Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №240/19702/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/19702/26

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати надбавки на утриманця на підставі пункту 4.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654, оскільки така виплата базується на нормах Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та ч. 7 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, які прямо суперечать статтям 3, 8, 17, 21, 41, 46, 48, 64, 92 Конституції України та міжнародним стандартам правосуддя;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату надбавки на утриманця (дитину до 18 років) до пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", починаючи з дня виникнення права на такий перерахунок (із 01.01.2026);

- стягнути заборгованість з пенсійних виплат на суму 8780,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Позивач має статус інваліда війни та виховує неповнолітнього сина. На підставі пункту 4.3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 йому нараховується надбавка на утримання дитини у фіксованому розмірі 150 гривень. Позивач вважає такий розмір дискримінаційним, оскільки він суттєво відрізняється від розміру допомоги, яку отримують інші ветерани війни з аналогічним статусом на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік". Відсутність чітко визначеного розміру надбавки у тексті Закону України "Про прокуратуру" та посилання на підзаконний акт створюють правову невизначеність. На думку позивача, це порушує принципи верховенства права, рівності та недискримінації. Зазначена бездіяльність відповідача звужує зміст та обсяг його конституційних прав, а також прав його неповнолітнього сина на соціальний захист і достатній життєвий рівень. Позивач зазначає, що такі дії суперечать статтям 3, 8, 17, 21, 22, 24, 46, 48 та 92 Конституції України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 24.06.2026, відповідач зазначив, що пенсійне забезпечення позивача та нарахування всіх надбавок здійснюються виключно у строгій відповідності до чинного законодавства України. Зокрема, нарахування надбавки на утримання дитини проводиться на підставі норм Закону України "Про прокуратуру" та постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654. Орган Пенсійного фонду наголосив, що є суб`єктом владних повноважень і зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідача відсутні будь-які правові підстави самостійно змінювати встановлені розміри надбавок або застосовувати інші норми, не передбачені чинними нормативно-правовими актами для відповідної категорії пенсіонерів. З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі через їх необґрунтованість.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру", маючи при цьому статус інваліда війни. На утриманні позивача перебуває неповнолітній син, у зв`язку з чим йому призначено та здійснюється виплата надбавки на утримання дитини у фіксованому розмірі 150 гривень на підставі пункту 4.3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654.

Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати надбавки у фіксованому розмірі протиправною та вимагаючи її перерахунку виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей, встановленого законом на 1 січня календарного року, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Розглядаючи даний публічно-правовий спір, суд виходить із того, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Серед таких міжнародних актів особливе місце посідає Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Перший протокол до неї, а також Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989.

Спеціальним законом, що визначає правові засади прокурорської діяльності, є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII. Відповідно до частини 7 статті 86 Закону № 1697-VII до пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім`ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.

Суд підкреслює, що вказана норма частини 7 статті 86 Закону № 1697-VII є бланкетною або відсильною. Вона не містить прямого вказівки на конкретний розмір надбавки, а також не відсилає до конкретного закону, обмежившись загальним формулюванням "передбачених чинним законодавством".

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту регулюються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII. Стаття 7 Закону № 3551-XII визначає поняття осіб з інвалідністю внаслідок війни, до яких належать особи з числа військовослужбовців та інших осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби чи інших аналогічних обставин. Закон № 3551-XII встановлює єдиний міжвідомчий статус для всіх осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, незалежно від того, у яких саме органах чи формуваннях особа проходила службу до виходу на пенсію.

Спеціальним законом, що регулює пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII. Стаття 24 Закону № 2262-XII передбачає, що непрацюючим пенсіонерам з числа військовослужбовців, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, встановлюється надбавка до пенсії на кожного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, або відповідно для відповідної категорії непрацездатних осіб.

Водночас Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян". Згідно з підпунктом 4.3 пункту 4 цієї Постанови № 654 непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, надбавка до пенсії за віком, по інвалідності та за вислугу років, передбачена Законами України "Про пенсійне забезпечення" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплачується у розмірі 150 гривень на кожну дитину.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" у статті 7 встановив, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512,00 грн.

Аналізуючи співвідношення вказаних нормативно-правових актів у контексті ієрархії юридичної сили, суд відзначає, що Конституція України має найвищу юридичну силу, закони України посідають наступний щабель, а постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами, які повинні відповідати законам та Конституції України. У разі суперечності між нормою закону чи конституційною гарантією та нормою підзаконного акта, суд зобов`язаний застосовувати норму, яка має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, що засвідчено відповідним посвідченням, виданим у встановленому законодавством порядку. Статус особи з інвалідністю внаслідок війни набутий позивачем у зв`язку з виконанням обов`язків щодо захисту Батьківщини.

Також судом з`ясовано, що позивач має на утриманні неповнолітнього сина, який народився у 2009 році та на момент виникнення спірних правовідносин у 2026 році досяг 17 років. Дитина є неповнолітньою, навчається та перебуває на повному утриманні батька.

З 01.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховує та виплачує позивачу до пенсії за вислугу років надбавку на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 150,00 грн на місяць. Розрахунок зазначеної суми відповідач здійснює на підставі підпункту 4.3 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій вимагав здійснити перерахунок надбавки на утримання 17-річного сина, виходячи з розміру 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", а також сплатити утворену заборгованість у розмірі 8780,00 грн. Відповідач листом відмовив у задоволенні цієї заяви, мотивуючи тим, що Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII не містить прямої норми про розмір надбавки 50 відсотків прожиткового мінімуму, а Постанова № 654 встановлює фіксований розмір 150,00 грн.

Досліджуючи правову природу частини 7 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, суд констатує наявність у ній законодавчої прогалини. Текст норми вказує, що надбавки на утримання непрацездатних членів сім`ї встановлюються "у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством". Проте законодавство України не містить окремого спеціального закону, який би деталізував розміри таких надбавок саме для пенсіонерів органів прокуратури.

Внаслідок такого законодавчого регулювання пенсійний орган застосував нормативний акт Уряду, а саме Постанову № 654, прийняту ще у 2008 році. Суд вважає, що створення законодавцем ситуації, за якої право особи на соціальний захист відсилає до неіснуючих або застарілих норм підзаконних актів, порушує принцип юридичної визначеності та передбачуваності права як складової верховенства права згідно зі статтею 8 Конституції України.

Законодавча прогалина не може тлумачитися на шкоду громадянину, особливо коли йдеться про особу з інвалідністю внаслідок війни 2 групи. У разі наявності прогалини у спеціальному законі суд зобов`язаний застосувати аналогію закону або безпосередньо норми Конституції України, щоб відновити баланс прав та не допустити свавільного обмеження соціального забезпечення.

Суд здійснює аналіз спірних правовідносин на предмет наявності дискримінаційного поводження, що заборонено статтями 21 та 24 Конституції України, а також статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Для цього суд порівнює правове становище двох категорій осіб: осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, які отримують пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII, та осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, які отримують пенсію за Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII.

Обидві категорії осіб мають абсолютно ідентичний правовий та соціальний статус - статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, встановлений Законом України № 3551-XII. Обидві категорії осіб виконували обов`язки із захисту Вітчизни, отримали ушкодження здоров`я та мають на утриманні неповнолітніх дітей.

Проте за підходом відповідача, пенсіонер з числа військовослужбовців, який є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, отримує надбавку на дитину у розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму. Натомість позивач, який має той самий статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, отримує лише 150,00 грн на підставі Постанови № 654.

Суд доходить висновку, що така відмінність у розмірі соціальної допомоги на утримання дитини залежно від виду пенсійного закону, за яким виплачується основна пенсія, є необґрунтованою та дискримінаційною. Вид пенсії чи відомча належність посади, яку особа займала до виходу на пенсію, не може слугувати законною підставою для диференціації розміру соціальної підтримки неповнолітньої дитини інваліда війни. Син ОСОБА_1 має такі ж самі фізичні, освітні та соціальні потреби, як і дитина військовослужбовця.

Таким чином, застосування відповідачем до позивача розміру надбавки 150,00 грн створює дискримінаційне становище, що порушує статтю 24 Конституції України та статтю 52 Конституції України, яка гарантує рівність прав дітей незалежно від їх походження та статусу батьків.

Суд піддає критичному аналізу відповідність виплати надбавки у розмірі 150,00 грн вимогам статті 3, статті 46 та статті 48 Конституції України в аспекті забезпечення людської гідності та достатнього життєвого рівня.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3512,00 грн на місяць. Цей показник є офіційним державним стандартом, що розрахований для забезпечення мінімального набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для збереження здоров`я дитини та її повноцінного розвитку.

Сума 150,00 грн, виплачувана відповідачем, становить лише близько 4,26 відсотка від розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку у 2026 році. Ця сума була встановлена Урядом у 2008 році та за 18 років зазнала тотального знецінення внаслідок інфляційних процесів.

Суд вважає, що надання особі з інвалідністю внаслідок війни на утримання 17-річної дитини суми у розмірі 150,00 грн на місяць є нівелюванням самої сутності соціальної допомоги. Виплата 150,00 грн у 2026 році за своїм економічним змістом є символічною та демонстративно мізерною, що принижує людську гідність позивача як захисника Вітчизни та інваліда війни, а також принижує гідність його неповнолітнього сина.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22.03.2023 № 3-р(ІІ)/2023, соціальні виплати не можуть бути формальними чи знеціненими, вони повинні реально забезпечувати базові потреби особи. Захист людської гідності вимагає від держави утримуватися від рішень, які перетворюють соціальні гарантії на декларативну імітацію.

Аналізуючи порушення статті 17 та статті 65 Конституції України, суд підкреслює, що позивач, будучи особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, належить до категорії громадян, щодо яких держава взяла на себе підвищені конституційні зобов`язання.

Як зазначав Конституційний Суд України у рішеннях від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 та від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022, обов`язок держави щодо соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей має особливий характер. Надані цим особам пільги та надбавки є компенсацією за втрачене здоров`я під час виконання конституційного обов`язку із захисту Батьківщини.

Обмеження чи знецінення надбавки на утримання дитини інваліда війни шляхом застосування застарілого підзаконного акта 2008 року суперечить конституційному принципу посиленого соціального захисту військовослужбовців та ветеранів, підриває довіру громадян до держави та порушує статті 17 і 65 Конституції України.

Суд оцінює правовідносини через призму статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правомірні очікування позивача полягали у тому що перебуваючи у статусі особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та маючи на утриманні 17-річного сина, він отримуватиме надбавку до пенсії у розмірі, який відповідає належному соціальному стандарту та гарантується іншим особам з аналогічним статусом інваліда війни.

Відмова відповідача у розрахунку надбавки від прожиткового мінімуму та її обмеження сумою 150,00 грн становить непропорційне втручання у майнові права позивача та позбавляє його законних фінансових сподівань на отримання належних коштів для утримання дитини.

Суд приходить до висновку про необхідність застосування норм прямої дії Конституції України та аналогії закону. Оскільки Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII містить прогалину, а Постанова № 654 суперечить Конституції України у частині розміру виплати інвалідам війни, суд застосовує правовий механізм, визначений статтею 24 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII.

За цією аналогією та з урахуванням прав дитини, розмір надбавки на утримання неповнолітньої дитини повинен становити 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", тобто 50 відсотків від суми 3512,00 грн, що становить 1756,00 грн на місяць.

Переходячи до аналізу позовної вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заборгованості з пенсійних виплат у розрахованій позивачем сумі 8780,00 грн, суд зазначає таке.

Позивач у позовній заяві мотивує вимогу про стягнення 8780,00 грн тим, що за період з 01.01.2026 по день звернення до суду відповідач не доплатив йому саме вказану суму.

Суд досліджує належність та ефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права у цій частині на підставі статей 2 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік способів захисту порушеного права, серед яких передбачено визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а також зобов`язання вчинити певні дії.

Суд наголошує, що нарахування, обчислення, індексація, облік та виплата пенсій, а також будь-яких надбавок до них є виключною законодавчою та владною компетенцією органів Пенсійного фонду України. Пенсійний орган здійснює такі виплати шляхом ведення персональної пенсійної справи громадянина, внесення відповідних відомостей до автоматизованої інформаційної системи та видачі внутрішніх розрахункових розпоряджень.

Безпосереднє стягнення судом фіксованої грошової суми заборгованості з пенсійної виплати у розмірі 8780,00 грн до проведення пенсійним органом офіційного арифметичного та процесуального перерахунку в межах пенсійної справи є неналежним способом захисту прав позивача та підміною функцій суб`єкта владних повноважень.

Правова позиція щодо відмежування вимоги про зобов`язання провести перерахунок виплат від вимоги про стягнення конкретної суми заборгованості неодноразово висловлювалася Верховним Судом. Судова практика послідовно виходить з того, що належним способом захисту у справах щодо пенсійного забезпечення є саме визнання дій чи бездіяльності органу Пенсійного фонду протиправними та зобов`язання його провести перерахунок і виплату відповідних сум пенсії або надбавок з урахуванням раніше виплачених сум.

Вимога про стягнення заборгованості у сумі 8780,00 грн є передчасною та неналежною, оскільки сума заборгованості виникає як наслідок проведення перерахунку, а не як самостійний борговий обов`язок, виділений з процедури пенсійного нарахування. Обов`язок відповідача сплатити утворену різницю повністю охоплюється та реалізується через виконання судового рішення у частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату надбавки з 01.01.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, суд доходить висновку, що відновлення порушеного права позивача у повному обсязі відбувається шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату надбавки на утримання 17-річного сина з 01.01.2026 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні позовної вимоги про безпосереднє стягнення з відповідача заборгованості у фіксованій сумі 8780,00 грн слід відмовити саме з підстав обрання неналежного способу захисту, оскільки грошовий інтерес позивача повністю та ефективно захищається шляхом зобов`язання проведення перерахунку та виплати.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи у їх сукупності суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд уважає за необхідне вказати на те, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Беручи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання цього судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у цій справі.

Щодо вимоги позивача про допуск до негайного виконання рішення суду в частині сплати заборгованості за один місяць суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєво важливих прав та інтересів позивача.

Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, до негайного виконання допускається рішення суду про "стягнення" відповідних виплат, а не про зобов`язання відповідача до їх нарахування та виплати позивачеві. Тобто саме у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь позивача недоплачених сум суд повинен також визначити суму стягнення за один місяць та в цій частині допустити рішення до негайного виконання, а не в частині виплати всієї заборгованості.

Разом із тим, обраний у цій справі спосіб захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії означає, що недоплачену суму повинен визначити сам відповідач в процесі виконання рішення суду після набрання ним законної сили.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2026 надбавки на утримання непрацездатного члена сім`ї у розмірі 150,00 грн на місяць.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2026 перерахунок та виплату надбавки до пенсії за вислугу років на утримання непрацездатного члена сім`ї - неповнолітнього сина у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 21 липня 2026 р.

21.07.26