транспортний засіб було перереєстровано на ім`я ОСОБА_6 , що підтверджує відсутність наміру здійснювати його відновлення.

Заявником не доведено і документально не підтверджено квитанцією щодо сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., надані адвокатом послуги не відповідають критерію розумності їх розміру, оскільки спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 16.04.2026 у справі здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 20.05.2026 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучено ПАТ «СГ «ТАС».

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 20.05.2026 витребувано докази з ГЦС МВС України в Харківській, Полтавській та Сумській області.

У судове засідання представник позивача з`явилася, позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити, надала пояснення аналогічні доводам позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання з`явилася, проти задоволення позову заперечувала, надала пояснення аналогічні доводам відзиву на позов.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та правовідносини.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , виданого 26.03.2026 Четвертим відділом державної реєстрації цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 26.03.2026 ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_8 ».

10.02.2025 о 05 год. 59 хв. у м. Харкові на перехресті вул. Полтавський Шлях та вул. Холодногірській водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом «БАЗ А079.14», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг не надав дорогу транспортному засобу «GREAT WALL VOLEEX C30», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого допустив зіткнення автомобілів, а пасажир автомобіля «GREAT WALL VOLEEX C30» ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження.

Постановою Холодногірського районного суду м. Харкова від 19.05.2025 у справі про адміністративне правопорушення № 642/1538/25 провадження стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а. с. 8).

Постановою Харківського апеляційного суду від 06.08.2025 постанову Холодногірського районного суду м . Харкова від 19.05.2025 щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП змінено, мотивувальну частину постанови викладено у редакції цієї постанови, а саме зазначено про наявність достатніх правових підстав для встановлення вини особи при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в іншій частині постанова залишена без змін (а. с. 9).

Як вбачається з довіреності від 03.08.2023, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Звєрєвим А. М., ОСОБА_10 уповноважила ПП “С-АУРУМ” керувати та експлуатувати (здавати в оренду тощо, без права відчуження) належні їй транспортні засоби, зокрема, транспортний засіб «БАЗ А079.14», державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 10).

Транспортний засіб «БАЗ А079.14», державний номерний знак НОМЕР_1 , був забезпечений за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ № ЕР-223559338, виданого 18.09.2024 страховиком ПАТ «СГ «ТАС» страхувальнику ПП “С-АУРУМ”, строком дії договору з 00:00 23.09.2024 по 22.03.2025 включно, із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю у розмірі 320000,00 грн.; за шкоду, заподіяну майну – 160000,00 грн.; франшиза – 3200,00 грн. (а. с. 10).

12.02.2025 ОСОБА_4 звернулась до ПрАТ «СГ «ТАС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 10.02.2025 року, та з заявою про страхове відшкодування витрат, пов`язаних із пошкодженням автомобіля «GREAT WALL VOLEEX C30», державний номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 13).

04.09.2025 ПАТ «СГ «ТАС» здійснило на користь ОСОБА_4 виплату страхового відшкодування за договором № ЕР-223559338 від 18.09.2024, транспортний засіб «GREAT WALL VOLEEX C30», державний номерний знак НОМЕР_2 , без ПДВ, у розмірі 76 395,22 грн. за вирахуванням франшизи (79 595,22 – 3 200,00 = 76 395,22) (а. с. 11).

Відповідно до акту огляду транспортного засобу «GREAT WALL VOLEEX C30», державний номерний знак НОМЕР_2 , № 103/03-25 (дефектна відомість) від 26.02.2025 незалежним оцінювачем ФОП ОСОБА_5 був оглянутий зазначений транспортний засіб, встановлені пошкодження, їх характер і визначені дії для їх усунення, на підставі якого оцінювачем були зроблені висновки щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 103/03-25 та складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 103/03-25 від 27.03.2025, згідно з якими вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки «GREAT WALL VOLEEX C30», реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату настання події 10.02.2025 становить 84101,15 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ «GREAT WALL VOLEEX C30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату настання події 10.02.2025 становить 147184,30 грн.; ринкова вартість КТЗ марки «GREAT WALL VOLEEX C30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень, на дату настання події 10.02.2025 становить 169398,00 грн.; розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ «GREAT WALL VOLEEX C30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату настання події 10.02.2025 становить 79595,22 грн. (а. с. 14-24).

Як вбачається з листа про надання інформації ГЦС МВС України в Харківській, Полтавській та Сумській області від 07.04.2026 згідно з даними єдиного державного реєстру транспортних засобів, транспортний засіб «GREAT WALL VOLEEX C30», 2013 року випуску, за реєстраційним номером НОМЕР_2 , станом на 10.02.2025 було зареєстровано на ім`я ОСОБА_4 (дата реєстрації 09.12.2024), а 04.10.2025 перереєстровано на ім`я ОСОБА_6 (а. с. 42).

26.02.2025 представником АТ «СГ «ТАС» (приватне) було проведено огляд транспортного засобу «GREAT WALL VOLEEX C30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що складено відповідний акт (дефектна відомість), якою встановлено характер пошкоджень КТЗ (назва деталей та опис пошкоджень) із зазначенням неможливості встановлення пробігу автомобілю (а. с. 120-121).

З договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6443/25/1/004577 від 04.10.2025 вбачається, що автомобіль «GREAT WALL VOLEEX C30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 04.10.2025 на підставі договору комісії, укладеного з власником КТЗ, ТОВ «Транс-Ком Плюс» був переданий у власність ОСОБА_6 , оплата за договором склала 49000,00 грн. (а. с. 129).

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається зі ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

За приписами ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв`язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.

Відповідно до п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Згідно з п. 59 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується спеціальним законом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п. 6 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3720-IX, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.

Оскільки договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладений 18.09.2024 страховиком ПАТ «СГ «ТАС» з страхувальником ПП “С-АУРУМ”, на цей страховий випадок поширюється дія Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Верховний Суд зазначив, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Також, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі № 757/54513/16 зазначив, що системний аналіз статті 22 ЦК України, частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Як вбачається з ч. ч. 4, 5 ст. 94 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 1961-IV) договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком. Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування. Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.

Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування. Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.

Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону № 1961-IV).

З огляду на зміст цих приписів у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 910/17324/19.

Таким чином, власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Вказаний правовий висновок був викладений у постанові ВС від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц , від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Лише якщо шкода, завдана потерпілій особі під час ДТП, перевищує ліміт страхового відшкодування, то різниця між завданою шкодою та сумою страхового відшкодування покладається на страхувальника, тобто з винуватця ДТП можна стягнути лише розмір збитку понад ліміту страхової відповідальності. Це також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 06.10.2021 року у справі № 362/3043/18, від 27.10.2021 року у справі № 208/2600/17.

Відповідно до правових висновків, викладених в Постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, від 3 червня 2021 року у справі № 461/2217/19, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Суд визнає Акт огляду колісного транспортного засобу від 26.02.2025 недопустимим доказом, оскільки акт складено з порушенням порядку та вимог, що пред`являються до складання офіційних документів, а саме: неможливо встановити яким органом складено Акт, в акті відсутня інформація про посаду та прізвище особи, яка його склала, відсутня інформація щодо наявності у зазначеної особи належних повноважень, а також відсутні підписи усіх учасників ДТП, присутність яких є обов`язковою під час огляду, адже вони мають право вносити в акт свої зауваження, та фотофіксація до акту огляду пошкоджень.

Крім того, позивач отримала страхове відшкодування у розмірі 76395,22 грн., з чим погодилася. Докази здійснення ремонту належного їй транспортного засобу на суму більшу від оціненої страховиком вартості завданого збитку відсутні, не доведено факт перевищення розміру завданої шкоди ліміту відповідальності страховика.

Разом з тим, у справі представником відповідача було заявлено клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи з метою встановлення вартості матеріальної шкоди, відновлювального ремонту, ринкової вартості автомобілю як до ДТП так і після, яке заявником було залишено без розгляду, у зв`язку з відсутністю транспортного засобу, що підлягало оцінці, оскільки позивач самостійно та в односторонньому порядку відчужила його шляхом продажу. Такими діями позивач не лише унеможливив для відповідача оцінити реальний стан залишків та їх вартість, але й свідомо позбавив себе права вимагати відшкодування шкоди за принципом різниці вартості автомобіля до ДТП та після, даних щодо залишкової вартості пошкодженого автомобіля після ДТП Звіт про оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ від 27.03.2025 не містить.

Крім того, вартість продажу автомобіля «GREAT WALL VOLEEX C30», р.н. НОМЕР_2 , за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 6443/25/1/004577 від 04.10.2025 на підставі договору комісії, укладеного з власником КТЗ, яка визначена ТОВ «Транс-Ком Плюс» та ОСОБА_6 у розмірі 49000,00 грн. не може вважатися вартістю автомобіля після ДТП в розумінні ст. 30 Закону № 1961-IV, оскільки є договірною та має правове значення лише для сторін цього договору.

Також факт продажу автомобіля «GREAT WALL VOLEEX C30», р. н. НОМЕР_2 , підтверджує відсутність наміру здійснювати його відновлення.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми франшизи з відповідача на користь позивачки у розмірі 3200,00 грн. та необхідності відмови у його задоволенні в іншій частині у зв`язку зі зверненням до суду з позовом до неналежного відповідача, оскільки ліміт виплат не перевищений, а тому саме страхова компанія є належним відповідачем у зазначеній категорії справ.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача – адвокатом Конюшко Д. Б. заявлялась у позові вимога про відшкодування понесених позивачкою судових витрат, які складаються з витрат на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн., судового збору у розмірі 1064,96 грн. та витрат на проведення оцінки збитків у сумі 4720,00 грн.

Правничу допомогу позивачці здійснював адвокат Конюшко Д. Б. на підставі договору про надання правової допомоги від 03.12.2025, укладеного між позивачкою ОСОБА_4 та адвокатом Конюшко Д. Б., а також ордеру АВ № 1271822 від 17.02.2026.

На підтвердження понесених витрат позивачки на правову допомогу суду надано Акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 03.12.2025, згідно з яким вартість наданої адвокатом правової допомоги склала 15000,00 грн.

Суд наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, № 37246/04).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У питанні критеріїв також слід навести висновки Великої Палати ВС у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Отже, при зверненні за відшкодування необхідно враховувати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові від 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання позивачкою послуг адвоката Конюшко Д. В. з надання правової допомоги.

На підставі Договору № 03/12/25-ЮП/ІL від 03.12.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Конюшко Д. Б., останній надав послуги загальною вартістю 15 000,00 грн. (з розрахунку 1 500,00 грн за годину), що підтверджується Актом виконаних робіт № 1: 1. Юридична консультація – 0,5 години (сукупно) – 750,00 грн. 2. Вивчення наданих документів – 0,5 години (сукупно) – 750,00 грн. 3. Збирання доказів – 2,0 години (сукупно) – 3 000,00 грн. 4. Підготовка і подання позовної заяви – 7,0 годин (сукупно) - 10 500,00 грн. Відповідно до Акту виконаних робіт № 1 ОСОБА_11 виконав свої зобов`язання за Договором, а Позивач прийняв виконані роботи загальною вартістю 15 000,00 грн.

Вказані витрати є витратами Позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної судової справи, однак суд вважає за необхідне розмір витрат на правничу допомогу знизити у зв`язку з частковим задоволенням позову у розмірі 5000,00 грн.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1064,96 грн.

Щодо стягнення вартості оцінки матеріального збитку авто у розмірі 4720,00 грн. суд вважає за необхідне відмовити, оскільки зазначений доказ був наданий на підтвердження обставин та вимог позову, у задоволенні яких судом відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 43, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства “С-АУРУМ”, треті особи: Приватне Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “С-АУРУМ” (ЄДРПОУ 35586871) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суму франшизи у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з з Приватного підприємства “С-АУРУМ” (ЄДРПОУ 35586871) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Стягнути з Приватного підприємства “С-АУРУМ” (ЄДРПОУ 35586871) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення виготовлений 22.07.2026.

Суддя А. М. Гримайло