Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №754/7237/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8863/26

Справа №754/7237/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Панченко О.М.,

при секретарі - Сарнавському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним та відповідачем ОСОБА_2 зареєстрований 06.03.2010 року відділом РАЦС Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, а/з №250. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що від шлюбу у них є двоє дітей: ОСОБА_3 , 2016 р.н. та ОСОБА_4 , 2020 р.н. Спільне життя у них не склалось з причин того, що вони втратили інтерес один до одного, давно немає взаєморозуміння, взаємоповаги, різні погляди на сімейне життя та обов`язки. З 2022 року відповідачка проживає за кордоном, з того часу сторони шлюбні відносини не підтримують та спільне господарство не ведуть і відновлювати не збираються, проживають окремо. ОСОБА_5 та повага між ними відсутні, у сім`ї відсутнє порозуміння та довіра. Примирення та подальше сімейне проживання між ними неможливе, воно не відповідає його інтересам.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. від 28.04.2026 року відкрито провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги позову підтримує в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася двічі, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Особа вважається повідомленою належним чином, якщо суд має підтвердження вручення їй повістки. Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК, днем вручення також вважається день проставлення поштою відмітки про відмову від отримання або відсутність особи за адресою.

Від представника відповідачки ОСОБА_6 до суду надійшло клопотання про надання подружжю строку для примирення.

Ухвалою суду від 22.07.2026 року клопотання повернуто без розгляду.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, у відповідності до свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_7 06.03.2010 року уклали шлюб, який був зареєстрований відділом РАЦС Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, а/з №250. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини " ОСОБА_8 ".

Від шлюбу у них є двоє дітей: сини ОСОБА_3 , 2016 р.н. та ОСОБА_4 , 2020 р.н.

Як зазначив у своєму позові позивач спільне життя у них з відповідачем не склалось з причин того, що вони втратили інтерес один до одного, давно немає взаєморозуміння, взаємоповаги, різні погляди на сімейне життя та обов`язки. З 2022 року відповідачка проживає за кордоном, з того часу сторони шлюбні відносини не підтримують та спільне господарство не ведуть і відновлювати не збираються, проживають окремо. ОСОБА_5 та повага між ними відсутні, у сім`ї відсутнє порозуміння та довіра. Примирення та подальше сімейне проживання між ними неможливе, воно не відповідає його інтересам.

Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Як убачається з роз`яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», передбачене ч. 1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. У випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

При цьому, суд звертає увагу, що поняття «моральні засади суспільства» діючим законодавством не визначено, а тому при вирішення питання чи не буде надання часу на примирення суперечити моральним засадам суспільства суд застосовує положення ст.24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу.

Здійснення судом заходів до примирення подружжя, у тому числі надання сторонам строку на примирення, є правом суду, а не обов`язком.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.05.2019 у справі № 442/6319/16-ц та від 11.06.2019 у справі № 605/434/18.

Судом врахована позиція позивача, яку він висловив у своєму позові, відповідно до якої позивач наполягає на розірванні шлюбу, зазначає, що з 2022 року відповідачка проживає за кордоном, вони проживають окремо і не ведуть спільного господарства, тому вважає, що сім`ї розпалася та примирення між подружжям неможливе, а подальше перебування у зареєстрованому шлюбі буде суперечити його інтересам.

Суд також враховує положення ст. 56 СК України, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Крім того, як убачається з поданого представником відповідача клопотання про надання строку для примирення подружжя, представник відповідача не зазначає для чого відповідачу це потрібно, що дозволило б суду переконатись, що таке клопотання не служить для затягування судового процесу та зловживання процесуальними правами. Самого бажання відповідачки зберегти сім`ю недостатньо. При цьому, суд оцінює конкретні обставини справи: тривалість окремого проживання, причини розірвання шлюбу, поведінку сторін та реальність можливого примирення.

Важливий також є той факт, що позов про розірвання шлюбу подано позивачем ще 22.04.2026 року, однак протягом такого значного проміжку часу подружжя так і не примирилось.

Аналізуючи зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами підлягає розірванню, а позов підлягає задоволенню, так як у сторін відсутнє взаєморозуміння та повага, розходження поглядів на сімейні відносини та життєві цінності, проживають окремо та не ведуь спільного господарства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 197-200, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 СК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений 06.03.2010 року та зареєстрований відділом РАЦС Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, а/з №250 - розірвати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня ухвалення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко