Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №539/1907/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1907/25 Номер провадження 22-ц/814/2188/26Головуючий у 1-й інстанції Даценко В. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Обідіної О.І., Чумак О.В. при секретарі судового засідання: Буйновій О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гнідаш Сергія Олексійовича на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року у справі за позовом Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, -

В С Т А Н О В И В :

Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просила зобов`язати останню звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, площею 0,0132 га., яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер 5310700000:01:023:0004, шляхом демонтажу залізобетонних конструкцій з елементами профнастилу та видалення садових насаджень за власний рахунок.

Позовні вимоги мотивувала тим, що рішеннями Лубенської міської ради від 20.07.2012 та 30.12.2012 відповідно, було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , загальною площею 0,0385 га., кадастровий номер 5310700000:01:023:0004, для індивідуального садівництва за адресою АДРЕСА_1 і надано вказану земельну ділянку у власність останнього. При цьому ОСОБА_2 було зобов`язано виконувати обов`язки власника земельної ділянки, відповідно до вимог ст.91 Земельного кодексу України.

В подальшому на розгляді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області перебувала цивільна справа №539/4270/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Лубенської міської ради, третя особа ТОВ «Інвестземсервіс» про захист права власності, усунення перешкод у користуванні, шляхом скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Предметом даного позову були вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних рішень міської ради, яким було надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку та затвердження проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки і надання її у власність ОСОБА_2 , а також визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 10.05.2013 на ім`я ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0,0385 га., кадастровий номер 5310700000:01:023:0004, для індивідуального садівництва за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01.12.2022, яке набрало законної сили 13.01.2023 у задоволенні даного позову було відмовлено. Однак, під час судового розгляду встановлено, що порушення норм земельного законодавства власником спірної земельної ділянки, оскільки він фактично користувався більшою територією, ніж площа переданої йому земельної ділянки. Наведене підтверджується висновком проведеної у справі комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №1016/1035 від 30.07.2021. Тобто експертом встановлено, що ОСОБА_2 , фактично самовільно захопив та користується земельною ділянкою площею 0,0132 га, вздовж огородженою бетонним парканом.

Позивач вказує, що огородження самовільно захопленої земельної ділянки фактично призвело до звуження проїзної частини дороги та відсутності пішохідної зони, що не відповідає вимогам п.5.1.1 таблиці 5.1, 5.2 та таблиці 5.2 ДБН В.2.3-5.2018 «Вулиці та дороги населених пунктів», що також підтверджено актом обстеження земельної ділянки №1 від 04.02.2025.

Усунення виявлених порушень земельного законодавства та норм ДБН можливе шляхом зобов`язання власника земельної ділянки з кадастровим номером 5310700000:01:023:0004 привести у відповідність до фізичних характеристик дану земельну ділянку (площа, межа та конфігурація).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадщину після його смерті у відповідності до ст.1268 ЦПК України прийняла дружина ОСОБА_1 .. Тож враховуючи вищевикладене, а також наявність відкритої спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , вимоги щодо звільнення самовільно захопленої земельної ділянки пред`явлено до неї.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року позов Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності було задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, площею 0,0132 га., яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер 5310700000:01:023:0004, шляхом демонтажу залізобетонних конструкцій з елементами профнастилу та видалення садових насаджень за власний рахунок

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лубенської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.

З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 – адвокат Гнідаш С.О. та подали апеляційну скаргу, в якій прохає рішення суду скасувати повністю й ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності відмовити.

В обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги вказує, що вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Вказує, що жодного доказу або відомостей про отримання заяви чи звернення . щодо земельної ділянки кадастровий номер 5310700000:01:023:0004 чи користування власником земельної ділянки суміжними землями комунальної власності без законних підстав та реєстрації заяви Виконавчим комітетом Лубенської міської ради позивачем не надано. Жодного доказу чи відомостей, що Виконавчим комітетом Лубенської міської ради прийнято рішення про початок адміністративного провадження за власною ініціативою щодо земельної ділянки кадастровий номер 5310700000:01:023:0004 чи користування власником земельної ділянки суміжними землями комунальної власності без законних підстав позивачем не надано.

Акцентує увагу суду, надані суду докази свідчать, що посадові особи Управління з питань комунального майна та земельних ресурсів діяли за особистою ініціативою підстав та у спосіб передбачений законами України. Висновок експертизи, який взятий судом до уваги, як доказ, не є належним і допустимим доказом, зважаючи на порушення, які були допущенні при проведенні дослідження.

Стверджує, що земельна ділянка кадастровий номер 5310700000:01:023:0004 надана власникам домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 для укріплення схилу для запобігання зсуву ґрунту та руйнуванню житлового будинку. Для ОСОБА_1 , власниці домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , вказана справа є життєво важливою, для неї у віці майже 73 роки ризик втратити житло в наслідок руйнування стане непереборною трагедією.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Півнюк К.М., який діє в інтересах Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області прохає рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні сторони по справі та їх представники.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру Прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, право власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки кадастровий номер 5310700000:01:023:0005, площею 0,1 га, кадастровий номер 5310700000:01:023:0006, площею 0,0223 га, кадастровий номер 5310700000:01:023:0004, площею 0,0385 га, за вищевказаною адресою належать на праві приватної власності гр. ОСОБА_2 (а.с.37-40).

Рішенням Лубенської міської ради від 20.07.2012 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення за рахунок земель запасу земельної ділянки площею 0,0385 га з цільовим призначенням для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Рішенням Лубенської міської ради від 30.10.2012 «Про вилучення, надання земельних ділянок у власність та користування юридичним і фізичним особам для різного цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , загальною площею 0,0385 га, кадастровий номер 5310700000:01:023:0004, для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 і надано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 (а.с.16).

Разом із тим, під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 , отримавши у власність земельну ділянку кадастровий номер 5310700000:01:023:0004 для садівництва фактично користувався більшою територією, ніж площа переданої йому земельної ділянки.

Так, згідно висновку комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №1016/1035 від 30.07.2021, проведеної під час розгляду цивільної справи №539/4270/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Лубенської міської ради, третя особа ТОВ «Інвентземсервіс» про захист права власності, усунення перешкод у користуванні, шляхом скасування рішень органу місцевого самоврядування, було встановлено, що ОСОБА_2 фактично користується більшою територією, ніж надано йому у власність. Тому фізичні характеристики території, якою фактично користується ОСОБА_2 відрізняються від фізичних характеристик, зазначених у правовстановлюючих документах на земельну ділянку з кадастровим номером 5310700000:01:023:0004; фактична ширина Вернадського в м. Лубни між огорожею домоволодіння АДРЕСА_2 та огорожею, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 знаходиться в межах від 7,04 м до 3,34 м. Фактична ширина проїзної частини провулку між огорожею домоволодіння АДРЕСА_2 та огорожею, що знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_2 складає від 2,2 м до 2,4 м, має одну смугу руху. Наявність тільки однієї смуги проїзної частини, фактичної її ширини в межах від 2,2 м до 2,4 м, відсутність пішохідної зони тротуару між огорожею домоволодіння АДРЕСА_2 та огорожею, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 , не відповідає вимогам п.5.1.1, таблиці 5.1, 5.2. та таблиці 5.2. ДБН В.2.3-5.2018 «Вулиці та дороги населених пунктів». Тобто, експертом встановлено, що ОСОБА_2 фактично самовільно захопив та користується більшою територією, ніж надано йому у власність, а саме площею 0,0132 га, яка вздовж огороджена бетонним парканом (а.с.17-29).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 помер, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Відповідно до положень ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємицею майна померлого та належною відповідачкою у справі є його дружина ОСОБА_1 , оскільки вона фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка. Дочка померлого, ОСОБА_4 , заявою від 16.06.2023 року відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 ..

Таким чином, особа, яка належним чином прийняла спадщину, набуває права володіння та користування спадковим майном із моменту відкриття спадщини і має право захищати ці права способами, передбаченими цивільним законодавством.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_2 площею 0,0385 га, було встановлено порушення земельного законодавства, а саме самовільне зайняття частини земельної ділянки комунальної власності площею 0,0132 га шляхом її огородження бетонними конструкціями та іншими елементами. Це, зокрема, призвело до звуження проїзної частини та відсутності пішохідної зони.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої-другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже обов`язковою умовою передачі у користування громадянину та юридичній осіб земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення компетентного органу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру Прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта, право власності на домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки кадастровий номер 5310700000:01:023:0005, площею 0,1 га, кадастровий номер 5310700000:01:023:0006, площею 0,0223 га, кадастровий номер 5310700000:01:023:0004, площею 0,0385 га, за вищевказаною адресою належать на праві приватної власності гр. ОСОБА_2 (а.с.37-40).

Разом із тим, під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 , отримавши у власність земельну ділянку кадастровий номер 5310700000:01:023:0004 для садівництва фактично користувався більшою територією, ніж площа переданої йому земельної ділянки.

Так, згідно висновку комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи №1016/1035 від 30.07.2021, було встановлено, що ОСОБА_2 фактично користується більшою територією, ніж надано йому у власність. Тому фізичні характеристики території, якою фактично користується ОСОБА_2 відрізняються від фізичних характеристик, зазначених у правовстановлюючих документах на земельну ділянку з кадастровим номером 5310700000:01:023:0004; фактична ширина Вернадського в м. Лубни між огорожею домоволодіння АДРЕСА_2 та огорожею, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 знаходиться в межах від 7,04 м до 3,34 м. Фактична ширина проїзної частини провулку між огорожею домоволодіння АДРЕСА_2 та огорожею, що знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_2 складає від 2,2 м до 2,4 м, має одну смугу руху. Наявність тільки однієї смуги проїзної частини, фактичної її ширини в межах від 2,2 м до 2,4 м, відсутність пішохідної зони тротуару між огорожею домоволодіння АДРЕСА_2 та огорожею, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 , не відповідає вимогам п.5.1.1, таблиці 5.1, 5.2. та таблиці 5.2. ДБН В.2.3-5.2018 «Вулиці та дороги населених пунктів». Тобто, експертом встановлено, що ОСОБА_2 фактично самовільно захопив та користується більшою територією, ніж надано йому у власність, а саме площею 0,0132 га, яка вздовж огороджена бетонним парканом (а.с.17-29).

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки спадкоємицею майна померлого та належною відповідачкою у справі є його дружина ОСОБА_1 , яка фактично прийняла спадщину. При цьому дочка померлого, відмовилася від прийняття спадщини на її користь.

В даному випадку спадкоємець, який прийняв спадщину, набуває права володіння і користування спадковим майном з моменту її відкриття та має право на захист цих прав. Судом встановлено, що на підставі акту обстеження земельної ділянки загальною площею 0,0385 га (кадастровий номер 5310700000:01:023:0004) встановлено факт самовільного зайняття частини земельної ділянки комунальної власності, що призвело до порушення вимог земельного законодавства, зокрема звуження проїзної частини та відсутності пішохідної зони.

В даному випадку суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки заявлені позовні вимоги є правомірними, так як в даному випадку ОСОБА_1 є єдиним спадкодавцем, яка прийняла спадщину та фактично користується земельною ділянкою поза встановленими межами.

Що стосуються доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере до уваги, оскільки доводи апеляційної скарги викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді його в апеляційному порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гнідаш Сергія Олексійовича - залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2026 року.

Головуючий суддя: ___________________ Г.Л. Карпушин

Судді: ___________________ О.І. Обідіна _________________ О.В. Чумак