Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №345/7338/25 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №345/7338/25

Провадження №2/338/852/26

22 липня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Микитюк А.П., за участю представника відповідачки – адвоката Поповича Миколи Михайловича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

26 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 січня 2026 року цивільну справу направлено за підсудністю до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.

27 січня 2026 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Куценку О. О.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2026 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року заяву представника відповідачки про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 23 березня 2026 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08 червня 2026 року за клопотанням представника відповідачки витребувано додаткові докази, необхідні для з`ясування підстав відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 , статусу відповідачки як споживача, порядку нарахування плати, факту надання послуг та переходу права вимоги до позивача.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2023 року у справі №909/510/23 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

07 листопада 2024 року відбувся електронний аукціон №BRD001-UA-20241028-00226 з продажу майна банкрута за лотом №15, до складу якого увійшло право вимоги за дебіторською заборгованістю фізичних осіб за послуги з поводження з побутовими відходами.

Переможцем електронного аукціону визначено ФОП ОСОБА_1 , який у повному обсязі сплатив запропоновану ціну. 14 листопада 2024 року між КП «Екосервіс» та ФОП ОСОБА_1 складено акт про придбання майна на аукціоні, за яким позивачу передано право вимоги за дебіторською заборгованістю, зокрема за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із додатку №1 до акта про придбання майна на аукціоні та актом звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується заборгованість у розмірі 985,94 грн за період із червня 2018 року по квітень 2021 року.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач просив також стягнути 111,69 грн інфляційних втрат та 32,73 грн трьох відсотків річних, а всього 1130,36 грн.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася. Представник відповідачки адвокат Попович М. М. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що сторона відповідача не заперечує належність ОСОБА_2 на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас зазначив, що письмового договору про надання послуг між КП «Екосервіс» та відповідачкою не укладено, відповідачка у квартирі не була зареєстрована та у період нарахування заборгованості фактично у ній не проживала, а тому, на думку сторони відповідача, не була споживачем послуг та не зобов`язана сплачувати заявлену заборгованість.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши письмові докази, надавши їм оцінку окремо та у взаємному зв`язку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

За правилами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо належності квартири відповідачці та її статусу у спірних правовідносинах

Із договору міни квартир від 17 вересня 2002 року вбачається, що ОСОБА_2 передала належну їй квартиру АДРЕСА_2 та набула у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 57,4 кв. м. Договір посвідчено нотаріально та зареєстровано у встановленому на той час порядку. Таким чином, упродовж періоду за який заявлено до стягнення заборгованість, а саме із червня 2018 року по квітень 2021 року, відповідачка була власником спірної квартири.

Ця обставина стороною відповідача не заперечується.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом законодавства про житлово-комунальні послуги власник нерухомого майна, якому надаються відповідні комунальні послуги, є індивідуальним споживачем і несе обов`язки щодо оплати наданих послуг незалежно від того, чи зареєстровано його місце проживання у відповідному житлі.

Із відповіді Калуської міської ради вбачається, що у квартирі АДРЕСА_3 протягом спірного періоду були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ці відомості узгоджуються з актом звірки розрахунків та деталізованим помісячним розрахунком, відповідно до яких нарахування здійснювались на двох мешканців.

Отже, твердження представника відповідачки про те, що сама відповідачка не була зареєстрована у квартирі, не спростовує ані належності їй квартири на праві власності, ані факту реєстрації у квартирі членів її сім`ї, ані обов`язку власника забезпечувати утримання належного йому майна та оплату житлово-комунальних послуг.

Щодо статусу КП «Екосервіс» як виконавця послуг

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 22 червня 2015 року №147 КП «Екосервіс» визначено виконавцем послуг із вивезення побутових відходів на території міста Калуша.

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 24 квітня 2018 року №90 управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 . Тихого визначено ТзОВ «М-Монтаж».

Із письмових пояснень ліквідатора КП «Екосервіс» та доданих ним документів вбачається, що до 01 червня 2018 року збір плати за послуги з вивезення та захоронення побутових відходів здійснювався через управителя будинку на підставі відповідних договірних відносин із КП «Екосервіс».

З 01 червня 2018 року КП «Екосервіс» перейшло до оформлення відносин безпосередньо з індивідуальними споживачами. На підставі інформації, переданої попереднім балансоутримувачем і управителем, підприємством сформовано базу споживачів, автоматично присвоєно особові рахунки та підготовлено примірники договорів.

За ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_3 , було закріплено особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Підписаного примірника індивідуального договору з відповідачкою у документації підприємства не виявлено. Водночас ліквідатор пояснив, що це може бути пов`язано з тим, що зустріч уповноважених працівників підприємства із відповідачкою не відбулася або вона не підписала запропонований примірник договору.

Разом з цим, суд вважає, що непідписання споживачем письмового договору не припиняє правовідносин із фактичного надання комунальної послуги та не створює для власника нерухомого майна права безоплатно користуватися результатами діяльності виконавця послуги.

Щодо тарифів і розміру заборгованості

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 27 березня 2018 року №63 затверджено тарифи на послуги з перевезення та захоронення твердих і рідких побутових відходів, що надавалися КП «Екосервіс». В подальшому рішенням від 22 квітня 2019 року №96 тарифи скориговано, а рішенням від 28 січня 2020 року №17 установлено нові тарифи на відповідні комунальні послуги. Рішенням від 28 липня 2020 року №143 скасовано рішення від 28 січня 2020 року №17, у зв`язку з чим позивачем при уточненні розрахунку здійснено перерахунок нарахувань за відповідний період із застосуванням тарифу, чинного до прийняття скасованого рішення.

Наданим суду актом звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 підтверджено щомісячне нарахування плати, відсутність оплат та утворення заборгованості.

Так, деталізований помісячний розрахунок містить відомості про період нарахування, застосований тариф, кількість мешканців, суму щомісячного нарахування та загальний розмір боргу. Із розрахунку вбачається, що нарахування здійснювалися з червня 2018 року по квітень 2021 року на двох мешканців відповідно до тарифів, установлених рішеннями виконавчого комітету Калуської міської ради. Після проведеного позивачем перерахунку загальний розмір основної заборгованості становить 985,94 грн.

Розрахунок є арифметично послідовним, узгоджується з актом звірки та рахунками-фактурами, поданими ліквідатором КП «Екосервіс». Доказів внесення відповідачкою або іншими особами плати за спірним особовим рахунком сторона відповідача суду не надала.

Щодо фактичного надання послуг

За інформацією Калуської міської ради та ліквідатора КП «Екосервіс», у спірний період КП «Екосервіс» було визначеним виконавцем послуг із вивезення та захоронення побутових відходів у місті Калуші.

Доказів того, що будинок АДРЕСА_4 був виключений із території обслуговування КП «Екосервіс», що послуги цьому будинку надавались іншим виконавцем або взагалі не надавались, матеріали справи не містять.

Навпаки, рішення про визначення виконавця, відомості щодо управителя будинку, база споживачів, присвоєний особовий рахунок, акт звірки, рахунки-фактури та помісячні нарахування у своїй сукупності підтверджують надання послуг будинку, в якому розташована квартира відповідачки. Послуга з вивезення побутових відходів надається не шляхом виконання окремої операції безпосередньо всередині кожної квартири, а шляхом систематичного збирання та вивезення відходів із території обслуговування багатоквартирного будинку, а тому відсутність індивідуального акта надання послуги щодо кожної квартири не спростовує факту надання централізованої послуги будинку та його мешканцям.

Щодо доводів про відсутність письмового договору

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV, який діяв до 01 травня 2019 року, споживач був зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З 01 травня 2019 року відповідні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами і тарифами, установленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною першою статті 9 Закону передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За усталеною практикою Верховного Суду відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не є самостійною підставою для звільнення споживача від обов`язку оплатити фактично надані послуги. В іншому випадку споживач, який користується результатом надання комунальної послуги, безпідставно отримував би таку послугу без оплати лише через те, що не підписав запропонований виконавцем письмовий договір.

За таких обставин заперечення представника відповідачки, засновані виключно на відсутності підписаного договору, суд відхиляє.

Щодо доводів про непроживання та відсутність реєстрації відповідачки

Відсутність реєстрації місця проживання власника у належній йому квартирі не припиняє його права власності та не звільняє від виконання обов`язків, пов`язаних з утриманням майна.

Крім того, у спірній квартирі впродовж усього заявленого періоду були зареєстровані дві особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати.

Отже, законодавець пов`язує обов`язок з оплати послуг не лише з особистою реєстрацією власника, а й зі статусом власника житла та користуванням послугами особами, які зареєстровані або проживають у такому житлі.

Посилання представника відповідачки на те, що відповідачка особисто не проживала у квартирі, не спростовує факту реєстрації у квартирі двох членів її сім`ї та здійснення нарахувань саме на двох мешканців.

Крім того, для реалізації права на ненарахування або перерахунок плати у зв`язку з тимчасовою відсутністю споживач повинен повідомити виконавця про відповідні обставини та надати документи, які підтверджують період відсутності та наявність підстав для звільнення від оплати або проведення перерахунку.

Ліквідатор КП «Екосервіс» письмово повідомив суд, що у документації підприємства не виявлено заяв ОСОБА_2 про ненарахування плати за послуги, проведення перерахунку, припинення нарахувань або повідомлень про її непроживання у квартирі.

Стороною відповідача не спростовано зазначених відомостей і не надано суду жодного доказу того, що відповідачка: зверталася до КП «Екосервіс» із заявою про ненарахування плати за послуги з поводження з побутовими відходами; повідомляла КП «Екосервіс» про своє непроживання або непроживання інших зареєстрованих осіб у квартирі протягом спірного періоду; подавала документи, які підтверджували б тимчасову відсутність усіх осіб, на яких здійснювались нарахування; зверталася з вимогою про проведення перерахунку або виключення певних осіб із розрахунку; отримувала від КП «Екосервіс» рішення про припинення нарахування, проведення перерахунку чи звільнення її від оплати; оскаржувала виставлені рахунки або заявляла претензії щодо ненадання чи неналежної якості послуг.

Саме лише усне твердження представника відповідачки про непроживання його довірительки за відсутності будь-яких підтвердних документів не може вважатися достатнім доказом ненадання послуги та не спростовує сукупності письмових доказів позивача.

Більше того, відповідачка у заяві про перегляд заочного рішення посилалась на те, що фактично не проживає у спірній квартирі з 2022 року, тоді як заявлена до стягнення заборгованість утворилась за період із червня 2018 року по квітень 2021 року. Тому обставини непроживання після 2022 року не стосуються періоду виникнення спірної заборгованості та не можуть спростовувати здійснені раніше нарахування.

За таких обставин суд відхиляє доводи сторони відповідача про відсутність у ОСОБА_2 обов`язку з оплати послуг з цих підстав.

Щодо переходу права вимоги до позивача

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу.

Частиною першою статті 80 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що придбане на аукціоні майно та майнове право передаються, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни.

Протоколом електронного аукціону, повідомленням про повний розрахунок та актом про придбання майна на аукціоні від 14 листопада 2024 року підтверджено придбання ФОП ОСОБА_1 права вимоги за дебіторською заборгованістю КП «Екосервіс».

У витягу з додатку №1 до акта безпосередньо зазначено ОСОБА_2 , адресу квартири, номер особового рахунку та суму заборгованості.

Таким чином, спірне право вимоги є належним чином індивідуалізованим, а позивач набув статусу нового кредитора у відповідному зобов`язанні.

Щодо інфляційних втрат і трьох відсотків річних

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував інфляційні втрати за період із 14 листопада 2024 року по 22 грудня 2025 року у розмірі 111,69 грн. Розрахунок здійснено шляхом послідовного застосування офіційних індексів інфляції до суми основної заборгованості 985,94 грн. Три відсотки річних розраховано за період із 14 листопада 2024 року по 22 грудня 2025 року у загальному розмірі 32,73 грн.

Суд перевірив подані розрахунки та встановив, що вони є арифметично правильними, здійснені в межах заявленого позивачем періоду та відповідають положенням частини другої статті 625 ЦК України. Контррозрахунку інфляційних втрат і трьох відсотків річних сторона відповідача не надала.

Таким чином, суд встановив, що основне грошове зобов`язання виникло та було прострочене до переходу права вимоги до позивача. Придбання права вимоги 14 листопада 2024 року не змінило строку виконання зобов`язання та не створило нового прострочення, однак позивач, реалізуючи право визначити обсяг позовних вимог, нарахував передбачені частиною другою статті 625 ЦК України суми лише за період із 14 листопада 2024 року по 22 грудня 2025 року, що не порушує прав відповідачки.

Оцінивши досліджені у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, тоді як відповідачкою таких доказів не спростовано. Доводи сторони відповідача про відсутність підстав для стягнення заборгованості з огляду на неукладення письмового договору, відсутність реєстрації та фактичного проживання у квартирі є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідачки до КП «Екосервіс» із заявами про ненарахування плати, проведення перерахунку, повідомлення про непроживання або інших належних доказів, які б свідчили про відсутність правових підстав для нарахування плати за спірний період. Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період із червня 2018 року по квітень 2021 року у розмірі 985 (дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 94 копійки, інфляційні втрати у розмірі 111 (сто одинадцять) гривень 69 копійок та три відсотки річних у розмірі 32 (тридцять дві) гривні 73 копійки, а всього 1130 (одну тисячу сто тридцять) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглянута без повідомлення чи виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 22 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Суддя: