Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №240/28910/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/28910/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого поранення за період:

з 12.02.2025 по 28.02.2025 ; з 01.03.2025 по 22.03.2025 ; з 10.08.2025 по 30.08.2025 .

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 199423,97 грн. додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення пов`язаного із захистом Батьківщини за періоди:

з 12.02.2025 року по 28.02.2025; з 01.03.2025 по 22.03.2025; з 10.08.2025 по 30.08.2025.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням під час захисту Батьківщини з 12.02.2025 по 28.02.2025; з 01.03.2025 по 22.03.2025 з 10.08.2025 по 30.08.2025 не виплачував додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що 12.02.2025, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у КПН Звягельська багатопрофільна лікарня" м. Звягель у позивача настав 4-х місячний термін перебування на безперервному лікуванні (з 11.10.2024 по 11.02.2025) В той же час, після спливу 4 місячного терміну перебування на лікуванні (11.02.2025) Позивач повинен був надати до військової частини НОМЕР_1 висновок військово-лікарської комісії з визначенням потреби у тривалому лікуванні, що є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку, відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХП. Натомість позивачем не було надано до адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 довідку ВЛК з потребою у тривалому лікуванні. Відтак у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для перерахунку та виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць за перебування на лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним з захистом Батьківщини за період з 12.02.2025 по 22.03.2025. Відповідно до Довідки про нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану від 29 листопада 2024 року №8495 Позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода за 10.08.2025 з розрахунку 100 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач з 17.09.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач), наказом командира від 01.10.2025 № 279 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 01.10.2025.

Під час проходження військової служби позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Під час участі в бойових діях позивач 11.10.2024 отримав поранення, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 04.11.2024 року № 13868 та карткою форма 100.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.11.2024 №13868 позивач отримав поранення 11.10.2024, у зв`язку з чим 12.10.2024 був госпіталізований до КНП "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. Проф. І. О. Мещанінова" м. Харків.

З 15.10.2024 позивача було виписано з КНП "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. "Проф. І. О. Мещанінов" м. Харків для подальшого лікування до травматологічного відділення Хмельницької ЦРЛ, без прибуття до військової частини, що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №19849.

Відповідно до довідки ВЛК від 23.10.2024 № 198 травма пов"язана з проходженням служби, потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

Цього ж дня позивача було виписано з травматологічного відділення Хмельницької ЦРЛ та на підставі довідки ВЛК від 23 жовтня 2024 №198 надано відпустку для лікування після травми (поранення, контузії або каліцтва) строком на 30 діб, без прибуття до військової частини, що підтверджується копією виписного епікризу №4834 та довідкою ВЛК від 23.10.2024 №198 .

Під час перебування у відпустці для лікування після травми (поранення, контузії або каліцтва) позивача було госпіталізовано до лікувального закладу (В/Ч НОМЕР_2 ) 23.11.2024 .

З 29.11.2024 позивача було виписано з лікувального закладу (В/Ч НОМЕР_2 ) для подальшого лікування до травматологічного відділення КПН "Звягельська багатопрофільна лікарня" м.Звягель, без прибуття до військової частини, що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6093 .

Відповідно до довідки ВЛК від 17.12.2024 року № 604 травма ТАК пов`язана із захистом Батьківщини, травма тяжка, Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

З 17.12.2024 позивача було виписано з травматологічного відділення КПН "Звягельська багатопрофільна лікарня" м. Звягель та на підставі довідки ВЛК від 17.12.2024 №604 надано відпустку для лікування після травми (поранення, контузії або каліцтва) строком на 30 діб, без прибуття до військової частини, що підтверджується копією виписки- епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №16618 та довідки ВЛК від 17.12.2024 №604.

З 17.12.2024 під час перебування у відпустці для лікування після травми (поранення, контузії або каліцтва) позивача було госпіталізовано до травматологічного відділення КПН "Звягельська багатопрофільна лікарня" м. Звягель та 06.02.2025 позивача було виписано із травматологічного відділення КПН "Звягельська багатопрофільна лікарня" м.Звягель та повторно госпіталізовано до КПН "Звягельська багатопрофільна лікарня", де останній перебував до 28.02.2025, що підтверджується копією виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №787 та виписки із карти стаціонарного хворого 1832 .

В подальшому з 01.03.2025 по 22.03.2025, з 12.04.2025 по 01.05.2025, з 10.05.2025 по 02.06.2025 позивач перебував на лікуванні у КПН "Звягельська багатопрофільна лікарня", що підтверджується виписками №3197/25, №5167, №6640.

Відповідно до довідки ВЛК від 04.04.2025 року № 2025-0404-1503-1562-0 травма ТАК пов`язана із захистом Батьківщини, травма тяжка.

Відповідно до довідки ВЛК від 06.06.2025 року № 2025-0606-1224-5314-3 ухвалено висновок комісії ВЛК від 06.06.2025 року № 2025-0606-1224-5314-3 відмінити в частині "поранення ТАК пов`язано з проходженням військової служби" прийнято нову постанову ВЛК в цій частині: поранення ТАК пов`язано із захистом Батьківщини.

З 23.06.2025 по 10.07.2025 позивач перебував на лікуванні в інституті нейрохірургії, що підтверджується випискою №2983/25.

Відповідно до довідки ВЛК від 11.07.2025 року № 2025-0711-1456-1302-7 поранення ТАК пов`язане із захистом Батьківщини, травма тяжка, Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

З 10.08.2025 по 30.08.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КПН "Звягельська багатопрофільна лікарня".

Позивач зазначає, що за період з 12.02.2025 по 28.02.2025 ; з 01.03.2025 по 22.03.2025 ; з 10.08.2025 по 30.08.2025 йому протиправно не виплачувалась додаткова винагорода з розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування, тому він звернувся з позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168 у редакції яка діяла впродовж спірних у даній справі періодів) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також Постановою №168 (у редакції, чинній на час спірних у даній справі періодів) передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на час спірних у даній справі періодів) передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

При цьому пунктами 9, 10 Розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно пункту 12 Розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. При цьому Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Також положеннями Постанови №168 передбачено право військовослужбовців на виплату їм додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Конструкція зазначених вище норм передбачає, що підставами для включення військовослужбовця (в даному випадку - позивача) до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, є:

- отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

- перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується відповідно до наказу командира військової частини за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у періоди з 12.02.2025 по 28.02.2025; з 01.03.2025 по 22.03.2025; з 10.08.2025 по 30.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у зв"язку з отриманням тяжкої травми, пов"язаної із захистом Батьківщини. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідач стверджуючи про відсутність права на нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 із розрахунку 100000 грн. на місяць за час стаціонарного лікування у спірні періоди вказує на те, що 12.02.2025, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у КПН 2Звягельська багатопрофільна лікарня" м. Звягель у Позивача настав 4-х місячний термін перебування на безперервному лікуванні (з 11.10.2024 по 11.02.2025) В той же час, після спливу 4 місячного терміну перебування на лікуванні (11.02.2025) позивач повинен був надати до військової частини НОМЕР_1 висновок військово-лікарської комісії з визначенням потреби у тривалому лікуванні, що є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку, відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХП. Натомість позивачем не було надано до адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 довідку ВЛК з потребою у тривалому лікуванні.

Суд не погоджується з доводами відповідача, з огляду на таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей далі закон №2011-XII .

Так відповідно до положень закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Статтею 9-2 закону №2011-XII встановлено: винагороди військовослужбовцям під час дії воєнного стану (особливого періоду) на період дії воєнного стану (особливого періоду):

а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 11 статті 10-1 закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.

В свою чергу, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Порядок № 260 розроблено відповідно до Закону № 2011-XII та узгоджується з пунктом 2 Постанови №168.

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260, визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 260: грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Грошове забезпечення не виплачується за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Крім того, пунктом 17 Порядку 260 зазначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу.

Згідно пункту 11 статті 10-1 закону №2011-XII висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Представник позивача не заперечує відсутність висновку ВЛК на предмет потреби у тривалому лікуванні і що такий висновок ВЛК для військової частини ним надавався.

Разом з тим, виписки з медичної картки стаціонарного хворого, консультаційні висновки спеціалістів, свідоцтва про хворобу, не є висновком військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні, а підтверджують факт стаціонарного лікування та діагноз позивача.

Відповідно до п.6.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008№ 402 для вирішення питання потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров`я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється відповідної посадової особи. Тобто, направлення для медичного огляду здійснюється лікувальним закладом шляхом запису у медичній книжці хворого. Слід зазначити, що військовослужбовець, який тривалий час перебуває на лікуванні, вправі звернутися до медичного персоналу лікувального закладу з проханням скерувати його для проведення будь-якого медичного огляду.

Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.

Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

В даному випадку, виплата додаткової винагороди була призупинена з причини відсутності висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні.

Суд зауважує, що відсутність у відповідача висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) для прийняття командиром військової частини рішення про продовження перебування позивача в лікарняних закладах та виплату йому грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах, не може ставитись в провину позивачу та обмежувати його право на отримання належного йому грошового забезпечення.

Тим більше, що факт постійного лікування у зв"язку отриманням тяжкої травми підтверджується належними доказами.

Крім того, у квітні, травні, червні, липні 2025 та з 01.08.2025 по 10.08.2025 відповідач, навіть за відсутності висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні, позивачу нараховував та виплачував додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. на місяць у зв"язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у зв"язку отриманою тяжкою травмою, тобто факт постійного лікування не заперечується.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач має право на виплату йому додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць у зв"язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої тяжкої травми, пов"язаної із захистом Батьківщини за період з 12.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 22.03.2025, з 11.08.2025 по 30.08.2025, а доводи відповідача щодо відсутності прав для такої виплати суд відхиляє, як безпідставні.

Вимоги про виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. за 10.08.2025 задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до довідки від 29.11.2025 таку виплачено за період з 01.08.2025 по 10.08.2025.

Разом з тим, у частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача щомісячної додаткової винагороди у конкретній сумі, слід відмовити, адже нарахування недоплаченої допомоги наразі не виконано. Оскільки повноваженнями по нарахуванню винагороди наділений саме відповідач, визначення суми, яка підлягає доплаті є його дискреційним повноваженням.

При цьому, суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.

Оскільки на момент розгляду справи судом, відповідач не приймав рішення щодо визначення недоплаченої позивачу суми, такий спосіб захисту як стягнення фіксованої суми, є передчасним.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2,77, 242-246, 295 КАС України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини за період з 12.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 22.03.2025, з 11.08.2025 по 30.08.2025.

Зобов"язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та не виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини за період з 12.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 22.03.2025, з 11.08.2025 по 30.08.2025, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

22.07.26