Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №699/1345/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 699/1345/25

Провадження № 22-ц/821/757/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 22.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3318290, відповідно до умов якого відповідач отримала 7 000,00 грн та зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені Договором.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, проте відповідач не виконала умови Кредитного договору.

02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 73-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість, яка становить 28 021,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7 000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 21 021,00 грн, прострочена заборгованість за комісією - 0 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 3318290 від 22.03.2021 у загальному розмірі 28 021,00 грн, витрати на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором від 22.03.2021 № 3318290 у розмірі 28 021,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн та судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що при розгляді цієї справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за Кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, не сплативши погоджені сторонами Договору відсотки, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

11 лютого 2026 року, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 січня 2026 та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначила, що всі здійснені позивачем нарахування є неправомірними оскільки скаржниця від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» кредит не отримувала.

Зауважила, що позивачем не надано до суду платіжних документів з банку щодо перерахування коштів на рахунок скаржниці, що, на її думку, вказує на відсутність таких документів. Первинних бухгалтерський документів, які б підтверджували перерахування коштів позивачем також надано не було.

Вважає, що для належного підтвердження отримання відповідачем коштів, позивач зобов`язаний надати до суду оригінали меморіального ордеру, заяву на видачу готівки чи інші належні документи про отриманні позичальником коштів у повному розмірі.

Водночас, акцентувала увагу, що суд першої інстанції не зверну увагу на пропуск позивачем строку давності при звернення з позовом до суду.

Звернула увагу, що сума витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою належними та допустимими доказами, а також є неспівмірною зі складністю даної справи.

Відзив на апеляційну скаргу

11.06.2026 від ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, звертає увагу, що ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27.03.2026 було відкрито апеляційне провадження у даній справі та встановлено, що відзив на апеляційну скаргу може бути подано протягом 10 днів з моменту одержання цієї ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2 ст. 127 ЦПК України).

Колегія суддів критично відноситься до пояснень представника позивача щодо пропуску встановленого судом строку на подачу відзиву, оскільки матеріали справи містять відомості, що ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27.03.2026 було доставлено до електронного кабінету позивача у підсистемі «Електронний суд» 30.03.2026, таким чином останнім днем для подачі позову вважається 09.04.2026, враховуючи, що відзив на апеляційну скаргу подано 11.06.2026, майже через 2 місяці після закінчення процесуального строку, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відзив не може бути прийнятий судом як належний процесуальний документ.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3318290, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти в сумі 7 000,00 грн строком на 30 днів із 22.03.2021 по 21.04.2021 (п. 1.1 - 1.4 Договору) (а.с. 6 - 9).

Відповідно до п. 1.5 Договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування тіла кредиту) складають 21,00 грн в грошовому виразі та 4,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) і включає в себе складові визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом становить 7 021,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього Договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договору, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 Договору.

Комісія за надання кредиту визначена у розмірі 0,00 грн, яка рахується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору).

Проценти за користування кредитом, відповідно до пункту 1.5.2 Договору складають 21,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом ( п. 1.6 Договору).

За умовами п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Плата за кредитом визначена у п. 2.2. Договору.

Зокрема, п. 2.2.2 Договору передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено пролонгацію строку кредитування, яка може відбуватися на пільгових або стандартних умовах.

Відповідно до п. 2.3.1.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством.

Для продовження строку кредитування за цим пунктом, позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору.

За умовами пролонгації на стандартних (базових) умовах, що передбачені п. 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшувати строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Договір про споживчий кредит № 3318290 від 22.03.2021 укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1 Договору).

У розділі Реквізити Сторін в графі позичальник вказано: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_3 та електронну пошту.

У Додатку № 1 до Договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими відсотками у розмірі 7 021,00 грн 20.08.2021 (а.с. 10).

У Додатку № 2 до Договору міститься паспорт споживчого кредиту № 3318290 від 22.03.2021, умови якого відповідають погодженим сторонами умовам Договору про споживчий кредит (а.с. 10 - 11).

ТОВ «Мілоан» видало довідку, якою підтвердило, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована Товариством за введеним нею одноразовим ідентифікатором L99373, що надісланий на її телефон НОМЕР_3 22.03.2021 о 14:13 (а.с. 11).

Факт перерахунку ТОВ «Мілоан» на картку відповідача 516875*85 та отримання нею коштів підтверджується платіжним дорученням № 42120461 від 22.03.2021, з якого слідує, що Товариство перерахувало кошти в сумі 7 000,00 грн згідно Договору № 3318290 (а.с. 13).

02.07.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) новому кредиторові - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 15 - 19).

На виконання умов Договору № 73-МЛ від 02.07.2021 позивач перерахував ТОВ «Мілоан» грошові кошти, на підтвердження чого надав платіжну інструкцію № 33394 від 07.07.2021 (а.с. 23).

Із витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 судом встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_3 згідно Кредитного договору № 3318290 на суму 28 021,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 21 021 грн - заборгованість за процентами, 0,00 грн - заборгованість по комісії (а.с. 24).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, зважаючи на те, що сторони належним чином повідомлені про дату і час перегляду справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 с. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. ст. 509-510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст.525, 625 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Договір про споживчий кредит № 3318290 (індивідуальна частина) від 22.03.2021 укладений в електронній формі, що відповідає приписам ст. 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону.

Із копії Кредитного договору та анкети-заяви на кредит № 3318290 від 22.03.2021 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши ТОВ «Мілоан» свої персональні дані, подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту.

Разом з Договором про споживчий кредит № 3318290 від 22.03.2021 відповідачем було підписано шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту.

Із довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено Договір № 3318290 від 22.03.2021, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор L99373, дата відправки ідентифікатора позичальнику 22.03.2021, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380971188628.

Крім того, у довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП та дату народження, що належать відповідачу і не спростовано стороною відповідача під час розгляду справи в апеляційному порядку.

До того, відповідачем не спростовано, що номер телефону, на який було надіслано одноразовий ідентифікатор не належить ОСОБА_1 .

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами спірного Договору, а саме ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін Договору відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, такий Договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, із наведеного слідує, що відповідач уклала із ТОВ «Мілоан» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором ), а тому Договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до Договору, укладеного у письмовій формі.

Також колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами Кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.

Крім того, ОСОБА_1 не спростовано отримання кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн, неналежності їй карткового рахунку № НОМЕР_4 , на який зараховано кошти, та не заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, виписки із банківських установ по рахунку відповідача.

Із наведеного слідує, що позивачем доведено видачу кредитних коштів відповідачу згідно укладеного Договору про споживчий кредит № 3318290 від 22.03.2021 у розмірі 7 000,00 грн.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Так, умовами Договору про споживчий кредит № 3318290 від 22.03.2021 визначена сума кредиту 7 000,00 грн (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, кредит надається на строк 30 днів з 22.03.2021 (строк кредитування).

Пунктом 1.4 Договору, термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) визначено 21.04.2021.

Комісія за надання кредиту становить 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. Договору).

Проценти за користування кредитом - 21,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору).

Пунктом 1.7 Договору визначено, що тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього Договору.

Пунктом 2.2 визначено плату за кредитом.

Підпунктом 2.2.2 Договору передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем нарахування кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.

Згідно п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ( базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору.

Водночас п. 2.3. Договору визначено пролонгацію строку кредитування.

Так, згідно п. 2.3.1.1, який регламентує пролонгацію на пільгових умовах, для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчиняти дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці, зокрема: строк продовження, днів: 3, 7, 15 та відповідно максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту: 3,00, 5,00, 10,00 і нарахування відсотків здійснюється за ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору.

Пунктом 2.3.1.2 Договору визначена пролонгація на стандартних (базових) умовах, так позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування ( з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення(продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тіло кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який подовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 Договору.

Водночас, згідно п. 4.2. Кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.

Пунктом 1.6 Кредитного договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом

Додаток № 1 до Договору про споживчий кредит № 3318290 від 22.03.2021 містить Графік платежів за Договором про споживчий кредит, в якому визначено кількість та розмір платежів, періодичність внесення.

Також згідно відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що нарахування відсотків за користування коштами протягом 30 днів здійснювалось згідно п. 1.5.2 Договору, а починаючи з 31 дня користування коштами, нарахування відсотків здійснювалось відповідно до п. 1.6 Договору.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження погашення відповідачем тіла кредиту (7 000,00 грн), протягом 30 днів та відповідач продовжувала користуватися коштами після закінчення строку кредитування, відбулася пролонгація Договору.

Тобто, з 22.03.2021 по 21.04.2021 розмір відсотків становить 21,00 грн, що узгоджено у п.1.5.2 Договору та вбачається з Додатку № 1 до Договору про споживчий кредит № 22.03.2021.

З 22.04.2021 по 20.06.2021 (протягом 60 днів) відповідно до п. п. 1.6., 2.3.1.2 нараховувалися відсотки за ставкою 5% (7 000,00 грн * 60 днів), розмір яких становить 21 000,00 грн.

Отже, перевіривши наведену позивачем суму заборгованості згідно умов Договору про споживче кредитування № 3318290 від 22.03.2021, колегія суддів встановила, що сума заборгованості за умовами Кредитного договору, яка підлягає до стягнення становить 28 021,00 грн ((7 000, 00 грн х 0,01,00% х 30 днів) + (7 000,00 грн х 5,00% х 60 днів)) + 7 000,00 грн).

Розмір заборгованості за вказаним Кредитним договором відповідає визначеному позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що кредитна заборгованість ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 3318290 від 22.03.2021 складає 28 021,00 грн, з яких: 7 000,00 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 21 021,00 грн заборгованість за відсотками.

Щодо переходу права вимоги до позивача за Кредитним договором № 3318290 від 22.03.2021 слід зазначити наступне.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі, виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. У тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 3318290 від 22.03.2021.

Відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення прав вимоги сторони узгодили, що на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає ( відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказаних в реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами ( п. 1.2 ).

Пунктом 6.2.3 Договору відступлення права вимоги визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 02.07.2021 до Договору відступлення прав вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021 ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-капітал» прийняло Реєстр боржників ТОВ «Мілоан» від 02.07.2021 з кількістю боржників 7 547, загальна сума заборгованості 136 998 803,32 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 73-МЛ від 02.07.2021 ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 3318290 від 22.03.2021 має загальну суму заборгованості 28 021,00 грн, яка складається з 7 000,00 грн залишок по тілу кредиту, 21 021,00 грн залишок по відсотках.

Враховуючи вищевикладене, позивач на підтвердження своїх вимог надав суду належні докази, які містять інформацію щодо предмета доказування і свідчать про набуття позивачем права вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 3318290 від 22.03.2021.

Крім того, Договір про відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 відповідачем у судовому порядку не оскаржувався, є чинним, а отже право вимоги за Договором про споживчий кредит № 3318290 від 22.03.2021 перейшло до ТОВ «Кредит-Капітал» на законних підставах. Такий Договір відступлення прав вимоги сторонами не розривався, тому підлягає до виконання.

Щодо застосування позовної даності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст. ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

У зв`язку із цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Воєнний стан неодноразово було продовжено і цей стан є діючим, станом на день розгляду судом цієї справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Отже, з 12.03.2020 на всій території України запроваджений загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, а тому позивач звернувся з позовними вимогами до суду в межах позовної давності.

Інші доводи, наведені стороною відповідача в апеляційній скарзі, на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті не впливають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанцій, встановлено, що звертаючись до суду, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» просило суд стягнути із відповідача на його користь витрати на професійну допомогу у суді першої інстанції у розмірі 8 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона позивача надала Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений із позивачем.

Згідно з п. 1.1 цього Договору Клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва Клієнта у всіх судах загальної юрисдикції (а.с. 27).

Відповідно до п 2.3. Договору про надання правової допомоги вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8 000 грн, без ПДВ.

Також, позивачем надано Акт № Д/315 від 24.07.2025, детальний опис наданих адвокатом послуг та копію ордера ВС № 1381377 про надання правничої допомоги ТОВ «Кредит-Капітал» адвокатом Усенком М. І. (а.с. 28, 29 ).

Надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача в розмірі 8 000 грн.

З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених скаржником підстав відсутні.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 січня 2026 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 січня 2026 року - залишити тез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України

Текст постанови складено 22 липня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. М. Новіков

Т. Л. Фетісова