Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №145/1130/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 с-ще Тиврів 145/1130/26

1-кп/145/174/2026

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025020080000256 внесеному до ЄРДР 20.10.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Михайлівка Шаргородського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , водія ФОП " ОСОБА_6 ", одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Інспектори сектору реагування патрульної поліції СПД № 1 відділення поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 20.10.2025 близько 14:40 години, здійснювали патрулювання на автодорозі між селами Строїнці та Краснянка Тиврівської ТГ Вінницького району Вінницької області, та ними було помічено транспортний засіб, а саме автомобіль "УАЗ 3303", державний номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_9 , а на пасажирському сидінні ОСОБА_5 .У зв`язку з тим, що в кузові автомобіля знаходились порізані колоди дров породи ясен, об`ємом приблизно одного складометру, працівниками поліції зупинено вказаний транспортний засіб.

Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_5 повідомили, що вище вказані колоди вони порізали в лісовому масиві, неподалік с.Строїнці Тиврівської ТГ Вінницького району Вінницької області.

Після цього інспектор ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , що на місце події буде викликано слідчо-оперативну групу для документування даної події.

У цей же час, у ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел спрямований на вчинення пропозиції та надання неправомірної вигоди інспекторові ОСОБА_7 та інспектору ОСОБА_8 за невчинення ними в інтересах останнього дії з використанням наданої їм влади.

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний намір, діючи умисно, в порушення вимог законодавства, ОСОБА_5 перебуваючи біля інспектора сектору реагування патрульної поліції СПД № 1 відділення поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_7 висловив останньому пропозицію надання неправомірної вигоди в розмірі 5000 гривень, з метою невиклику на місце події слідчо-оперативної групи.

При цьому, інспектор ОСОБА_7 відмовився від пропозиції неправомірної вигоди та неодноразово попереджував ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 369 КК України за пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі, на що останній, усвідомлюючи протиправність своїх дій, здійснив реалізацію свого кримінально-протиправного наміру та запропонував неправомірну вигоду працівнику поліції з метою невиклику на місце події слідчо-оперативної групи.

На виконання вимог Закону України "Про запобігання корупції", інспектор сектору реагування патрульної поліції СПД № 1 відділення поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_7 здійснив виклик на лінію оператора "102" та повідомив про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України, з метою документування його протиправних дій.

Отже, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 369 КК України, визнав, розкаявся у вчиненому, визнав фактичні обставини справи.

Так, ОСОБА_5 дав показання, що 20.10.2025 поїхав зі знайомим по гриби. У лісі побачив два дерева, які поклав у автомобіль та вони поїхали додому. Цього ж дня близько 14:40 години, коли рухалися по дорозі між селами Строїнці та Краснянка були зупинені працівниками поліції, які були на службовому автомобілі, в однострої. Поліцейські повідомили, що ведеться відеофіксація та сказали, що на місце події буде викликано слідчо-оперативну групу для документування події. Злякавшись цього, запропонував одному з поліцейських неправомірну вигоду в сумі 5 тисяч гривень. Пропонував неправомірну вигоду поліцейському, щоб той не викликав на місце події слідчо-оперативну групу. У вчиненому щиро кається.

Суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У силу ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а саме в пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

Судом установлено, що ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, раніше не судимий, працює, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_5 вид та міру покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушення, особи винуватого, наявності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, майнового стану обвинуваченого.

Отже, з урахуванням викладеного, а також майнового стану обвинуваченого з урахуванням розміру запропонованої ним неправомірної вигоди, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, у межах санкцій ч. 1 ст. 369 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На переконання суду таке покарання обвинуваченому буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався і суд не вбачає підстав для його застосування.

Арешти на майно у даному кримінальному провадженні не накладались.

Витрати на залучення експертів під час досудового розслідування відсутні.

Керуючись ст. 349, 368, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів обвинуваченим - з моменту вручення йому копії вироку, рештою учасників процесу - з моменту його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Тиврівський районний суд Вінницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України судом проголошена резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1