Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №127/22092/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22092/26

Провадження № 3/127/4418/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 21.06.2026 о 23.05 год по вул. 600-річчя, 17 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував еектросамокатом Ecos, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав, суду пояснила, що він керував самокатом раніше – зустрів свого товариша, тому залишив самокат і вони пішли у магазин, придбали пива, яке разом випили. У подальшому він пішов додому, самокатом вже не керував. Коли він проходив повз самокат, його зупинили працівники поліції, які почали його звинувачувати у керування самокатом, що він заперечував. На вимогу працівників поліції він пройшов огляд на стан сп`яніння.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 КпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 21.06.2026 о 23.05 год по вул. 600-річчя, 17 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував еектросамокатом Ecos, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

На підтвердження зазначеної обставини до протоколу про адміністративне правопорушення надані рапорт поліцейського (далі – Рапорт), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі – Акт), роздруківку спеціального технічного засобу (далі – Роздруківка), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Направлення), висновок медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Висновок), диск із записами з нагрудних камер поліцейських (далі Запис).

З Рапорту випливає, що під час спілкування з водієм у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, хитка хода.

Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі – Інструкція) визначені ознаки алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими ознаками, як слідує з наведеної Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, наведені у Рапорті ознаки передбачені пунктом 3 розділу І Інструкції як підстава для направлення водія транспортного засобу на огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні здійснив посилання на те, що на Записі відсутнє оголошення виявлених у його підзахисного ознак алкогольного сп`яніння, тому результатами його огляду мають бути визнані недійсними.

Оцінюючи доводи захисника у цій частині, суд вважає за доцільне зауважити, що такі доводи захисника частково узгоджуються з оглянутим судом Записом. Зокрема, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності звернув увагу суду на те, що на Записі наявне посилання на виявлення у його підзахисного явних ознак з порожнини рота алкоголю. Крім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував тієї обставини, що до спілкування з працівниками поліції він вживав алкогольні напої – пиво.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні здійснив посилання на те, що результати огляду його підзахисного не можуть бути враховані судом у зв`язку з порушенням порядку такого огляду. Зокрема, захисник здійснив посилання на те, що до проведення огляду його підзахисного не був проведений контрольний замір спеціального технічного засобу.

Оцінюючи зазначені доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за доцільне зауважити, що порядок огляду на стан сп`яніння визначений статтею 266 КпАП.

Зокрема, відповідно до речення першого частини третьої статті 266 КпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з реченням першим частини третьої статті 266 КпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Реченням другим частини третьої статті 266 КпАП визначено, що перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

При цьому реченням третім частини третьої статті 266 КпАП визначено, що проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Суд враховує, що реченням першим частини четвертої статті 266 КпАП регламентовано, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Згідно з реченням другим частини четвертої статті 266 КпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до речення третього частини четвертої статті 266 КпАП кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Як суд зазначив вище, приписи пункту 3 розділу І Інструкції уповноважують поліцейського направити водія на огляд на стан сп`яніння у рази виявлення відповідних ознак. При цьому пункт 5 розділу ІІ Інструкції зобов`язує поліцейського перед проведенням огляду на стан сп`яніння інформувати особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Тому доводи захисника у цій частині мають бути оцінені у сукупності з іншими доказами, які надані суду.

З Акту та Роздруківки випливає, що за результатами огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу констатований факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння – 1,29 ‰. Надані суду матеріали не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 заперечував результати такого огляду. Більше того, як суд зазначив вище, надаючи пояснення у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкогольного напою спільно зі своїм знайомив до здійснення спілкування з поліцейськими, однак заперечував факт керування самокатом. Тому доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в часині неможливості врахування наведених вище матеріалів в якості доказу факту перебування його підзахисного у стані алкогольного сп`яніння суд вважає хибними.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечуючи можливість притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності, зауважив, що надані суду матеріали не містять доказів керування її підзахисним транспортним засобом.

Оцінюючи зазначені доводи захисника, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до роз`яснень, що надані у абзаці третьому пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі ВС) № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (далі – Постанова № 14) керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У абзаці четвертому пункту 27 Постанови № 14 Пленум ВС роз`яснив, що для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

У постанові від 20.02.2019 (справа № 404/4467/16-а) ВС зазначає, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Як суд зазначив вище, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснив посилання на те, що надані суду матеріали не містять доказів керування його підзахисним транспортним засобом. Додатково зауважив, що початком Запису є 23.02 год 21.06.2026, однак у протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на початок події 23.05 год 21.06.2026. Суд вважає такі зауваження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, слушними, оскільки з оглянутого судом Запису випливає, що станом на 23.05 год 21.06.2026 спілкування між ОСОБА_1 та працівниками поліції тривало щонайменше три хвилини.

Крім того, з оглянутого судом Запису випливає, що факт керування ОСОБА_1 самокатом зафіксований не був, самокат стояв у стороні від місця спілкування ОСОБА_2 з працівниками поліції. Також оглянутим судом Записом були підтвердження пояснення ОСОБА_1 в частині того, що він під час зазначеного спілкування заперечував факт здійснення керування самокатом. Ці відомості, зафіксовані на Записі, узгоджуються з показаннями ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні.

У прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Крім того, у справі «Гайдашевський проти України» (заява № 11553/21, рішення від 06.02.2025) ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.

ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.

При цьому суд враховує, що у рішенні № 5-р(II)/2025 від 26.11.2025 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що з огляду на системну єдність Конституції України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України) пов`язаний із принципом презумпції невинуватості (стаття 62 Основного Закону України), та зауважує, що під час застосування санкцій, які за суттю співмірні з кримінальним покаранням, вирішальним є встановлення законодавцем обов`язку для правозастосовного органу довести вину суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають урахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.

Із Конституції України, як зазначив Конституційний Суд України, випливає, що поняття „вина“ і обов`язок її доведення державними органами є стрижневими для розуміння статті 62 Основного Закону України. Презумпція невинуватості є процесуальною гарантією, яка, зокрема, покладає тягар доказування на правозастосовні органи та передбачає правові презумпції факту й права під час притягнення суб`єкта до відповідальності. Увесь зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості, безперечно, буде порушено, якщо законодавче регулювання не міститиме вимоги щодо установлення вини суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об`єктивними даними не підтверджений факт керування ОСОБА_1 самокатом до моменту проведення його огляду на стан сп`яніння. У зв`язку з цим доводи захисника в частині недотримання порядку огляду на стан сп`яніння суд не оцінює. Зокрема, як суд зазначив вище, ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував факту перебування у стані алкогольного сп`яніння, однак заперечив факт керування транспортним засобом. За результатами судового розгляду факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 до початку проведення його огляду на стан сп`яніння доведений не був. Саме тому суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 184, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: