Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №320/25994/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року Київ справа №320/25994/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

15.05.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (ВЧ НОМЕР_1 , військова частина).

Просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 № 2797 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників родів військ та служб» в частині притягнення начальника геоінформаційної служби капітана ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення «Догана»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 анулювати в службовій картці начальника геоінформаційної служби капітана ОСОБА_1 запис про притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 № 2797 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників родів військ та служб»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити начальнику геоінформаційної служби капітану ОСОБА_1 премію за квітень 2025 року у повному обсязі, без урахування факту його притягнення до дисциплінарної відповідальності наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 №2797 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників родів військ та служб».

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у наказі не конкретизовано, які саме завдання, яким чином та у який термін він мав виконати, не зазначено, які саме дії, вчинені позивачем, зумовили накладення дисциплінарного стягнення. Відсутнє посилання на причинний зв`язок між діями позивача та подією, яка стала підставою для накладення дисциплінарного стягнення. Позивач наголошує, що службове розслідування у цьому випадку не проводилося, пояснення відповідачем не відбиралися. Оскаржуваний наказ не відповідає вимогам чинного законодавства та виданий з порушенням встановленої процедури.

Ухвалою суду від 30.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскаржуваний наказ видано з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави його прийняття ґрунтуються на об`єктивних фактах, підтверджених службовою документацією, свідченнями інших військовослужбовців та результатами внутрішніх перевірок. Відповідач наголошує, що службове розслідування проводиться виключно за наявності необхідності уточнення причин та умов вчинення правопорушення. Під час наради було надане чітке та зрозуміле завдання щодо списання безповоротних втрат, що становить невід`ємну частину обов`язків позивача відповідно до його посадової інструкції та розпорядчих документів частини. Виконання цього завдання мало бути завершено у встановлені терміни, визначені внутрішніми розпорядчими актами, а саме - до 14.03.2025, про що було повідомлено усно та зафіксовано у протоколі наради. Однак, позивач не виконав вказані завдання у повному обсязі, що підтверджується відповідними звітами та актами. Наказ містить посилання на відповідні нормативні акти, що забезпечує обґрунтованість рішення.

У свою чергу, ОСОБА_1 надіслав письмові пояснення, де конкретизував, що при призначені його на посаду начальника геоінформаційної служби сил підтримки ВЧ НОМЕР_1 проводилася інвентаризація, під час якої було виявлено нестачу військового обладнання, що зазначено в самому акті інвентаризації та ним подано рапорт про прийняття посади з зазначенням відповідної недостачі та проханням провести розслідування. Повідомив, що було проведено розслідування, за результатом якого видано наказ №5624 від 26.11.2024, де зазначено, що втрати майна відбулися внаслідок атаки БПЛА типу «Shahed» 05.10.2022 по казармі ВЧ НОМЕР_1 , у якій в той час знаходилося майно. Вказав, що це підтверджується також витягом з журналу бойових ВЧ НОМЕР_1 №54т від 01.07.2024; при цьому було вказано провести списання втраченого обладнання за єдиним актом.

Пояснив, що він провів роботу по підготовці необхідних документів та звертався до комісії, яка займається списанням втраченого майна внаслідок бойових дій. На це отримав усну відповідь, що так як майно списується за подію, то свою частину обладнання окремо він списати не може, потрібно чекати поки всі підрозділи та служби підготують свої документи і тоді списання відбудеться комплексно.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника геоінформаційної служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 № 2797 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників родів військ та служб», за низьку виконавчу дисципліну, порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12, 14, 16, 58, 59, 82, 83, 84 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також на підставі пункту «б» статті 48, статей 55, 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, начальника геоінформаційної служби ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Також, вказаним наказом передбачено виплатити ОСОБА_1 премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 90% встановленого розміру щомісячної премії за квітень 2025 року

Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням у частині першій статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Згідно із вимогами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

За нормами статті 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України дисциплінарною владою командира корпусу.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 69 Дисциплінарного статуту на вищих офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження у посаді.

Згідно із статтею 72 Дисциплінарного статуту командир корпусу, крім прав, якими наділено командира бригади, дивізії, має право щодо вищих офіцерів робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану.

За нормами статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

У відповідності до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) також сержантові (старшині).

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (Статут внутрішньої служби), який встановлює загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

За нормами статті 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

За правилами статей 26, 27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Статтею 30 Статуту внутрішньої служби встановлено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (стаття 35 Статуту внутрішньої служби).

Відповідно до статті 36 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За правилами статті 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Таким чином, аналіз наведених приписів свідчить про те, що наказ командира має бути доведений до відома військовослужбовця у зрозумілій формі, а військовослужбовець, у свою чергу, зобов`язаний виконати такий (правомірний) наказ.

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України (Інструкція №40).

Як закріплено у підпункті 2.1.6 цієї Інструкції, у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Акт - офіційний документ, складений кількома особами, що підтверджує встановлені факти чи події та підлягає затвердженню посадовою особою в межах повноважень.

Наказ командира (керівника) - основний розпорядчий документ командира (керівника) військової частини (установи), виданий на правах єдиноначальності. Наказ містить норми, обов`язкові для виконання підлеглими.

За приписами підпункту 2.2.5 Інструкції №40 у військових частинах (установах) Збройних Сил України видаються:

накази командира (керівника) військової частини (установи) з основної діяльності;

накази командира (керівника) військової частини (установи) (по особовому складу) відповідно до номенклатури призначення;

накази командира (керівника) військової частини (установи) (по стройовій частині);

накази командира (керівника) військової частини (установи) (по стройовій частині про склад добового наряду);

накази командира (керівника) військової частини (установи) (з адміністративно-господарської діяльності);

накази командира (керівника) військової частини (установи) (по тилу);

накази командира (керівника) військової частини (установи) (по технічній частині);

накази командира військової частини про призначення на бойове чергування (у військових частинах, які здійснюють бойове чергування).

розпорядження начальника штабу військової частини (першого заступника (заступника) керівника установи).

У відповідності до підпункту 2.3.5 Інструкції №40 накази з адміністративно-господарської діяльності видаються з питань щодо:

призначення розслідувань нещасних випадків, спеціальних розслідувань, розслідувань авіаційних подій (інцидентів), службових розслідувань та перевірок щодо невиконання або неналежного виконання службових обов`язків, невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших нормативних документів, порушень військової дисципліни, порушень у сфері охорони державної таємниці, пошкодження техніки чи втрати майна тощо;

притягнення військовослужбовців та працівників до дисциплінарної відповідальності;

зняття раніше накладених дисциплінарних стягнень, заохочення військовослужбовців та працівників з нагоди відзначення професійних свят, ювілеїв, за результатами виконання особливо важливих завдань тощо;

Текст наказу (директиви, розпорядження), крім наказів (по стройовій частині) та (по особовому складу), складається із констатуючої частини (преамбули) та розпорядчої частини. У разі, якщо обсяг тексту значний, у наказі викладаються лише головні питання, а інший матеріал подається в додатках (підпункт 2.8.1.7 цієї ж Інструкції).

За змістом підпункту 2.8.1.8 Інструкції №40 констатуюча частина має бути короткою (лаконічною). У ній має бути зазначено підставу, обґрунтування або мету видання наказу (директиви, розпорядження).

У констатуючій частині наказів про притягнення до дисциплінарної (матеріальної) відповідальності необхідно зазначати конкретних посадових осіб з повним найменуванням їх штатних посад та військових звань, які винні в тому чи іншому порушенні, а також ступінь їх вини.

За приписами підпункту 2.8.1.9 Інструкції №40 у розпорядчій частині наказу (директиви, розпорядження):

викладаються вимоги, розпорядження, вказівки (далі - вимоги) конкретним підрозділам та посадовим особам;

встановлюються строки виконання вимог наказу (директиви, розпорядження) чи введення в дію його вимог (за потреби);

окремо визначаються вимоги щодо внесення змін чи визнання такими, що втратили чинність, раніше виданих наказів (директив, розпоряджень) або їх окремих вимог;

окремо визначається посадова особа, на яку покладається контроль за виконанням наказу (директиви, розпорядження) (за потреби);

окремо визначається форма оприлюднення наказу (директиви, розпорядження) або порядок його доведення (розсилки).

У розпорядчій частині наказу (директиви, розпорядження) використовується наказова форма викладу, а в положеннях, інструкціях, порядках, правилах та інших нормативних документах текст подається в описовій формі від третьої особи однини або множини, наприклад: «відділ виконує функції...», «до складу управління входять...» тощо.

Так, у ході судового розгляду з`ясовано, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 №2797 від 20.04.2025 не відповідає наведеним вище приписам, зокрема, у його констатуючій частині не зазначено, у чому саме полягають неправомірні дії позивача, що стали підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення; не вказано про зв`язок допущеного правопорушення із невиконанням чи неналежним виконання позивачем обов`язків військової служби (якщо це мало місце) чи щодо недотримання ним дисципліни та форми прояву такої неправомірної поведінки; не конкретизовано вини позивача у вчиненому дисциплінарному проступку та причинного зв`язку між неправомірними діями позивача та подією, яка стала наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Водночас розпорядча частина наказу зводиться виключно до цитування зазначених вище положень Дисциплінарного статуту, без наведення обставин, на яких ґрунтуються такі висновки, а також без конкретизації допущених позивачем порушень.

Відтак, суд констатує, що спірний наказ не відповідає проаналізованим раніше положенням Інструкції та критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплені положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Примітно, що наведені недоліки наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не були вмотивовано поясненні відповідачем під час розгляду справи, а відзив на позовну заяву та додані до нього документи (докази) не доводять факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, у тому числі його об`єктивної сторони (фактичного прояву) та наявність підстав для накладення дисциплінарного стягнення.

Суд зазначає, що рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності може бути прийняте лише за умови забезпечення йому усіх відповідних прав і тільки у тому випадку, якщо його вина у вчиненні дисциплінарного проступку (правопорушення) буде встановлена уповноваженою особою (особами) з дотриманням визначеного законодавством порядку, який передбачає надання військовослужбовцю можливості реалізувати вищезазначені права.

Це важливо не лише в цілях забезпечення особі гарантованих їй законом прав, але й з точки зору неухильного дотримання презумпції невинуватості.

В цьому зв`язку суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, зокрема рішення від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», в якому ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Так, у випадку, який розглядається, як встановлено судом, службове розслідування не проводилося, питання причин невиконання завдання у повному обсязі не з`ясовувалося, при цьому відповідач не надав належних й допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість, оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначеним критеріям не відповідає.

Суд звертає увагу і на те, що жодних доказів як в обґрунтування прийняття оскаржуваного наказу, так і на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, - відповідач не надає.

За результатами розгляду справи, суд доходить висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося не у відповідності до закону.

Відповідач зазначає, що позивач не виконав у повному обсязі та в установлені строки завдання, надані під час наради в усній формі, що зафіксовано у протоколі наради.

Суд вказує, що протокол наради не може бути самостійною та достатньою підставою для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, відповідач у цьому випадку не довів відсутності необхідності проведення службового розслідування для перевірки питання про наявність або відсутність у діях позивача складу дисциплінарного проступку; так само відповідач не надав доказів з`ясування причин і підстав неотримання пояснень від позивача стосовно відповідного неповного виконання наказу.

Враховуючи недоведення правомірності прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 № 2797 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників родів військ та служб» в частині притягнення начальника геоінформаційної служби капітана ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани, суд вважає за необхідне визнати його протиправним і скасувати.

За приписами статті 106 Дисциплінарного статуту усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).

Відтак вимога про анулювання в службовій картці позивача запису про його притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення дисциплінарного стягнення розцінюються судом як похідні від вимоги про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, а тому також підлягають задоволенню задля повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, порушених відповідачем у спірних правовідносинах.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за квітень 2025 року у повному обсязі, то суд зазначає таке.

Виплата премії військовослужбовцям є складовою грошового забезпечення та здійснюється відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018№ 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (Наказ № 260).

Відповідно до пункту 1 розділу XVI Наказу № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Абзацом 2 пункту 4 розділу XVI Наказу № 260 передбачено, що при порушенні військової дисципліни військовослужбовцями під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління) або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше одного до чотирьох прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

З аналізу наведених правових норм слідує, що позбавлення військовослужбовців премій/додаткових винагород ставиться у залежність від скоєння ними дисциплінарних правопорушень та/або накладення дисциплінарних стягнень.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує, що за квітень 2025 року позивачу було нараховано та виплачено премію не у повному обсязі у зв`язку з винесенням спірного наказу.

Оскільки виплата позивачу премії за вказаний період є прямим наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності, то з огляду на визнання такого наказу протиправним та його скасування позивач має право на отримання невиплаченої йому за квітень 2025 року премії із урахуванням скасування оспорюваного наказу у відповідній частині.

У той же час, суд зазначає, що розмір такої премії має визначити саме відповідач, а не суд, із урахуванням скасування оскаржуваного наказу.

Отже, за наведеного у сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За змістом статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного, суд констатує необхідність часткового задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 №2797 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників родів військ та служб» в частині притягнення начальника геоінформаційної служби капітана ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді догани.

Зобов`язати військову частину анулювати в службовій картці начальника геоінформаційної служби капітана ОСОБА_1 запис про притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 №2797 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників родів військ та служб».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) премію за квітень 2025 року, з урахуванням скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 № 2797 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників родів військ та служб» в частині притягнення начальника геоінформаційної служби капітана ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді догани.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.