Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №481/473/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа №481/473/26

Провадж.№1-кп/481/94/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої по справі судді – ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 (по відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Новий Буг Миколаївської області в режимі відеоконференції з використанням апаратно-програмного комплексу VKZ кримінальне провадження №12026152270000047 від 23.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді кулеметника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , 23.02.2026 близько 17:00 (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилося можливим), перебуваючи разом з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , в будинку, за місцем їх спільного тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а саме в кімнаті ОСОБА_6 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, посварився з останнім, в ході чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Так, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, 23.02.2026 близько 17:10 ОСОБА_5 , перебуваючи в кімнаті будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезвечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , та бажаючи їх настання, на грунті раптово виниклої особистої неприязні, діставши з правої зовнішньої кишені бушлату, в який він був одягнений, ніж, умисно наніс ним один удар в область живота ОСОБА_6 .

В результаті вищевказаних злочинних дій ОСОБА_5 потерпілий ОСОБА_6 отримав наступні тілесні ушкодження: проникаюча колото-різана рана живота із наскрізним пошкодженням печінки (між 5 і 8 сегментом) з пошкодженням печінкової вени, масивної внутрішньочеревної кровотечі, геморагічний шок ПІ ступеню, спайкова хвороба черевної порожнини.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121КК України визнав повністю та надав показання, якими підтвердив усі обставини, вчиненого ним порушення. Так, він пояснив, що вночі 22.02.2026 разом з іншими військовими святкував закінчення навчання та вживав горілку. 23.02.2026 після 17:00 він зайшов до кімнати свого знайомого на ім`я ОСОБА_8 для спілкування та подальшого спільного відвідання їдальні. У цій кімнаті перебував також і потерпілий ОСОБА_6 разом з іншими військовослужбовцями, яких загалом було близько 4–5 осіб. Потерпілий лежав на ліжку, а він в цей час почав спілкування зі своїм знайомим ОСОБА_8 . Через деякий час ОСОБА_6 з невідомих причин підвівся та почав виштовхувати його з кімнати, взявши за барки. ОСОБА_6 виштовхав його спочатку у коридор, а потім з будинку на двір. У дворі він намагався з`ясувати у потерпілого, що трапилося, але відповіді не отримав, та, розвернувшись, знову попрямував до кімнати свого знайомого ОСОБА_8 . Одразу після цього ОСОБА_6 попрямував за ним до будинку і до кімнати, намагаючись дізнатися, чому він йде туди. Перебуваючи в кімнаті, він з кишені дістав ніж, розклав його, а коли підвів голову подивитися, де перебуває потерпілий, спричинив останньому тілесне ушкодження в живіт. Усі, хто був у кімнаті, за цим спостерігали, але ніхто не втручався. Потерпілий одразу після отримання тілесного ушкодження відійшов від нього та викликав швидку. У цей час командир, зайшовши до кімнати, забрав у нього ніж з рук та поклав на стіл. Всі події відбувалися в селі Новохристофорівка Баштанського району Миколаївської області за місцем тимчасової дислокації військової частини. Наміру завдавати тілесних ушкоджень потерпілому він не мав, а лише хотів налякати. Просив суд поставитися до нього з розумінням та суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, проте надіслав заяву про розгляд справи без його участі та про відсутність претензій до обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому в мінімальному розмірі передбаченому ч.1 ст. 121 КК України та застосувати ст. 75 КК України звільнивши від покарання з випробування строком на 3 роки і вирішити питання про звільнення з під варти в залі суду.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вчиненому при викладених вище обставинах, доведена зібраними в ході досудового слідства, доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.

Відтак, з врахуванням вимог ч.3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, враховуючи згоду учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити вирок суду з цих обставин в апеляційному порядку.

Сукупність зібраних доказів вказує на те, та суд вважає доведеним те, що ОСОБА_5 23.02.2026 близько 17:10 в кімнаті будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_6 , ножем спричинив тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Згідно матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , останній є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , за місцем служби характеризується з посередньої сторони, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації характеризується посередньо, з 03.12.2025 по 22.12.2025 перебував на лікуванні у КНТ "Дніпровська багатопрофільна клінична лікарня з надання психіатричної допомоги", раніше не судимий.

Відповідно до висновку експерта №14"ж" від 02.03.2026 в крові громадянина ОСОБА_5 виявлений етиловий спирт у концентрації 0,94%.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, є: щире каяття.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, є: вчинення кримінального правопорушення у стані алковогольного сп`яніння.

Як вбачається з санкції ч.1 ст.121 КК України кримінальне правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 виходячи з положень ч.5 ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

При призначені покарання ОСОБА_5 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчинення ним кримінального правопорушення, його наслідків, які не є тяжкими, спосіб вчинення, його мотивів, форму вини, обстановку вчинення правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої та обтяжуючої покарання обставин, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

За даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.02.2026, ОСОБА_5 фактично було затримано 23.02.2026 о 22 годині 57 хвилин.

Ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 25.02.2026 до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений.

Ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 26.02.2026 накладено арешт на майно, вилучене 23.02.2026 під час проведення огляду місця події на території домоволодіння по АДРЕСА_2 , а саме на: змиви речовини бурого кольору; скоб речовини бурого кольору та предмет ззовні схожий на складаний ніж.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до приписів ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376, 382, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді 05 (п`яти) років позбавлення волі.

До набуття вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 залишити у вигляді тримання під вартою.

Строк покарання засудженому ОСОБА_5 вираховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 23 лютого 2026 року, зарахувавши в строк покарання час слідування до місця відбування покарання під вартою.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 26.02.2026 на: змиви речовини бурого кольору; скоб речовини бурого кольору та предмет ззовні схожий на складаний ніж, скасувати.

Речові докази:

- два змиви речовини бурого кольору, які знаходяться у паперових конвертах №1 та №3;

- скоб речовини бурого кольору, який знаходиться у паперовому конверті №2;

- ніж складаний, який знаходиться у пакеті №4;

- сорочка, кальсони, які належать потерпілому ОСОБА_6 та знаходяться в пакеті №1;

- нігтьові зрізи ОСОБА_5 , які знаходяться у пакетах №1 та №2, які передані на зберігання до кімнати речових доказів ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області – знищіти.

Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Новобузький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст вироку виготовлено 22.07.2026.

Суддя ОСОБА_9