Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №747/153/26 — Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/153/26

Провадження№ 3/747/82/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Талалаївка матеріали, що надійшли з Прилуцького РВП ГУНП України в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗСУ, раніше до адміністративної відповідальності притягувався, раніше до адміністративної відповідальності притягувався 30.09.2025 року Коростишівським районним судом Житомирської області за ч.1 ст 130, ч.5 ст 126 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 624554 від 26.03.2026 року – 26 березня 2026 року в 11:06 год в с Харкове на вул Науменка, 78 водій ОСОБА_1 керував автомобілем АУДІ д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судових засіданнях по справі ОСОБА_1 та його захисник Мудревська Я.М. винність у скоєному не визнали. ОСОБА_1 суду показав, що він на даний час є діючим військовослужбовцем, мав декілька поранень та контузій, і тому можливо у нього і був наявний тремор пальців. Крім того, 26 березня 2026 року в час, зазначений в протоколі, він не керував транспортним засобом, а перебував на узбіччі, а працівники поліції попросили його від`їхати. У розмові з поліцейськими він пояснив, що у вересні 2025 року його притягували до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння судом по місцю його проживання – у м Коростишів Житомирської області. Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 в судовому засіданні заявила клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 вже притягувався судом до адміністративної відповідальності за ч.1 ст 130 КУпАП30 вересня 2025 року, тому в даному випадку при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 працівники поліції повинні були врахувати дану обставину як повторність вчинення адміністративного правопорушення протягом року після накладення адміністративного стягнення, тому не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 130 КУпАП, тобто в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, і тому захисник просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні були оглянуті диски з відеозаписом, долучені працівниками поліції до протоколу. З оглянутого відеозапису вбачається, що 26.03.2026 року в 11:06 год працівники поліції підходять до стоячого автомобіля та запитують, чому автомобіль стоїть, водій пояснює, що заглох, та пояснює поліцейським, що він на бойовому завданні і вони не мають право його зупиняти. Під час спілкування з водієм працівники поліції пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки в нього тремтять руки та відчувається запах. Водій повідомляє, що його вже притягували до відповідальності за керування в нетверезому стані і відмовляється проходити огляд на місці зупинки та в медичному закладі, оскільки він на бойовому завдані і в нього немає часу. Після цього в11:10 хв працівник поліції повідомляють водія, що відносно нього буде складено протокол за ст 130 КУпАП, після цього при спілкуванні між собою працівники поліції вирішують, за якою саме частиною складати протокол, при перевірці бази не встановлено, що ОСОБА_1 раніше притягувався до відповідальності за ч.1 ст 130 КУпАП, відомості про це в базі відсутні, тому протокол складався за ч.1 ст 130 КУпАП.

В той же час захисником Мудревською Я.М. надано до суду копію постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні 06.08.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами. Копія зазначеної постанови з Єдиного державного реєстру судових рішень долучена судом до матеріалів справи, і з якої вбачається, що постанова набрала законної сили 11.10.2025 року. Для роз`яснення питання щодо кваліфікації дії ОСОБА_1 саме за ч. 1ст 130 КУпАП до суду викликалась працівник Прилуцького РВП, за вказівкою якої була зазначена саме частина 1 ст 130 КУпАП, але в судове засідання інспектор не з`явилась.

Суд, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, свідків, дослідивши матеріали справи та відеозапис, приходить до наступного висновку.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до положень статті 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом». У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення посадова особа зобов`язана зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення. Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення. Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення. Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею. Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол. Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Із фабули протоколу серії ЕПР1 № 624554 від 26.03.2026 року вбачається, що 26 березня 2026 року в 11:06 год в с Харкове на вул Науменка, 78 водій ОСОБА_1 керував автомобілем АУДІ д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до положень ст. 130 КУпАП складом адміністративного правопорушення є як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, так і керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Але в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 у вересні 2025 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст 130 КУпАП, тобто вчинення ним правопорушення у березні 2026 року за цією статтею повинно мати ознаку повторності, та кваліфікацію за ч.2 ст 130 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17. Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно ч.3 ст 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За відсутності доказів керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння при обставинах, вказаних у протоколі, з врахуванням постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст 130 КУпАП, ОСОБА_1 у розумінні диспозиції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є суб`єктом вчинення цього адміністративного правопорушення і, відповідно, не може нести відповідальність. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. А оскільки суд не наділений повноваженнями самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Це покладено на посадових осіб Національної поліції, які складають протокол та кваліфікують дії особи.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення. Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в конкретному випадку, суд приходить висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо винуватості ОСОБА_1 не підтверджені належними і допустимими доказами, суперечать фактичним обставинам, встановленим у справі, тому наявні підстави для закриття провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Виходячи із вищезазначеного суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим суд приходить до висновку до цих правовідносин застосувати ст. 247 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 247, 252, 268, 269, 272, 283, 285, 287-289 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція в Чернігівський апеляційний суд протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя: Л.В.Тіщенко