Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №128/397/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/397/25

ВИРОК

Іменем України

21 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суд м. Вінниці кримінальне провадження, відомості про яке внесені 24.12.2024 в ЄРДР за №12024020050001030 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Гнатівка, Хмільницького району Вінницької області, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина, працюючого водієм у ТОВ «Автострада», раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

24.12.2024 близько 09:38 годин обвинувачений ОСОБА_4 маючи на меті уникнути адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУгіАП) та не бажання направлятися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, перебуваючи у службовому автомобілі марки «Mitsubishi Outlander». реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на узбіччі автодороги по вулиці Андрія Шептицького, в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області. висловив пропозицію інспектору з реагування патрульної поліції відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_5 падати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 300 доларів США, за не бажання направлятися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та не складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за наступних обставин.

Так, інспектором з реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_5 та інспектором з реагування патрульної поліції відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 , які згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовими особами та посади яких згідно з п3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про Державну службу» відносяться до посад категорії "В", відповідно до Розстановки сил та засобів відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в складі екіпажу «ЖАРТ-52», на службовому автомобілі марки «Mitsubishi Outlander». реєстраційний номер НОМЕР_1 , проводилися мобілізаційно-фільтраційні заходи щодо осіб, які перебувають у активному розшуку на території обслуговування відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

В ході відпрацювання вищевказаних заходів, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спільно із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24.12.2024 по АДРЕСА_3 було зупинено обвинуваченого ОСОБА_4 , в якого під час перевірки військово-облікових документів разом з документом, що посвідчує його особу, згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», встановлено, що останній перебуває у активному розшуку, після чого обвинуваченому ОСОБА_4 було повідомлено, що його буде доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання адміністративного протоколу за адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Після чого, у обвинуваченого ОСОБА_4 виник умисел висловити пропозицію надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів працівнику поліції за не бажання направлятися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за наступних обставин та нескладання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

В подальшому, обвинувачений ОСОБА_4 з метою реалізації вищевказаного умислу, з метою уникнення адміністративної відповідальності та не бажання направлятися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, 24.12.2024. близько о 09 год. 38 хв., перебуваючи у службовому автомобілі марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на узбіччі автодороги по вулиці Андрія Шептицького, в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, в момент, коли ОСОБА_5 повідомив обвинуваченому ОСОБА_4 про те, що його буде доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, усвідомлюючи, що працівники поліції є службовими особами, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не звертаючи уваги на неодноразові попередження працівника поліції про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, висловив пропозицію інспектору з реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_5 надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 300 доларів США за не бажання направлятися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та не складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

21.07.2026 у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним у вчинені злочину за ч.1 ст.369 КК України у повному обсязі при обставинах викладених в обвинувальному акті. Суду показав, що дійсно 24.12.2024 його автомобіль зупинили працівники поліції та під ході перевірки військово-облікових документів разом з документом, що посвідчує його особу, встановили, що він перебуває у розшуку. Після чого йому було повідомлено, що його буде доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання адміністративного протоколу за адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначив, що він не бажав направлятися до ТЦК, тому не звертаючи уваги на попередження працівника поліції про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, висловив пропозицію працівнику поліції надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 300 доларів США за те , що його не доставляли до ТЦК. В скоєному кається, просить суд призначити мінімальне покарання, оскільки має сім`ю, малолітнього сина та працевлаштований.

Враховуючи думку учасників судового провадження, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд, визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого; документи, для вирішення питання щодо долі речових доказів. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених досудовим слідством обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_4 висловив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії використанням наданої їй влади і його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч.1 ст.369 КК України.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; особу винного, який має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно; офіційно працевлаштований, отримує заробіток приблизно 27000 грн.; є раніше не судимою особою; одружений, має на утриманні малолітнього сина; в лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває.

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Щире каяття обвинуваченого полягає у визнанні ним обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі їх час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася ( п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Отже, враховуючи ступень тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину; даних, які характеризують його особистість, відсутність обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому; наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 не представляє суспільної небезпеки і його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

У зв`язку з чим, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу в дохід держави в межах санкції ч.1 ст. 369 КК України.

Суд вважає, що призначення саме такого покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення як ним, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Долю речових доказів по даному провадженні, слід вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України, а саме: DVD-R-диск із відеозаписом, - слід залишити в матеріалах кримінального провадження №12024020050001030 від 24.12.2024.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались, клопотань про їх застосування до суду не надходило.

Процесуальних витрат державою не понесено.

Керуючись ст.ст.100, 174, 349, 369-371, 373 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речовий доказ DVD-R-диск із відеозаписом, - залишити в матеріалах кримінального провадження №12024020050001030 від 24.12.2024.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя: ОСОБА_7