Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №320/18084/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року справа № 320/18084/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не проведення службового розслідування нещасного випадку (поранення, контузії, каліцтва) за фактом травми старшого сержанта ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Відповідача провести службове розслідування нещасного випадку (поранення, контузії, каліцтва) за фактом травми старшого сержанта ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Відповідача внести в бойовий журнал Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України інформацію про отриману 02.07.2023 травму старшого сержанта ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України надати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) з зазначенням, що така травма пов`язана з захистом Батьківщини за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, а також надати копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, на підставі якого складена зазначена довідка;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні, а саме з 22.11.2023 до 20.12.2023 та з 12.01.2024 до 31.01.2024, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні, а саме з 22.11.2023 до 20.12.2023 та з 12.01.2024 до 31.01.2024, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку зі смертю та припиненням трудових відносин судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024 справа розподілена судді Щавінському В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 прийнято адміністративну справу №320/18084/24 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позов мотивовано протиправною відмовою відповідача у проведенні службового розслідування нещасного випадку (поранення, контузії, каліцтва), пов`язаного з отриманням позивачем травми під час проходження військової служби. Позивач зазначає, що у липні 2023 року під час виконання бойового завдання отримав травму. Незважаючи на подання ним відповідних рапортів про видачу довідки про обставини травми, письмових пояснень, а також звернення щодо направлення для проходження військово-лікарської комісії, відповідач відмовив у проведенні службового розслідування, пославшись на відсутність відповідних записів у журналі бойових дій та ненадходження медичної документації. Також позов мотивовано протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової грошової винагороди за період його перебування на стаціонарному лікуванні після отримання травми під час виконання бойового завдання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнано. Зазначено, що встановлений позивачу діагноз належить до категорії загальних захворювань, а факт отримання ним травми не знайшов підтвердження з боку інших військовослужбовців, у зв`язку з чим комісією прийнято рішення не складати акти за відповідними формами. Разом із тим, вказано, що оскільки позивачем не отримано поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, то й підстави для виплати додаткової грошової винагороди за період його перебування на стаціонарному лікуванні відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 .

Згідно із довідкою про безпосередню участю особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 29.02.2024 № 151, позивач, старший сержант, кулеметник 3 кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення, дійсно в період з 20.06.2023 до 21.07.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Спірне, Бахмутського району, Донецької обл.

Із рапорту позивача від 29.01.2024, адресованого командиру Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, вбачається, що останній просив призначити службове розслідування за фактом отримання ним травми та видати довідку про обставини її отримання.

Надалі 31.07.2023 відповідачем видано позивачу направлення зумовленою потребою консультації нейрохірурга.

Відповідно до довідки Державної установи «ГМЦ МВС України» від 01.09.2023 № 84 позивачу встановлено діагноз: ускладнений остеохондроз попереково-крижового відділу хребта. Кила міжхребцевого диску L5-S1. Больовий синдром. Рекомендовано оперативне втручання.

Згідно із результатом огляду позивач із 22.11.2023 до 20.12.2023 лікувався у Державній установі «ГМЦ МВС України» з діагнозом: ускладнений остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з вираженим больовим та м`язовотічним синдромами. Кили міжхребцевого диску L5-S1. Протрузія Th 12-L1 L1-L2 міжхребцевих. Деформація зовнішнього носу. Викривлення перетинки носа. Хронічний риніт. Гіпосмія. Двобічна сенсоневральна приглухуватість. Хронічний комбінований геморой поза загострення. Варикозна хвороба вен нижніх кінцівок. Астенічний стан із інсомничним порушенням соматогенно обумовлений Хронічний простатит в стадії нестабільної ремісії. З 20.12.2023 до 08.01.2024 викривлення носової переділки із різко утрудненим носовим диханням, деформація зовнішнього носу. Вазомоторний риніт. Хронічний комбінований геморой 2 ст. загострення. Гемороїдальна кровотеча. Варикозна хвороба вен нижніх кінцівок С1 праворуч, С2 ліворуч. Астенічний стан із дисомнією, соматичного генезу. 21.12.2023 оперативне лікування - септопластика, закрита ринопластика, двобічна вазотомія.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 14.02.2024 № 244 позивач перебував на лікуванні у період із 12.01.2024 до 31.01.2024 з діагнозом ускладений остеохондроз поперекового відділу хребта, протрузії Th12-L1, L1-L2 міжхребцевих дисків. Стан після операції 23.11.2023.

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 1116804 08.11.2024 проведено огляд позивача та встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Протоколом засідання комісії з питань охорони праці Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України встановлено, що позивач повідомив про отримання травми 02.07.2023, тоді як форму №100 оформлено лише 10.07.2023. Комісія також зазначила, що відповідно до розглянутих медичних документів встановлені позивачу діагнози належать до категорії загальних захворювань. З огляду на викладене комісія дійшла висновку про відсутність підстав для оформлення за цим випадком актів за формою Н-1 (НТ) відповідно до наказу МВС України від 27.12.2002 № 1348.

Вважаючи протиправною невиплату відповідачем середнього розміру грошовою забезпечення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірним у цій справі, серед іншого, є питання правоміності нескладення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за результатами проведеного розслідування нещасного випадку за фактом отримання позивачем захворювання.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі - Порядок № 1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 2.1 Розділу 2 Порядку № 1346 Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків (пункт 2.2 Розділу 2 Порядку № 1346).

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (пункт 2.4 Розділу 2 Порядку № 1346).

Про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги (пункт 3.1 Розділу 3 Порядку № 1346).

Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадківтравматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС (абзац 1 пункту 3.5 Розділу 3 Порядку № 1346).

Відповідно до пункту 3.8 Розділу 3 Порядку № 1346Комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії:

- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків);

- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

До першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі - акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин (пункт 3.12 Розділу 3 Порядку № 1346).

Керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів (пункт 3.13 Розділу 3 Порядку № 1346).

Нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством (пункт 3.19 Розділу 3 Порядку № 1346).

Нещасні випадки (у тому числі поранення), що сталися з військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, які виконували в підрозділі службове завдання чи роботу під керівництвом представника військової частини, навчального закладу, розслідуються військової частиною, навчальним закладом разом з представником підрозділу і беруться на облік військовою частиною, навчальним закладом (пункт 3.26 Розділу 3 Порядку № 1346).

Посадова особа служби державного нагляду за охороною праці має право у разі необхідності (надходження скарги, незгода з висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку, поранення або його приховування від розслідування тощо) вимагати проведення розслідування нещасного випадку і видавати обов`язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-9* (додаток 7) щодо необхідності складання акта за формою Н-1* та взяття нещасного випадку (у тому числі поранення) на облік (абзац 2 пункту 3.29 Розділу 3 Порядку № 1346).

Аналіз наведених положень Порядку № 1346 свідчить, що складання акта за формою Н-1* або НТ* є наслідком встановлення комісією за результатами службового розслідування факту нещасного випадку у розумінні цього Порядку. Якщо ж за результатами проведеного розслідування комісією встановлено відсутність нещасного випадку та зроблено висновок, що виявлені у військовослужбовця діагнози належать до категорії загальних захворювань, підстави для оформлення актів за формами Н-1* чи НТ* відсутні.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд установив, що протоколом засідання комісії з питань охорони праці Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України за результатами проведеного розслідування встановлено, що відповідно до розглянутих медичних документів діагнози, встановлені позивачу, належать до категорії загальних захворювань. У зв`язку з цим комісія дійшла висновку про відсутність підстав для оформлення за цим випадком актів за формою Н-1 (НТ) відповідно до наказу МВС України від 27.12.2002 № 1346.

За таких обставин суд виходить із того, що комісією не встановлено факту нещасного випадку, який би відповідав вимогам Порядку № 1346 та був підставою для оформлення актів за формою Н-1 (НТ). Сам по собі факт звернення позивача із повідомленням про отримання травми не є достатньою підставою для оформлення зазначених актів, оскільки визначальним є висновок комісії, зроблений за результатами проведеного розслідування.

Крім того, висновки комісії з питань охорони праці Військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, викладені у протоколі її засідання щодо причин та обставин спірного випадку, позивачем окремо не оскаржуються, а тому є чинними та підлягають урахуванню судом під час вирішення цього спору.

З огляду на викладене суд зазначає, що обраний позивачем спосіб судового захисту не відповідає характеру спірних правовідносин та не є ефективним. Як установлено судом, за заявою позивача відповідачем проведено службове розслідування, за результатами якого комісією зроблено висновок про відсутність підстав для оформлення актів за формою Н-1 (НТ), оскільки встановлені позивачу діагнози віднесено до категорії загальних захворювань. Таким чином, фактично спір виник не щодо непроведення службового розслідування, а щодо незгоди позивача з його результатами.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) також не підлягає задоволенню. Така довідка є похідним документом, оформлення якого залежить від результатів проведеного службового розслідування та встановлення факту отримання травми за відповідних обставин. Оскільки за результатами проведеного розслідування таких обставин комісією не встановлено, а відповідні висновки позивачем у встановленому порядку не оскаржені, вимога про видачу довідки фактично спрямована на зміну правових наслідків чинного рішення комісії без оспорювання самого рішення, що не може бути визнано належним способом судового захисту.

Суд також звертає увагу, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення службового розслідування є безпідставною, оскільки матеріалами справи підтверджується факт проведення такого розслідування та прийняття за його результатами відповідного рішення комісією. За таких обставин відсутній сам факт бездіяльності, на який посилається позивач.

За таких обставин позовні вимоги фактично спрямовані не на усунення бездіяльності відповідача, а на перегляд результатів уже проведеного службового розслідування. Водночас результати такого розслідування та висновки комісії позивачем у встановленому порядку не оскаржуються, що виключає наявність підстав для зобов`язання відповідача провести нове службове розслідування.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, а також зобов`язання здійснити її нарахування та виплату, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Згідно з пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У відповідності до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Міністерством внутрішніх справ України видано Наказ від 01.09.2023 №729 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Наказ №729).

Відповідно до підпункту 1 пункту 15 Наказу № 729 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які: 1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Верховний Суд зазначив, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у тому числі за період лікування, досліджувалося, зокрема, у постанові від 27.08.2025 у справі № 280/7364/23. У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць виплачується за час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення між закладами охорони здоров`я, або за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Верховний Суд також звернув увагу, що підставою для виплати такої винагороди є належне документальне підтвердження факту отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), а умовами її виплати є підтвердження виконання бойових завдань, отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, перебування на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку з таким пораненням або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що предметом доказування у справах цієї категорії є встановлення у сукупності, зокрема, причин перебування військовослужбовця на лікуванні, наявності причинного зв`язку між лікуванням та пораненням, отриманим у зв`язку із захистом Батьківщини, а також належного документального підтвердження цих обставин.

Аналогічне нормативне регулювання міститься й у підпункті 1 пункту 15 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729, яким передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, як Постановою № 168, так і Наказом № 729 право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі пов`язується з одночасною наявністю двох обов`язкових умов: по-перше, поранення (контузія, травма, каліцтво) має бути пов`язане із захистом Батьківщини, а по-друге, стаціонарне лікування або відпустка для лікування повинні бути наслідком саме такого поранення. Таким чином, обов`язковою передумовою виникнення права на спірну виплату є наявність причинно-наслідкового зв`язку між пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням військовослужбовця на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд установив, що за результатами проведеного службового розслідування комісія дійшла висновку про те, що встановлені позивачу діагнози належать до категорії загальних захворювань, у зв`язку з чим відсутні підстави для оформлення актів за формою Н-1 (НТ). Зазначені висновки комісії є чинними та позивачем у встановленому порядку не оскаржені.

За таких обставин матеріали справи не підтверджують, що стаціонарне лікування позивача у періоди з 22.11.2023 до 20.12.2023 та з 12.01.2024 до 31.01.2024 було зумовлене пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Навпаки, проведеним службовим розслідуванням установлено, що лікування здійснювалося з приводу загальних захворювань.

Отже, у спірних правовідносинах відсутня одна з обов`язкових умов, з якою Постанова № 168 та Наказ № 729 пов`язують виникнення права на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі, а саме причинний зв`язок між стаціонарним лікуванням позивача та пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим правові підстави для її нарахування та виплати відсутні.

Суд також відхиляє посилання позивача на довідку МСЕК серії АВ № 1116804 від 08.11.2024 як на доказ протиправності ненарахування та невиплати спірної додаткової винагороди.

Так, зазначена довідка підтверджує лише факт встановлення позивачу третьої групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Водночас із її змісту неможливо встановити, яке саме поранення (травма) стало підставою для встановлення інвалідності, коли та за яких обставин воно було отримане, а також чи перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із захворюваннями, з приводу яких позивач проходив стаціонарне лікування у спірні періоди з 22.11.2023 до 20.12.2023 та з 12.01.2024 до 31.01.2024.

Крім того, зазначена довідка оформлена лише 08.11.2024, тобто майже через рік після закінчення спірних періодів лікування та значно пізніше виникнення спірних правовідносин. Відтак, на момент вирішення питання щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди цей документ був відсутній та не перебував у розпорядженні відповідача, а тому об`єктивно не міг бути покладений ним в основу прийняття відповідного рішення.

При цьому правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень оцінюється з огляду на фактичні обставини та документи, які існували і були йому відомі на момент їх прийняття (вчинення), а не з урахуванням доказів, отриманих значно пізніше.

Більше того, сама по собі довідка МСЕК не спростовує висновків проведеного службового розслідування, за результатами якого встановлено, що діагнози позивача належать до категорії загальних захворювань, та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між стаціонарним лікуванням у спірні періоди і пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини. Відтак зазначена довідка не є належним і достатнім доказом на підтвердження протиправності невиплати відповідачем додаткової винагороди за спірні періоди

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.