Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №930/534/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 930/534/26

Провадження № 33/801/732/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П.,

за участі ОСОБА_1 та його захисника– адвоката Кравець В.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 та ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 596120 від 19.02.2026 р., водій ОСОБА_1 19 лютого 2026 року о 19:50 год у м. Немирів по вул. Соборна, 127, керував транспортним засобом «Фольцваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 596131 від 19.02.2026 р., водій ОСОБА_1 19 лютого 2026 року у м. Немирів по вул. Соборна, 115, керував ТЗ, будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з такою постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу, за адресою місця проживання наразі не перебуває, повістку про виклик до суду не отримував, справу про притягнення до адміністративної відповідальності розглянуто судом за його відсутності, копію оскаржуваної постанови також не отримував, а тому з метою дотримання принципу доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення та вважає за необхідне задовольнити клопотання, поновити строк на оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав, що вина останнього є доведеною та підтверджується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 596120 від 19.02.2026 р., водій ОСОБА_1 19 лютого 2026 року о 19:50 год у м. Немирів по вул. Соборна, 127, керував транспортним засобом «Фольцваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 596131 від 19.02.2026 р., водій ОСОБА_1 19 лютого 2026 року у м. Немирів по вул. Соборна, 115, керував ТЗ, будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Так, при винесенні оскаржуваного рішення, як на підставу для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 126 КУпАП, суд посилався на протоколи про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 596120 та серії ЕПР1 № 596131 від 19.02.2026.

Однак суд передчасно дійшов висновку про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 126 КУпАП з огляду на наступне.

З наданих до апеляційної скарги копій документів вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорта, тоді як протоколи складені відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з липня 2023 року проходить військову службу в Збройних силах України. Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України (м. Харків), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 лютого 2026 року отримав травму грудей, консолідуючий перелом ІІІ-V ребер справа. Операція – 20.02.2026 року. Торакоцентез, дренування правої плевральної порожнини за Бюлау.

Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 об`єктивно не міг 19 лютого 2026 року перебувати у м. Немирів та відповідно керувати транспортним засобом.

Положеннями ст. 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

В силу ч. 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Також відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є необґрунтованою і підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ч. 3 ст. 126 КУпАП – закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 3 ст. 126 КУпАП, оскільки його вина у вчиненні даних правопорушень не доведена.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в:

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 20 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ч. 3 ст. 126 КУпАП скасувати.

Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський