Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №947/22396/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3793/26

Справа № 947/22396/24

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2025 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним вище позовом у якому просила витребувати від ОСОБА_2 на її користь 700/1000 часток квартири АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.11.2016 року, належать 700/1000 часток квартиру АДРЕСА_1 .

Як стало відомо позивачці, 29.03.2016 року відповідачка ОСОБА_2 на підставі договору дарування від ОСОБА_4 набула право власності на 515/1000 частин вказаної квартири. Так, ОСОБА_4 успадкувала вказані 515/1000 частин від ОСОБА_5 , яка придбала їх за договором-купівлі продажу від 18.10.2016 року, укладеного з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Проте, свідоцтво про право власності на вказане майно останніх було скасовано рішенням ВК Одеської міської ради від 28 березня 2013 року № 110, яким внесено зміни до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28 лютого 2013 року № 74 «Про надання житлових приміщень громадянам у фонді житла для тимчасового проживання».

Тож володіння відповідачкою ОСОБА_2 на підставі договору дарування 515/1000 частинами квартири АДРЕСА_1 є незаконним.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаного вище позову.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі та залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.

За доводами скаржниці суд першої інстанції залишив поза увагою подану нею заяву про залишення позову без розгляду та безпідставно не вирішивши таку, ухвалившт рішення по суті спору.

Учасники справи у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавали, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Київського районного суду м.Одеси від 19.07.2016 у справі №520/16979/13, на підставі якого було видано вказане Розпорядження «Про визнання недійсним розпорядження органу приватизації №220475 від 30.09.2013р. та свідоцтво №19-26116 від 30.09.2013р. про право власності на житло ОСОБА_8 та ОСОБА_9 » скасоване, а доказів визнання недійсними Договору купівлі продажу частини спірної квартири від 18.10.2016 р. та Договору дарування від 07.02.2024 р. позивачкою не надано.

Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення суду, з підстав подання 10.06.2025 року позивачкою заяви про залишення позову без розгляду, з огляду на таке.

Дійсно, 10.06.2025 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу скаржниці на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині третій статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 217 ЦПК України з оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Так, з матеріалів справи убачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2024 розгляд цієї справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду к відкритому судовому засіданні.

Як убачається з матеріалів справи, 08.04.2025 року розпочався розгляд справи по суті.

Результат аналізу вказаних вище норм дає підстави для висновку, що відповідно до статті 414 ЦПК України, якою передбачена можливість залишення позову без розгляду, позов не може бути залишений без розгляду після початку розгляду справи по суті, оскільки позивач наділений правом на залишення без розгляду його позову лише за умови подання ним такої заяви до початку розгляду справи по суті (див. постанови Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі N 404/10645/14-ц (провадження N 61-22206св19), від 16 вересня 2021 року в справі N 445/1198/17 (провадження N 61-7332св20)).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що оскільки подана ОСОБА_10 заява про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягала, суд першої інстанції підставно перейшов до вирішення позовних вимог по суті.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2025 року апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький