Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №485/1089/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1089/26

Провадження №1-кп/485/153/26

ВИРОК

іменем України

22 липня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка кримінальне провадження № 62025150010002791 від 22 квітня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчиненого кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді номера обслуги 4 розрахунку 2 гарматного артилерійського взводу 2 гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "матрос", раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

встановив:

Матрос ОСОБА_3 20 лютого 2025 року приблизно о 16 год. 00 хв., будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді номера обслуги 4 розрахунку 2 гарматного артилерійського взводу 2 гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, на порушення вимог ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов"язків з військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби в пункті тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та незаконно перебував поза її межами тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд, не пов"язуючи його з виконанням обов"язків військової служби, прихованням своєї належності до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, 09 год. 20 хв. 21 березня 2025 року.

Крім того, матрос ОСОБА_3 01 квітня 2025 року приблизно о 16 год. 30 хв., будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді номера обслуги 4 розрахунку 2 гарматного артилерійського взводу 2 гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, на порушення вимог ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов"язків з військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби в пункті тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та незаконно перебував поза її межами тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд, не пов"язуючи його з виконанням обов"язків військової служби, прихованням своєї належності до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, 10 год. 00 хв. 24 червня 2025 року.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин викладених у обвинувальному акті визнав повністю. Суду пояснив, що вперше самовільно залишив місце служби через те, що його не відпускали у відпустку, а вдруге через те, що хотів перевестися в іншу частину.

Враховуючи те, що обвинуваченими та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи і, як встановлено судом, вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

Учасникам розгляду справи роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України, як - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді номера обслуги 4 розрахунку 2 гарматного артилерійського взводу 2 гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "матрос" , раніше не судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою повторно.

При призначенні покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини та мотиви вчинення кримінального правопорушення, відсутність заподіяної шкоди, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставини, вказані дані про особу обвинуваченого.

Суд вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень необхідним та достатнім буде покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2026 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжувався та діє до 09 серпня 2026 року. Згідно вказаної ухвали ОСОБА_3 затримано 16 квітня 2026 року.

Оскільки обвинувачений засуджується до відбуття покарання, пов`язаного із позбавленням волі, за тяжкий злочин, з метою забезпечення в подальшому виконання вироку, суд на підставі ст. 374 КПК України вважає за необхідне залишити щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його затримання - 16 квітня 2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 16 квітня 2026 року по день набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день позбавлення волі за один день тримання під вартою.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1