Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №380/5750/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 рокусправа № 380/5750/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Міжнародного центру миротворчості та безпеки, командира військової частини НОМЕР_4 .

Ухвалою суду від 03.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, долучено позовну заяву в новій редакції, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ) щодо непоновлення позивача на посаді;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Міжнародного центру миротворчості та безпеки, командира військової частини НОМЕР_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_4 та був тимчасово відсторонений від посади на підставі ухвал слідчого судді у межах кримінального провадження. Позивач вказує, що строк відсторонення закінчився 08.12.2025, а у подальшому не був продовжений у встановленому законом порядку, з огляду на відмову суду у задоволенні відповідного клопотання слідчого. Після припинення дії відсторонення позивач звернувся із рапортом про поновлення на посаді, однак відповідач, за його твердженням, не прийняв жодного належного управлінського рішення та фактично не поновив його на службі. Позивач вважає, що після закінчення строку відсторонення у відповідача виник прямий обов`язок поновити його на попередній або рівнозначній посаді, а бездіяльність щодо вирішення цього питання суперечить вимогам законодавства та порушує його право на проходження військової служби. У зв`язку з цим позивач просить суд зобов`язати відповідача поновити його на посаді начальника Міжнародного центру миротворчості та безпеки — командира військової частини НОМЕР_4 .

Ухвалою суду від 09.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

23.04.2026 за вх.№33830 від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву. Звернув увагу, що позивачем пропущено встановлений законом місячний строк звернення до адміністративного суду.

По суті позовних вимог зазначив, що звільнення позивача із займаної посади та його зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 було зумовлено застосуванням до нього заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади та домашнього арешту. При цьому, посилається на положення законодавства про проходження військової служби, відповідно до яких військовослужбовець, відсторонений від посади, продовжує проходження служби в розпорядженні відповідної посадової особи та виконує визначені обов`язки військової служби до зміни або припинення відповідних процесуальних обмежень.

Окремо представник відповідача наголошує, що положення законодавства не містять імперативної вимоги щодо поновлення військовослужбовця саме на посаді, з якої його було відсторонено, а допускають призначення на іншу, не нижчу посаду. При цьому питання подальшого службового використання військовослужбовця, зокрема призначення на конкретну посаду, віднесено до дискреційних повноважень командування, яке вправі обирати один із кількох правомірних варіантів управлінського рішення залежно від конкретних обставин.

Крім цього, представник відповідача звертає увагу на те, що хоча слідчим суддею було відмовлено у повторному відстороненні позивача від посади, сама відмова мотивована тим, що Позивач на той час уже був звільнений із посади командира військової частини НОМЕР_4 та зарахований у розпорядження іншої військової частини, а тому ризики, на які посилалося слідство, фактично були усунуті. У зв`язку з цим вважає, що призначення позивача на попередню посаду може створити передумови для впливу на хід кримінального провадження, а тому відсутні правові підстави вважати, що права позивача були порушені чи що відповідач допустив протиправну бездіяльність. Просить у задоволенні позову відмовити.

30.04.2026 за вх.№36151 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Щодо строку звернення до суду зазначив, що 26.12.2025 позивач звернувся з рапортом щодо поновлення на посаді після закінчення строку відсторонення, однак інформації про результати його розгляду не отримав. Лише у відповідь на адвокатський запит листом від 24.03.2026 № 738/87/вих ЗПІ позивачу стало відомо, що остаточного рішення за результатами розгляду рапорту не прийнято. Саме з моменту отримання вказаної відповіді позивач об`єктивно дізнався про триваючу бездіяльність відповідача та порушення свого права, а відтак перебіг строку звернення до суду розпочався не раніше 24.03.2026. Позов подано в межах строку, визначеного ст. 122 КАС України. Крім того, оскільки оскаржувана бездіяльність має триваючий характер і порушення прав позивача не припинено на момент звернення до суду, підстави для застосування наслідків пропуску строку звернення відсутні.

Доводи відповідача про дискреційний характер повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Вказав, що дискреційні повноваження означають право суб`єкта владних повноважень обирати один із кількох юридично допустимих варіантів рішення, однак така свобода розсуду не є абсолютною та не виключає судового контролю за законністю рішень, дій чи бездіяльності. Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у разі наявності дискреційних повноважень суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання з урахуванням правової оцінки суду. У даному випадку предметом спору є не втручання у дискреційні повноваження Відповідача, а його бездіяльність, що полягає у неприйнятті будь-якого рішення за результатами розгляду рапорту Позивача та плану його переміщення. Саме така бездіяльність фактично перешкоджає реалізації права позивача на проходження військової служби та поновлення на посаді.

Безпідставними також вважає доводи відповідача щодо можливості повторного застосування до позивача заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема відсторонення від посади, оскільки такі твердження не підтверджені доказами та ґрунтуються на гіпотетичних обставинах. Питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження належить до виключної компетенції суду та вирішується в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством. Станом на момент звернення до суду відсутні будь-які чинні судові рішення, якими Позивача було б відсторонено від посади чи встановлено обмеження щодо її зайняття, а тому правові перешкоди для вирішення питання щодо подальшого проходження ним військової служби відсутні. Крім того, зазначив, що повторне направлення Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного плану переміщення Позивача від 28.04.2026 №738/7040 підтверджує актуальність питання його службового використання та свідчить про продовження заходів щодо вирішення питання його призначення на відповідну посаду.

07.05.2026 за вх.№38594 від представника військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що відсторонення позивача від посади та його зарахування у розпорядження було правомірним і здійснене відповідно до вимог законодавства у зв`язку із застосуванням до нього заходів забезпечення кримінального провадження – відсторонення від посади та домашнього арешту. Згідно з положеннями законодавства, військовослужбовець у такому випадку продовжує проходження служби у розпорядженні командування, а не припиняє військову службу. Відповідач вказує, що наказ про виведення позивача у розпорядження був обов`язковим наслідком застосування кримінально-процесуальних заходів і не передбачав альтернативної поведінки чи дискреції. Перебування позивача у розпорядженні не є дисциплінарним стягненням, а тимчасовим кадровим рішенням, спрямованим на забезпечення належного функціонування військової частини та недопущення ризиків впливу на кримінальне провадження. Також відповідач наголошує, що закон не зобов`язує поновлювати позивача саме на попередній посаді, а допускає призначення на іншу рівнозначну або не нижчу посаду після припинення підстав відсторонення. Вирішення питання щодо подальшого службового використання військовослужбовця є дискреційним повноваженням командування, у яке суд не повинен втручатися. Крім того, відповідач зазначає, що повернення позивача на посаду командира військової частини може знову створити ризики для кримінального провадження (вплив на свідків, документи тощо), а тому може спричинити повторне застосування заходів забезпечення кримінального провадження. З огляду на викладене, відповідач вважає, що права позивача не порушені, а підстав для задоволення позову немає.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 з 08.05.2015 проходив військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_4 .

01.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 62023140120000444) внесено відомості про вчинення, зокрема, Позивачем кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 425, ч. 5 ст. 426-1 Кримінального кодексу України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.07.2025 у справі № 463/10419/23 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у період з 22:00 до 07:00 без дозволу слідчого, прокурора або суду. Строк дії вказаного запобіжного заходу встановлено з 11.07.2025 по 10.09.2025 включно.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.07.2025 у справі № 463/10419/23 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_4 ) строком на два місяці – з 11.07.2025 по 10.09.2025 включно. У подальшому вказані заходи забезпечення кримінального провадження неодноразово продовжувалися.

На підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 1051 від 15.07.2025 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади командира військової частини НОМЕР_4 та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 11.07.2025. На час перебування у розпорядженні він залишався на всіх видах забезпечення та у списках військової частини НОМЕР_4 , а також виконував обов`язки військової служби в межах, визначених начальником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 894-АД від 18.07.2025 тимчасове виконання обов`язків командира військової частини НОМЕР_4 покладено на заступника командира військової частини НОМЕР_4 полковника ОСОБА_2 з правом прийняття кадрових рішень. ОСОБА_1 визначено обов`язки військової служби на період перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , а також наказано відрядити його до військової частини НОМЕР_5 для виконання службових обов`язків. Згідно з додатком до наказу № 894-АД на ОСОБА_1 покладено виконання низки обов`язків у межах військової частини НОМЕР_5 та підпорядкованих їй підрозділів.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 17.12.2025 у справі № 463/11313/25 відмовлено у задоволенні клопотання про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_4 ) до завершення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025140120001231. Ухвала набрала законної сили 24.12.2025.

26.12.2025 ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з проханням клопотати перед вищим командуванням про поновлення його на посаді командира військової частини НОМЕР_4 у зв`язку із закінченням строку відсторонення від посади.

На виконання зазначеного рапорту Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 26.12.2025 до кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України за вих. № 738/19584 направлено план переміщення, яким запропоновано призначити ОСОБА_1 на посаду командира військової частини НОМЕР_4 .

Вказані документи отримані кадровим центром Сухопутних військ Збройних Сил України 26.12.2025 та зареєстровані за вх. № 92060.

За результатами розгляду плану переміщення від 26.12.2025 вих. № 738/19584 ІНФОРМАЦІЯ_3 не було прийнято позитивного рішення про призначення позивача на посаду командира військової частини НОМЕР_4 .

Листом від 17.04.2026 №8442/765-в ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено, що за результатами розгляду плану переміщення (вх.№92060 від 26.12.2025), враховуючи той факт, що відповідно до ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24.11.2025 у справі №463/11313/25 полковнику ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 19.01.2026 включно, командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України позитивного рішення прийнято не було.

Вважаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ) протиправно не поновило ОСОБА_1 на посаді начальника Міжнародного центру миротворчості та безпеки, командира військової частини НОМЕР_4 , позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Проходження військової служби в Збройних Силах України, врегульовано Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах» (далі - Інструкція № 170) та Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» ( далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Дисциплінарний статут ЗСУ визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

За приписами частини другої статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 91-1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військовослужбовець, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та/або пов`язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень у порядку, визначеному законом. Військовослужбовець, стосовно якого складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, може бути відсторонений від виконання службових повноважень за рішенням командира до закінчення розгляду справи судом.

Порядок усунення військовослужбовців від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень, повноважень на посаді або відсторонення від посади передбачено Положенням № 1153/2008.

Відповідно до абзаців 1, 2, 4 пункту 122 Положення № 1153/2008 усунення військовослужбовців від виконання службових обов`язків здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовець, стосовно якого складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, або військове адміністративне правопорушення, може бути відсторонений від виконання службових повноважень за рішенням командира до закінчення розгляду справи судом чи вирішення питання подальшого проходження військової служби.

Відсторонення військовослужбовців від посади як захід забезпечення кримінального провадження здійснюється відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Підпунктами 12-1 та 13 пункту 116 цього Положення №1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема: відсторонення військовослужбовця від посади під час досудового розслідування або судового провадження - до закінчення строку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження або до його скасування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України; якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання.

Згідно з абзацом 5 пункту 122 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, відсторонені від посад, зараховуються у розпорядження відповідної посадової особи з дня, що настає за днем відсторонення, та продовжують проходити військову службу, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають (якщо до них не застосовано запобіжних заходів кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою). Військовослужбовці, усунені або відсторонені від виконання службових обов`язків, продовжують проходити військову службу, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених командиром військової частини, якщо до них не застосовано запобіжних заходів або покарань, визначених у підпунктах 12-1-, 13 пункту 116 цього Положення.

Разом з цим, відповідно до абзацу 9 пункту 122 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які були відсторонені від посади, поновлюються на попередній або на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді в разі скасування відповідної ухвали слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження, винесення судом виправдувального вироку, відмови у порушенні кримінальної справи за відсутності події злочину, відсутності в діянні складу злочину, за недоведеності їх участі у вчиненні злочину, закриття кримінальної справи або в разі закінчення двомісячного строку відсторонення від посади, якщо строк відсторонення від посади не було продовжено в порядку, визначеному статтею 158 Кримінального процесуального кодексу України.

Пункт 4.32 Інструкції № 170 встановлює, що порядок і тривалість усунення від виконання службових обов`язків та відсторонення від виконання службових повноважень військовослужбовців визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Підставою для усунення від виконання службових обов`язків є невиконання військовослужбовцем службових обов`язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настання таких наслідків. Рішення про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків приймається командиром військової частини або найближчим прямим начальником, який має право видавати наказ про таке усунення і призначення службового розслідування за фактом, що призвів до цього. Тривалість усунення від виконання службових обов`язків не повинна перевищувати тривалість службового розслідування та час, необхідний для прийняття відповідного рішення командиром. Наказ про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків скасовується, якщо за результатами службового розслідування підстави прийняття такого рішення не підтверджуються або прийнято рішення про притягнення військовослужбовця, який вчинив правопорушення, до дисциплінарної відповідальності.

На підставі отриманого військовою частиною протоколу про адміністративне правопорушення за фактом вчиненого військовослужбовцем корупційного або військового адміністративного правопорушення командир військової частини або найближчий прямий начальник, який має право видавати накази, може прийняти рішення про відсторонення військовослужбовця від виконання службових повноважень. Тривалість такого відсторонення продовжується до закінчення розгляду справи судом. Наказ про відсторонення військовослужбовця від виконання службових повноважень скасовується, якщо провадження у справі про адміністративне корупційне або військове адміністративне правопорушення закривається у зв`язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення. Скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення із закриттям провадження тягне за собою повернення військовослужбовцю стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, пов`язаних з цією постановою.

Військовослужбовцям, усунутим від виконання службових обов`язків або відстороненим від виконання службових повноважень чи повноважень на посаді, з наступного дня після усунення (відсторонення) за період, протягом якого вони не виконували службових обов`язків за посадою, виплачується грошове забезпечення згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197.

Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України відсторонення військовослужбовців від посад, як захід забезпечення кримінального провадження, на підставі отриманого рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження здійснюється наказом командира військової частини або найближчого прямого начальника на строк не більше двох місяців.

За клопотанням прокурора ухвалою слідчого судді чи суду строк відсторонення військовослужбовця від посади може бути продовжений. Відсторонення від посади може бути скасовано ухвалою слідчого судді чи суду за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Виплата грошового забезпечення за час відсторонення військовослужбовців від посад здійснюється згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.

Військовослужбовцям під час періоду усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень або відсторонення від посади чергові військові звання не присвоюються.

За приписами статті 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, у формі відсторонення від посади.

Статтею 154 КПК України визначено, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.

Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відсторонення військовослужбовця «від посади» та усунення чи відсторонення «від виконання повноважень» є різними за своєю суттю та процедурою діями, які застосовуються до військовослужбовця, у першому випадку у разі вчинення адміністративного правопорушення, у другому в межах кримінального провадження. Оскільки відносно позивача було обрано запобіжний захід у межах кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, суди першої та апеляційної інстанції вважають, що приписи абзаців 5, 9 пункту 122 Положення № 1153/2208 на позивача не розповсюджуються.

З цього приводу суд зазначає, що у постановах від 30 березня 2020 року у справі № 806/1819/18, від 04 червня 2020 року у справі №825/1806/17, 18 червня 2020 року у справі № 815/5179/17, серед іншого, Верховний Суд зауважив, що військовослужбовець може бути відсторонений від виконання службових повноважень за рішенням командира лише у випадку вчинення військовослужбовцем корупційного правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) і стосовно такого військовослужбовця складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення. Натомість, у разі наявності в діях військовослужбовця ознак кримінального правопорушення здійснюється відсторонення від посади за правилами, установленими КПК України.

Суд зазначає, що стаття 91-1 Дисциплінарного статуту ЗСУ підлягає застосуванню у кореспонденції зі статтями 131 та 154 КПК України, з аналізу яких слідує, що у разі повідомлення військовослужбовцю підозри у вчиненні ним злочину рішення про відсторонення від посади приймає слідчий суддя або суд, а у разі вчинення адміністративного корупційного правопорушення рішення про відсторонення приймає командир військової частини.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що у випадку повідомлення про підозру особі в рамках кримінального провадження, до такої особи разом із запобіжним заходом (у виді домашнього арешту) може також бути застосований запобіжний захід у виді відсторонення від посади, в порядку, визначеному КПК України (постанова Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 500/1490/22).

Аналізуючи викладене, суд звертає увагу, що з моменту повідомлення військовослужбовцю підозри у вчиненні ним злочину, рішення про відсторонення від посади приймає слідчий суддя або суд.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 у межах кримінального провадження № 62025140120001231 від 23.10.2025 відсторонено від посади начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_4 ) на строк з 11.07.2025 до 10.09.2025, Ухвалою від 08.10.2025 такий строк продовжено до 08.12.2025. 17.12.2025 Ухвалою суду відмовлено у відсторонені позивача від посади.

З огляду на викладені правові норми та враховуючи, відсутність правових підстав для відсторонення позивача від посади, так як нема рішення суду про відсторонення. Так як і не розглянувши рапорт позивача про поновлення на посаді, відповідач фактично застосовує підміну понять «відсторонення від виконання повноважень на підставі наказу Начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного» (Про організацію виконання ухвал суду стосовно полковника ОСОБА_1 ) та «відсторонення від посади», яке здійснюється у рамках кримінального провадження.

Так, що відсторонення від виконання повноважень на підставі наказу можливе виключно до військовослужбовця, до якого застосована адміністративна відповідальність або на час проведення службового розслідування. Поряд з цим, після вручення підозри про вчинення злочину, до такого військовослужбовця застосовуються положення КПК України, які один із заходів забезпечення кримінального провадження визначає «відсторонення від посади».

Отже, для прямої заборони для поновлення позивача на попередній посаді необхідною умовою є наявність відповідної ухвали слідчого судді щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади. В даному випадку такої ухвали нема. Наявність лише Наказу від 18.07.2025 про організацію виконання ухвал суду стосовно полковника ОСОБА_1 , то станом на момент звернення із рапортом відсутні правові підстави відсторонення. Так як і не долучено до матеріалів справи ні дисциплінарного провадження з приводу ОСОБА_1 як і Ухвал в межах кримінальних проваджень не надано, в даному випадку відсутні підстави для відсторонення в межах кримінального провадження і це є достатньою підставою для поновлення військовослужбовця відповідно до абзаців 5, 9 пункту 122 Положення № 1153/2008.

За змістом статті 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV військовослужбовець із службових та особистих питань повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити, – до наступного прямого начальника.

Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі – Порядок № 531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення про рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 531 з питань, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, – до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній або письмовій (паперовій чи електронній) формі. Військовослужбовець також має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Пунктами 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 531 передбачено, що у паперовому рапорті військовослужбовець зазначає найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт, заголовок «Рапорт», суть порушеного питання, перелік доданих документів (за потреби), найменування займаної посади, військове звання, власне ім`я та прізвище, дату і особистий підпис.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 531 командир (начальник) надає відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені додатком 1 до цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути належним чином вмотивованою.

З наведеного вбачається, що з моменту повідомлення військовослужбовцю підозри у вчиненні ним злочину, рішення про відсторонення від посади приймає слідчий суддя або суд.

Як встановлено судом, строк відсторонення позивача завершився 08.12.2025, а у подальшому його продовження у встановленому законом порядку не відбулося, що підтверджується ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17.12.2025 про відмову у задоволенні відповідного клопотання слідчого.

Таким чином, починаючи з 08.12.2025, правовий режим відсторонення припинив свою дію, а отже, відпали будь-які обмеження щодо реалізації позивачем свого права на проходження військової служби на відповідній посаді.

Також судом встановлено, що позивач 26.12.2025 подав рапорт до начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, як до безпосереднього начальника із клопотанням про поновлення його на посаді командира військової частина НОМЕР_4 у зв`язку із закінченням терміну відсторонення від посади передбаченого ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 08.10.2025 у справі №463/10419/23.

26.12.2025 Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України за вих. № 738/19584 направлено план переміщення, яким запропоновано призначити ОСОБА_1 на посаду командира військової частини НОМЕР_4 .

Вказані документи отримані кадровим центром Сухопутних військ Збройних Сил України 26.12.2025, що не заперечується сторонами у справі.

При цьому, судом встановлено, що за результатами розгляду плану переміщення від 26.12.2025 вих. № 738/19584 ІНФОРМАЦІЯ_3 не було жодного рішення.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, щодо не прийняття рішення за результатами розгляду рапорту позивача про поновлення його на посаді командира військової частина НОМЕР_4 .

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Міжнародного центру миротворчості та безпеки, командира військової частини НОМЕР_4 , суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд враховує, що відповідно до абзацу дев`ятого пункту 122 Положення № 1153/2008 після закінчення строку відсторонення від посади, якщо такий строк не було продовжено у встановленому законом порядку, військовослужбовець підлягає поновленню на попередній або іншій, не нижчій за попередню, посаді. Наведена норма покладає на уповноважений орган обов`язок вирішити питання щодо подальшого проходження військової служби такої особи шляхом прийняття відповідного кадрового рішення.

При цьому суд зазначає, що законодавство не встановлює обов`язку призначення військовослужбовця виключно на ту саму посаду, яку він займав до відсторонення. Вибір між поновленням на попередній посаді або призначенням на іншу, не нижчу за попередню посаду, належить до повноважень відповідного органу військового управління, який повинен здійснювати таке призначення.

Отже, хоча вирішення питання про конкретну посаду, на яку має бути призначений позивач, належить до дискреційних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , сама наявність дискреційних повноважень не звільняє відповідача від обов`язку розглянути поданий рапорт та прийняти за результатами його розгляду відповідне мотивоване рішення. Дискреційні повноваження передбачають свободу вибору між кількома правомірними варіантами рішення, однак не допускають ухилення суб`єкта владних повноважень від прийняття будь-якого рішення взагалі.

Матеріалами справи підтверджується, що після отримання рапорту позивача та плану його переміщення відповідач не прийняв належного кадрового рішення щодо подальшого проходження служби позивачем, обмежившись повідомленням про відсутність позитивного рішення. Така поведінка не відповідає вимогам пункту 122 Положення № 1153/2008 та свідчить про невиконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо вирішення питання про подальше проходження військової служби позивачем після припинення дії відсторонення від посади. З моменту закінчення строку відсторонення від посади у відповідача наявний обов`язок прийняти рішення за результатами розгляду рапорту про поновлення позивача на посаді - посаді начальника Міжнародного центру миротворчості та безпеки, командира військової частини НОМЕР_4 .

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 26.12.2025, та прийняти відповідне рішення з питань поновлення позивача на посаді - посаді начальника Міжнародного центру миротворчості та безпеки, командира військової частини НОМЕР_4 , з врахуванням відсутності рішень судів про відсторонення від посади в межах кримінального провадження.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема у Постанові ВС від 18.04.2024 у справі №580/5955/24.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України належить стягнути на користь позивача з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не вирішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 26.12.2025.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт від 26.12.2025, та прийняти відповідне рішення з питань поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Міжнародного центру миротворчості та безпеки, командира військової частини НОМЕР_4 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна