Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №340/6232/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6232/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації-різниці грошового забезпечення позивача відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 03.06.2021 по 21.04.2024 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача, за період з 03.06.2021 по 21.04.2024 включно, індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

2) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації-різниці грошового забезпечення позивача відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 22.04.2024 по 11.07.2025 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь позивача, за період з 22.04.2024 по 11.07.2025 включно, індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 03.06.2021 по 21.04.2024, а з 22.04.2024 по 11.07.2025 – у військовій частині НОМЕР_2 , звідки був звільнений у запас за станом здоров`я. Позивач вважає, що під час проходження військової служби відповідачами протиправно не було нараховано та виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців четвертого – шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а також не виплачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Зазначає, що представником направлено до військової частини НОМЕР_1 заяву від 16.08.2025 щодо проведення відповідних нарахувань за період з 03.06.2021 по 21.04.2024, однак відповіді на неї не отримано. Крім того, 09.08.2025 аналогічну заяву подано до військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування індексації за період з 22.04.2024 по 11.07.2025, яку листом від 05.09.2025 було повернуто представнику позивача без вирішення порушеного питання. Вважаючи такі дії військових частин протиправними, позивач звернувся до суду.

Представник військової частини НОМЕР_1 подав до суду відзив, у якому заперечив проти позову, посилаючись на те, що індексація грошового забезпечення позивачу здійснювалася відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначив, що березень 2018 року є місяцем підвищення доходу у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а право на індексацію-різницю виникає виключно у разі, якщо у цьому місяці розмір підвищення доходу не перевищував суму можливої індексації. Однак, оскільки позивач розпочав проходження військової служби лише 03.06.2021, коли Постанова № 704 вже діяла, законодавчого підвищення посадового окладу у період проходження ним служби не відбулося, а тому право на індексацію-різницю у нього не виникло. Крім того, відповідач послався на правові висновки Верховного Суду у справах щодо застосування абзаців четвертого – шостого пункту 5 Порядку № 1078, постанову Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23, а також зазначив, що у 2023 році дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" було зупинено Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", тоді як у 2024 році право на індексацію не виникло через недосягнення індексу споживчих цін порогу індексації (а.с.111-114).

Представник військової частини НОМЕР_2 також подав відзив, у якому заперечив проти позову, зазначивши, що позивач був зарахований до військової частини лише 23.04.2024, а на посаду призначений з 24.04.2024 із визначенням посадового окладу та інших складових грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704. Вказав, що прийняття позивача на іншу посаду не є підвищенням тарифної ставки у розумінні пункту 5 Порядку № 1078, а тому не породжує права на індексацію-різницю. Відтак, посилаючись на положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078 та усталену практику Верховного Суду, відповідач зазначив, що у позивача відсутні передбачені чинним законодавством підстави для нарахування спірної індексації, оскільки останнє нормативне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося у березні 2018 року, задовго до початку проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_2 . При цьому позовні вимоги в частині не виплати компенсації у відповідності до Порядку № 44 не підтверджуються належними доказами та суперечать реальним обставинами справи, оскільки військовою частиною, на виконання пунктів 4, 5 Порядку № 44, виплату грошової компенсації було проведено одночасно з виплатою грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення позивача (а.с.125-134).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно з копією військового квитка, долученої до матеріалів справи, позивач у період з 03.06.2021 по 21.04.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а у період з 22.04.2024 по 11.07.2025 – у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.12-14).

Суд звертає увагу, що предметом судового розгляду у цій справі є виключно вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів стосовно ненарахування і невиплати йому індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до абзаців четвертого – шостого пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, а також вимоги про зобов`язання відповідачів здійснити відповідні нарахування та виплату за спірні періоди проходження військової служби. Водночас питання щодо правомірності нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення позивача не охоплюються предметом позову, а тому судом не досліджується та правова оцінка йому не надається.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 1, 2 та 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-ХІІ законодавець навів визначення таких понять: індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу положень Закону України № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 – 103 відсотка).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 у зв`язку із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 року; до 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Суд зазначає, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мова йде про поняття "індексації різниці", право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 р. до 1 квітня 2021 р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить на користь висновку про те, що нарахування й виплата суми "індексації-різниці" має щомісячний фіксований характер, гарантується законом, і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 (далі – Постанова №1294), було врегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, а також затверджено схеми посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями та додаткових видів грошового забезпечення для осіб, на яких поширюється її дія.

Далі, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018, запроваджено нову систему грошового забезпечення та затверджено нові розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями і додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб, на яких поширюється її дія.

Таким чином, після набрання чинності Постановою № 1294 розміри посадових окладів зазначених категорій осіб залишалися незмінними до 01.03.2018, коли набрала чинності Постанова № 704, якою їх було переглянуто та збільшено. Відтак березень 2018 року є місяцем підвищення грошового доходу, що має правове значення для застосування положень Порядку № 1078 під час вирішення питання щодо проведення індексації грошового забезпечення.

У постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, серед іншого, Верховний Суд вказав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ж ця умова наявна, то розмір належної індексації - різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Як встановлено судом, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 03.06.2021, а у військовій частині НОМЕР_2 – з 22.04.2024. Доказів проходження позивачем військової служби станом на березень 2018 року матеріали справи не містять.

Водночас як станом на червень 2021 року, так і станом на квітень 2024 року грошове забезпечення позивача обчислювалося відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Отже, на момент підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, що відбулося у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, позивач військову службу не проходив, грошового забезпечення як військовослужбовець не отримував, а тому щодо нього не відбулося підвищення доходу у розумінні пункту 5 Порядку № 1078.

За таких обставин відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин абзаців четвертого – шостого пункту 5 Порядку № 1078, оскільки необхідною умовою виникнення права на індексацію-різницю є встановлення факту підвищення доходу конкретного працівника (військовослужбовця) у березні 2018 року, а у цьому випадку таке підвищення щодо позивача не відбувалося.

Доводи позивача про наявність у нього права на отримання індексації-різниці є необґрунтованими, оскільки таке право пов`язується не з самим фактом застосування у подальшому розмірів грошового забезпечення, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а з наявністю у березні 2018 року факту підвищення доходу конкретної особи внаслідок зміни тарифних ставок (окладів). Оскільки у зазначений період позивач військову службу не проходив та грошового забезпечення як військовослужбовець не отримував, підстави для визначення у нього суми індексації-різниці відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення, а відтак і для задоволення похідних вимог про зобов`язання здійснити її нарахування та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН