Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №760/25285/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

760/25285/24

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., присяжних: Лопушанської І.В., Калинюк З.М.,

за участю: секретаря Губар Ю.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

адвокатів: Хлівного Я.М., Бойка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересована особа орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи недієздатною,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеною заявою, у якій просив: визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити над недієздатною опіку та призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ОСОБА_1 здійснює догляд за бабусею ОСОБА_2 , яка перебуває в безпомічному стані та потребує стороннього догляду, не може самостійно забезпечувати всі свої потреби. Останні роки стан бабусі погіршився, вона потребує постійного нагляду, адже не усвідомлює наслідків своєї поведінки, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.4-27).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року відкрито окреме провадження у справі, доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити ОСОБА_2 адвоката для участі у справі (а.с.29).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року задоволено клопотання заявника про витребування доказів, витребувано з Комунального некомерційного підприємства "Міський заклад з надання психіатричної допомоги" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформацію щодо перебування на обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та всю медичну документацію (в тому числі медичну карту) (а.с.52, 53).

08.04.2025 до суду надійшло клопотання представника заявника про долучення доказів (а.с.69-72).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року у цивільній справі призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання». На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а.с.75, 76).

11.03.2026 до суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня 2026 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні заявник та його представник підтримали заяву та просили її задовольнити.

Представник особи, щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною, у судовому засіданні підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явилась, попередньо надсилала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали заяви, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Предметом судової діяльності є безпосереднє визначення наявності підстав для встановлення такого правового статусу фізичної особи, як обмеження у дієздатності чи визнання її недієздатною.

Необхідність судового порядку визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним обумовлюється істотною зміною правового становища громадянина, який на невизначений період позбавляється можливості самостійно здійснювати свої права і обов`язки. Судова процедура покликана гарантувати правомірність правообмежень, які вживаються до громадянина, особливо якщо судовий розгляд ініційовано особами, що претендують на роль опікунів або піклувальників.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (п.1 ч.2 ст.293 ЦПК України).

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Згідно з абз.1 п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

Відповідно до ч.1 ст.298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними, такий висновок експертизи повинен бути обґрунтованим та мати конкретний характер. При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 акцентовано увагу судів на тому, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

З аналізу наведених норм слідує, що висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності з умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не можуть покладатися докази, які ґрунтуються на припущеннях.

Судом встановлено, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується: копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31 травня 1980 року (а.с.11), копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14 квітня 1991 року (а.с.12), копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 12 серпня 1979 року (а.с.15).

Відповідно до копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого №6180 від 15 квітня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз: закритий уламковий черезвертлюговий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням уламків. Супутні захворювання та ускладнення: ІХС. Дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІст., 2 ст. ризик З.СН ІІ-А ст.. Виражений когнітивний розлад. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст. (а.с.20-21).

Згідно з копією довідки КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» від 04 вересня 2024 року №061/32-2499, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом лікаря-психіатра в амбулаторному відділенні №1 КНП «МЗНПД» з 2024 року з діагнозом F07.8 (а.с.23).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта КНП КОР «ОПНМО» Тітова С.О. №484-ц від 19 грудня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на хронічний, стійкий психічний розлад - змішану коркову та підкоркову судинну деменцію, F - 01.3 за МКХ-10. ОСОБА_2 за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 за своїм психічним станом потребує стороннього догляду та встановленню опіки.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (ч.1 ст.41 ЦК України).

Згідно зі ст.55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до положень ч.1 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно із ч.1 ст.300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Аналізуючи норми ЦК України так ЦПК України у даному питанні, слід звернути увагу, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов`язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна.

При цьому із змісту норм ЦК та ЦПК слідує, що вагома роль органу опіки та піклування, який зобов`язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, полягає в тому, що саме на вказаний орган покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

У матеріалах справи наявне подання органу опіки та піклування «Про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 » від 23 лютого 2026 року №108-1986.

Таким чином, враховуючи викладене та матеріали справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 .

Відтак, заява підлягає задоволенню.

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років (ч.6 ст.300 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

У відповідності до вимог ч.2 ст.299 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.76-81, 89, 258-259, 263-265, 293-294, 295-300 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересована особа орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи недієздатною - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - недієздатною.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити строк дії рішення - два роки з дня набрання ним законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Присяжні