Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №541/859/23 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/859/23 Номер провадження 22-ц/814/454/26Головуючий у 1-й інстанції Третяк О. Г. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Ю.В., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Петренко І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду в режимі відеоконференції в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 травня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Третяка О.Г., повний текст судового рішення складено – дати не вказано

у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, в якому, посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», просив зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 , повернути йому два турбокомпресори (з заводським номером 078145704.0 К03/70 EG00000282 та нанесеним відповідачем номером 30534 і з заводським номером 0781457030 К03/69 EG00000281 та нанесеним відповідачем номером 30533) разом з відповідними документами щодо результатів їх випробувань на спеціальному обладнанні, що підтверджують їх належну якість та можливість безпечної експлуатації.

25.04.2023 року ОСОБА_1 була подана заява про зміну позовних вимог, в якій він свої позовні вимоги мотивує наступним.

На підставі укладеного між сторонами договору від 01.10.2021 року відповідач зобов`язався надати позивачу послуги з діагностики, ремонту, налаштування, заміни автозапчастин двох турбокомпресорів до автомобіля AUDI ALLROAD 2003 року випуску. В свою чергу позивач зобов`язався прийняти і оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів в розмірі, строки та порядку, що передбачено умовами договору.

На виконання договору, 05.10.2022 року позивачем сплачено відповідачу кошти в сумі 15800 гривень за ремонт двох турбокомпресорів на підставі рахунків № 000021781 від 05.10.2022 року по заявці № 30533 на суму 7900 гривень та № 000021782 від 05.10.2022 року по заявці № 30534 на суму 7900 гривень. Після ремонту турбокомпресорів на станції технічного обслуговування відмовилися їх ставити на автомобіль AUDI ALLROAD мотивуючи це тим, що ремонт проведено неякісно - наявні зварні шви з тріщинами, які можуть впливати на якість їх роботи та привести до передчасного виходу з ладу турбокомпресорів і можливо двигуна. Після цього 18 лютого 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено заяву про проведення діагностики турбокомпресорів на спеціальному обладнанні з оформленням відповідних документів щодо результатів випробувань та повернення позивачу турбокомпресорів разом з документами, а 21 лютого 2023 року позивач відправив відповідачу турбокомпресори.

До цього часу відповідач турбокомпресори не повернув, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Вже після звернення до суду позивач дізнався, що виробником не передбачено ремонт турбокомпресорів автомобіля AUDI ALLROAD 2003 року випуску в умовах сервісного обслуговування, при необхідності замінюється агрегат у зборі.

Позивач стверджував, що відповідач ввів його в оману щодо необхідності і можливості надання послуги по ремонту турбокомпресорів його автомобіля, чим порушив його право, як споживача, на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію та належну якість продукції та обслуговування.

Вважав, що відповідач застосував до нього нечесну підприємницьку практику, тому відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» договір, укладений між сторонами, є нікчемним правочином, отже відповідач зобов`язаний повернути позивачу 15800 грн, одержані в якості оплати за недійсним правочином, а також сплатити вартість двох турбокомпресорів в сумі 10000 грн, які внаслідок його дій приведені у непридатний для використання стан.

Просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на свою користь 15800,00 грн, отриманих ним за недійсним договором від 01.10.2021 про прийняття турбокомпресору, 10000,00 грн у відшкодування вартості двох турбокомпресорів та судові витрати на професійну правничу допомогу.

22.11.2023 ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, в якій посилався на те, що прав позивача за первісним позовом, як споживача, він не порушував, навпаки, позивач йому заподіяв збитки, а саме: він зробив замовлення, на його виконання було витрачено час та сили працівників, роботу яких він має оплачувати, було задіяно дороговартісне обладнання, було витрачено витратні матеріали на діагностику ремонт, потім у зв`язку з поданням позову позивачем він вимушений був звернутися до адвоката за юридичною допомогою, що також потягнуло витрати, він вимушений сплачувати судовий збір, щоб захистити свою позицію у суді у зв`язку з необґрунтованим та безпідставним позовом, крім того, зберігання великогабаритної запчастини не є безкоштовним. Відповідно ч. 3 ст. 946 ЦПК України якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 витрати за зберігання двох турбокомпресорів за період з 13.03.2023 по 20.11.2023 року у розмірі 20000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн за період 13.03.2023 по 20.11.2023 року, витрати на судовий збір за перегляд заочного судового рішення у розмірі 1342,00 грн, витрати на судовий збір за подання зустрічного позову 1073,60 грн. Всього просить стягнути грошові кошти у розмірі 36415,60 грн.

02 серпня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій він, посилаючись на те, що протягом тривалого розгляду справи ціни на відповідні автозапчастини зросли, що підтверджується відповідною інформацією в мережі Інтернет, просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 15800,00 грн, отриманих ним за недійсними договором від 01.10.2021 про прийняття турбокомпресору, та 22512,00 грн у відшкодування вартості двох турбокомпресорів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів – задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15800 грн. сплачених за ремонт двох турбокомпресорів, 22512 грн. вартості двох турбокомпресорів, а всього - 38312 грн.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави 1073, 60 грн. судового збору від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду.

Два турбокомпресора до автомобіля AUDI ALLROAD 2003 року (з заводським номером 078145704.0 К03/ НОМЕР_1 та нанесеним відповідачем номером 30534 і з заводським номером 0781457030 К03/69 EG00000281 та нанесеним відповідачем номером 30533) повернуто відповідачу - ОСОБА_2 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів – відмовлено.

Скасовано арешт, накладений на грошові кошти ОСОБА_2 , відповідно до ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.09.2024 року в якості забезпечення позову.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 – адвокат Єфанова Н.С. подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 витрати за зберігання двох турбокомпресорів за період з 13.03.2023 по 20.11.2023 року у розмірі 20 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн. за період 13.03.2023 по 20.11.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 342,00 грн. та 1 073,60 грн.

Судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покласти на позивача ОСОБА_1 .

19.03.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Сидоренко Ю.В. подав до Полтавського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, арішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 травня 2025 року залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів,заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до договору від 01.10.2021 року відповідач зобов`язався надати позивачу послуги з діагностики, ремонту, налаштування, заміни автозапчастин двох турбокомпресорів до автомобіля AUDI ALLROAD 2003 року випуску.

В свою чергу позивач зобов`язався прийняти та оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів в розмірі, строки та порядку, що передбачено умовами договору (а.с. 3 т. 1). На виконання договору позивачем сплачено відповідачу кошти в сумі 15800 гривень за ремонт двох турбокомпресорів на підставі рахунків № 000021781 від 05.10.2022 року по заявці № НОМЕР_2 на суму 7900 гривень та № 000021782 від 05.10.2022 року по заявці № 30534 на суму 7900 гривень (а.с. 4-6 т.1).

Встановивши зазначені обставини та не виконання ОСОБА_2 умов договору суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог оскільки матеріали справи не містять доказів укладення сторонами договору зберігання.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується з огляду на наступне.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Нечесна підприємницька практика забороняється. Перелік форм нечесної підприємницької практики не є вичерпним (частина 1 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності (частина 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

За частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною 1 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 травня 2025 рокуухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.О.Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль