Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №320/4728/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року справа №320/4728/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Посольства України в Республіці Польща (адреса Al. Jana Chrystiana Szucha 7, 00-580 Warszawa, Polska) про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Посольства України в Республіці Польща про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати Рішення Посольства України у Республіці Польща від 20.09.2024 року про скасування рішення Посольства України у Республіці Польща № 6137/KB/19-756/H від 31.05.2022 року про набуття ОСОБА_1 громадянства України на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року ухвалено позовну заяву залишити без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 ухвалено позовну заяву залишити без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 постановлено продовжити розгляд справи.

Супровідним листом Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року № 320/4728/26/9920/26 до Міністерства закордонних справ України направлено копію ухвали про відкриття спрощеного провадження, копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, копію ухвали про продовження розгляду адміністративної справи, а також позовну заяву в електронному вигляді з доказами її направлення Посольству України в Республіці Польща.

Позиція позивача полягає у тому, що ОСОБА_1 є уродженкою Республіки Грузія та на момент звернення із заявою про набуття громадянства України мала громадянство російської федерації. У травні 2022 року позивач звернулася до Посольства України у Республіці Польща із заявою та необхідним пакетом документів для набуття громадянства України за територіальним походженням. 31.05.2022 Посольством України у Республіці Польща прийнято рішення про реєстрацію ОСОБА_1 громадянкою України. У зв`язку з цим ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання протягом двох років припинити громадянство російської федерації та подати до уповноваженого органу України документ, що підтверджує припинення такого громадянства. На виконання зазначеного зобов`язання 13.06.2022 позивач отримала в Посольстві російської федерації у Республіці Польща довідку про припинення громадянства російської федерації та подала її до Посольства України у Республіці Польща. Після прийняття вказаної довідки 14.06.2022 ОСОБА_1 подала заяву про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. 01.07.2022 Посольство України у Республіці Польща оформило на ім`я позивача паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , у якому громадянство позивача зазначено як « Україна ». За твердженням позивача, після завершення процедури оформлення громадянства України та документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон вона вважала процедуру набуття громадянства завершеною. У 2025 році позивач дізналася про те, що належний їй паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 визнано недійсним. З метою з`ясування підстав такого рішення представник позивача звернувся до Міністерства закордонних справ України з адвокатським запитом. Листом від 14.11.2025 №71/19-091-140630 Міністерство закордонних справ України повідомило, що за результатами службової перевірки рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 було скасовано Посольством України у Республіці Польща відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України», а паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 визнано недійсним як такий, що був оформлений з порушенням вимог законодавства. Також МЗС повідомило про вилучення документів на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.05.2025 у справі №757/32468/25-к. Позивач зазначає, що у відповіді МЗС не було конкретизовано фактичних обставин, які стали підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України та визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У зв`язку з цим представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Посольства України у Республіці Польща. Листом від 09.01.2026 №6137/19-091-2865 Посольство України у Республіці Польща надало копії документів, що стосуються оформлення громадянства України позивача, документування її паспортом громадянина України для виїзду за кордон, а також документи щодо скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Із наданих Посольством документів позивачу стало відомо, що підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України визначено невиконання нею зобов`язання щодо припинення іноземного громадянства. Зокрема, відповідно до подання Консульського підрозділу Посольства України у Республіці Польща від 20.09.2024 №530-29344 рішення Посольства України у Республіці Польща від 31.05.2022 №6137/КВ/19-756/Н про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 було запропоновано скасувати на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України» у зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо припинення іноземного громадянства. Також із довідки Консульського відділу Посольства України у Республіці Польща від 07.10.2024 №6137/КВ/19-5 позивачу стало відомо, що рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно неї було скасовано на підставі зазначеного подання. Крім того, з висновку службової перевірки від 30.10.2024 вбачається, що під час перевірки оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 консульський відділ Посольства України у Республіці Польща дійшов висновку про наявність порушень під час документування позивача паспортом громадянина України для виїзду за кордон. У висновку також зазначено, що рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 було скасовано відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» у зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо припинення іноземного громадянства. Таким чином, на думку позивача, із наданих Посольством України у Республіці Польща документів вбачається, що фактичною підставою для скасування рішення про оформлення набуття нею громадянства України визначено невиконання зобов`язання щодо припинення іноземного громадянства.

15.07.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») подано письмовий відзив Міністерства закордонних справ України.

Позиція Міністерства закордонних справ України зводиться до того, що рішення про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України є правомірним, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» та Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, затвердженим Указом Президента України № 215. Представник Міністерства закордонних справ України зазначає, що 20.05.2022 позивач, яка на той час була громадянкою російської федерації, звернулася до Посольства України в Республіці Польща із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України». 31.05.2022 заяву було прийнято до розгляду та оформлено рішення про реєстрацію позивача громадянкою України, а згодом, 01.07.2022, їй було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон. За твердженням Міністерства закордонних справ України, після отримання листа Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 12.08.2022 було проведено службові перевірки, за результатами яких виявлено порушення під час оформлення позивачу громадянства України та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Зокрема, представник Міністерства закордонних справ України посилається на те, що під час оформлення набуття громадянства позивачем було подано польську карту побиту, яка, на думку Міністерства закордонних справ України, підтверджувала лише тимчасове, а не постійне проживання за кордоном, що не відповідало вимогам Порядку № 215. Крім того, представник Міністерства закордонних справ України стверджує, що консульською посадовою особою не було проведено перевірку щодо наявності або відсутності у позивача судимості, як це передбачено законодавством. Також представник Міністерства закордонних справ України зазначає, що після оформлення набуття громадянства позивач взяла зобов`язання припинити іноземне громадянство, однак замість документа про припинення громадянства російської федерації надала довідку, яка, на думку відповідача, лише підтверджувала надання дозволу на вихід із громадянства російської федерації, але не посвідчувала факту його припинення. У зв`язку з цим представник Міністерства закордонних справ України вважає, що зазначений документ не міг бути належною підставою для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, представник Міністерства закордонних справ України звертає увагу, що до видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивачу не було оформлено тимчасове посвідчення громадянина України, що, на думку представника Міністерства закордонних справ України, також суперечило вимогам Порядку № 215. Вказано, що за результатами проведених службових перевірок було встановлено невиконання позивачем зобов`язання щодо припинення іноземного громадянства, що, на переконання представника Міністерства закордонних справ України, є підставою для застосування статті 21 Закону України «Про громадянство України» та скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. У зв`язку з викладеним представник Міністерства закордонних справ України вказує, що Посольством України в Республіці Польща 07.10.2024 прийнято рішення про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України, а виданий їй паспорт громадянина України для виїзду за кордон визнано недійсним як оформлений з порушенням вимог законодавства.

21.07.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») ОСОБА_1 скерувала до суду письмову відповідь на відзив, у якій зазначає, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення було твердження про невиконання нею зобов`язання щодо припинення громадянства російської федерації, а тому інші доводи відповідача не можуть враховуватися як підстави для підтвердження правомірності цього рішення. Позивач стверджує, що подала до уповноваженого органу України довідку від 13.06.2022 № 269101123, яка відповідно до законодавства російської федерації була єдиним передбаченим документом, що підтверджував припинення громадянства рф, у зв`язку з чим взяте нею зобов`язання було виконано належним чином. На підтвердження цієї позиції позивач посилається на норми законодавства російської федерації, матеріали дисциплінарного провадження та документи, які, на її думку, свідчать про те, що зазначена довідка була прийнята відповідачем під час оформлення громадянства України. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що наведені у відзиві доводи щодо тимчасового проживання за кордоном, нездійснення перевірки судимості та невидачі тимчасового посвідчення громадянина України не були покладені в основу оскаржуваного рішення, не охоплюються підставами, визначеними статтею 21 Закону України «Про громадянство України», та стосуються виключно дій посадових осіб відповідача. Також ОСОБА_1 посилається на принцип належного урядування, практику Європейського суду з прав людини та зазначає, що можливі процедурні порушення, допущені державним органом, не можуть покладатися на добросовісну особу та бути підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. На думку позивача, матеріали дисциплінарного провадження також не підтверджують наявності визначених статтею 21 Закону підстав для скасування рішення про оформлення набуття нею громадянства України.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

21.07.2026 ОСОБА_1 подала до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (документ сформований в системі «Електронний суд»), мотивоване винятковим значенням спору для позивача, складністю фактичних та правових питань, необхідністю безпосереднього дослідження значного обсягу доказів, з`ясування змісту норм іноземного законодавства, усунення суперечностей у позиції відповідача, а також забезпеченням права на справедливий судовий розгляд.

Водночас, суд враховуючи зазначені обставини, обсяг та характер доказів у справі, для об`єктивного та повного з`ясування обставин справи, дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Справа, що є предметом розгляду, до категорій спорів, для яких законом передбачено розгляду в порядку загального позовного провадження, не відноситься.

До того ж обсяг доказової бази та кількість учасників у даній справі не є значним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Так, спрощене провадження (як з викликом, так і без виклику сторін) спрямоване на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги.

Посилання позивача на виняткове значення спору, необхідність дослідження іноземного законодавства, значний обсяг доказів, а також наявність суперечностей у позиції відповідача не є підставами, які відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України зумовлюють обов`язковий розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин, предмет доказування та наявні у справі матеріали дозволяють встановити всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, без проведення судового засідання, а тому наведені позивачем доводи не спростовують доцільності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 є уродженкою Республіки Грузія та на момент звернення із заявою про набуття громадянства України мала громадянство російської федерації.

З довідки про реєстрацію місця проживання особи №71610945 від 12.10.2021, виданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка російської федерації, УНЗР 19871125-09421, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . У довідці зазначено, що реєстрація місця проживання здійснюється з 16.03.2021 по теперішній час.

20.05.2022 ОСОБА_1 звернулася до Посольства України у Республіці Польща із заявою за формою 4, затвердженою наказом МЗС України від 15.09.2006 №185, про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

20.05.2022 ОСОБА_1 підписала зобов`язання припинити іноземне громадянство, затверджене наказом МЗС України від 15.09.2006 №185, відповідно до якого вона зобов`язалася, що в разі набуття громадянства України нею буде припинено іноземне громадянство і протягом двох років з моменту набуття громадянства України буде представлено до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства іншої держави.

Із аркуша «Службові помітки» встановлено, що особа ОСОБА_1 мала національний паспорт № НОМЕР_3 , виданий 17.09.2014, строком до 17.09.2024. У службових помітках зазначено, що заяву прийняв і правильність її заповнення та всі необхідні документи, додані до заяви, перевірив другий секретар з консульських питань ОСОБА_7.

31.05.2022 Посольством України у Республіці Польща прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 є громадянкою України згідно зі статтею 8 Закону України «Про громадянство України». Рішення підписане другим секретарем з консульських питань ОСОБА_7 та затверджене Послом України в Республіці Польща А. Дещицею.

З довідки Посольства України в Республіці Польща №6137/КВ/19-756/Н від 31.05.2022 встановлено, що ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована громадянкою України. Довідка підписана Послом України в Республіці Польща А. Дещицею.

13.06.2022 Посольством російської федерації в Республіці Польща видано довідку №269101123. Зазначена довідка має назву «Справка о прекращении гражданства Российской Федерации». З її змісту встановлено, що рішенням Посольства російської федерації в Республіці Польща від 13.06.2022 ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у Грузинській ССР, дозволено вихід із громадянства російської федерації.

17.06.2022 ОСОБА_1 звернулася із заявою-анкетою для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

За результатами розгляду заяви-анкети від 17.06.2022 було прийнято рішення про видачу документа. У графі «Видано документ» зазначено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , дата видачі 01.07.2022, дата закінчення строку дії 01.07.2032.

01.07.2022 Посольство України у Республіці Польща оформило на ім`я ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

03.08.2022 другим секретарем з консульських питань ОСОБА_7 складено пояснювальну записку, адресовану директору Департаменту консульської служби МЗС України Роману Горяйнову. З цієї записки встановлено, що ОСОБА_7 повідомив про оформлення набуття громадянства України громадянами рф, зокрема ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про громадянство України» та Порядку №215.

У зазначеній пояснювальній записці ОСОБА_7 повідомив, що резидентський статус іноземців та осіб без громадянства визначався ним із урахуванням положень законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію», «Про біженців», а також з урахуванням роз`яснення відділу громадянства ДКС щодо можливого використання в умовах воєнного стану документів, які підтверджують проживання заявника у відповідній державі.

Також у пояснювальній записці від 03.08.2022 зазначено, що всіма заявниками були надані документи, видані уповноваженими органами Республіки Польща, з нотаріально засвідченими копіями, які дають право та підтверджують їх проживання у Республіці Польща.

Щодо перевірки дійсності довідки ОСОБА_7 зазначив, що така перевірка фактично не проводилася через відсутність відповідної вимоги у Порядку, а також з огляду на те, що заявником була надана засвідчена українським нотаріусом копія довідки.

Щодо оформлення та видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон у порушення абзацу першого пункту 119 Порядку ОСОБА_7 зазначив, що оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон здійснювалось на підставі довідки про набуття громадянства України та довідки про вихід із громадянства рф, оригінали яких долучені до паспортних справ.

31.08.2022 ОСОБА_7 складено пояснювальну записку, адресовану директору Департаменту консульської служби МЗС України Роману Горяйнову. З цієї записки встановлено, що оформлення та видача паспортів громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, зокрема ОСОБА_1 , здійснювались ним відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр...», постанови Кабінету Міністрів України №152, Закону України «Про громадянство України» та Порядку №215.

У пояснювальній записці від 31.08.2022 зазначено, що усіма відповідними громадянами у встановлені Законом строки були подані документи, що підтверджують виконання зобов`язання припинити іноземне громадянство, як це передбачено частинами 4 та 8 статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Крім того, у пояснювальній записці від 31.08.2022 зазначено, що під час співбесід із заявниками було з`ясовано, що питаннями виходу з громадянства рф вони займалися за супроводом юристів з перших днів вторгнення рф в Україну, чим пояснювалась оперативність оформлення відповідних довідок.

04.10.2022 Департаментом консульської служби МЗС України складено службову записку щодо дисциплінарного провадження, адресовану Державному секретареві МЗС України О.С. Банькову.

Зі службової записки ДКС МЗС України встановлено, що до ДКС надійшов лист Служби безпеки України від 12.08.2022 №2/3/3-15968нт щодо створення загрози державній безпеці внаслідок порушень законодавства України, допущених консульськими посадовими особами Посольства України в Республіці Польща під час оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням та видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон громадянам рф.

Суд встановив, що Департаментом було проведено службову перевірку з метою з`ясування обставин справи та перевірки дотримання консульськими посадовими особами Посольства України в Республіці Польща вимог законодавства України під час розгляду клопотань з питань оформлення набуття громадянства України.

За результатами аналізу отриманих матеріалів Департаментом встановлено низку порушень при правозастосуванні положень законодавства України.

Зокрема, у записці зазначено, що ОСОБА_7 приймались до розгляду клопотання щодо оформлення громадянства України на підставі посвідок на тимчасове перебування в Республіці Польща, термін дії яких закінчувався, карт побиту, студентських квитків та інших документів, які, на думку Департаменту, не могли підтверджувати місце постійного проживання особи.

Також зазначено, що перед прийняттям рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_7 не було здійснено перевірку щодо громадян РФ на предмет наявності або відсутності судимості, чим, на думку Департаменту, порушено частину 6 статті 9 Закону України «Про громадянство України».

Щодо позивача у записці зазначено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження №62022000000000297 від 19.05.2022, яке здійснюється слідчими ДБР України, вона є причетною особою до протиправної діяльності за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених КК України; також зазначено, що вона заочно засуджена басманним районним судом москви у справі шахрайства в особливо великих розмірах.

У записці також зазначено, що ОСОБА_7 на підтвердження факту припинення громадянства приймались довідки, видані Посольством російської федерації в Республіці Польща та підписані керівником консульського відділу.

З резолютивної частини довідки, за позицією Департаменту, випливає, що рішенням Посольства рф громадянам рф було дозволено вихід з громадянства рф. На думку Департаменту, таке формулювання не підтверджує факт припинення громадянства, а лише надає дозвіл на подальший вихід особи з громадянства.

У зв`язку з цим Департамент зазначив, що такі довідки не могли слугувати підставою для документування осіб паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

За підсумком у службовій записці запропоновано порушити дисциплінарне провадження стосовно другого секретаря з консульських питань Посольства України в Республіці Польща ОСОБА_7 .

З опису документів дисциплінарної справи №2/2022 державного службовця ОСОБА_7 встановлено, що до дисциплінарної справи включено, зокрема: службову записку ДКС №71/07-910-72617-ВН від 04.10.2022 на 6 аркушах, сторінки 1-12, з приміткою: «Щодо дисциплінарного провадження. Містить додатки: лист СБУ і два пояснення ОСОБА_7»; матеріали справ щодо оформлення набуття громадянства України та паспортних документів на 127 аркушах, сторінки 13-140; пояснювальну записку ОСОБА_7 на 3 аркушах, сторінки 148-150; протокол засідання дисциплінарної комісії №4 від 04.01.2023, сторінки 274-275; подання дисциплінарної комісії, сторінки 276-295; повідомлення ОСОБА_7 від 04.01.2023 №71/19-901-1031-ВН; протокол про доведення інформації з додатками, сторінки 297-300. Також з опису встановлено, що серед матеріалів дисциплінарної справи були матеріали справ щодо оформлення набуття громадянства України та паспортних документів.

25.11.2022 наказом МЗС України №392 оголошено дисциплінарне провадження щодо державного службовця ОСОБА_7 .

04.01.2023 відбулося засідання Дисциплінарної комісії МЗС України з розгляду дисциплінарної справи, що підтверджується протоколом №4 від 04.01.2023.

У протоколі №4 від 04.01.2023 зазначено, що членами дисциплінарної комісії встановлено обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження, обставини, які характеризують ОСОБА_7 , факти, що підтверджують вчинення ним дисциплінарного проступку, ступінь вини, характер проступку та інші обставини.

Також комісія ухвалила кваліфікувати дії ОСОБА_7 як невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів, розпоряджень та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, відповідно до підпункту 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу».

З урахуванням факту звільнення ОСОБА_7 із займаної посади 07.12.2022 у зв`язку із припиненням дії контракту, дисциплінарна комісія рекомендувала державному секретарю МЗС закрити дисциплінарне провадження. За це рішення проголосували: «за» 3 особи, «проти» 0, «утрималися» 0.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 . Батьком дитини зазначений ОСОБА_9 , громадянин України, матір`ю ОСОБА_1 , громадянка України. Свідоцтво складене 26.12.2023 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1410.

20.09.2024 радником з консульських питань Посольства України у Республіці Польща Данилом Запєваловим підготовлено подання №6137/530-49344-24 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

З подання №6137/530-49344-24 від 20.09.2024 встановлено, що воно стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Шулавері, Грузія, попереднє громадянство: російської федерації.

У поданні зазначено, що рішення про оформлення набуття громадянства України було прийнято 31.05.2022 на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у поданні визначено невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство, відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України».

До подання як документ, що підтверджує наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, зазначено лист ДКС МЗС України від 09.09.2024 №71/6137-536-83262-ВН.

20.09.2024 за результатом розгляду подання прийнято рішення, яким рішення Посольства України в Республіці Польща №6137/КВ/19-756/Н від 31.05.2022 про набуття громадянства України на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» щодо ОСОБА_1 скасовано.

Як підставу скасування зазначено невиконання ОСОБА_1 зобов`язання припинити іноземне громадянство відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України», а саме невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство. Рішення підписане радником з консульських питань Данилом Запєваловим та затверджене тимчасовим повіреним у справах України в Республіці Польща ОСОБА_11 .

07.10.2024 Консульським відділом Посольства України у Республіці Польща видано довідку №6137/КВ/19-5 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. З довідки встановлено, що рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно ОСОБА_1 скасовано відповідно до подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 20.09.2024 №530-29344.

У довідці також зазначено, що разом з нею скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України щодо її неповнолітніх дітей, однак відомості про таких дітей у відповідних рядках не заповнені. Довідку підписав тимчасовий повірений у справах України ОСОБА_11 .

У 2025 році позивач дізналася про те, що належний їй паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 визнано недійсним.

З метою з`ясування підстав такого рішення представник позивача звернувся до Міністерства закордонних справ України з адвокатським запитом.

З адвокатського запиту встановлено, що адвокат повідомляв про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України». У запиті зазначено, що 31.05.2022 Посольством України в Республіці Польща було видано довідку про реєстрацію особи громадянином України №6137/КВ/19-756/Н, а 01.07.2022 ОСОБА_1 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 . Також у запиті зазначено, що під час перевірки дійсності паспорта на офіційному сайті ДМС України відображалась інформація про недійсність зазначеного паспорта. У зв`язку з цим адвокат просив надати інформацію та копії документів щодо підстав визнання паспорта недійсним, можливого скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, наявності перевірок, дисциплінарних проваджень та матеріалів справи щодо оформлення громадянства.

14.11.2025 Міністерство закордонних справ України надало відповідь листом №71/19-091-140630, у якому встановлено, що за результатами службової перевірки дотримання консульськими посадовими особами Посольства України в Республіці Польща вимог законодавства України під час розгляду клопотань з питань оформлення набуття громадянства України рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 було скасовано Посольством відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про громадянство України».

Також у листі зазначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , оформлений на ім`я ОСОБА_1 , був визнаний недійсним на підставі висновку службової перевірки, проведеної Посольством згідно з вимогами пункту 91 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152.

09.01.2026 Консульський відділ Посольства України в Республіці Польща надав відповідь листом №6137/19-091-2865, адресованим адвокату Мастістому І.А.

З листа Консульського відділу Посольства України в Республіці Польща №6137/19-091-2865 від 09.01.2026 встановлено, що у відповідь на адвокатський запит від 23.12.2025 №1-12, отриманий консульським відділом 05.01.2025, Посольство надало наявні копії документів стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У листі зазначено, що надаються копії документів, на підставі яких видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, довідка про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, висновок службової перевірки, на підставі якого паспорт НОМЕР_2 визнано недійсним, а також матеріали справи щодо оформлення набуття громадянства України.

Крім того, у листі зазначено, що підставою для прийняття рішень про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України та визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданого ОСОБА_1 , у тому числі слугував лист Департаменту контррозвідки СБУ від 05.09.2024 №2/3/3-10521нт, однак надати його копію не вбачається можливим з огляду на те, що лист містить відомості щодо групи осіб.

29.01.2026 адвокатський запит був надісланий до Міністерства закордонних справ України і зареєстрований у системі електронного документообігу за №9797.

06.02.2026 Міністерством закордонних справ України надано відповідь листом №71/19-091-15634, адресованим адвокату І.А. Мастістому.

З листа МЗС України №71/19-091-15634 від 06.02.2026 встановлено, що документи, які запитувались представником позивача, були вилучені в межах кримінального провадження №12024000000002413, тому їх надання без дозволу слідчого або прокурора є неможливим. Також МЗС надало матеріали дисциплінарного провадження щодо посадових осіб Посольства України в Республіці Польща та повідомило, що не є розпорядником Єдиного державного демографічного реєстру.

Позивач не погоджується з рішенням Посольства України в Республіці Польща про скасування рішення від 31.05.2022 щодо оформлення набуття нею громадянства України та з визнанням недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , тому звернулась до суду із даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначені Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III).

Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону №2235-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Згідно з абзацом 12 статті 1 Закону № 2235-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Згідно з абзацом 16 статті 1 Закону № 2235-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 8 Закону № 2235-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:

особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;

іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

За правилами частини одинадцятої статті 8 Закону № 2235-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Відповідно до статті 17 Закону № 2235-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 21 Закону № 2235-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

19 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року № 1941-ІХ .

Так, за новою редакцією статті 21 Закону № 2235-III (ст. 21 в редакції Законів № 1941-IX від 14.12.2021, № 4502-IX від 18.06.2025) рішення про встановлення або оформлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону скасовується рішенням спеціального уповноваженого органу, якщо таке рішення прийнято внаслідок подання неправдивих відомостей, підроблених документів, обману або приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого стосовно особи не могло бути прийнято таке рішення.

Рішення про оформлення набуття особою громадянства України відповідно до статей 7, 8, 10, 10-1, 14, 15 цього Закону скасовується рішенням спеціального уповноваженого органу, якщо громадянство України набуто внаслідок подання неправдивих відомостей, підроблених документів, документів, що втратили чинність, або документів, які не підтверджують наявності підстав для набуття громадянства України, а також внаслідок приховування особою або її законним представником будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не могла набути громадянство України, обману або внаслідок невиконання зобов`язання, взятого особою в зобов`язанні припинити іноземне громадянство, в декларації про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України або в декларації про визнання себе громадянином України, або невиконання зобов`язання про складання іспитів з основ Конституції України, історії України та на визначення рівня володіння державною мовою.

Скасування рішень про встановлення, оформлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, тягне за собою припинення правових наслідків, що виникли у зв`язку з такими рішеннями, з дати прийняття рішення про їх скасування.

Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яку визнано недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена.

Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства, їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктом 88 Порядку № 215 установлено, що для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:

а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;

б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.

Відповідно до пункту 96 Порядку № 215 подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.

Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом «б» пункту 88 цього Порядку, надсилається до територіального органу Державної міграційної служби України.

Згідно з пунктом 97 Порядку № 215 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником.

Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

Водночас стаття 19 Закону № 2235-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає підстави для втрати громадянства України, серед яких: 1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Предметом спору у цій справі є наявність чи відсутність передбачених статтею 21 Закону України «Про громадянство України» підстав для скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України, зокрема встановлення факту виконання або невиконання позивачем взятого на себе зобов`язання щодо припинення іноземного громадянства.

Щодо застосування статті 21 Закону №2235-III у спірних правовідносинах суд зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідач визначив невиконання позивачем взятого на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство та подати документ, що підтверджує припинення громадянства російської федерації.

З огляду на те, що відповідне зобов`язання було підписане позивачем 20.05.2022, а рішення про оформлення набуття громадянства України прийняте 31.05.2022, тобто у період дії редакції статті 21 Закону України «Про громадянство України», чинної після внесення змін Законом України №1941-ІХ від 14.12.2021, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме редакція статті 21 Закону №2235-III, чинна станом на травень 2022 року.

Верховний Суд у постановах від 07.09.2023 у справі №160/9719/22 та від 19.08.2025 у справі №400/8794/23 дійшов висновку, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відбувається на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не могла набути громадянство України, у тому числі внаслідок невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство.

При цьому Верховний Суд (у постановах від 07.09.2023 у справі №160/9719/22 та від 19.08.2025 у справі №400/8794/23) наголосив, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх та належних доказів, які підтверджують факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування суттєвих обставин чи невиконання взятого на себе зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 160/9719/22 вже надавав відповідь на питання правозастосування підстав для скасування міграційним органом рішення про набуття громадянства України і їх доведеності в аспекті змін, які було внесено до Закону № 2235-III.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 вересня 2023 року у справі №160/9719/22, скасування рішення про оформлення набуття громадянства України можливе лише за наявності документально підтверджених фактів, які свідчать про те, що особа набула таке громадянство за територіальним походженням шляхом подання недостовірних відомостей або підроблених документів, а також унаслідок приховування нею істотного факту, за наявності якого набуття громадянства було б неможливим. До таких фактів Суд відніс, зокрема, невиконання особою зобовязання щодо припинення іноземного громадянства (підданства), взятого нею у відповідному зобовязанні, у декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства. При цьому Суд наголосив, що цей підхід залишається послідовним і не втратив актуальності попри подальші зміни, внесені до Закону №2235-III.

Водночас Верховний Суд (у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 160/9719/22) зазначив, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх і належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, чи невиконання узятого зобов`язання.

Суд враховує, що подібні за змістом висновки Водночас Суд неодноразово робив у своїй практиці, зокрема у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 820/1293/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 2040/5642/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 815/3575/15, від 28 лютого 2020 року у справі № 520/4398/19, від 21 серпня 2020 року у справі № 520/2915/19, від 15 грудня 2020 року у справі № 640/3004/19, від 27 січня 2021 року у справі № 826/15657/16.

Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2025 року у справі №400/8794/23 висловив позицію, що зміни, внесені до статті 21 Закону №2235-III Законом №1941-IX від 14.12.2021, не встановили нових підстав для скасування рішення про набуття громадянства, а лише конкретизували раніше чинне регулювання. З огляду на це Верховний Суд (у постанові від 19 серпня 2025 року у справі №400/8794/23) визнав застосовними ті самі підходи щодо стандарту доведеності, які раніше були сформульовані у постанові від 07 вересня 2023 року у справі №160/9719/22, а саме: необхідність наявності достатніх і належних доказів на підтвердження факту невиконання особою взятого зобов`язання, а не самого лише припущення про таке невиконання.

Отже, у межах даного спору визначальним є встановлення того, чи доведено відповідачем належними та допустимими доказами факт невиконання позивачем взятого на себе зобов`язання щодо припинення іноземного громадянства, оскільки саме ця обставина покладена в основу оскаржуваного рішення про скасування оформлення набуття громадянства України.

Так, судом встановлено, що 20.09.2024 за поданням радника з консульських питань Д. Запєвалова прийнято рішення про скасування рішення Посольства України в Республіці Польща від 31.05.2022 про набуття позивачем громадянства України.

Як на підставу скасування в оскаржуваному рішенні та поданні від 20.09.2024 вказано невиконання ОСОБА_1 зобов`язання припинити іноземне громадянство відповідно до статті 21 Закону №2235-III.

Суд критично оцінює зазначену підставу скасування з огляду на таке.

Відповідно до статті 21 Закону №2235-III (у редакції Закону №1941-IX від 14.12.2021) рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України, зокрема, відповідно до статті 7 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі внаслідок невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

Отже, для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України з підстав, передбачених статтею 21 Закону № 2235-III, відповідач повинен довести факт невиконання особою взятого на себе зобов`язання. Такий висновок має ґрунтуватися на належних, допустимих та достатніх доказах, а не на припущеннях чи повторній оцінці документів, які вже були перевірені та прийняті під час оформлення громадянства. Якщо відповідач не навів нових обставин або доказів, які спростовують раніше встановлений факт виконання особою відповідного зобов`язання, правові підстави для скасування такого рішення відсутні.

У цій справі відповідач послався на невиконання позивачем зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Однак, як встановлено судом, твердження про невиконання позивачем зобов`язання припинити іноземне громадянство прямо суперечить матеріалам справи.

Так, відповідно до пояснювальних записок консула ОСОБА_7 від 03.08.2022 та 31.08.2022, документ про припинення іноземного громадянства (довідка Посольства рф від 13.06.2022 №269101123) був поданий позивачем у встановлений Законом строк та прийнятий уповноваженою посадовою особою, на підставі якого позивачу оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Суд звертає увагу, що у службовій записці Департаменту консульської служби МЗС України від 04.10.2022 ставилося під сумнів не саму обставину подання довідки, а лише формулювання цієї довідки («дозволено вихід» замість «громадянство припинено»). Тобто на момент проведення першої службової перевірки (2022 рік) відповідач не заперечував факту подання документа, а лише оцінював його зміст. Натомість у подальшому відповідач вказав про повну відсутність факту подання такого документа, що не підтверджується жодними новими доказами і спростовується наявними у справі матеріалами.

Оцінюючи довідку Посольства російської федерації в Республіці Польща №269101123 від 13.06.2022, суд враховує, що зазначений документ має назву «Справка о прекращении гражданства российской федерации» та виданий за формою додатка №7 до наказу МЗС рф від 10.07.2012 №11434.

Отже, за своєю офіційною назвою та формою цей документ є саме довідкою про припинення громадянства російської федерації, а не довідкою про прийняття заяви до розгляду, не повідомленням про звернення особи із заявою та не проміжним документом у процедурі виходу з громадянства.

Використане у тексті довідки формулювання про те, що рішенням Посольства російської федерації в Республіці Польща від 13.06.2022 ОСОБА_1 «разрешен выход из гражданства российской федерации», саме по собі не змінює юридичної природи документа, оскільки таке формулювання міститься у довідці, офіційно призначеній для підтвердження припинення громадянства російської федерації.

За таких обставин наявна в матеріалах справи довідка №269101123 від 13.06.2022 підтверджує, що компетентним органом російської федерації було прийнято рішення щодо виходу ОСОБА_1 з громадянства рф.

Водночас відповідач, стверджуючи про невиконання позивачем зобов`язання припинити іноземне громадянство, не навів належного обґрунтування, чому документ, який має офіційну назву «довідка про припинення громадянства російської федерації» та був виданий компетентним органом іноземної держави, не може підтверджувати виконання такого зобов`язання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстава скасування рішення про набуття громадянства, зазначена в оскаржуваному рішенні від 20.09.2024, не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджена належними і допустимими доказами.

Окрім цього, суд враховує сталу практику Верховного Суду у справах цієї категорії, зокрема висновки, викладені у постановах від 19.12.2019 у справі №815/3575/15, від 21.08.2020 у справі №520/2915/19, від 26.05.2021 у справі №520/10731/2020, від 16.09.2021 у справі №360/4754/19, відповідно до яких обов`язок доказування факту обману, подання неправдивих відомостей або фальшивих документів покладається виключно на суб`єкта владних повноважень, що приймає рішення про скасування набуття громадянства, а інформація з листів чи висновків службових перевірок є лише джерелом інформації, що підлягає підтвердженню належними і допустимими доказами.

У цій справі відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження обману чи недостовірних відомостей з боку саме позивача ані вироку, ані висновку службової перевірки, який би встановлював особисту обізнаність позивача щодо недостовірності довідки Посольства рф, ані інших доказів її особистого умислу.

До того ж, результатом дисциплінарного провадження, проведеного Дисциплінарною комісією МЗС України (протокол №4 від 04.01.2023), було встановлено лише факти, що стосуються неналежного виконання посадових обов`язків консулом ОСОБА_7 (зокрема, відсутність передбаченого Порядком №215 механізму перевірки автентичності закордонних довідок про припинення громадянства), а саме провадження було закрите без застосування дисциплінарного стягнення у зв`язку зі звільненням посадовця. Жодних висновків щодо вини чи неправомірних дій позивача зазначене провадження не містить.

Суд також враховує правову позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009, відповідно до якої рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Судом встановлено, що сумніви щодо формулювання довідки про припинення громадянства рф виникли у відповідача ще в жовтні 2022 року, однак рішення про скасування набуття громадянства прийнято лише 20.09.2024 тобто більш ніж через два роки.

Протягом цього часу ОСОБА_1 добросовісно користувалася документами громадянина України, а держава у відповідних реєстрах продовжувала визнавати її громадянкою України, зокрема 26.12.2023 у державному акті цивільного стану (свідоцтво про народження дитини, складене Шевченківським відділом ДРАЦС у м. Києві) позивач зазначена як громадянка України.

Оцінивши доводи Міністерства закордонних справ України у сукупності з наявними у справі доказами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» в редакції Закону №1941-IX, невиконання особою зобов`язання припинити іноземне громадянство дійсно охоплюється поняттям приховування суттєвого факту і може бути самостійною підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства. Водночас застосування цієї підстави вимагає доведення самого факту невиконання зобов`язання, а обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладається саме на відповідача.

Суд повторно вказує, що використане в її тексті формулювання про те, що позивачці «разрешен выход из гражданства российской федерации», не змінює юридичної природи документа, офіційно призначеного для посвідчення факту припинення громадянства. Разом з цим, відповідач не навів належного обґрунтування, чому документ із такою офіційною назвою і формою не може підтверджувати виконання зобов`язання, і не подав жодних доказів, які спростовували б висновки, викладені консулом у власних пояснювальних записках 2022 року.

Окрім цього, суд зазначає, що оскаржуване рішення від 20.09.2024 та подання радника Д. Запєвалова від 20.09.2024 №6137/530-49344-24, на підставі якого воно ухвалене, як єдину підставу скасування називають саме невиконання зобов`язання припинити іноземне громадянство. Наведені у відзиві доводи щодо картки побиту як недостатнього підтвердження постійного проживання, відсутності перевірки судимості та невидачі тимчасового посвідчення громадянина України перед оформленням паспорта не є підставами, зазначеними в оскаржуваному рішенні чи в поданні про його скасування, а тому не можуть братися судом до уваги як обґрунтування правомірності саме цього рішення: законність акта суб`єкта владних повноважень оцінюється виходячи з підстав, фактично зазначених у самому акті на момент його прийняття, а не з мотивів, додатково наведених відповідачем у процесі судового розгляду. Крім того, ці доводи стосуються первинного рішення від 31.05.2022 про оформлення набуття громадянства, яке предметом цього спору не є, а не рішення від 20.09.2024 про його скасування.

Суд також не приймає наведені відповідачем доводи щодо відсутності належного підтвердження постійного проживання позивача за кордоном, непроведення перевірки її судимості та невидачі тимчасового посвідчення громадянина України.

Перевірка достовірності поданих документів, встановлення факту постійного проживання за кордоном і перевірка наявності чи відсутності судимості належать до повноважень консульської посадової особи, а не заявника. Встановлене дисциплінарною комісією МЗС неналежне виконання другим секретарем з консульських питань ОСОБА_7 посадових обов`язків (протокол № 4 від 04.01.2023), за відсутності будь-яких висновків про недобросовісність чи протиправну поведінку позивача, не може покладатися на неї як підстава для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Стаття 21 Закону України «Про громадянство України» пов`язує можливість скасування такого рішення з поведінкою самої особи, зокрема поданням неправдивих відомостей, фальшивих документів, приховуванням суттєвих обставин або невиконанням зобов`язання щодо припинення іноземного громадянства, а не з процедурними порушеннями, допущеними суб`єктом владних повноважень.

До того ж, відповідач упродовж понад двох років після виникнення сумнівів щодо формулювання довідки (жовтень 2022 року) не приймав рішення про скасування, а протягом цього часу позивач добросовісно користувалася документами громадянина України, і держава в офіційних реєстрах (актовий запис органу ДРАЦС від 26.12.2023) продовжувала визнавати її громадянкою України, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 додатково свідчить про порушення принципу правової визначеності при прийнятті оскаржуваного рішення.

За сукупністю викладеного, доводи відповідача не спростовують встановленого судом факту виконання позивачем зобов`язання припинити іноземне громадянство і не доводять правомірності оскаржуваного рішення, а відтак підлягають відхиленню.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а саме: подання позивачем у встановлений законом строк документа про припинення іноземного громадянства, прийняття цього документа уповноваженою посадовою особою відповідача, що підтверджується матеріалами власної паспортної справи відповідача; невідповідність зазначеної в оскаржуваному рішенні підстави скасування (невиконання зобов`язання) фактичним обставинам справи; відсутність доказів обману, подання неправдивих відомостей чи фальшивих документів з боку позивача; відсутність висновків про вину позивача за результатами дисциплінарного провадження; тривале визнання державою правового статусу позивача протягом понад двох років, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Посольства України в Республіці Польща від 20.09.2024 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України прийнято необґрунтовано, без дотримання вимог частини другої статті 19 Конституції України та без наявності підстав, передбачених статтею 21 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та розсудливо.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, саме на відповідача покладено обов`язок довести наявність передбачених статтею 21 Закону України «Про громадянство України» підстав для скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України.

Оскільки оскаржуване рішення прийняте без належного підтвердження обставин, покладених відповідачем в основу його прийняття, та не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування. З метою повного відновлення порушених прав позивача належним способом захисту є також покладення на відповідача обов`язку вчинити дії щодо відновлення відомостей про набуття позивачем громадянства України у відповідних інформаційних обліках та реєстрах.

Оцінивши кожен доказ, наявний у матеріалах справи, з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємного зв`язку з іншими доказами у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.), що підтверджується квитанцією №4861-0378-0348-3878 від 10.02.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Посольства України в Республіці Польща.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Посольства України в Республіці Польща (адреса Al. Jana Chrystiana Szucha 7, 00-580 Warszawa, Polska) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Посольства України у Республіці Польща від 20.09.2024 року про скасування рішення Посольства України у Республіці Польща № 6137/KB/19-756/H від 31.05.2022 року про набуття ОСОБА_1 громадянства України на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України».

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Посольства України в Республіці Польща (адреса Al. Jana Chrystiana Szucha 7, 00-580 Warszawa, Polska) у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.).

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.