Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №522/20871/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/923/26

Справа № 522/20871/25-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Костинюк В.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17.09.2025 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири у розмірі 244 487 грн.

На обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . 10.02.2025 у вказаній квартирі сталося залиття, внаслідок чого позивачу як власнику квартири завдано матеріальної шкоди. Комісія дійшла висновку, що залиття сталося внаслідок виходу з ладу водопровідної труби, що підводить до пральної машини у кв. АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище. Відповідно до звіту про визначення ринкової вартості збитків внаслідок залиття, вартість прямих збитків складає 197 703 грн, а вартість матеріальних збитків складає 244 487 грн. Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , з яким у позасудовому порядку дійти компромісу не вдалося.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2025 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.10.2025. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Представник позивача ОСОБА_3 не погоджуючись з ухвалою в частині вжиття заходів забезпечення позову подала апеляційну скаргу в результаті розгляду якої постановою Одеського апеляційного суду від 24.02.2026 ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 19.09.2025 в частині забезпечення позову скасовано і ухвалено нову постанову про часткове задоволення заяви. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 21300123 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 в межах суми позовних вимог 244 487 грн.

У підготовчому засіданні 21.10.2025 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, наступне засідання призначено на 20.11.2025.

У результаті проведеного підготовчого засідання 20.11.2025 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 13.01.2026.

До суду 04.12.2025 надійшов відзив ОСОБА_2 в особі представника Стороженко О.П., згідно якого просить відмовити у задоволенні позову

Відзив мотивований тим, що 10.02.2025 жодна комісія не скликалася та технічний директор ОСББ Царан В.П., голова правління Кущ В.Б. 10.02.2025 не були присутні при комісійному обстеженні приміщення. Позивач не був присутній при комісійному обстеженні, запевняючи відповідача, що дане приміщення він продав ОСОБА_5 . Тобто, акт про обстеження відповідач вважає неналежним доказом, адже не містить всієї необхідної інформації та по формі не відповідає чинному законодавству. Звіт про визначення ринкової вартості збитку не слід брати до уваги, оскільки зроблений особою, яка не володіє спеціальними знаннями, суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_6 не є судовим експертом та не був присутній у квартирі 10.02.2025.

До суду 09.12.2025 надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_3 у якій вказано, що відповідач не надає доказів своїм твердженням про відсутність членів комісії при огляді квартири та про продаж квартири. Позивач вважає акт таким, що складений відповідно до додатку №4 до п.2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій. Акт містить причину залиття та опис пошкоджень. Оцінювач ОСОБА_6 не є судовим експертом, проте він оцінювач, кваліфікація якого підтверджена свідоцтвом, а тому його звіт є належним доказом у справі. Аргументи відповідача не спростовують ані факт завдання шкоди позивачу, ані розмір такої шкоди.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 подала до суду 15.12.2025 заперечення на відповідь на відзив у якій вказано, що відповідач не погоджуючись зі звітом позивача просить призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу.

У судовому засіданні 13.01.2026 проведеному за участі представника позивача Бец Н.А. та представника відповідача ОСОБА_4 , судом поновлено відповідачу строк та прийнято відзив до справи, також прийнято відповідь на відзив. У задоволенні заяви про повернення до підготовчого засідання суд відмовив та відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи у зв`язку з його передчасністю. Розгляд справи відкладено на 15.01.2026.

До суду 15.01.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника ОСОБА_2 – Стороженко О.П.

У результаті проведеного підготовчого засідання 15.01.2026 за участі представника позивача Бец Н.А. та представника відповідача ОСОБА_4 , судом прийнято заперечення на відповідь на відзив. Сторонами надано вступні слова. З метою забезпечення явки оцінювача у судове засідання, віддалено розгляд справи на 28.01.2026.

У судовому засіданні 28.01.2026 проведеному за участі представника позивача Бец Н.А. та представника відповідача Стороженко О.П., судом задоволено клопотання про виклик оцінювача. ОСОБА_6 , пояснив, що при огляді квартири були присутні особи, які орендують квартиру, ОСОБА_7 , який звертався з заявою про проведення оцінювання був відсутній. Пояснив як проводив оцінювання за відсутності відповідача. З метою вирішення питання про призначення експертизи оголошено перерву до 03.02.2026.

Ухвалою від 03.02.2026 задоволено частково заяву представника відповідача про призначення експертизи, призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

До суду 20.05.2026 надійшла справа разом з листом Одеської філії Київської незалежної судово-експертної установи, згідно якого станом на 14.05.2026 оплата за проведення експертизи не надійшла, тому ухвала суду від 03.02.2026 залишається без виконання, матеріали справи повертаються без проведення експертизи.

Ухвалою від 21.05.2026 поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 08.07.2026.

У судовому засіданні 08.07.2026 представник позивача ОСОБА_8 просила задовольнити позов. Представник відповідача ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення позову, вказувала, що відповідач не може оплатити експертизу через його майновий стан, адже він отримує лише пенсію.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Після дослідження доказів, проведення судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 22.07.2026 о 13:15 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.12.2014.

10 лютого 2025 року комісією у складі тех.директора Царан В.П., голови правлінн Куща В.Б. складено акт про те, що 10 лютого 2025 будинку АДРЕСА_4 , в квартирі АДРЕСА_5 трапилося залиття приміщень коридору, кімнати, площею 25,2 кв.м., кімнати, площею 16,4 кв.м. При огляду квартири АДРЕСА_5 встановлено, що внаслідок залиття пошкоджено покриття стелі та стін коридору, покриття стелі та стін конференц-зали й покриття стін в кімнаті. Також встановлено залиття ламінатного покриття підлоги в коридорі та конференц-залі. При огляді квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище, встановлено, що в приміщенні санвузла зірвало трубу, що з`єднує водопровід з пральною машиною. Комісія дійшла до висновку, що причиною залиття є вихід з ладу водропровідної труби, що підводить до пральної машини у квартирі АДРЕСА_6 . З актом ознайомлені мешканці квартир ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про що свідчать підписи (а.с.63).

Власником квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_2 , про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

ТОВ «АМКТРАСТ» 07.03.2025, а саме оцінювачем ОСОБА_6 складено звіт про визначення ринкової вартості збитків внаслідок залиття та визначено, що вартість відновлювального ремонту становить 244 487 грн. Оцінювач ОСОБА_6 , підписався під твердженням про те, що він повідомлений про кримінальну відповідальність (а.с.67-97).

ОСОБА_6 має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №3912 від 05.11.2005 та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 17.06.2026 (а.с.98).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

У пунктах 8, 9 частини другої статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Завдання майнової та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц (провадження № 61-28098св18)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Відтак, ОСОБА_1 доказав, що його майну завдано шкоди, комісією встановлено вина ОСОБА_2 як власника квартири поверхом вище. Відповідач заперечуючи проти позову вказував, що ОСОБА_1 продав квартиру, однак доказів на підтвердження такого не надав.

Доводи відповідача також зводяться до не погодження з актом від 10.02.2025.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі №369/8038/17 вказано: «доводи касаційної скарги, що акт від 05 травня 2017 року не є належним та допустимим доказом у справі, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій. Разом з цим слід вважати, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. За таких обставин, встановивши, що позивач довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, врахувавши акт про залиття квартири та висновок експерта, обставини та тривалість часу, протягом якого позивач вживає заходи для відновлення своїх порушених прав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявив та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди».

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Тож, суд вважає, що акт про залиття від 10.02.2025 є належним та допустимим доказом по справі, у вказаному акті зазначені всі обов`язкові відомості, а саме: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття. Отже, даний акт відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, і є належним доказом по справі. Крім того, акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події. Акт складений комісійно, у належній формі, істотних порушень, які б могли свідчити про його неправомірність чи нечинність судом не виявлено, тож підстави для неприйняття вказаного доказу з огляду на його неналежність та/або недопустимість відсутні. Крім того, ОСОБА_1 а ОСОБА_2 ознайомлені з актом, відповідач жодних заперечень не зазначив.

Також відповідач не погоджувався з розміром заподіяної шкоди, тому звертався з клопотанням про проведення експертизи, яке було задоволено судом.

Однак, ухвала від 03.02.2026 залишена не виконана експертною установою у зв`язку з не сплатою ОСОБА_2 рахунку за проведення експертизи. Як пояснила представник відповідача ОСОБА_2 є пенсіонером та немає можливості оплатити вартість експертного дослідження.

Тож, позивач надав звіт кваліфікованого оцінювача, який був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тобто підтвердив належним доказом вартість заподіяної шкоди як власнику квартири. Разом з тим, відповідач на спростовування розміру шкоди жодного висновку не надав, експертизу не оплати.

Тому, суд приймає до уваги наданий позивачем звіт про визнання ринкової вартості збитків внаслідок залиття квартири від 07.03.2025.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволення позову вимоги позивача про стягнення судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 1 955,89 грн з відповідача також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 ) матеріальну шкоду у розмірі 244 487 (двісті сорок чотири гривні чотириста вісімдесят сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 ) судовий збір у розмірі 1 955 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 89 (вісімдесят дев`ять) копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22 липня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар