Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №280/4568/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Справа № 280/4568/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” , за період з 05.03.2024 по 12.04.2024; з 23.04.2024 по 28.05.2024; з 03.06.2024 по 02.07.2024; з 07.07.2024 по 21.08.2024;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, за період з 05.03.2024 по 12.04.2024; з 23.04.2024 по 28.05.2024; з 03.06.2024 по 02.07.2024; з 07.07.2024 по 21.08.2024;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану” за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 04 березня 2024 року по дату виплати.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що знаходиться на службі у Збройних силах з березня 2022 року та був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 у березні 2022 року та з 19.04.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що згідно Довідки про обставини трави (поранення, контузії, каліцтва) № 642/4974 від 18.05.2024, позивач 04 березня 2024 року, при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини поблизу АДРЕСА_1 , отримав вибухову травму, множинні вогнестрільні уламкові дотичні поранення лівої лопаткової ділянки, вогнепальне уламкове сліпе поранення нижньої третини лівого передпліччя, вогнепальне уламкове сліпе поранення середньої третини лівого стегна. Вказує, що у період з 05.03.2024 по 12.04.2024; з 23.04.2024 по 28.05.2024; з 03.06.2024 по 02.07.2024; з 07.07.2024 по 21.08.2024 знаходився на лікуванні, згідно відповідних медичних документів, проте додаткова грошова винагорода позивачу у розмірі 100 000 грн не нараховувалась, що є порушенням вимог чинного законодавства. Зазначає, що у відповідності до наказу від 02.01.2025 №2 був звільнений з військової частини НОМЕР_1 та на даний час продовжує службу в іншому підрозділі Збройних Сил України. Вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність Просить задовольнити позов.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4568/26.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 у березні 2022 року та з 19.04.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

У відповідності до наказу від 02.01.2025 №2 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на даний час продовжує службу в іншому підрозділі Збройних Сил України.

Згідно Довідки про обставини трави (поранення, контузії, каліцтва) № 642/4974 від 18.05.2024 позивач 04 березня 2024 року, при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини поблизу АДРЕСА_1 , отримав вибухову травму, множинні вогнестрільні уламкові дотичні поранення лівої лопаткової ділянки, вогнепальне уламкове сліпе поранення нижньої третини лівого передпліччя, вогнепальне уламкове сліпе поранення середньої третини лівого стегна.

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 0359724 від 07.03.2024, виданої КНП «МКЛ №6» ДМР позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 05.03.2024 року по 07.03.2024 року.

Згідно Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 24Г06609, виданої КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 07.03.2024 по 14.03.2024.

У відповідності до Довідки військово-лікарської комісії № 473 від 14 березня 2024 року, було встановлено, що позивач отримав травму тяжкого ступеню. На підставі ст. 81 графи II Розкладу хвороб, було надано відпустку для лікування після поранення (контузії, поранення або каліцтва) строком на 30 календарних днів.

Відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2288/307 від 15.03.2024 року, виданої КНП «Міська лікарня № 6» ЗМР, позивач знаходився у відділенні реабілітації з 15.03.2024 року по 28.03.2024 року.

Згідно Виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення № 2692 від 30.04.2024 року, виданого військово-медичним клінічним центром СР (військова частина НОМЕР_2 ), позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 23.04.2024 року по 30.04.2024 року.

У відповідності до Довідки військово-лікарської комісії № 1391 від 29.04.2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , позивачу на підставі ст. 81 графи І Розкладу хвороб, рекомендовано відпустку для лікування після поранення строком на 30 календарних днів.

Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії № 3127 від 03 червня 2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , позивачу на підставі ст. 81 графи І Розкладу хвороб, рекомендовано відпустку по лікуванню строком на 30 календарних днів.

Згідно Довідки військово-лікарської комісії №3798 від 07.07.2024 року, позивачу на підставі ст. 81 графи І Розкладу хвороб, рекомендовано відпустку по лікуванню строком на 30 календарних днів.

Позивач відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №604 від 21.08.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні з 06.08.2024 по 21.08.2024.

У відповідності до довідки військово-лікарської комісії №5787 від 25.09.2024 року виданої військовою частиною НОМЕР_3 , позивачу було встановлено діагноз та постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва: наслідки МВТ (04.03.2024) множинних вогнепальних осколкових сліпих поранень лівої лопаткової ділянки, лівого передпліччя, лівого стегна, лікованого оперативно (04.03.2024 - ПХО вогнепальних ран, видалення металевих уламків, 26.04.2024 - ревізія, невроліз. видалення стороннього тіла з лівого серединного нерву) у вигляді наявності металевих уламків м`яких тканин спини, стегна з незначним порушенням функції; післятравматичної невропатії лівого серединного нерву з незначним порушенням функції (Т94.0.Т92). Поранення тяжкого ступеня (згідно наказу МОЗ №370 від 04.07.2007). Поранення ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (Довідка про обставини поранення №642/4974 від 18.05.2024 видана командиром в/ч НОМЕР_1 ).

Покликаючись на протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн. за періоди лікування та перебування у відпустці, у зв`язку з лікуванням, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – Закон №2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно із пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №704) умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2024 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та Указу Президента України від 24 лютого 2024 року №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168.

Пунктом 1-1 вказаної Постанови установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналіз пункту 1-2 Постанови №168 дозволяє зробити висновок, що нарахування та виплата військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн здійснюється за таких умов:

а) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини;

б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року №745/32197; далі - Порядок №260).

На підставі наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV, що застосовується з 01 лютого 2023 року (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 9 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.

Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 розділу XXXIV Порядку №260).

Із аналізу наведених норм Постанови №168, Порядку №260 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. При цьому Постанова №168 не містить такої обов`язкової умови, як безперервне перебування особи на стаціонарному лікуванні, як і не містить обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена винагорода. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100000,00 грн.

Наявна в матеріалах справи довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №642/4974 від 18.05.2024, підтверджує що ОСОБА_1 04.03.2024 отримав: «Вибухова травма. Множинні вогнепальні уламкові дотичні поранення лівої лопаткової ділянки. Вогнепальне уламкове сліпе поранення нижньої третини лівого передпліччя. Вогнепальне уламкове, сліпе поранення середньої третина лівого стегна». За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини, поблизу н.п. Новомихайлівка, Донецької області.".

Також, згідно копій медичних документів, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні, а саме:

відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 0359724 від 07.03.2024 року, виданої КнП «МКЛ № 6» ДМР позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 05.03.2024 року по 07.03.2024 року;

згідно Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 24Г06609, виданої КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР 14.03.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 07.03.2024 року по 14.03.2024 року;

відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2288/307 від 15.03.2024 року, виданої КНП «Міська лікарня № 6» ЗМР, позивач знаходився у відділенні реабілітації з 15.03.2024 року по 28.03.2024;

згідно Виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення № 2692 від 30.04.2024 року, виданого військово-медичним клінічним центром СР (військова частина НОМЕР_2 ), позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 23.04.2024 по 30.04.2024 року;

відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №604 від 21.08.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні з 06.08.2024 по 21.08.2024.

Крім того, у відповідності до Довідок військово-лікарської комісії № 473 від 14 березня 2024 року, № 1391 від 29.04.2024 року, № 3127 від 03 червня 2024 року №3798 від 07.07.2024 року було встановлено, що позивач отримав травму тяжкого ступеню та на підставі ст. 81 графи II Розкладу хвороб, було рекомендовано відпустки для лікування після поранення (контузії, поранення або каліцтва) строком на 30 календарних днів у кожній з довідок.

У кожному із вказаних медичних документів наявна інформація про проходження позивачем лікування, у зв`язку з отриманням мінно-вибухової травми 04.03.2024, що зумовлює висновок про перебування на лікуванні у зв`язку з отриманням травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Більш того, у відповідності до довідки військово-лікарської комісії №5787 від 25.09.2024 року виданої військовою частиною НОМЕР_3 , позивачу було встановлено діагноз та постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва: наслідки МВТ (04.03.2024) множинних вогнепальних осколкових сліпих поранень лівої лопаткової ділянки, лівого передпліччя, лівого стегна, лікованого оперативно (04.03.2024 - ПХО вогнепальних ран, видалення металевих уламків, 26.04.2024 - ревізія, невроліз. видалення стороннього тіла з лівого серединного нерву) у вигляді наявності металевих уламків м`яких тканин спини, стегна з незначним порушенням функції; післятравматичної невропатії лівого серединного нерву з незначним порушенням функції (Т94.0.Т92). Поранення тяжкого ступеня (згідно наказу МОЗ №370 від 04.07.2007). Поранення ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (Довідка про обставини поранення №642/4974 від 18.05.2024 видана командиром в/ч НОМЕР_1 ).

Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що в періоди 05.03.2024 по 12.04.2024; з 23.04.2024 по 28.05.2024; з 03.06.2024 по 02.07.2024; з 07.07.2024 по 21.08.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з отриманою травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини та перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З огляду на викладене, суд вважає, що за ці періоди відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, оскільки наявні умови, визначені у пункті 1-2 Постанови №168 (перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії).

В свою чергу, позивач стверджує, що за вказані періоди додаткова грошова винагорода позивачу у розмірі 100 000 грн. не нараховувалась та не виплачувалась. Копії наданих документів, зокрема витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2025 про виключення позивача із списків особового складу та грошовий атестат також не містять відомостей про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди.

В свою чергу, протягом строку розгляду даної справи відповідачем, в тому числі, на вимогу суду в ухвалі від 18.05.2026 про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі не надано до матеріалів справи доказів нарахування та виплати такої додаткової винагороди за всі чи за певні періоди, які охоплюються позовними вимогами, або наявності підстав для невиплати такої додаткової винагороди.

Тож, вказані обставини зумовлюють висновок про допущення відповідачем протиправної бездіяльності у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” , за період перебування на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з 05.03.2024 по 12.04.2024; з 23.04.2024 по 28.05.2024; з 03.06.2024 по 02.07.2024; з 07.07.2024 по 21.08.2024.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з несвоєчасним нарахуванням та виплатою додаткової винагороди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ установлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати;

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» затвердив відповідний Порядок.

Згідно з нормою пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Таким чином, Порядок № 159 порівняно із Законом № 2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року по зразковій справі у зразковій справі № 280/8933/24 висновила, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов: 1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць; 2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; 3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Водночас не виключається пред`явлення в межах одного провадження як вимог про стягнення нарахованого, проте не виплаченого доходу, так і вимог про стягнення відповідної компенсації.

Вирішуючи питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, насамперед необхідно з`ясувати, на який саме вид доходу провадиться така компенсація.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.

За висновком Конституційного Суду України, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, положення Закону № 2050-III та Порядку № 159 вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зокрема, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами і зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Так, в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-III законодавець визначив одним із видів доходів, за порушення строків виплати якого передбачає компенсацію громадянам втрати частини доходів, - заробітну плату (грошове забезпечення).

Статтею 9 Закону № 2011-XII урегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців.

Так, відповідно до частин першої - четвертої вказаної статті держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинне забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років, також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок № 260.

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати;- винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно зі статтею 9 Закону № 2011-XII, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та Постановою № 168 наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 затверджено зміни до Порядку № 260, а саме доповнено його новим розділом XXXIV, який врегульовує питання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану (застосовується з 01 лютого 2023 року).

Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Отже, одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Зміст наведених положень Закону № 2011-XII, Постанови № 168 та Порядку № 260 дає можливість зрозуміти, що додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, як вид доходу (виплат) військовослужбовцям є частиною їх грошового забезпечення.

Важливо зазначити, що в розумінні норми частини другої статті 2 Закону № 2050-ІІІ як дохід у цьому Законі слід розуміти не будь-які грошові доходи громадян, а ті, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Отже, норми Закону № 2050-ІІІ пов`язують можливість компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, з одержанням таких доходів на території України і з тим, що вони не мають разового характеру.

Суд звертає увагу, що у пункті 2 розділу І Порядку № 260 чітко зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

У свою чергу, одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Тож, законодавець розрізняє винагороди, які мають постійний характер, тобто такі, що є загальними і не залежать від конкретних обставин об`єктивної дійсності чи особистих характеристик військовослужбовця, та одноразові винагороди, пов`язані з певними особливостями бойових завдань (виконаної військовослужбовцем роботи; територією, на якій такі завдання / робота виконувались, тощо), фізичним станом військовослужбовця.

Вочевидь, призначення та виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням відбувається за настання особливого та єдиного юридичного факту - поранення під час захисту Батьківщини, що надалі зумовлює лікування, яке своєю тривалістю може відрізнятися залежно від тяжкості поранення.

Тож, оскільки пунктом 2 розділу І Порядку № 260 чітко визначено, що виплачена позивачу додаткова грошова винагорода має одноразовий характер, то немає підстав для застосування у цій справі приписів Закону № 2050-ІІІ та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідної додаткової винагороди.

Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24 виснував, що додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Тому, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 4,6 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн. на місяць, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у періоди 05.03.2024 по 12.04.2024; з 23.04.2024 по 28.05.2024; з 03.06.2024 по 02.07.2024; з 07.07.2024 по 21.08.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) додаткову винагороду в розмірі до 100 000,00 грн на місяць, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 про “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у періоди 05.03.2024 по 12.04.2024; з 23.04.2024 по 28.05.2024; з 03.06.2024 по 02.07.2024; з 07.07.2024 по 21.08.2024.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21 липня 2026 року.

Суддя Л.Я. Максименко