Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №160/143/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокуСправа №160/143/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

05.01.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Висоцький Олександр Олександрович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1366/М від 08.11.2025 року, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частин НОМЕР_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення від проходження служби ОСОБА_1 та виключити солдата ОСОБА_1 із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.11.2025 року ОСОБА_1 було примусово доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 невідомими особами. Після примусового доставлення 07.11.2025 року позивача примусово було доставлено на проходження військово-лікарської комісії, за рішенням якої, останнього визнано придатним до військової служби та здійснено призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період. В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не мав при собі медичних документів, а також медичних виписок по стану здоров`я, він просив посадових осіб виписати йому повістку з призначенням дати для проходження ВЛК. Але йому відмовили. На підставі цього ОСОБА_1 від проходження ВЛК відмовився та фактично не проходив медичного огляду. Таким чином, відповідачем проігноровані всі зауваження позивача під час здійснення його призову на військову службу. Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки, згідно з Конституцією України, ніхто не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 06.02.2026 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

09.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач з позовними вимогами викладеним у позовній заяві, не згоден, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – начальника загону) від 08.11.2025 року №1153-ОС «Про особовий склад» зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення. Згідно наказу начальника загону від 09.11.2025 року №1157-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду. Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема підпунктом «г» пункту 2 частини 4 (оскільки позивач призваний на військову службу під час мобілізації) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя. Вказаний перелік підстав є виключним. Статтею 26 Закону не передбачено звільнення з військової служби у зв`язку із скасуванням наказів про призов на військову службу під час мобілізації. Відтак, підстави для звільнення, навіть з урахуванням задоволення позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні, оскільки правовідносини між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, поданий Військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому він спростовує доводи відповідача та зазначає наступне. У відзиві відповідач зазначає, що в позовній заяві основною вимогою позивач зазначає незаконність висновків ВЛК. Але це не так . Основна вимога позивача є визнання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1366/М від 08.11.2025 року , в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 третього прикордонного загону Державної прикордонної служби України, незаконним. Незаконність даного наказу полягає в тому, що даний наказ суперечить вимогам чинного законодавства, та нормативно-правових актів які регламентують порядок здійснення мобілізації, а також які регламентують повноваження посадових осіб ТЦК та СП та Військових частин. Вважає, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 - Долгова Андрія Андрійовича про продовження строку для надання відзиву у справі №160/143/26 задоволено. Визнано поважною причину пропуску строку на подання відзиву на позов та продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк на подання відзиву на позов протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

08.06.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що з позовними вимогами викладеним у позовній заяві, він не згоден, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 14.05.2026 року у справі №620/183/23, зокрема про те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). Оскільки підстави для звільнення з військової служби, передбачені частиною четвертою статті 26 Закону № 2232-XII, у позивача відсутні, сама по собі протиправність призову не породжує автоматичного обов`язку звільнення особи з військової служби. Таким чином, протиправність дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову особи, яка мала право на відстрочку, не змінює встановленого законом порядку та підстав звільнення з військової служби після набуття особою статусу військовослужбовця. З урахуванням вищенаведеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.06.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо додаткових пояснень Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в яких він не погоджується із доводами відповідача, з огляду на таке. Але правова позиція Верховного Суду у постанові від 14.05.2026 року у справі №620/183/23 зазначена стосовно осіб, які мали право на відстрочку але не скористалися своїм правом і вони мобілізовані в порядку передбаченому законом. Тобто без порушень мобілізаційного законодавства. Тому порівнювати мобілізацію ОСОБА_1 яка проведена з порушенням поряду передбаченого законом, не можна. Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, так само як і видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними. Таким чином, просить суд задовольнити позовні вимоги.

10.06.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що протирічать нормам діючого законодавства в сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації, військового обліку та військової служби на підставі наступного. Згідно бази даних АІТС «Оберіг» позивач з 16.12.2024 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів мав статус порушника правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів в зв`язку з не з`явленням за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 . 07.11.2025 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з представником Національної поліції України згідно з Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року (із подальшими змінами та доповненнями), для перевірки військово облікових документів та звіряння їх із даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було зупинено громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 . В ході проведення перевірки його військово – облікових документів, опитування та звірки його військово – облікових даних з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, було з`ясовано, що позивач, будучи військовозобов`язаним не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , жодного разу не проходив військово – лікарську комісію, що є порушенням правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не мав інвалідності та підстав отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період. Військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_6 та працівником Національної поліції України, який знаходився у групі оповіщення було запропоновано позивачу в добровільному порядку прослідувати в ІНФОРМАЦІЯ_8 для проходження військово – лікарської комісії для встановлення його фактичної придатності проходження військової служби за мобілізацією, на особливий період, на що позивач погодився, та у супроводі представника Національної поліції прибув в ІНФОРМАЦІЯ_8 . Жодного фізичного та /або психологічного тиску на громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 не здійснювалось. 07.11.2025 року позивача було взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_9 . Станом на 07.11.2025 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів були відсутні відомості про надання позивачеві відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період, були відсутні відомості про подання ним заяв про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” згідно Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року (із змінами та доповненнями). Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 22.07.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно бази даних АІТС «Оберіг» позивач з 16.12.2024 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів мав статус порушника правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів в зв`язку з не з`явленням за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

07.11.2025 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з представником Національної поліції України згідно з Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року (із подальшими змінами та доповненнями), для перевірки військово облікових документів та звіряння їх із даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було зупинено громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В ході проведення перевірки його військово – облікових документів, опитування та звірки його військово – облікових даних з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, було з`ясовано, що позивач, будучи військовозобов`язаним не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , жодного разу не проходив військово – лікарську комісію, що є порушенням правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не мав інвалідності та підстав отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період.

Військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_6 та працівником Національної поліції України, який знаходився у групі оповіщення було доставлено позивача в ІНФОРМАЦІЯ_8 для проходження військово – лікарської комісії для встановлення його фактичної придатності проходження військової служби за мобілізацією, на особливий період.

07.11.2025 року позивача було взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Станом на 07.11.2025 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів були відсутні відомості про надання позивачеві відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період, були відсутні відомості про подання ним заяв про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, на особливий період з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” згідно Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року (із змінами та доповненнями).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.11.2025 року №1366/М про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та наказано відправити до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – начальника загону) від 08.11.2025 року №1153-ОС «Про особовий склад» позивач зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення. Підстава: Указ Президента України від 06 листопада 2023 року №735/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», поіменний список від 08 листопада 2025 року №792.

Згідно наказу начальника загону від 09.11.2025 року №1157-ОС «Про особовий склад» позивач призначений на посаду.

Позивач, не погоджуючись із наказом щодо призову на військову службу за мобілізацією, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Разом із тим, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти станом на теперішній час.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII).

Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону № 3543-ХІІ вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст.2 Закону №3543-ХІІ правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частина 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із положеннями п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

На підставі абз. 9 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (надалі Положення) районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до положень п.9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

- ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, тобто від 30.12.2022 року) (далі - Порядок №1487).

Згідно абз. 1 п.2, п.3, п. 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

За приписами абз. 1 п. 16, абз. 1 п. 20 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 Додатку 2 до Порядку №1487 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Так, позивач у своєму позові зазначає, що мав намір подати відповідачу медичні документи, але йому такої можливості не було забезпечено.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не реалізував своє право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки не звертався до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою та належними документами.

Доказів надання працівникам ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент призову наявності відстрочки військовозобов`язаного позивачем до суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Вказаний висновок узгодження також з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22 та постанові від 14.05.2026 року у справі №620/183/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим, матеріалами справи встановлено, що позивач не був належним чином зарахований на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а тому на момент проведення мобілізації у позивача не було належним чином оформленого права на відстрочку від призову.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для визнання протиправним і скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1366/М від 08.11.2025 року, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частин НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення від проходження служби ОСОБА_1 та виключити солдата ОСОБА_1 із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема підпунктом «г» пункту 2 частини 4 (оскільки позивач призваний на військову службу під час мобілізації) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Вказаний перелік підстав є виключним.

Статтею 26 Закону не передбачено звільнення з військової служби у зв`язку із скасуванням наказів про призов на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до статті 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється:

громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;

іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України визначається Міністерством оборони України.

Військова служба в Україні організовується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави.

Види військової служби: зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини – для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, для громадян України, які добровільно прибули до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Оскільки позивач призваний на військову службу, прибув для подальшого проходження служби з іншої військової частини та станом на день подання позову проходить військову службу, відтак позивач набув статус «військовослужбовця».

Відповідно на нього розповсюджуються положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи (позивача), призваної на військову службу.

Відтак, підстави для звільнення позивача від військової служби відсутні, оскільки правовідносини між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано доказів та не зазначено підстав наявності обставин для звільнення його з військової служби під час мобілізації, які передбачені ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення від проходження служби ОСОБА_1 та виключити солдата ОСОБА_1 із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна