Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №753/1069/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1069/26

провадження № 1-кп/753/1328/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Київської області, громадянина України, учня 11 класу, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

законного представника ОСОБА_7 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

У неповнолітнього ОСОБА_2 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 21 серпня 2025 року, та особи, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження за №22026101110000053 (далі - «ОСОБА-1»), виник злочинний умисел на вчинення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом підпалу транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_2 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, але не пізніше 21 серпня 2025 року, у месенджері Telegram вступив в переписку з невстановленою досудовим розслідуванням особою з нік-неймом « ОСОБА_8 ».

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 21 серпня 2025 року, в ході листування у месенджері «Telegram» особа з нік-неймом « ОСОБА_8 » запропонувала ОСОБА_2 здійснювати підпали транспортних засобів Збройних Сил України, інших військових формувань за грошову винагороду у розмірі 1500 доларів США, на що ОСОБА_2 погодився.

Крім того, в ході листування у месенджері «Telegram» особа з нік-неймом « ОСОБА_8 » детально проконсультувала ОСОБА_2 щодо алгоритму дій для успішного вчинення підпалу автомобіля Збройних Сил України та інших військових формувань, а саме: знайти військовий автомобіль, зняти фото/відео підпалу даного автомобіля, місцевості розташування та після цього переслати вказані фото/відеоматеріали особі з нік-неймом « ОСОБА_8 ».

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 21 серпня 2025 року, ОСОБА_2 залучив до реалізації вказаного злочинного умислу свого знайомого - громадянина України «ОСОБА-1», на що останній погодився.

Надалі, переслідуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на підпал транспортного засобу Збройних Сил України та інших військових формувань, на виконання вказівки невстановленої особи з нік-неймом « ОСОБА_8 », точний час не встановлений, але не пізніше 21 серпня 2025 року, ОСОБА_2 та «ОСОБА-1» відшукали неподалік будинку за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 26-Б, автомобіль «Jeep Grand Cherokee», синього кольору, 2006 р.в., н.з. НОМЕР_1 , на кузові якого містилися розпізнавальні знаки у вигляді білих хрестів, та який на думку ОСОБА_2 та «ОСОБА-1» належав Збройним Силам України.

Після відшукання даного автомобіля, ОСОБА_2 та «ОСОБА-1» переслідуючи свій злочинний умисел, направлений на підпал транспортного засобу Збройних Сил України та інших військових формувань, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбали розпалювальну суміш для вчинення підпалу транспортного засобу.

В подальшому, 22 серпня 2025 року приблизно о 02 год. 04 хв., ОСОБА_2 та «ОСОБА-1» на виконання вказівки невстановленої особи з нік-неймом « ОСОБА_8 », діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, переслідуючи спільний злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, перебуваючи неподалік будинку за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 26-Б, маючи при собі заздалегідь підготовлені засоби для вчинення злочину, здійснили підпал автомобіля «Jeep Grand Cherokee», синього кольору, 2006 р.в., н.з. НОМЕР_1 , на кузові якого містилися розпізнавальні знаки у вигляді білих хрестів, що перебуває у користуванні військовослужбовця ЗС України - ОСОБА_9 , внаслідок чого, транспортний засіб пошкоджено та завдано матеріальної шкоди на суму 219 818,26 грн.

У судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що, оскільки він шукав роботу, йому в Телеграм написала людина про можливість заробити гроші шляхом підпалу авто військових. Він на це погодився і разом із своїм знайомим максимом підпалили авто влітку 2025 року. Військові авто вони ходили самостійно шукали. Підпалювали вночі та знімали на відео. Коли авто загорілось, то пішли.

Запевнив суд, що йому соромно за вчинене, зробив для себе належні висновки і не буде в майбутньому допускати таких вчинків.

Оскільки неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши неповнолітнього обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України як перешкоджання законній діяльності ЗСУ та іншим військовим формуванням в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України як умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб.

.

Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Також, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним» («Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року). У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд, ураховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, не перебуває на обліку у лікарів психіатра на нарколога, приходить до висновку, що останньому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, але не максимальних межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Разом з тим, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, який несудимий, щире каяття у вчиненому та активне сприяння проведенню досудового розслідування, що судом визнаються як обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, досудову доповідь, навчається в 11 класі, суд уважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, і тому до нього слід застосувати вимоги ст.ст. 75, 104, 76 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт на майно, зазначене в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 року (справа № 760/23458/25 а.с. 106).

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 104, 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі - вартість проведеної судової експертизи на суму 10696 грн. 80 коп. в дохід держави.

Скасувати арешт на майно, зазначене в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2025 року (справа № 760/23458/25 а.с. 106).

Речові докази по справі: 2 пластикові пляшки, запальничка, захисна маска - знищити, Кросівки, спортивні штани чорного кольору, спортивна кофта чорно-білого кольору, спортивна кофта сірого кольору, мобільні телефони марки «Samsung» та «Redmi» - повернути власникам.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору

Суддя ОСОБА_1