Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №380/22963/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 рокусправа № 380/22963/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.12.2025 вх.№98605):

1.Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги в наступній наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань).

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що з 14.04.2025 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді штаб-сержанта 3 категорії відділення об`єднаної вогневої підтримки (ОВгП). Протягом 15 днів у вересні 2025 року (а саме: 02, 04, 06, 08, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28 та 30 вересня 2025 року) Позивач залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу (основного командного пункту — ОКП) військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами на лінії бойового зіткнення. Наказом від 05.10.2025 № 6727 йому було виплачено додаткову винагороду з розрахунку 50 000 грн на місяць пропорційно часу участі. Однак за результатами внутрішньої фінансової перевірки та проведення службового розслідування відповідач видав спірний наказ від 15.11.2025 № 4761, яким зменшив виплату до 30 000 грн/міс. та наказав утримати «переплату». Підставою для цього відповідач зазначив Лист-роз`яснення Департаменту соціального забезпечення МОУ від 14.11.2023 № 220/13/7643, відповідно до якого 50 000 грн нібито виплачується виключно особам, які обіймають посади, передбачені штатом саме у складі штабу/командування. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки ані Постанова КМУ № 168, ані Наказ МОУ № 260 не містять вимоги щодо перебування особи на штатній посаді саме у штабі; вирішальним є факт виконання завдань у складі органу управління (ОКП). Окрім того, листи Міністерства оборони України не є нормативно-правовими актами та не можуть обмежувати права військовослужбовця, встановлені підзаконними актами вищої юридичної сили.

Ухвалою від 25.11.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх,№ 98356 від 10.12.2025) у якому вказав, що за результатами перевірки робочою групою ІНФОРМАЦІЯ_1 (акт від 31.10.2025 № 1781/58779) було виявлено порушення вимог постанови КМУ № 168 та Порядку МОУ № 260. Згідно з роз`ясненнями Департаменту соцзабезпечення МОУ від 14.11.2023 № 220/13/7643, система пунктів управління («об`єднаний штаб»), створена наказом по військовій частині від 01.12.2024 № 4856/ДСК, не є штатом військової частини в розумінні структури. Оскільки Позивач штатно належить до відділення ОВгП, а не обіймає посаду за штатом у штабі/командуванні частини, право на додаткову винагороду в розмірі 50 000 грн у нього відсутнє, а підлягає виплаті винагорода в розмірі 30 000 грн. Відтак спірний наказ про приведення виплат у відповідність та утримання надмірно виплачених коштів є правомірним.

Від відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх.№101010 від 19.12.2025).

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивач ОСОБА_2 з 14.04.2025 по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі – відповідач) на посаді штаб-сержанта 3 категорії відділення об`єднаної вогневої підтримки. Вказане підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.04.2025 №151.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 № 4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії, шляхом організації системи пунктів управління. Відповідно до п. 3 вказаного наказу до складу основного командного пункту (ОКП) військової частини включено секцію об`єднаної вогневої підтримки, сформовану за рахунок відділення ОВгП.

У вересні 2025 року Позивач протягом 15 днів (02, 04, 06, 08, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30 вересня 2025 року) залучався та виконував бойові (спеціальні) завдання на ОКП Військової частини НОМЕР_1 у складі штабу, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення. Факт виконання завдань підтверджується бойовим наказом від 01.09.2025 № 13Т, витягами з журналу бойових дій та рапортом начальника штабу — заступника командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.10.2025.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 Позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за вересень 2025 року з розрахунку 50 000 грн на місяць пропорційно дням участі (за 15 днів).

У період з 20 по 31 жовтня 2025 року робочою групою ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено перевірку фінансово-господарської діяльності ВЧ НОМЕР_1 (Акт від 31.10.2025 № 1781/58779). За висновками перевірки, виплата 50 000 грн військовослужбовцям, які не обіймають посади у штабі за штатом військової частини, суперечить роз`ясненням Департаменту соцзабезпечення МОУ від 14.11.2023 № 220/13/7643. За цим фактом у військовій частині проведено службову перевірку (матеріали від 15.11.2025).

15листопада 2025 року командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 4761, яким:

п. 2: внесено зміни до наказу від 05.10.2025 № 6727 шляхом виключення Позивача з Додатку 2 (виплата з розрахунку 50 000 грн) та включення його до Додатку 1 (виплата з розрахунку 30 000 грн);

п. 3: прийнято рішення утримати з грошового забезпечення Позивача надмірно нараховані та виплачені кошти додаткової винагороди за вересень 2025 року.

Незгода Позивача із зазначеним наказом стала підставою для звернення до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Основні засади державної політики щодо забезпечення прав військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011-XII).

Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі Закон №2011-XII ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII , грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

8 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію, статті 9-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова КМУ № 168).

Абзацом 3 пункту 1-1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойвих (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону обороні або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.

Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» згідно з наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 , який застосовується з 01 лютого 2023 року.

Відповідно до п.2 даного Розділу додаткова винагорода у розмірі 50 000 грн виплачується - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами , що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Аналізуючи нормативну базу, суд зазначає, що ані Постанова № 168, ані Порядок № 260 не містять застережень чи вимог про те, що для отримання 50 000 грн військовослужбовець повинен обов`язково обіймати посаду, яка передбачена штатом безпосередньо у структурі управління/штабу частини.

Ключовими юридичними фактами, з якими нормативно-правові акти пов`язують право на додаткову винагороду в розмірі 50 000 грн, є:

Виконання бойових (спеціальних) завдань фактично у складі командування та штабу (пункту управління/ОКП) військової частини;

Здійснення цим штабом/ОКП оперативного (бойового) управління підрозділами, що ведуть дії на лінії бойового зіткнення першого ешелону;

Документальне підтвердження такого залучення належними первинними документами (наказами, журналами БД, рапортами).

Судом установлено та відповідачем не заперечується, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.12.2024 № 4856/ДСК утворено пункт управління (штаб), до роботи якого у вересні 2025 року на підставі бойових розпоряджень залучався Позивач. Залучення Позивача у складі секції ОВгП до роботи ОКП відповідає вимогам Тимчасового Бойового Статуту та Доктрині «Пункти управління (командні пункти) та організація роботи на них» (затвердженій Головнокомандувачем ЗСУ 23.08.2024).

Щодо посилання відповідача на роз`яснення Департаменту соціального забезпечення МОУ від 14.11.2023 № 220/13/7643, суд зазначає таке.

Листи, роз`яснення, методичні рекомендації центральних органів виконавчої влади та їх структурних підрозділів не є нормативно-правовими актами. Вони мають виключно інформаційний, роз`яснювальний та рекомендаційний характер, не встановлюють нових правових норм і не можуть звужувати, змінювати чи обмежувати обсяг прав, наданих громадянам актами вищої юридичної сили (Постановами КМУ та зареєстрованими Наказами Міністерств).

Вказаний висновок відповідає сталій та послідовній правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 18 липня 2019 року у справі № 826/2426/16; від 19 лютого 2020 року у справі № 826/11016/18; від 22 вересня 2021 року у справі № 640/13180/20.

Суд підкреслює, що Департамент соціального забезпечення МОУ у своєму власному листі від 15.07.2025 № 220/13/22856 прямо підтвердив, що його листи носять виключно рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм.

Таким чином, застосування відповідачем листа-роз`яснення від 14.11.2023 № 220/13/7643 як підстави для звуження прав Позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 50 000 грн (замість передбачених Постановою № 168 та Порядком № 260) є протиправним.

З огляду на це, пункт 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 про перерахунок Позивачу додаткової винагороди з 50 000 грн на 30 000 грн підлягає скасуванню як прийнятий на підставі помилкового застосування норм права.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасувати пункт 3 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди, суд вказує таке.

Відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і виплати, прирівняні до неї (до яких належить грошове забезпечення та додаткові винагороди військовослужбовців), якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Оскільки судом встановлено, що первинна виплата 50 000 грн за вересень 2025 року здійснювалася законно та обґрунтовано, а рахункових помилок чи недобросовісності у діях Позивача судом та службовою перевіркою встановлено не було, рішення про примусове утримання (повернення) цих коштів також є повністю протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності видання спірного наказу № 4761 у частині, що стосується Позивача, та не спростував доводів Позивача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для задоволення даного позову

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і судовий збір ним не сплачувався, а відомості про інші понесені судові витрати в матеріалах справи відсутні, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги в наступній наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань).

3. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

4.Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяГрень Наталія Михайлівна