Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №240/18017/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/18017/25

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 13.06.2025 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження індексації ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,197 із обмеженням верхньої межі індексації розміром 1500, 00 грн, із одночасним збереженням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови № 118 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески з 01.03.2025 року.

В обґрунтування позову зазначає, що він отримує пенсію по інвалідності й досягнувши пенсійного віку 61 рік, 13.06.2025 року звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідачем відмовлено у задоволенні заяви. Крім цього, відповідачем застосовано обмеження індексації пенсії з 01.03.2023 на виконання вимог пункту 10 постанови КМУ від 24.02.2023 №168, яке, на думку позивача, є протиправним.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області з листом №23298/А-0600-24 від 18.06.2024, на який Управлінням надано відповідь в листі від 16.07.2025 № 26808-23298/А-02/8-0600/25 відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Наголошує, що позивачем заява, визначеного зразка про перерахунок пенсії, з усіма долученими документами, не надавалася, офіційної відмови позивач не отримував, а отримав роз`яснення. Відповідно, оскільки Головним управлінням в Житомирській області не приймалося рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача, спір щодо оскарження рішення відсутній.

Ухвалами суду від 05.06.2026 та 26.06.2026 судом витребовувались докази від відповідача, у зв`язку з чим продовжено строк розгляду справи поза межами строків, визначених КАС України, із застосуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідачем на виконання вимог суду надано витребувані докази.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-47-в-в від 09.06.2026 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 01.07.2026 по 20.07.2026 включно.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.09.2019 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України ”Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” при страховому стажі 40 років 06 місяців 10 днів.

Для обчислення пенсії враховано заробітну плату за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.09.2018 рік та застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 - 2018 роки, а саме 6188,89 грн.

25.01.2024 та 04.12.2024 позивач звертався через вебпортал Пенсійного фонду України із заявами щодо переходу на інший вид пенсії. Заяви опрацьовувались за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головним управлінням в Харківській області відповідно за принципом екстериторіальності розглянуто заяви позивача та прийнято рішення про відмову в перерахунку, оскільки це призводить до зменшення розміру пенсії.

13.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області із заявою, в якій просив виплачувати пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Також 13.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області із заявою щодо виплати пенсії без обмеження нарахованої індексації.

Управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надано відповідь на заяву відповідно до Закону України "Про звернення громадян" в листі від 16.07.2025 № 26808-23298/А-02/8-0600/25, де вказано, що обчислення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком (без врахування додаткового стажу) недоцільно, оскільки розмір пенсії зменшується.

Вважаючи такі дії необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси - порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2023№ 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

На підставі частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

На підставі частини другої статті 33 Закону № 1058-IV непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років (…) страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Системний аналіз вищезазначених положень Закону № 1058-IV свідчить, що особа з інвалідністю ІІ групи, якій призначена пенсію по інвалідності, вправі обрати способи розрахунку такої пенсії - або у розмірі 90% пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону № 1058, або у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

При цьому, при обчисленні пенсії по інвалідності (під час її розрахунку за правилами ст. 33 Закону №1058-IV ) до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, починаючи з 25.09.2019 позивач отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону № 1058 у розмірі 90% пенсії за віком на підставі ч. 2 ст. 32 Закону № 1058-IV.

Як зазначає відповідач у відповіді від 16.07.2025, страховий стаж позивача становить 40 років 06 місяців 10 днів, в тому числі 3 роки 6 місяців 27 днів – додатковий стаж, зарахований відповідно до ст.24 Закону №1058-IV. При цьому, вказує, що при переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, а також у разі обчислення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком додатковий стаж не враховується. Вказує, що перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, а також обчислення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком (без врахування додаткового стажу) недоцільно, оскільки розмір пенсії зменшується.

Суд критично оцінює дані твердження відповідача з огляду на наступне.

Статтею 24 Закону України № 1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 цього Закону.

Верховний Суду постанові від 14.05.2021 у справі №176/2584/15-а вказав, що при призначенні пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком враховується також додатковий страховий стаж згідно з ч.1 ст.24 Закону України № 1058-IV (з часу встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп - Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до ст.40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до ст.25 цього Закону.

Отже, безпідставно не включивши додатковий стаж позивача в розмірі 3 роки 6 місяців 27 днів, відповідач дійшов хибного висновку про зниження розміру пенсії за віком для обчислення пенсії по інвалідності в межах розгляду заяви від 13.06.2025 та про недоцільність обчислення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

Суд зазначає, що включення при обчисленні пенсії по інвалідності позивача у відповідності до абз.2 ст. 33 Закону № 1058-IV додаткового стажу, який додається на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV не призводить і не може призвести до зменшення розміру пенсії по інвалідності, оскільки станом на зараз пенсія позивача обчислюється в розмірі 90 % від пенсії за віком, а на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV має бути в розмірі 100% від пенсії за віком.

Сама ж структура розрахунку пенсії за віком, піддаватись змінам не повинна (як в цілому, так і окремі її елементи, такі як коефіцієнт стажу, коефіцієнт зарплати і середня зарплата по Україні).

За таких обставин слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, не є вирішальним порядок розгляду заяви позивача, оскільки відмова відповідача у її задоволенні викладена у листі від 16.07.2025 № 26808-23298/А-02/8-0600/25, яку суд визнав протиправною.

Враховуючи обставини справи, з метою поновлення порушених прав позивача, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 13.06.2025 року.

Щодо дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині обмеження індексації пенсії суд враховує наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991.

Відповідно до статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. А згідно приписів статті 2 - індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-III від 05.10.2000, у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з частиною другою статті 19 цього Закону, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

В силу вимог статті 4 Закону №1282-XII, економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 %.

За нормою частини другої статті 9 Закону №1282-XII, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» №2040-ІХ, яким частину п`яту статті 2 Закону №1282-XII було викладено в новій редакції, в силу якої, індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.

В свою чергу, за правилами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 % показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року видано постанову №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку, у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку передбачено формулу, за якою визначається коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Також передбачено, що перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

З 01.03.2023 року відбулася індексація пенсій, зокрема на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі Постанова КМУ №168), якою було установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV та Порядку № 168 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.

Пункт 10 Постанови передбачає, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Тобто, якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500,00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної суми - в розмірі 1500 грн.

Як видно із розрахунку пенсії позивача станом на 26.02.2025, при проведенні індексації застосовано обмеження в індексації з 01.03.2023 року в розмірі 705,67 грн.

При цьому, розмір пенсії ОСОБА_1 до 01.03.2023 становив 12005,73 грн, в тому числі:

- 11911,54 грн - розмір пенсії по інвалідності (13235,05 грн - розмір пенсії за віком х 90%);

- 94, 19 грн - доплата за 5 років понаднормового стажу ( 104,65 грн х 90% );

- 135,00 (доплата з урахуванням п. 4 Постанови № 118).

Оскільки, розмір збільшення пенсії перевищував 1500,00 грн і становив 2205,67 грн (14346,40 грн - 12140,73 грн), а тому відповідно до вимог пункту 10 Постанови №168 з 01.03.2023 відповідачем правомірно встановлено обмеження в індексації - 705,67 грн (2205,67 грн -1500,00 грн).

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем лише частково доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині, зазначеній судом вище.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивачем заявлено розмір витрат на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання професійної правничої допомоги, ордеру, квитанції про сплату гонорару.

Відповідачем подано заперечення щодо заявлених судових витрат, з огляду на їх неспівмірність із заявленими вимогами.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного: дана справа відноситься до незначної складності; розгляд справи проведено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; позов носить немайновий характер, позовні вимоги задоволено частково.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 3000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 139, 242-246, 250, 255-258, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 13.06.2025 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 21 липня 2026 р.

21.07.26