Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №642/3340/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

22 липня 2026 року

Справа № 642/3340/26

Провадження № 2/642/1687/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Цибульської С.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Бочарової Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 492195 від 17.07.2024 у загальному розмірі 13 710 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4000 грн, заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 1710 грн, заборгованості за штрафними санкціями у сумі 8000 грн; а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 17.07.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 49125, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. ТОВ «Сіроко Фінанс» свої зобов`язання за договором позики виконало у повному обсязі та надало позичальнику грошові кошти шляхом у сумі 4000 грн.

Представник позивача зазначає у позовній заяві, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання за кредитним договором, з огляду на що 29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 29112024, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило ТОВ «Діджи Фінанс», зокрема право вимоги за договором позики № 492195 від 17.07.2024. Згідно з договором факторингу на момент переходу права вимоги сума боргу відповідача за вказаним кредитним договором становить 13 710 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4000 грн, заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 1710 грн, заборгованості за штрафними санкціями у сумі 8000 грн.

Судом відкрито провадження у цій справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов.

Позивач не надавав суду клопотань про розгляд справи в загальному порядку або в спрощеному порядку з викликом сторін, в позові не зазначав, що заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлені відповідачу за місцем його реєстрації. Відповідач відзиву не подав.

Оскільки відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За таких обставин відповідно до ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору, відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином, відзиву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 17.07.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики № 492195 (далі – договір), відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів, робіт, послуг, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1. договору).

Відповідно до п. п. 2.1.-2.3. договору сума позики становить 4000 грн. Строк позики (строк дії договору) становить 30 днів. Процентна ставка становить 1,43 % на день. Дата надання позики – 17.07.2024; дата повернення позики – 16.08.2024; орієнтовна загальна вартість позики становить 5710 грн.

Згідно з п. 21 договору цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 № 113.

У реквізитах позичальника ОСОБА_1 зазначено номер електронного платіжного засобу – НОМЕР_1 .

У додатку № 1 до договору відображено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якої передбачено 1 платіж за договором позики; розмір платежу – 5710 грн, з яких – сума кредиту 4000 грн та відсотки за користування кредитом у сумі 1710 грн;; дата видачі кредиту – 17.07.2024; сума кредиту – 4000 грн; проценти за користування кредитом за весь строк кредитування становлять 1710 грн; дата повернення кредиту – 16.08.2024.

Вказаний договір позики та додаток до нього підписано позичальником електронним підписом шляхом накладення одноразового ідентифікатора 3Lip51, що відображено у тексті договору позики, а також підтверджується довідкою про укладення договору (ідентифікацію), виданою директором ТОВ «Сіроко Фінанс»

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір позики між сторонами укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, який відповідач використав для підписання як договору позики, так і додатку до нього.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до копії платіжної інструкції № 09155859-9b42-47f3-8f25-919d396ec5b4, виданої ТОВ «ФК «Фінекспрес», 17.04.2024 відправник ТОВ «Сіроко Фінанс» перерахувало отримувачу ОСОБА_2 на платіжний інструмент № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 4000 грн.

З огляду на вказане суд доходить висновку, що між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 дійсно було укладено договір позики, в якому узгоджено усі обов`язкові умови, а також підтверджено факт перерахування первісним позикодавцем на рахунок відповідача грошових коштів в узгодженому розмірі на рахунок, вказаний відповідачем, відповідно до умов договору позики.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 492195 від 17.07.2024, складеним директором ТОВ «Сіроко Фінанс», у ОСОБА_1 станом на 29.11.2025 наявна заборгованість за вказаним договором позики у загальному розмірі 13 170 грн, яка складається із: заборгованості за тілом позики у розмірі 4000 грн, заборгованості за процентами за користування позикою у сумі 1710 грн; пені у сумі 8000 грн.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 29112024 (далі – договір факторингу), відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (п. 2.1. договору факторингу).

Згідно з п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку № 1 до цього договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених розділом 3 договору.

Відповідно до п. п. 8.1., 8.2. договору факторингу цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31.05.2025 року.

Як вбачається з копії платіжної інструкції № 10799 від 29.11.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало на рахунок ТОВ «Сіроко Фінанс» грошові кошти у розмірі 726 980,53 грн. Призначення платежу: оплата за відступлення фактору права вимоги згідно з договором № 29112024 від 29.11.2024 без ПДВ.

Відповідно до копії акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 29112024 від 29 листопада 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» передало, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло реєстр прав вимог за договором, кількість боржників – 3544.

Згідно з копією витягу додатку до договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 492195 від 17.07.2024. Станом на момент переходу права вимоги заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 13 710 грн, з яких: заборгованість по тілу у розмірі 4000 грн, заборгованість за нарахованими процентами у сумі 1710 грн, заборгованості по пені у сумі 8000 грн.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що представником позивача доведено факт переходу права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 492195 від 17.07.2024 від первісного позикодавця ТОВ «Сіроко Фінанс» до позивача ТОВ «Діджи Фінанс».

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови договору позики № 492195 від 17.07.2024, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, а тому позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за договором позики № 492195 від 17.07.2024 у загальному розмірі 5710 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4000 грн, заборгованості за нарахованими процентами у сумі 1710 грн.

Зі змісту позовних вимог та з додатків до позовної заяви також вбачається, що представник позивача, з-поміж іншого, просить стягнути з відповідача нараховані штрафні санкції, а саме: пеню у сумі 8000 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу. У зв`язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 зробив правовий висновок, відповідно до якого у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

З огляду на вказане вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій у сумі 8000 грн за невиконання умов договору задоволенню не підлягає.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн, відповідно до статті 141 ЦПК України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам (41,65 %), що становить 1108,89 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи суд також враховує практику Верховного Суду, а саме те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Діджи Фінанс» (клієнт) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 42649746 від 02.02.2026 (далі – договір № 42649746), відповідно до умов якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами (п. 1.1. договору № 42649746).

Відповідно до п. 4.1. договору № 42649746 загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг згідно з тарифною сіткою, вказаною у п. 4.8. цього договору, а також додаткову оплату, яка зазначена у п. 4.9. цього договору.

Згідно з п. 4.4. договору № 42649746 за результатами надання юридичної допомоги складається акт надання послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої виконавцем юридичної допомоги і її вартість.

У пункті 4.8. договору № 42649746 відображено перелік послуг та ціна за надання відповідних послуг.

Пунктом 7.1. договору № 42649746 передбачено, що цей договір укладений на строк до 31.12.2026 та набирає чинності з моменту його підписання.

Відповідно до копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10 Міньковська А.В. має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 01.11.2023 № 139.

24.04.2026 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «діджи Фінанс» укладено додаткову угоду № 492195 до договору № 42649746, відповідно до умов якої сторони домовилися розширити розділ «1. Предмет договору» та доповнити його пунктом 1.2., відповідно до якого виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; доповнити розділ «4. Порядок здійснення розрахунків» пунктом 4.9., згідно з яким за здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної із розглядом такої справи, клієнт здійснює виконавцю оплату юридичних послуг. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про дання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, або на умовах попередньої оплати.

З копії детального опису робіт та акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 24.06.2026, підписаного директором ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП Міньковською, вбачається, що у виконавець надав, а клієнт прийняв правову допомогу загальною вартістю 6000 грн, що складається з:, письмової консультації вартістю 1000 грн, правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання рекомендацій вартістю 1500 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості вартістю 3000 грн, формування додатків до позовної заяви вартістю 500 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 638/6000/22, від 05 липня 2023 року у справі № 759/24141/19.

Водночас при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Беручи до уваги рівень складності цієї справи, яка є типовою у своїй категорії, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин цієї справи, ціни позову, відсутності заперечень з боку відповідача, суд доходить висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (41,65 %), що становить 2499 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором позики № 492195 від 17.07.2024 у загальному розмірі 5710 (п`ять тисяч сімсот десять) грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4000 грн, заборгованості за нарахованими процентами у сумі 1710 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1108 (одна тисяча сто вісім) грн 89 коп., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2499 (дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 22.07.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, р/р НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ».

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА