Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №380/5795/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 рокусправа № 380/5795/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить :

- Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, викладені у відповіді №50/02/12-1620-2026 від 16.02.2026 на рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 .

-Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України вчинити певні дії, а саме звільнити з військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . 14.01.2026 року ним було подано рапорт про звільнення зі служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за рідним братом — ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який є особою з інвалідністю I групи безстроково та за висновком МСЕК потребує постійного стороннього догляду. Листом від 16.02.2026 № 50/02/12-1620-2026 відповідач відмовив у звільненні, мотивуючи це тим, що подані документи не підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення (батька, матері та іншого брата), які за висновком МСЕК/ЛКК самі потребували б постійного догляду. Позивач вважає таку відмову протиправною та формальною. Посилається на те, що його мати є особою з інвалідністю II групи (що об`єктивно унеможливлює здійснення нею догляду за особою з інвалідністю I групи), батько є особою похилого віку, а інший брат не має реальної можливості здійснювати такий догляд. На думку позивача, відповідач застосував формальний підхід і підмінив юридичне поняття «можливість здійснення догляду» факт наявності родичів. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 02.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив (вх.№32193 від 20.04.2026) на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування вказав, що відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» обов`язковою умовою для звільнення у зв`язку з доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення (братом) є відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення або наявність висновку МСЕК/ЛКК про те, що такі родичі самі потребують постійного догляду. Оскільки щодо батьків та іншого брата позивачем не надано медичних висновків про потребу в постійному догляді, у відповідача були відсутні законні підстави для видачі наказу про звільнення. Просив відмовити у задоволенні позову.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№34196 від 24.04.2026) у якій критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України за призовом під час мобілізації.

14.01.2026 року позивач подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами — у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До рапорту позивачем долучено:

Довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 696503, згідно з якою ОСОБА_2 встановлено I групу інвалідності безстроково та зазначено про потребу в постійному сторонньому догляді.

Свідоцтва про народження, що підтверджують факт родинних відносин (брати).

Довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 607464 та пенсійне посвідчення матері — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю II групи безстроково.

Документи батька — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом від 16.02.2026 № 50/02/12-1620-2026 за підписом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 позивачу відмовлено у задоволенні рапорту. Відмова мотивована тим, що за наданими документами у брата позивача наявні інші члени сім`ї першого та второго ступенів споріднення (батько, мати та брат ОСОБА_5 ), які самі не визнані такими, що потребують постійного догляду за висновком МСЕК або ЛКК.

Вважаючи такі дії відповідача щодо не звільнення з військової служби протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Указами Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та № 69/2022 введено в Україні воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Наразі воєнний стан на території України триває.

Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Згідно з п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У свою чергу, абзацем 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII встановлено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема:

у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї второго ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та второго ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та второго ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Термін «особа з інвалідністю» визначений статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» як особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Статтею 3 цього ж закону визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Пунктом 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабміну України від 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Таким чином, особою з інвалідністю є особа, якій встановлена I, II чи III група інвалідності.

Аналізуючи нормативні приписи спірної підстави для звільнення, слід зазначити, що законодавець чітко визначив вичерпну сукупність обов`язкових умов для звільнення військовослужбовця зі служби за даною обставиною, а саме:

Наявність члена сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи;

Необхідність постійного догляду за таким членом сім`ї;

Відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд;

Або наявність у таких родичів обставин, що унеможливлюють здійснення догляду, а саме — власна потреба в постійному догляді, підтверджена виключно відповідним медичним висновком МСЕК, ЛКК чи ЕКОПФО.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що брат позивача — ОСОБА_2 — є особою з інвалідністю I групи безстроково та потребує постійного стороннього догляду за довідкою МСЕК. Тобто перша та друга умови підтверджені належними доказами.

Разом з тим, щодо вимоги про відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Також згідно зі ст. 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, а в разі необхідності — здійснювати догляд.

Як вбачається з долучених документів, брат позивача (особа з інвалідністю I групи) має інших членів сім`ї:

першого ступеня споріднення: батько ОСОБА_4 (1960 р.н.) та мати ОСОБА_3 (1962 р.н.);

другого ступеня споріднення: брат ОСОБА_5 (1991 р.н.).

Суд звертає увагу, що спеціальна норма матеріального права — абзац 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII — містить імперативне застереження: якщо у особи з інвалідністю наявні інші родичі 1-го чи 2-го ступенів, військовослужбовець підлягає звільненню лише у випадку, якщо такі родичі самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК.

Щодо матері позивача ( ОСОБА_3 ) подано докази встановлення II групи інвалідності. Втім, щодо батька ( ОСОБА_4 ) та іншого брата ( ОСОБА_5 ) позивачем не надано жодного висновку МСЕК, ЛКК закладу охорони здоров`я чи рішення ЕКОПФО про те, що вони самі потребують постійного догляду.

Посилання позивача на похилий вік батька, юридичний факт інвалідності матері та сімейний стан іншого брата як на обставини, що унеможливлюють догляд, суд відхиляє. Диспозиція закону є чіткою та не передбачає альтернативного або розширювального тлумачення переліку доказів: єдиним юридично належним доказом спростування можливості здійснення догляду іншими родичами 1-2 ступенів є медичний висновок уповноваженого органу (МСЕК/ЛКК) про їхню власну потребу в постійному догляді.

Щодо повноважень відповідача та оцінки його дій, суд наголошує на наступному.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України, оцінює, чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти строго у межах наданої йому компетенції. У випадку, коли закон встановлює вичерпний перелік умов та документів для реалізації права на звільнення з військової служби, військова частина не володіє дискреційними повноваженнями на власний розсуд оцінювати фізичні чи побутові можливості родичів за відсутності встановлених законом медичних документів.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта ви вирішити питання з урахуванням правової оцінки. Проте суд не може підміняти державний орган чи зобов`язувати його приймати рішення поза межами умов, безпосередньо визначених спеціальним Законом.

Враховуючи приписи ст. 26 Закону № 2232-XII, в умовах правового режиму воєнного стану, на підставі наданих позивачем разом із рапортом документів у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України були відсутні законні правові підстави для видачі наказу про звільнення Позивача зі служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. З огляду на викладене, відповідачем доведено правомірність своїх дій при розгляді рапорту позивача, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

у х в а л и в:

1.У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

2.Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна