Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №127/17284/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/17284/26

Провадження № 22-ц/801/1669/2026

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокуСправа № 127/17284/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О. Ю. (судді – доповідача),

суддів Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, Вінницька обласна військова адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, Вінницької обласної військової адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень на земельну ділянку та зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Тиховського Миколи Олеговича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду, яку постановив суддя Воробйов В.В., повний текст складено 25 травня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заявлених вимог.

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, Вінницької обласної військової адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень на земельну ділянку та зобов`язання вчинити дії.

Судове рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області, Вінницької обласної військової адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень на земельну ділянку та зобов`язання вчинити дії передано до Вінницького районного суду Вінницької області (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, 21009) у зв`язку з непідсудністю справи Вінницькому міському суду Вінницької області.

Ухвала суду мотивована тим, що спірна земельна ділянка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району, тому враховуючи норми ч.1 ст. 30 ЦПК України вимоги, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Тиховський М.О. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою, постановлену з порушенням норм процесуального права. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для відкриття провадження, та розгляду цивільної справи до Вінницького міського суду Вінницької області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:14:001:0002, розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району. Вказує, що з позовної заяви та долучених до неї додатків вбачається, що спірна земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому справа підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження та надано строк для подання відзиву.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.2 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, й дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Питання цивільної територіальної юрисдикції (підсудність) врегульовані у главі 2 «Цивільна юрисдикція» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Отже, словосполучення «із приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, провадження № 12-73гс20.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

З огляду на викладене, для визначення правильної підсудності суду необхідно встановити місцезнаходження цього майна.

Згідно ч.1 ст. 46 Закону України «Про землеустрій» для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Аналогічні положення зазначені в Земельному кодексі України, зокрема у ч.2 ст. 173, відповідно до якої межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Частиною 1 ст. 174 Земельного Кодексу України передбачено, що рішення про встановлення к районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінетів Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень індексний номер: 46474460 від 15 квітня 2019 року на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:14:001:0002 площею 0,4076 га;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав (права постійного користування) та їх обтяжень індексний номер: 46474460 від 15.04.2019 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:14:001:0002 площею 0,4076 га;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:14:001:0002 та перенести відомості щодо неї до архівного шару Національної кадастрової системи України.

В позовній заяві щодо підсудності вказаної справи Вінницькому міському суду Вінницької області, позивач вказує, що він прийняв спадщину після смерті батька - ОСОБА_2 , у тому числі на будівлі, що розташовані на земельній ділянці 0520655900:07:012:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тому справа підсудна саме Вінницькому міському суду Вінницької області.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області» від 13 травня 2015 року № 401-VIII, яка є загальновідомою та доступною в засобах масової інформації, 1134,39 гектара земель - Стрижавської селищної ради увійшли до м. Вінниця.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 травня 2026 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:07:012:0002, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право заявника на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо непідсудності справи Вінницькому міському суду Вінницької області є помилковим.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, до повноважень суду апеляційної інстанції не входить направлення справи для відкриття провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Тиховського Миколи Олеговича задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (Вінницький міський суд Вінницької області).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк