Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №482/2554/24 — Миколаївський апеляційний суд

22.07.26

22-ц/812/1212/26

Провадження №22-ц/812/1212/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 482/2554/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання – Соловйовим М.А.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Акціонерного товариства «Акцент-Банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний» та Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення пені

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Сергієнком С.А., 29 грудня 2025 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,

у с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до АТ «Акцент-Банк» про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення пені.

В обґрунтування позову зазначала, що вона уклала з АТ «Акцент-Банк» договір про надання банківських послуг, на виконання умов якого їй відкрито поточні рахунки, які обслуговувались платіжними банківськими картками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Банківська установа в односторонньому порядку, зупинила фінансові операції по картковим рахункам, заблокувавши їх на підставі ч.1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме у зв`язку із встановленням неприйнятного високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Припинення фінансових операцій за картковими рахунками здійснені без дотримання процедури і з перевищенням термінів, встановлених діючим законодавством.

Здійснення обмежень відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» є чітко регламентованим за термінами та процедурою, які не були дотримані відповідачем.

Неодноразові звернення позивача до АТ «Акцент-Банк» позитивного результату не дали. Зазначала, що АТ «Акцент-Банк» неправомірно заблокував поточні рахунки, відкриті на її ім`я.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила:

- зобов`язати АТ «Акцент-Банк» усунути перешкоди в користуванні поточним рахунком у гривні, відкритим у АТ «Акцент-Банк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 , виданою на її ім`я, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком);

- зобов`язати АТ «Акцент-Банк» усунути перешкоди у користуванні поточним рахунком у доларах США, відкритим у АТ «Акцент-Банк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_2 , виданою на її ім`я, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком);

- стягнути 3 % пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань АТ «Акцент-Банк» перед позивачем від суми 66527 грн, яка безпідставно заблокована на поточному рахунку та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 з листопада 2024 року по день ухвалення рішення по справі;

- стягнути 3 % пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань АТ «Акцент-Банк» перед позивачем від суми 3700 доларів США, яка безпідставно заблокована на поточному рахунку та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_2 з листопада 2024 року по день ухвалення рішення по справі.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Зобов`язано АТ «Акцент-Банк» усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні поточним рахунком у гривні, відкритим у АТ «Акцент-Банк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_1 , виданою банком на її ім`я, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком).

Зобов`язано АТ «Акцент-Банк» усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні поточним рахунком у гривні, відкритим у АТ «Акцент-Банк» та який обслуговується через банківську картку № НОМЕР_2 , виданою АТ «Акцент-Банк» на її ім`я, шляхом розблокування поточного рахунку (поновлення проведення зупинених фінансових операцій за рахунком).

Стягнуто з АТ «Акцент-Банк" на користь ОСОБА_1 три відсотка пені у розмірі 202459 грн. 87 коп. за невиконання (прострочення виконання, неналежне виконання) зобов`язань від сум які були заблоковані на рахунках, у іншій частині за цією вимогою відмовити.

Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач є клієнтом АТ «А-Банк» та підписав Анкеті-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. 12 та 14 листопада 2024 року до банку надійшли платежі на рахунок позивача з відповідним призначенням, з якого банк і дізнався інформацію щодо розриву відносин між ОСОБА_1 та АТ «РайффайзенБанк» і АТ АБ «Південний». Відповідно до пункту 4.1.5 «Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу», визначені випадки встановлення Банком неприйнятно високого рівня ризику клієнта, в т.ч. виявлення фактів розірвання відносин з особою іншим банком.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі безпідставно не звернув увагу на надані банком докази, в тому числі і висновок органів фінансового моніторингу банку (довідки), в якій детально розписувались підстави для такої поведінки банку. А саме – Банк не блокував рахунки позивача у відповідності до ст. 23 (суд вказує ст. 5, але вона не містить такої норми) ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме про цю статтю суд фактично вказував посилаючись на строки блокування – 2 дні, + 7 днів, тощо. Банк вирішив розірвати з позивачем відносини і саме цьому заблокував рахунки, у зв`язку з розривом відносин, однак судом це питання взагалі не було досліджено.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк» посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, просило задовольнити апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк», рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначало, що апеляційна скарга АТ «Акцент-Банк» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Обґрунтовуючи відзив АТ «Райффайзен Банк» вказувало, що АТ «Акцент-Банк» прийняло рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу неприйнятно високого ризику (далі – НВР) та розірвання з нею ділових відносин. Відповідно, предметом судової оцінки мало бути не питання дотримання строків тимчасового зупинення фінансової операції, а питання наявності у Банку правових і фактичних підстав для встановлення клієнту НВР та припинення ділових відносин.

Правовий режим таких дій визначається статтями 7, 11 та 15 Закону № 361-IX. Так, стаття 7 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX покладає на суб`єкта первинного фінансового моніторингу обов`язок застосовувати ризик-орієнтований підхід, здійснювати оцінку та переоцінку ризиків, у тому числі ризиків клієнтів, документувати їх результати та підтримувати інформацію про ризик клієнта в актуальному стані. Стаття 11 Закону № 361-IX передбачає здійснення належної перевірки клієнта, а обсяг таких заходів визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми операцій, регулярності або тривалості ділових відносин. Ключовою нормою для спірних правовідносин є частина перша статті 15 Закону № 361-IX, яка передбачає, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від підтримання ділових відносин, відмовити клієнту в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка або відмови від проведення фінансової операції, зокрема у разі встановлення клієнту НВР.

Тому суд першої інстанції мав перевірити, чи були у Відповідача підстави для встановлення ОСОБА_1 НВР, чи було таке рішення прийняте відповідно до внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу та чи відповідало воно вимогам статей 7, 11, 15 Закону № 361-IX. Натомість суд фактично підмінив таку перевірку оцінкою строків тимчасового зупинення фінансових операцій. Тобто суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин правовий режим, який їх не регулює.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача – Омельченко Є.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивачки – Ярмуш В.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала з АТ «Акцент-Банк» договір про надання банківських послуг, на виконання умов якого відкрила поточні рахунки, який обслуговувався платіжними банківськими картками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Відповідач у односторонньому порядку, зупинив фінансові операції по картковим рахункам, заблокувавши їх на підставі ч.1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме у зв`язку із встановленням неприйнятного високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта про що надіслав відповідне повідомлення позивачу.

Як вбачається із копії довідки фінансового моніторингу АТ «Акцент-Банк» за результатами перевірки клієнта ОСОБА_1 встановлено що 12 та 14 листопада 2024 року до Банку надійшли платежі на рахунок позивача з відповідним призначенням, з якого банк і дізнався інформацію щодо розриву відносин між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» і АТ АБ «Південний», саме ця обставина, а саме виявлення факту розірвання відносин з особою іншим банком стала причиною переоцінки відповідачем ризику клієнта та встановлення йому неприйнятно високого ризику.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Акцент-Банк» в односторонньому порядку зупинив фінансові операції за картковими рахунками ОСОБА_1 , фактично заблокувавши їх на підставі частини першої статті 15 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX від 06 грудня 2019 року (далі-Закон №361-IX), у зв`язку зі встановленням клієнту неприйнятно високого ризику (далі-НВР) за результатами переоцінки ризику клієнта.

Водночас, оцінюючи правомірність таких дій, судом застосовано до спірних правовідносин правовий механізм тимчасового зупинення фінансових операцій. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової операції, яка містить ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбуваються в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного КК України, та зобов`язаний у день такого зупинення повідомити Держфінмоніторинг про фінансову операцію, її учасників і залишок коштів на рахунку клієнта. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочі дні з дня зупинення, а Держфінмоніторинг може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової операції, здійснене відповідно до частини першої статті 17 Закону, на строк до п`яти робочих днів. Саме на підставі такого підходу суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «Акцент-Банк» заблокував рахунки ОСОБА_1 без дотримання процедури та з перевищенням строків, установлених законодавством про фінансовий моніторинг.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки наведені положення щодо зупинення фінансових операцій за своїм змістом відповідають правовому регулюванню, яке містилося у статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 1702-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1702-VII). Водночас Закон № 1702-VII втратив чинність ще у 2020 році у зв`язку з набранням чинності Законом № 361-IX. Саме стаття 17 Закону № 1702-VII передбачала право суб`єкта первинного фінансового моніторингу зупинити фінансову операцію, яка містить ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, на два робочі дні, а також можливість спеціально уповноваженого органу прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції на строк до п`яти робочих днів.

Спірні правовідносини у цій справі виникли не під час дії Закону № 1702-VII, а під час дії Закону № 361-IX. Так, 12 та 14 листопада 2024 року на рахунок ОСОБА_1 надійшли платежі, з призначення яких Банк отримав інформацію про розірвання ділових відносин між ОСОБА_1 та іншими банківськими установами - АТ «Райффайзен Банк» і АТ АБ «Південний». Саме ця інформація стала підставою для переоцінки ризику клієнта та прийняття Банком рішення про встановлення ОСОБА_1 . НВР і розірвання ділових відносин.

Крім того, кошти на рахунках ОСОБА_1 були заблоковані з 13 січня 2025 року. Отже, юридично значимі обставини у цій справі виникли у листопаді 2024 року та січні 2025 року, тобто під час дії Закону № 361-IX, а не Закону № 1702-VII. У чинному Законі № 361-IX стаття 17 взагалі не регулює порядок зупинення фінансових операцій. Порядок тимчасового зупинення фінансових операцій у Законі №361-IX врегульований статтею 23, а не статтею 17. При цьому чинна стаття 23 Закону №361-IX передбачає можливість подальшого зупинення фінансових операцій спеціально уповноваженим органом на строк до семи робочих днів, а не до п`яти робочих днів.

Водночас, навіть стаття 23 Закону № 361-IX не є нормою, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин у цій справі. Зазначена норма регулює окремий правовий механізм - тимчасове зупинення конкретної фінансової операції, якщо така операція є підозрілою або якщо виникла підозра, що вона містить ознаки вчинення кримінального правопорушення. Такий механізм застосовується до окремої фінансової операції та має тимчасовий характер.

У даній справі АТ «Акцент-банк» не застосовував до ОСОБА_1 механізм тимчасового зупинення окремої фінансової операції у розумінні норм Закону № 361 IX, які регламентують строки такого зупинення.

Банк прийняв рішення про встановлення ОСОБА_1 НВР та розірвання з нею ділових відносин. Відповідно, предметом судової оцінки є не питання дотримання строків тимчасового зупинення фінансової операції, а питання наявності у Банку правових і фактичних підстав для встановлення клієнту НВР та припинення ділових відносин.

Правовий режим таких дій визначається статтями 7, 11 та 15 Закону № 361-IX. Так, стаття 7 Закону № 361-IX покладає на суб`єкта первинного фінансового моніторингу обов`язок застосовувати ризик-орієнтований підхід, здійснювати оцінку та переоцінку ризиків, у тому числі ризиків клієнтів, документувати їх результати та підтримувати інформацію про ризик клієнта в актуальному стані. Стаття 11 Закону № 361-IX передбачає здійснення належної перевірки клієнта, а обсяг таких заходів визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

Ключовою нормою для спірних правовідносин є частина перша статті 15 Закону № 361-IX, яка передбачає, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від підтримання ділових відносин, відмовити клієнту в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка або відмови від проведення фінансової операції, зокрема у разі встановлення клієнту НВР.

Отже, Закон №361-IX передбачає два різні правові механізми: тимчасове зупинення конкретної фінансової операції за статтею 23 Закону № 361-IX та відмову від встановлення або підтримання ділових відносин, обслуговування, закриття рахунка чи відмову від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту НВР за статтею 15 Закону № 361-IX. Ці механізми мають різну правову природу, різні підстави застосування та різні правові наслідки. Тимчасове зупинення фінансової операції є короткостроковим заходом реагування на конкретну підозрілу фінансову операцію. Натомість відмова від підтримання ділових відносин у зв`язку з неприйнятно високим ризиком є наслідком оцінки або переоцінки ризику клієнта та встановлення такого рівня ризику, який не може бути прийнятий банком як суб`єктом первинного фінансового моніторингу. Тому перевірці підлягає питання, чи були у АТ «Акцент-Банк» підстави для встановлення ОСОБА_1 НВР, чи було таке рішення прийняте відповідно до внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу та чи відповідало воно вимогам статей 7, 11, 15 Закону № 361-IX.

Проте суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та помилково вважав, що Банк зобов`язаний належним чином виконувати договір банківського рахунка, виконувати розпорядження клієнта щодо коштів на рахунку, а обмеження права клієнта на розпорядження коштами допускається лише у випадках, передбачених договором або законом.

Однак, дії АТ «Акцент-Банк» були вчинені не як звичайна відмова від виконання договірного зобов`язання, а в межах виконання Банком спеціальних обов`язків суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Стаття 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право Банку витребувати у клієнта документи та відомості, необхідні для виконання вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, а також право Банку відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту НВР за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Отже, право клієнта на розпорядження коштами на рахунку не є абсолютним. Воно може бути обмежене у випадках, прямо передбачених законом, зокрема у зв`язку з виконанням банком обов`язків, покладених на нього законодавством у сфері фінансового моніторингу.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що у правовідносинах, пов`язаних із фінансовим моніторингом, Банк діє не лише як сторона договору банківського рахунка, а й як суб`єкт первинного фінансового моніторингу, на якого законом покладено спеціальні обов`язки щодо виявлення, оцінки, переоцінки та мінімізації ризиків використання банківських послуг для легалізації доходів, фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Тому дії Банку, вчинені в межах виконання таких спеціальних обов`язків, не можуть оцінюватися виключно як невиконання або неналежне виконання договору банківського рахунка без перевірки їх відповідності спеціальному правовому режиму фінансового моніторингу.

Підставою для переоцінки ризику ОСОБА_1 стало отримання АТ «Акцент-Банк» інформації про те, що інші банківські установи - АТ «Райффайзен Банк» та АТ АБ «Південний» припинили з нею ділові відносини. Відповідно до пункту 4.1.5 Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу АТ «АКЦЕНТ-БАНК», виявлення факту розірвання відносин з особою іншим банком належить до обставин, які є підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику.

Проте з такими вимогами позивач до суду не зверталась.

З огляду на викладене обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, не призведе до поновлення порушеного права позивачки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або опарення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення пені– відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В. Лівінський

Повний текст постанови складено 22 липня 2026 року.