Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №643/23043/21 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/23043/21 Номер провадження 22-ц/814/3035/26Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Селезень Світлани Володимирівни на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2023 року за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося до Московського районного суду м. Харкова із вказаним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період із 01.09.2011 по 31.10.2021, яка складає 107175,37 грн., інфляційних втрат в сумі 5822,26 грн., 3% річних в сумі 2608,24 грн., а також вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування позову вказувало, що відповідачі є споживачами послуг із центрального теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із невиконанням своїх обов`язків по оплаті комунальних послуг утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів, а також вважали, що мають право на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних за спірний період.

На підставі розпорядження голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22 « Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» цивільну справу за позовом Комунального підприємства « Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було направлено до Октябрського районного суду м. Полтави за підсудністю.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2023 року позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги теплопостачання за період із 01.09.2011 по 31.10.2021 у сумі 107175,37 грн., інфляційних втрат в сумі 5822,26 грн., 3% річних в сумі 2608,24 грн., а всього 115605,87 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 20.04.2026 року заяву ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права прохає скасувати заочне рішення районного суду, а в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що не була повідомлена про час і місце розгляду справи у зв`язку із тим, що не проживавала за адресою: АДРЕСА_1 в період з березня 2022 року .

Окрім того просить застосувати строки позовної давності, оскільки в суді першої інстанції вона не була повідомлена про час і місце розгляду справи, що позбавило його можливості подати заяву до суду першої інстанції про застосування строків позовної давності.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник відповідача ОСОБА_1 , інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи?перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Районним судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою- АДРЕСА_1 та являються споживачами послуг з централізованого опалення за вищевказаною адресою.

Позивач свої зобов`язання виконувало належним чином, а відповідачі за надані послуги не сплачували, внаслідок чого за період із 01.09.2011 по 31.10.2021 у них утворилася заборгованість в сумі 107175,37 грн. Окрім того відповідачам нараховано інфляційні втрати в сумі 5822,26 грн., 3% річних в сумі 2608,24 грн.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що у зв`язку з порушенням обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, у відповідачів утворилася заборгованість у розмірі 107175,37 грн, яка підлягає стягненню з відповідачів, а також позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо меж перегляду рішення суду

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов`язання.

Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України: у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що солідарна відповідальність у зобов`язальному праві - це відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо. Як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

На підставі рішення суду про стягнення боргу з солідарних боржників солідарна відповідальність покладається на відповідачів до повного погашення боргу. Відповідачі, як солідарні боржники, відповідають в межах загальної суми кредитної заборгованості.

У постанові від 03 червня 2024 року по справі № 161/8822/24 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку наявності підстав для солідарної відповідальності відповідачів/боржників, кожен з них має право висунути заперечення проти вимог кредитора, які є загальними для всіх боржників та не засновані на особистих відносинах одного з них з кредитором. Оскарження судового рішення у повному обсязі одним з відповідачів, відповідальність якого є солідарною з іншими, та перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою такого відповідача, не є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Зважаючи на вище наведене судом апеляційної інстанції буде переглянуто заочне рішення суду в повному обсязі.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Власником закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац 7 частини першої статті першої цього Закону); споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац 14 частини першої обґрунтованості підстави для стягнення з відповідачів відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, в суді апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що твердження скаржника про його не повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки поштові відправлення направлені за адресою проживання відповідачів поверталися до без вручення, а також до апеляційної скарги долучено докази про ет, що з березня 2022 року апелянт виїхала за межі України, що свідчить про не необізнаність останнього про розгляд справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 11 жовтня 2023 року у справі №756/8056/19 (провадження № 14-94цс21) зазначено, що «суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін. Проте апеляційний суд, розглядаючи справу, не перевірив, чи був відповідач ОСОБА_3 належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, та, відповідно, і не з`ясував наявність підстав для вирішення поданої ним заяви про застосування позовної давності на стадії апеляційного розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 акцентував увагу суду на тому, що не був повідомлений судом першої інстанції про день, час та місце розгляду справи і справу розглянуто за його відсутності. Вказані обставини є обов`язковою підставою для скасування судового рішення в силу положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України».

Враховуючи те, що відповідач не була обізнана про розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе прийняти заяву про застосування строків позовної давності.

У розумінні статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (частина перша статті 266 ЦК України).

За змістом статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно зі сталою позиції Верховного Суду, зокрема, сформованої у справі №338/467/21 від 28.02.2024, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину неоднаразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX було внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Вказаний Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Тобто, Закон установлює, що: "під час дії карантину, строки, визначені статтею 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину".

З цього слідує, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.

Закон No 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин із 12 березня 2020 року позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Із огляду на викладені норми права, установивши обґрунтованість позовних вимог, за наявності заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає, що слід застосувати строки позовної давності та рахувати їх з 02.04.2017 року по 31.10.2021 року. Отже, з цієї дати позовні вимоги заявлені у межах строку позовної давності і підстав вважати відсутнім обов`язок відповідачів зі сплати заборгованості за спожиті комунальні послуги, апеляційний суд не вбачає.

Із огляду на викладене та враховуючи складений позивачем розрахунок заборгованості, який не спростовано відповідачами, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за послуги з теплопостачання нараховані за період із 02.04.2017 по 31.10.2021 року у розмірі 88191,65 грн.

Стосовно підстав нарахування 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін, як грошового зобов`язання, на них поширюються правила частини другої статті 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4590/19 від 07.04.2020).

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункт четвертий згаданого Порядку), що відповідає позиції Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», апеляційний суд, дійшов висновку, що підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних не вбачає, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних нараховані в межах строку давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних слід застосовувати строк позовної давності 1 рік не беруться до уваги, оскільки згідно вимог ст. 625 ЦК України, стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Із огляду на викладене, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, із постановленням нового рішення про часткове задоволення позову. У задоволенні позовних вимог КП «Харківські мережі» в частині стягнення заборгованості за період із 01.09.2011 по 01.04.2017 слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Змінити розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам позивача (83,58%) із відповідачів на користь позивача підлягає стягнення судовий збір за подачу позову у розмірі по 632,42 грн. із кожного; із позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 559,10 грн.

Керуючись ст.ст.367,368,374,.376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Селезень Світлани Володимирівни - задовольнити частково.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2023 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» у солідарному порядку заборгованість за послуги теплопостачання за період із 02.04.2017 по 31.10.2021 у сумі 88191,65 грн., інфляційних втрат в сумі 5822,26 грн., 3% річних в сумі 2608,24 грн., а всього 96622,15 грн.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за період із 01.09.2011 по 01.04.2017 відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на корись Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» судовий збір по 632,42 грн. з кожного.

Стягнути із Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 , судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 559,10 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2026 року.

Головуючий суддя : ___________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ___________________ С.Б. Бутенко __________________ О.О. Панченко