Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №754/786/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4301/26

Справа №754/786/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Кирилова А.А.

за участі: представника позивача - ОСОБА_1

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності на автомобіль,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності на автомобіль. Ціна позову - 245573,71 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

У період з 1 січня 2019 року і до 6 квітня 2023 року до дня смерті гр. ОСОБА_7 Позивач спільно проживала з ним однією сім`єю як подружжя, вела спільне господарство та побут за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Позивачу на праві власності.

При цьому ані Позивач в іншому зареєстрованому шлюбі не перебувала, ані ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі не перебував, починаючи з 19 грудня 2018 року, коли його попередній шлюб з Відповідачем по справі було розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва. При цьому вказаним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року, яке має преюдиційну силу відносно спірних правовідносин, було встановлено, що гр. ОСОБА_7 та Відповідач по справі однією сім`єю спільно вже не проживали ще задовго до моменту пред`явлення відповідного позову про розлучення у вересні 2018 року.

Факт спільного проживання Позивача з гр. ОСОБА_7 однією сім`єю як подружжя, ведення ними спільного господарства та витрат підтверджується такими письмовими доказами: Товарним чеком щодо спільного придбання будівельних матеріалів для ремонту від 18.08.2018 р. Товарним чеком щодо спільного придбання меблів від 24.08.2018 р. Товарним чеком, гарантійним талоном та актом прийому-передачі щодо спільного придбання холодильника від 21.08.2019 р. Товарним чеком щодо спільного придбання будівельних матеріалів від 19.12.2018 р. Товарним чеком щодо спільного придбання інтернет-обладнання від 20.01.2021 р. Товарним чеком щодо спільного придбання очищувача повітря від 07.01.2022 р. Товарним чеком щодо спільного придбання будівельних матеріалів від 22.01.2022 р. Товарним чеком та актом приймання-передачі щодо спільного придбання кухонних витяжок від 24.03.2021 р. Замовленням щодо спільного придбання водонагрівача побутового від 22.10.2022 р. Товарним чеком щодо спільного придбання сантехніки від 03.11.2022 р. Оригінали всіх зазначених доказів, які підтверджують факт тривалого ведення Позивачем та гр. ОСОБА_7 спільного господарства та несення ними спільних витрат, знаходяться у Позивача.

Під час спільного проживання Позивача та гр. ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу 28 травня 2021 року ними спільно за спільно набуті грошові кошти було також придбано автомобіль "Chevrolet Orlando", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , 2016 року випуску, що підтверджується електронним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 19 січня 2023 року (копії додаються). Окрім цього, у Позивача знаходяться гарантійна (сервісна) книжка щодо обслуговування вказаного автомобіля та встановлення на ньому газобалонного обладнання та чорнові записи щодо ремонту та обслуговування вказаного автомобіля (копії додаються). Зазначена обставина додатково підтверджує предмет позовних вимог по справі.

Факт спільного проживання Позивача та гр. ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також спільного придбання ними вказаного автомобіля також підтверджується спільними фотографіями Позивача та гр. ОСОБА_7 (додаються), на яких спільно зображені Позивач та ОСОБА_7 під час сімейного відпочинку, а також на яких зображено вказаний автомобіль (фото з відповідними поясненнями до них додаються). Той факт, що на вказаних фото спільно з Позивачем зображений саме гр. ОСОБА_7 , підтверджується витягом з його електронного цифрового документа з державного сервісу "Дія", наявним у Позивача (додається).

Факт проживання Позивача та гр. ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства та витрат підтверджується також банківською випискою про тривале, систематичне, регулярне перерахування ОСОБА_7 . Позивачу грошових коштів для ведення господарства та поточних витрат в період з 01.01.2020 р. по 27.01.2023 р. на загальну суму 206 405 грн. (копія додається).

Факт спільного проживання Позивача та гр. ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також спільного набуття ними вказаного автомобіля може бути підтверджений такими свідками: 1. ОСОБА_8 , АДРЕСА_3 (друг сім`ї). 2. ОСОБА_9 , АДРЕСА_4 (подруга сім`ї). 3. ОСОБА_10 , АДРЕСА_5 (брат Позивача). 4. ОСОБА_11 , АДРЕСА_5 (племінник Позивача). 5. ОСОБА_12 , АДРЕСА_6 (дільничний лікар, яка лікувала ОСОБА_7 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (копія додається).

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу підлягає встановленню в судовому порядку як факт, що має юридичне значення. Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Таким чином, зазначений вище автомобіль "Chevrolet Orlando" є предметом спільної сумісної власності Позивача та гр. ОСОБА_7 як чоловіка та жінки, які спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Факт набуття Позивачем та ОСОБА_7 вказаного автомобіля під час спільного проживання однією сім`єю як спільної сумісної власності також підтверджується полісом страхування обов`язкової цивільної відповідальності водія щодо вказаного автомобіля, виданого на ім`я Позивача як страхувальника.

Посилаючись на вимоги ст.. 70,74 СК України та ст. ч. 2 ст. 372 ЦК України позивач просила: встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 01 січня 2019 року по 06 квітня 2023 року; визнати автомобіль "Chevrolet Orlando", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN-код) НОМЕР_2 , 2016 року випуску об`єктом права спільної власності Позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на частину автомобіля "Chevrolet Orlando", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN-код) НОМЕР_2 , 2016 року випуску; судові витрати по справі залишити за Позивачем.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2026 року було відкрито загальне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.

15 квітня 2026 року був поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просила відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Позивач стверджує, що перебувала у фактичних шлюбних відносинах з померлим ОСОБА_7 з 2019 року по 2023 рік. Проте надані Позивачем докази не підтверджують ознак сім`ї, визначених ст. 3 Сімейного кодексу України та практикою Верховного Суду. Правова позиція ВС: У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18 зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідна сукупність доказів: спільне проживання; ведення спільного господарства; наявність спільних витрат та спільного бюджету; взаємні права та обов`язки. Надані Позивачем товарні чеки на будматеріали та побутову техніку за 2018 2022 роки не містять ідентифікації покупця ( ОСОБА_7 ). Наявність у Позивача цих чеків свідчить лише про те, що вона здійснювала покупки для власної квартири, де і проживає. Сам факт знаходження документів у особи не доводить, що витрати були спільними.

Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц вказав, що надання фінансової допомоги або періодичні грошові перекази самі по собі не є доказом ведення спільного господарства та наявності сімейних відносин. Це можуть бути боргові зобов`язання, оплата послуг або дружня допомога, що не створює режиму спільної сумісної власності.

Згідно з постановою Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 546/914/16-ц, для застосування ст. 74 СК України (спільна сумісна власність) обов`язковим є доведення того, що майно набуте саме спільною працею або за спільні кошти. Позивачем не надано жодного доказу наявності у неї доходів у 2021 році, які б дозволили внести 1/2 вартості авто (близько 245 тис. грн).

Факт оформлення страхового полісу на ім`я Позивача пояснюється лише тим, що вона могла користуватися авто як водій (за згодою власника), що за правилами ст. 74 СК не прирівнює її до співвласника.

Щодо фотографій та показань свідків Спільні фото та покази друзів (свідків) свідчать лише про наявність близьких або романтичних стосунків, але не про статус сім`ї. У постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 Верховний Суд підкреслив, що "проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу є соціальним фактом, який має бути доведений належними доказами, а не лише показаннями свідків про їх спільне дозвілля чи перебування в одному приміщенні".

Щодо преюдиції рішення про розірвання шлюбу Позивач маніпулює рішенням суду від 19.12.2018 року. Те, що ОСОБА_7 не проживав з колишньою дружиною (Відповідачем), жодним чином не означає автоматичного початку проживання сім`єю з Позивачем. Це лише підтверджує факт припинення попередніх відносин.

Позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях. Позивач намагається легалізувати своє право на майно, яке за законом належить неповнолітній доньці померлого - ОСОБА_5 в порядку спадкування. Доказів наявності спільного бюджету та взаємних прав/обов`язків подружжя (а не просто гостьових відносин) суду не надано.

20 квітня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якого просив задовольнити вимоги позову з огляду на наступне.

Відповідач не оспорює, не заперечує, а отже визнає факт фактичного перебування спірного автомобіля у фактичному володінні Позивача та факт користування вказаний автомобілем Позивачем протягом 2019-2023 років за життя ОСОБА_7 та в період після 2023 року після його смерті. Надані Відповідачем докази лише додатково підтверджують ці обставини.

Відповідач не оспорює, не заперечує, а отже визнає факт знайомства та спільного проживання Позивача та гр. ОСОБА_7 однією сім`єю, однак вважає, що таке спільне проживання не носило характеру постійного або ж що Позивач та ОСОБА_7 не вели спільного господарства та витрат.

Вказана позиція Відповідача є хибною, оскільки наявні по справі письмові докази (фотографії, чеки, підтвердження банківських переказів) якраз і підтверджують цей факт, а окрім цього, вказаний факт буде вичерпно підтверджений в ході розгляду справи по суті таким джерелом доказів, як показання свідків, тобто процесуальним джерелом остаточного підтвердження цього факту якраз і будуть показання свідків.

Окрім цього, Відповідач, не оспорюючи та визнаючи фактичне володіння та користування спірним автомобілем Позивачем за період життя ОСОБА_7 , оформлення гр. ОСОБА_7 на Позивача страховки на вказаний автомобіль як на його водія тощо якраз само по собі і вичерпно підтверджує факт ведення ними спільного господарства та здійснення спільних витрат. Адже ми не передаємо власний автомобіль у фактичне володіння та користування кому-небудь з вулиці, не дозволяємо ним користуватись кому-небудь з вулиці та не оформлюємо документи щодо користування автомобілем кому-небудь з вулиці. Одна ця обставина сама по собі уже підтверджує те, що спільне проживання Позивача та ОСОБА_7 справді носило характер сімейного з веденням спільного господарства та несенням спільних витрат.

Не відповідає дійсності твердження Відповідача про те, що Позивач нібито не мала самостійних джерел доходу, а отже не могла брати фінансової участі у спільному придбанні автомобіля разом з ОСОБА_7 . Вказана обставина спростовується як наявністю у Позивача договору купівлі-продажу вказаного автомобіля, який був первинно поданий саме нею разом з позовною заявою, так і тою обставиною, що будь-яке набуте у шлюбі (в тому числі при проживанні однією сім`єю без реєстрації шлюбу) є предметом спільної сумісної власності незалежно від наявності або відсутності доходу у одного з подружжя. Тобто, навіть якби дохід Позивача у 2021 році складав 0 (нуль), ця обставина не впливала б на те, що спільно набуте нею під час спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_7 майно стало об`єктом спільної сумісної власності. Однак, Позивач і до 2021 року, і в 2021 році, і після нього мала стабільний високий офіційний дохід, що підтверджується довідкою ОК-5 Пенсійного фонду України (копія додається), згідно якої дохід Позивача склав, зокрема, у 2020 році - 221 447.89 грн, у 2021 році - 183 411.28 грн, у 2022 році - 577 018.28 грн.

Твердження Відповідача про те, що спірний автомобіль повністю є спадщиною гр. ОСОБА_5 , не відповідає дійсності, оскільки саме ця обставина і стала причиною пред`явлення відповідного позову до вказаної особи як спадкоємиці померлого ОСОБА_7 , адже спірний автомобіль було придбано ним та Позивачем під час їхнього спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а отже був предметом їхньої спільної сумісної власності як подружжя. Таким чином, об`єктом спадкування для ОСОБА_5 була лише половина (1/2) вказаного автомобіля.

Твердження Відповідача про відсутність преюдиції у судовому рішенні про розлучення ОСОБА_7 з Відповідачем не відповідає дійсності, оскільки вказане судове рішення встановлює ту обставину, що ОСОБА_7 та Відповідача спільно не проживали ще задовго до офіційного розірвання шлюбу, тобто на момент початку проживання однією сім`єю з Позивачем гр. ОСОБА_7 в іншому зареєстрованому шлюбі або ж іншому фактичному спільному проживанні вже не перебував.

Протягом підготовчого розгляду справи представник позивача, позивачка просили задовольнити позов в повному обсязі, представник відповідача, відповідачка просили відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою, внесеною до протоколу підготовчого засідання від 20 квітня 2026 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено судовий розгляд.

Протягом судового розгляду справи представник позивача просив задовольнити позов в повному обсязі, позивач додатково пояснила, що вони з померлим були сім`єю, разом купували автомобіль Chevrolet Orlando 2016 року випуску, вона брала в борг у родича НОМЕР_4 доларів для придбання цього автомобіля, частину боргу вони встигли виплатити разом з ОСОБА_13 , а після смерті ОСОБА_14 сама продовжувала виплачувала цей борг.

Протягом судового розгляду справи представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, відповідач додатково пояснила що після розлучення на прикінці 2018 року і до кінця 2020 року вона проживала в квартирі колишнього чоловіка, разом з ним та їх спільною донькою. ОСОБА_15 постійно (кожного дня) займався донькою, возив на гуртки. Оригінал договору купівлі - продажу спірного автомобіля і поліс на нього зберігався у відповідача. Похованням померлого позивач не займалась, всі робили колишній свекор та сестри померлого. Вона сама була вимушена терміново приїхати з за кордону.

Протягом судового розгляду справи, за клопотанням сторін були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_12 .

ОСОБА_13 знала давно, була сімейним лікарем та мала дружні відносини, користувалась його послугами з ремонту кондиціонерів. З ОСОБА_16 бачилась двічі, ОСОБА_15 називав ОСОБА_16 своєю дружиною, і розказував про неї з 2009-2010 років. На території міста Києва свідок постійно не живе з 2007 року.

Свідок ОСОБА_17 .

ОСОБА_13 знає досить давно, з його слів ОСОБА_16 є дружиною ОСОБА_14 , він так її називав, вони жили разом. Автомобілем Шевроле Орландо ОСОБА_15 та ОСОБА_16 обирали разом, бо то був їх автомобіль мрії. 28.05.2021 року є відео придбання автомобіля. Свідок допомагав у придбанні автомобіля Шевроле Орландо. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 купували його спільно, ОСОБА_16 позичала на це гроші. Свідок бачив як автомобілем керували обидва, приїздили разом в 2021-2022 роках на СТО для обслуговування авто. Свідок вважав їх чоловіком та дружиною.

Свідок ОСОБА_9 .

Свідок з ОСОБА_16 знайома давно - подруга з юності, ОСОБА_14 знала також з юності - 10-11 класи школи. Вони всі спілкувались разом, до початку війти спільно їздили відпочивали, проводили разом вихідні дні. ОСОБА_15 допомагав з ремонтом кондиціонерів. ОСОБА_13 та ОСОБА_16 не перебували в інших шлюбах - ОСОБА_15 розлучився. Вони розділяли витрати на відпочинок. Вони були разом з 2019 року і до дня його смерті. ОСОБА_13 останній раз свідок бачив вдома у ОСОБА_16 приблизно за до тижні до його смерті. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 спільно проживали на «Оболоні». Автомобіль Рено Меган вже був старим і вони вирішили в кредит купити інше авто. У ОСОБА_16 та ОСОБА_13 не було суми коштів (12000 доларів США) і вони взяли в кредит - ОСОБА_15 поступово виплачував цей кредит. ОСОБА_15 їздив на новому автомобілі і ОСОБА_16 також періодично ним керувала.

Свідок ОСОБА_10 .

Свідок є рідним братом ОСОБА_19 . ОСОБА_14 знає дуже давно, приблизно з 1996 року. Пізніше свідок користувався послугами ОСОБА_13 як спеціаліста з ремонту кондиціонерів. Після 2014 року, приблизно з 2020 року (1,5-2 роки) свідок працював разом з ОСОБА_13 - встановлювали кондиціонери. ОСОБА_15 дуже часто ночував - фактично жив на « Оболоні ». У ОСОБА_13 був Шеврело Авено , на ньому ОСОБА_15 та ОСОБА_16 приїздили на шашлики ( ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на доньки ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ). На придбання автомобіля Шевроле Орландо гроші були позичені у сина свідка, син працює програмістом. На новому автомобілі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 також приїздили. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 разом приїздили під час спільної роботи з ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_11 .

Свідок є племінником ОСОБА_19 . ОСОБА_22 ОСОБА_13 бачив, бував в гостях. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 жили разом без шлюбу і разом приїздили за грошима (позика 12000 доларів США) для придбання автомобіля Шевроле Орландо. ОСОБА_15 придбав автомобіль і після цього гроші повертали ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Гроші просила ОСОБА_16 . Свідок працює програмістом і зареєстрований як ФОП. Розписки про отримання в борг грошей не писались - просто була домовленість родичів. Повернути 3000 доларів.

Свідок ОСОБА_23 .

Батько померлого ОСОБА_14 . ОСОБА_15 розлучився і постійно житв зі свідком, їздив на синьому автомобілі постійно. ОСОБА_16 приходила до них додому. Похованням ОСОБА_14 займався свідок та його доньки. ОСОБА_16 була присутня на похованні.

Свідок ОСОБА_24 .

Свідок знає ОСОБА_19 з самого її народження. Сусідка на одному поверсі (першому) і працює двірником. ОСОБА_14 знала і вважала чоловіком ОСОБА_16 - вони постійно жили разом з приблизно 2019-2020 років, постійно були разом. Вперше їх побачила їх разом в 2013 році. Вітались кожного дня. В квартиру до них не заходила, спілкувались біля під`їзду - вони часто виїздили на відпочинок на вихідні. Спочатку і ОСОБА_16 був свій автомобіль, а потім з`явився чорний автомобіль, за кермом їздив переважно ОСОБА_15 і іноді ОСОБА_16 . Як до початку війни так і після вони були разом - в магазині, на відпочинку. Чи реєстрували ОСОБА_15 та ОСОБА_16 шлюб свідку не відомо. Жили разом вони з 2019 року приблизно.

Свідок ОСОБА_26 .

Свідок знає ОСОБА_19 з самого дитинства. Сусідка з другого поверху. ОСОБА_16 була заміжні і якийсь час жила в іншому місці, але років 10-15 повернулась додому. У ОСОБА_16 був чоловік. Було чутно голоси і чоловічий і жіночий і дитячий. З ОСОБА_16 бачила чоловіка, вигружали речі з автомобіля. Сусідки сказали що у ОСОБА_16 з`явився чоловік. Вони виглядали як чоловік та дружина.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 19 грудня 2018 року рішенням Деснянського районного суду міста Києва шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був розірваний.

28 травня 2021 року в м. Мукачево був зареєстрований Договір купівлі - продажу 2142/2021/2605136, відповідно до якого ОСОБА_7 придбав автомобіль Chevrolet Orlando 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 за 140535,27 гривень.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 є донькою померлого ОСОБА_7 та ОСОБА_27 .

Державний нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 7-793 від 19.11.2023 року відповідно до якого спадкоємицею померлого ОСОБА_7 було визначено його доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

28 квітня 2023 року мешканці будинку АДРЕСА_7 склали Акт (завірений ЖЕД№ 303) в якому зазначили що ОСОБА_7 до моменту смерті проживав в квартирі АДРЕСА_8 .

Згідно Акту від 10 квітня 2026 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_9 про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 проживали разом з початку 2019 року по квітень 2023 року, а з літа 2021 року спільно користувались автомобілем Chevrolet Orlando.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6- 1026цс 15 майно, з яким погодився Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 367/7714/16, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 204/8558/14-ц, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Разом з цим, ч. 1 та 2 ст. 21 СК України говорить, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.99 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Стаття 78 ЦПК України визначає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18.

У контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20.

Щодо вимоги позову про встановлення факту проживання однією сім`єю, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Надані Позивачем товарні чеки на будматеріали та побутову техніку за 2018 - 2022 роки не містять ідентифікації покупця, адреси доставки.

Дослідивши виписку по рахунку позивача ОСОБА_2 у Монобанк було встановлено перерахування коштів від « ОСОБА_28 » на адресу позивача починаючи з 06.09.2021 року різними сумами від 2 до 4000 гривень. Суд не вважає доведеним що особа що переказувала позивачу кошти в різних сумах в період з 01.01.2020 року по 11.08.2021 року, і зазначена як « ОСОБА_29 » є померлим ОСОБА_30 .

Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц вказав, що надання фінансової допомоги або періодичні грошові перекази самі по собі не є доказом ведення спільного господарства та наявності сімейних відносин. Це можуть бути боргові зобов`язання, оплата послуг або дружня допомога, що не створює режиму спільної сумісної власності.

Факт оформлення страхового полісу № 214863896 від 29.05.2023 року на автомобіль Chevrolet Orlando 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 ім`я позивача ОСОБА_2 не може підтверджувати факт передачі автомобіля власником в користування позивачу, оскільки на час оформлення даного полісу ОСОБА_7 помер.

Щодо показів свідків та пояснень сторони позивача про існування спільних боргових зобов`язань (12000 доларів), для придбання спірного автомобіля, суд не приймає їх до уваги у зв`язку з наступним.

Відповідно до положень частини другої статті 59 ЦПК України 2004 року обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Верховний Суд також зауважив, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виникнення чи виконання зобов`язання за договором позики.

У постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 Верховний Суд підкреслив, що "проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу є соціальним фактом, який має бути доведений належними доказами, а не лише показаннями свідків про їх спільне дозвілля чи перебування в одному приміщенні".

Аналізуючи надані письмові докази, вислухавши пояснення сторін та свідків надані під час розгляду справи в судовому порядку суд приходить до висновку, що надані суду свідчення та докази носять суперечливий характер та не підтверджують факт ведення спільного господарства позивача та ОСОБА_7 , участі у їх спільних витратах, спрямованих на забезпечення життя сім`ї, для якої характерним є також наявність взаємних прав та обов`язків, інших ознак сім`ї, тощо. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю судом до уваги повинні братись ведення ними спільного побуту, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі. Долучені позивачем копії фотографій не можуть взятися судом до уваги, оскільки лише у сукупності з іншими доказами спільного проживання, спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків подружжя можуть бути враховані як доказ.

Щодо показань свідків, суд ставиться до них критично, оскільки покази свідків на підтвердження факту спільного проживання позивача та ОСОБА_7 містять значні розбіжності і початок спільного проживання з 2019 року підтвердили тільки свідки ОСОБА_9 ( згідно свідчень з 2019 року) та ОСОБА_24 (згідно свідчень з 2019 року), в той час як свідки ОСОБА_12 зазначила період з 2009 року, ОСОБА_17 з 2021 року, а інші звідки взагалі не змогли надати відповідь на це питання.

Враховуючи норми матеріального і процесуального права, фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення суд вважає, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності між нею та померлим ОСОБА_7 усталених відносин, притаманних подружжю. Надані докази є суперечливими та недостатніми для встановлення такого факту. Щодо вимоги визнання за позивачем права власності на частину придбаного померлим ОСОБА_7 автомобіля Chevrolet Orlando 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , суд доводить до відома, що оскільки ця вимога є похідною від вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю, а тому відповідно вона також не підлягає до задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 13, 77, 78, 247 ЦПК України, 70, 74 Сімейним кодексом України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності на автомобіль залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: