Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №190/1999/24 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №190/1999/24

провадження №1-кп/176/520/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Жовті Води кримінальне провадження № 1202404655000060 від 27.05.2024 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Жовте, Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, на утриманні має неповнолітнього сина, не працює, не є інвалідом, раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального проступку, передбаченог ч.1 ст. 162 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

26 травня 2024 року близько 07:25 год ОСОБА_4 , знаходилася біля території домоволодіння, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де у неї виник раптовий злочинний умисел, направлений на проникнення на територію вказаного домоволодіння, право власності на яке належить ОСОБА_6 , на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.12.2015 №50894908, та де на законних підставах проживає дружина господаря домоволодіння ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , цього ж дня, близько 07:30 год перебуваючи в тому самому місці, в порушення ст.30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла (чи іншого володіння особи), ст.12 Загальної декларації прав людини» та ст.8 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод», не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу володільця ОСОБА_6 , а також особи, яка проживає за вказаною адресою на законних підставах, впевнившись у тому, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, незаконно, скориставшись не зачиненою на замок металевою хвірткою, проникла на територію домоволодіння, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , територія якого огорожена парканом. Далі, перебуваючи у дворі вказаного домоволодіння, ОСОБА_4 , незаконно, скориставшись не зачиненими на замок вхідними дверима, проникла до житлового будинку, де у подальшому була виявлена потерпілою ОСОБА_7 .

За вказаних обставин ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, - незаконне проникнення до житла.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю. Посилаючись на ст.63 Конституції України відмовилася давати показання. Проте, суду зазначила, що обставини кримінального правопорушення не оспорює, підтримала формулювання обвинувачення, яке викладено в обвинувальному акті. В присутності свого захисника просила розглядати справу на підставі ч.3 ст.349 КПК України. Захисник також, зазначила про можливість розгляду кримінального провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Докази її вини, здобуті досудовим слідством, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються.

Посилання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального проступку, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи, що обвинувачена повністю визнає свою вину у скоєнні кримінального проступку, не оспорює фактичні обставини справи, погоджується з кваліфікацією вчиненого нею діяння, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, а також заслухавши думку інших учасників судового розгляду, які не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового провадження, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд з урахуванням того, що обвинувачена відмовилася давати покази обмежився лише дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до вимог ст.337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 , визнається судом повністю доведеним, ніким не оспорюється. У зв`язку з чим суд, кваліфікує дії обвинуваченої за ч.1 ст.162 КК України, у незаконному проникненні до житла.

При призначенні покарання обвинуваченій, суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що полягає у передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого і у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Матеріалами кримінального провадження не підтверджено факту щирого каяття обвинуваченої. Під час судового розгляду обвинувачена, хоча і визнає свою вину у скоєному проступку, але це не може свідчити про щире каяття.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_4 , покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як обставину, яка згідно ч.1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, який класифікується на момент вчинення, за ч.1 ст.162 КК України, відповідно до ст.12 КК України, належить до категорії проступків, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, і обставин, що обтяжують покарання, те, що обвинувачена не є особою з інвалідністю, заміжня, не працює, на утриманні має неповнолітнього сина інваліда та отримує соціальну допомогу з цього приводу, раніше не судима, за медичною допомогою не зверталася до лікаря-психіатра та лікаря - нарколога та на обліку у цих лікарів не перебуває, відповідно до характеристики обвинуваченої за місцем проживання, скарг та заяв на неправомірні дії ОСОБА_4 до П`ятихатського міськвиконкому не надходило. Сусіди зі скаргами не зверталися.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №20-к від 26.01.2026, ОСОБА_4 у період скоєння кримінальних діянь жодних психічних розладів не виявляла і в теперішній час не виявляє. Іспитована у період часу, до якого відноситься скоєні нею кримінальні діяння, вона могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Також і у теперішній час може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Ураховуючи всі вказані обставини, враховуючи ступінь вини та майновий стан обвинуваченої суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст.162 КК України, а саме у виді штрафу.

Вказаний вид покарання за глибоким переконанням суду є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідатиме цілям покарання.

Під час досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України вона зобов`язана сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

В разі несплати штрафу у встановлений термін до неї може бути застосована більш жорстке покарання, передбачене санкцією частини першої ст. 162 КК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію повного тексту вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя