Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №750/4362/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4362/26

Провадження № 2-а/750/85/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рощиної Т.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

у квітні 2026 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що старшим інспектором Управління патрульної поліції в Чернігівській області капітаном поліції Айдаміровою Світланою Сергіївною, здійснюючи свої повноваження від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 03.04.2026 винесено постанову серії ЕНА № 6957102, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. у зв`язку із тим, що 03.04.2026 о 10 год 20 хв на автодорозі М-01 в с. Іванівка, 2 км, Позивач рухався зі швидкістю 73 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР.

Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її протиправною та такою, що має бути скасована.

Зокрема зазначає, що після роз`яснення йому прав та обов`язків Відповідач констатував порушення Позивачем Правил дорожнього руху за окреслених вище обставин та постановив притягнути його до адміністративної відповідальності, не дослідивши при цьому жодний доказ, не надавши йому можливості ознайомитись з матеріалами, надати пояснення, заявити клопотання і подати заяви, зокрема заяву про ознайомлення з доказами перевищення ним швидкості, ознайомлення з документами про повірку засобу, на який, начебто, було зафіксовано перевищення швидкості, чим порушив його як конституційні права, так і права, визначені КУпАП.

Крім того, зазначає, що після зупинки автомобіля, йому невідомий працівник поліції чоловічої статті, який в порушення Закону України «Про Національну поліцію», продемонстрував відеозапис з технічного приладу TruCAM, повідомив, що фіксацію правопорушення здійснював безпосередньо в ручному режимі. Натомість Позивач переконаний, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», технічні засоби (у тому числі для фіксації правопорушень) мають бути: закріплені на форменному одязі, транспортних засобах, БПЛА, плавзасобах; або монтовані/ розміщені по зовнішньому периметру доріг і будівель. Тобто, використання TruCAM «в руках» не відповідає цим вимогам, а законодавець не передбачає можливості ручного використання подібного технічного засобу. Зважаючи, що прилад TruCAM, який не був встановлений стаціонарно, а використовувався вручну працівником поліції чоловічої статті, не може вважатися належним технічним засобом фіксації, результати з якого можуть бути допустимими доказами.

Також, як зазначає Позивач, при розгляді справи йому не надавались документи, що підтверджують справність та періодичність повірки технічного приладу TruCAM II LTI 20/20 TC000676, яким зафіксовано перевищення швидкості. Для того, щоб TruCAM здійснив правильне фіксування, необхідний правильне розташування поліцейським приладу у дороги: достатня видимість; кут між приладом і напрямком цілі; розміщення сонця (бажано не розміщати напроти сонця); погодні умови, інакше прилад здійснить неправильні виміри.

Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_3 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 27 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

У зв`язку з призначенням судді Супруна О.П. на посаду судді Чернігівського апеляційного суду відповідно до Указу Президента України від 02.06.2026 № 459/2026, відрахуванням його зі штату Деснянського районного суду м. Чернігова 14.06.2026 згідно з наказом голови Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2026 № 22-кг та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.06.2026 № 10 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2026 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рощиній Т.С.

Ухвалою судді Рощиної Т.С. від 10.07.2026р. справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 08.05.2026 через підсистему «Електронний суд» надав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що на правомірність використання приладу TruCam саме в ручному режимі, що підтверджується листом Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» Міністерства економічного розвитку та торгівлі (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ») від 01.10.2019 № 22-38/49, відповідно до якого лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання. Можливість використання приладу TruCam LTІ 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства. Отже, використання приладу TruCam відбувається в автоматичному режимі як у мобільному, так і у статичному положенні, а тому користування приладом у ручному режимі не є порушенням.

Також наявним відеозаписом підтверджується, що поліцейським була дотримана передбачена законодавством процедура розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Позивачу було повідомлено про причину зупинки та суть вчиненого ним правопорушення. До початку винесення оскаржуваної постанови поліцейський надав можливість ознайомитися з відеозаписом вчиненого правопорушення, заслухав пояснення, ознайомив Позивача з правами, якими користується особа, стосовно якої проводився розгляд справи та жодним чином не перешкоджав водієві у реалізації вказаних прав. Згідно чинного законодавства, поліцейський лише ознайомлює особу із її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і яким саме чином.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам відповідача, суд приходить до наступного висновку з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою серії ЕНА № 6957102 від 03.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі на позивача накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП в розмірі 340,00 грн за порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху, а саме за те, що 03.04.2026 о 10 год. 20 хв. у с. Іванівка, дорога М01 2 км позивач керував транспортним засобом Toyota Rav4, номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті с. Іванівка, позначеному д.з. 5.49 на білому фоні та рухався зі швидкістю 73 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год (а.с. 11).

Відповідно до п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

За змістом пунктом 1 статі 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтями 72-79 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.06.2020 по справі 520/2261/19, зводиться до того, що: ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом досліджені матеріали відеофіксації правопорушення, з яких вбачається, що поліцейським був зупинений транспортний засіб Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті с. Іванівка, позначеному д.з. 5.49 на білому фоні, який рухався зі швидкістю 73 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год., чим водієм вказаного транспортного засобу було порушено п. 12.4 ПДР. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 серійний TC000676.

З відеозапису вбачається, що до початку винесення оскаржуваної постанови поліцейський оголосив про початок розгляду справи, надав можливість ознайомитись з відеозаписом вчиненого правопорушення, а також ознайомив позивача з правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи та жодним чином не перешкоджав водієві у реалізації вказаних прав.

Частиною 4 ст. 258КУпАП визначено, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Таким чином, чинним законодавством у визначених випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення безпосередньо на особу, яка його вчинила, на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Частиною 1 статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як установлено судом, швидкість руху транспортного засобу під керуванням позивача була зафіксована за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20 серійний номер TruCAM ТС000676.

Як слідує з досліджених матеріалів справи, TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому, враховується похибка приладу в ручному та автоматичному режимах ±2 км/год. Діапазон вимірювання швидкості від 2 км/год. до 320 км/год

Вказане підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/34202, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 24 червня 2025 року та чинного до 24 червня 2026 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam ІІ LTI 20/20 № TruCAM ТС000676 є придатним до застосування як в ручному, так і в автоматичному режимах, а тому відсутні підстави ставити під сумнів результати вимірювання швидкості транспортного засобу даним приладом (а.с.60).

Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції у суді в разі оскарження факту порушення.

Правильність реалізації у приладі TruCam ІІ зазначеного алгоритму AES, визначений п. 5.2 ДСТУ ISO/IES 10116:2019, підтверджено експертним висновком Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України № 04/04/02-15478 від 18 вересня 2024 року (термін дії експертного висновку – протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування).

Можливість використання приладу TruCam ІІ LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.

Щодо посилань позивача про відсутність попереджувального дорожнього знаку 5.70, суд зазначає наступне.

Дорожній знак 5.70 має назву «Зміна схеми руху» та позначає, що за цим знаком тимчасово або постійно змінено схему руху та (або) встановлено нові дорожні знаки.

На ділянках доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів, встановлюється дорожній знак 5.76 «Автоматична відео фіксація порушень Правил дорожнього руху».

Дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожньогоруху» є обов`язковим при фіксації правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у п.5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 № 833. Дорожній знак 5.76, передбачає: «Інформування учасників дорожнього руху про фіксацію (фотозйомку або відеозапис) фактів адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стаціонарними технічними засобами (приладами контролю) здійснюється не пізніше початку роботи таких технічних засобів (приладів контролю) на визначених місцях (ділянках вулично-дорожньої мережі) шляхом установлення відповідних дорожніх знаків на вулично-дорожній мережі, а також шляхом розміщення відповідних відомостей на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції.

При цьому, наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов`язку виконувати вимоги ПДР щодо дотримання швидкості руху саме у населених пунктах.

Пункт 14.7.67 Національного стандарту України ДСТУ 4100-2021 визначає, що дорожній Знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» застосовують для позначення ділянок доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Для зазначення довжини ділянки дороги, на якій можливе здійснення контролю за порушенням правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів, знак 5.76 застосовують із табличкою 7.2.1. Дозволено довжину ділянки зазначати у нижній частині знаку 5.76.

Встановлення дорожнього знаку 5.76 передбачається, якщо порушення фіксуються за допомогою автоматичної системи вимірювання швидкості (камери автоматичної фіксації). Встановлення даного дорожнього знаку перед використанням приладу TruCam має рекомендаційний характер і законодавством не передбачено обов`язковість їх встановлення.

Разом з тим, наявність дорожнього знаку 5.76 підтверджується довідкою начальника відділу безпеки дорожнього руху УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції від 07.05.2026 та картою схемою дорожніх знаків на автодорозі М-01, які надані представником відповідача до відзиву на позовну заяву.

Наказом Департаменту патрульної поліції № 1399 від 10 квітня 2025 року затверджено перелік ділянок автомобільних доріг, на яких швидкість руху транспортних засобів контролюється за допомогою лазерних вимірювачів швидкості TruCam, згідно додатку до якого на автодорозі М-01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі (Південний під`їзд до м. Чернігова) (0-4 км.) проводиться вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCam.

Суд не бере до уваги доводи позивача про відсутність у матеріалах справи доказів наявності знаку 5.49 перед острівцем безпеки. Оскільки вказаний острівець безпеки розміщений безпосередньо в населеному пункті, а посилання позивача про встановлення цього засобу сповільнення руху лише перед населеним пунктом не підтверджується жодним ДСТУ, ПДР України чи іншим нормативним актом. Крім того, досліджений судом відеозапис підтверджує, що Позивач не заперечував факт руху в межах населеного пункту та не висловлював будь-яких зауважень щодо відсутності дорожнього знаку чи необізнаності про дію обмеження швидкості.

Позивачем до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про незаконність винесеної щодо нього постанови. Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.

Як вказано у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд

постановив:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Т.С. Рощина