Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №904/3165/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 м. Дніпро

Справа № 904/3165/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кошлі А.О. (доповідач) суддів: Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Кахикало А.С.

представника позивача (апелянт) – Раєвський М.В.

представника відповідачів 1, 2 – Баден О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «УКРТРУБОІЗОЛ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 (суддя Ярошенко В.І.) про відмову у забезпеченні позову по справі № 904/3165/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства з іноземними інвестиціями «УКРТРУБОІЗОЛ» (вулиця Патріотів України, будинок 169, місто Нікополь, Дніпропетровська область, 53207; ідентифікаційний код юридичної особи 31017014)

до

відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙФУ-МЕТЕОР» (вулиця Макарова, будинок 12Б, місто Дніпро, 49008; ідентифікаційний код юридичної особи 32255159)

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» (проспект Науки, будинок 42/1, корпус 10, офіс 17, місто Киї в, 03028; ідентифікаційний код юридичної особи 42007789)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ПІВНІЧ» (вулиця Короленківська, будинок 3, місто Київ, 02000; ідентифікаційний код юридичної особи 44800203)

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог та ухвали суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «УКРТРУБОІЗОЛ» (далі — ТОВ НВП з ІІ «УКРТРУБОІЗОЛ», апелянт, скаржник) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙФУ-МЕТЕОР» (далі — ТОВ «ТАЙФУ-МЕТЕОР», відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» (далі — ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ», відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 — Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ПІВНІЧ» (далі — ТОВ «МЕТАЛ ПІВНІЧ»), в якому просить суд стягнути заборгованість за договором поруки від 16.10.2023, укладеного з метою виконання зобов`язань за договором поставки № 16/10/23-П від 16.10.2023, у розмірі 6 655 351,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі порушили свої зобов`язання за договором поруки від 16.10.2023, відповідно до якого вони поручились перед позивачем за належне виконання зобов`язань, що витікають з договору про відступлення права вимоги № 25/05/26 від 25.05.2026, у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість з відповідачів як солідарних боржників.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти у розмірі 3 367 608,07 грн, що знаходяться на всіх розрахункових (поточних) рахунках ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ», та накладення арешту на майно ТОВ «ТАЙФУ-МЕТЕОР» — комплекс вбудованих нежитлових приміщень ливарного цеху за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Хмельницького Богдана, будинок 106а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2418505412101) — в межах суми стягнення, а саме 3 367 608,07 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/3165/26 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству з іноземними інвестиціями «УКРТРУБОІЗОЛ» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що відповідачем-1 вчиняються будь-які дії щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна з метою уникнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено наявності підстав утруднення виконання рішення в майбутньому у разі задоволення позову та підстав, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав. Суд дійшов висновку, що заявником не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема щодо реальності наміру вчинення особами, стосовно яких вживаються заходи забезпечення позову, дій, спрямованих на порушення чи таких, що можуть призвести до ускладнення відновлення прав та інтересів позивача. Твердження позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення його прав та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому, ґрунтуються виключно на припущеннях. При цьому суд послався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ НВП з ІІ «УКРТРУБОІЗОЛ», в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/3165/26, постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, наклавши: арешт на грошові кошти у розмірі 3 367 608,07 грн, що знаходяться на всіх розрахункових (поточних) рахунках ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ»; арешт на майно ТОВ «ТАЙФУ-МЕТЕОР» — комплекс вбудованих нежитлових приміщень ливарного цеху за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Хмельницького Богдана, будинок 106а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2418505412101) — в межах суми стягнення, а саме 3 367 608,07 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним.

Апелянт не погоджується із доводами суду першої інстанції, вважає їх такими, яких досягнуто при поверхневому ознайомленні із суттю заяви, помилковими та такими, що не засновані на нормах чинного законодавства України. На думку апелянта, суд при винесенні оскаржуваної ухвали допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Апелянт зазначає, що 25 травня 2026 року між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ» та ТОВ НВП з ІІ «УКРТРУБОІЗОЛ» був укладений договір про відступлення права вимоги № 25/05/26, відповідно до п. 1.2 якого новий кредитор одержує право вимагати від поручителя-1 (ТОВ «ТАЙФУ-МЕТЕОР»), поручителя-2 (ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ») та боржника (ТОВ «МЕТАЛ ПІВНІЧ») належного виконання всіх грошових зобов`язань за основним договором. Відповідно до п. 1.3 договору про відступлення, щодо невиконання умов договору поставки № 16/10/23-П від 16.10.2023 первісний кредитор був позивачем у справі № 920/155/24, за результатами розгляду якої рішенням Господарського суду Сумської області від 06.02.2025 стягнуто з ТОВ «МЕТАЛ ПІВНІЧ» на користь ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ» 6 809 018,57 грн основного боргу, 93 946,60 грн 3% річних, 100 000,00 грн штрафу, 100 000,00 грн пені та 138 270,76 грн судового збору. Зазначене рішення набрало законної сили, на його виконання Господарським судом Сумської області видано наказ від 04.09.2024.

Апелянт наголошує, що починаючи з вересня 2024 року, тобто з моменту отримання наказу на виконання судового рішення та стягнення грошових сум з основного боржника, боржники не виконали свого обов`язку, направленого на погашення заборгованості перед кредитором, про існування якого були достеменно обізнані, в тому числі шляхом отримання повідомлень від первісного кредитора щодо необхідності виконання грошового обов`язку. Дані обставини, на думку апелянта, в сукупності свідчать і підтверджують небажання боржників виконувати законне судове рішення та нехтування приписами ч. 1 ст. 326 ГПК України щодо обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили. Тому невжиття заходів забезпечення позову зробить в подальшому неможливим виконання судового рішення та призведе до скрутного економічного становища кредитора, спричиненого значними збитками, завданими діями боржників.

Апелянт посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, згідно з якою під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а важливим є момент об`єктивного існування ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Апелянт також посилається на висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, відповідно до яких: умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення; у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на його рахунках або відчужити майно є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення; вимога надання доказів щодо очевидних речей свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін; за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів відповідача доцільно накласти арешт на майно відповідача в межах суми, яка була б достатньою для стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів.

Крім того, апелянт зазначає, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22. Також апелянт посилається на п. 6.35 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 у справі № 903/497/24, згідно з якою метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення.

Апелянт вважає, що заходи забезпечення позову, які він просить вжити, жодним чином не перешкоджають та не припиняють господарську діяльність відповідача-1 та відповідача-2, а предметом спору є стягнення грошових коштів у сумі 6 735 216,15 грн.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

ТОВ «ТАЙФУ-МЕТЕОР» (відповідач-1) подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ НВП з ІІ «УКРТРУБОІЗОЛ» та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, посилаючись на наступне:

Відповідач-1 вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заявником не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а твердження позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав позивача та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому, ґрунтуються виключно на припущеннях. Судом першої інстанції не було порушено вимоги процесуального та матеріального права, належно досліджені аргументи заяви про забезпечення позову на предмет відповідності змісту правовідносин сторін, враховано вимоги процесуального законодавства щодо визначення підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також враховано актуальні правові висновки Верховного Суду.

Відповідач-1 посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, та зазначає, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Також відповідач-1 посилається на сталу практику Верховного Суду, зокрема постанови від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21 та інші.

Відповідач-1 звертає увагу суду на те, що принцип розумності та співмірності забезпечення зобов`язує суд встановити щонайменше факт того, що правовідносини, за якими заявлені позовні вимоги, мають місце між сторонами справи. Позивач просить забезпечити позовні вимоги про стягнення за договором, дія якого припинилась, що вже було встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2359/25, яке набрало законної сили. Вимогу за договором поруки було прострочено позивачем, зобов`язання поручителів припинились до моменту пред`явлення вимоги про оплату поруки. Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Нові аргументи позивача зведені до укладання додаткової угоди до договору поруки, однак ця додаткова угода не була укладена учасниками багатосторонньої угоди: вона датована вже після припинення договору поруки, що виключає її дійсність, та не була підписана однією із її сторін, у зв`язку з чим не набула чинності.

Відповідач-1 зазначає, що жодних доказів існування підстав для забезпечення позову, рівно як і жодних доказів про підстави припущення наявності підстав для забезпечення, позивачем не надано, а судом не встановлено. Жодна дія відповідача протягом строку дії договору, а також протягом строку з моменту відкриття провадження в суді не свідчить про намір ухилитись від відповідальності. Без надання будь-яких доказів на підтвердження або обґрунтування вимог заяви, така заява ґрунтується лише на посиланні про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» (відповідач-2) подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ НВП з ІІ «УКРТРУБОІЗОЛ» та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, посилаючись на наступне:

Відповідач-2 вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заявником не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а твердження позивача ґрунтуються виключно на припущеннях. Судом першої інстанції не було порушено вимоги процесуального та матеріального права, належно досліджені аргументи заяви про забезпечення позову, враховано вимоги процесуального законодавства та актуальні правові висновки Верховного Суду.

Відповідач-2 посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 та на сталу практику Верховного Суду щодо умов застосування заходів забезпечення позову. Відповідач-2 також звертає увагу суду на те, що позивач просить забезпечити позовні вимоги про стягнення за договором, дія якого припинилась, що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2359/25, яке набрало законної сили. Вимогу за договором поруки було прострочено позивачем, зобов`язання поручителів припинились до моменту пред`явлення вимоги про оплату поруки. Додаткова угода до договору поруки не була укладена учасниками багатосторонньої угоди: вона датована після припинення договору поруки та не була підписана однією із її сторін, у зв`язку з чим не набула чинності.

Відповідач-2 зазначає, що жодних доказів існування підстав для забезпечення позивачем не надано, жодна дія відповідача не свідчить про намір ухилитись від відповідальності, а заява ґрунтується лише на посиланні про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, що не є достатньою підставою для її задоволення.

ТОВ «МЕТАЛ ПІВНІЧ» (третя особа) не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства з іноземними інвестиціями «УКРТРУБОІЗОЛ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/3165/26. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області копії матеріалів справи № 904/3165/26, необхідних для розгляду апеляційної скарги. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.07.2026 об 11.00 годині.

21.07.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/3165/26, якою відмовлено ТОВ НВП з ІІ «УКРТРУБОІЗОЛ» у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 3 367 608,07 грн на всіх розрахункових (поточних) рахунках ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» та накладення арешту на майно ТОВ «ТАЙФУ-МЕТЕОР» — комплекс вбудованих нежитлових приміщень ливарного цеху за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Хмельницького Богдана, будинок 106а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2418505412101) — в межах суми стягнення, а саме 3 367 608,07 грн.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме неправильне тлумачення закону, застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції поверхнево ознайомився із суттю заяви про забезпечення позову та не врахував обставини, які свідчать про ймовірність утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, зокрема тривале невиконання боржниками судового рішення у справі № 920/155/24 з вересня 2024 року. Апелянт посилається на висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 щодо застосування завищеного стандарту доказування та можливості накладення арешту на нерухоме майно у спорах про стягнення грошових коштів.

Відповідачі заперечують проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що позивач просить забезпечити позовні вимоги за договором поруки, дія якого припинилась, що встановлено рішенням суду у справі № 904/2359/25, яке набрало законної сили; додаткова угода до договору поруки не набула чинності; позивачем не надано жодних доказів існування підстав для забезпечення позову.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що:

— ТОВ НВП з ІІ «УКРТРУБОІЗОЛ» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості за договором поруки від 16.10.2023, укладеного з метою виконання зобов`язань за договором поставки № 16/10/23-П від 16.10.2023, у розмірі 6 655 351,93 грн;

— разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 3 367 608,07 грн на всіх розрахункових (поточних) рахунках ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» та накладення арешту на майно ТОВ «ТАЙФУ-МЕТЕОР» — комплекс вбудованих нежитлових приміщень ливарного цеху — в межах суми стягнення 3 367 608,07 грн;

— 25.05.2026 між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ» та ТОВ НВП з ІІ «УКРТРУБОІЗОЛ» укладено договір про відступлення права вимоги № 25/05/26;

— рішенням Господарського суду Сумської області від 06.02.2025 у справі № 920/155/24 стягнуто з ТОВ «МЕТАЛ ПІВНІЧ» на користь ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ» 6 809 018,57 грн основного боргу, 93 946,60 грн 3% річних, 100 000,00 грн штрафу, 100 000,00 грн пені та 138 270,76 грн судового збору; зазначене рішення набрало законної сили, на його виконання видано наказ від 04.09.2024.

Щодо правової кваліфікації спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026, якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ НВП з ІІ «УКРТРУБОІЗОЛ» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти відповідачів, в межах суми позову відносно кожного х відповідачів, а саме 3 367 608,07 грн..

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність наданої їм юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на таке.

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.

Згідно положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого с належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами Господарського процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Такі правові висновки Верховного Суду викладено у постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Принцип співмірності передбачає необхідність співвіднесення судом негативних наслідків, які можуть настати внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, із тими негативними наслідками, що можуть виникнути у разі їх невжиття. При цьому суд має враховувати баланс між правом чи законним інтересом заявника, на захист якого спрямоване забезпечення позову, та можливими майновими обмеженнями для відповідача, зокрема у випадку накладення арешту на його майно.

Адекватність обраного заходу забезпечення позову визначається його відповідністю предмету та характеру заявлених вимог. Така оцінка здійснюється судом з урахуванням співвідношення вартості майна, на яке проситься накладення арешту, та розміру позовних вимог, а також можливих наслідків застосування відповідного заходу для сторін спору.

Обрання належного заходу забезпечення позову забезпечує дотримання принципу співвіднесення виду забезпечувального заходу із заявленими вимогами позивача, що, у свою чергу, сприяє досягненню балансу інтересів сторін та інших учасників процесу, реальному виконанню судового рішення у разі задоволення позову та ефективному захисту порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача без безпідставного обмеження прав відповідача.

Колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на універсальному алгоритмі, оскільки необхідність їх вжиття або відмови у такому в кожному випадку визначається з огляду на конкретні фактичні обставини відповідного господарського спору.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 року у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 року у справі № 913/289/24.

Верховний Суд в постанові від 04.12.2025 року у справі № 916/3385/25 зазначив, що про наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Колегія суддів бере до уваги, що предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру, а саме: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙФУ-МЕТЕОР» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» заборгованості за договором поруки від 16.10.2023, укладеного з метою виконання зобов`язань за договором поставки №16/10/23-П від 16.10.2023, у розмірі 6 655 351,93 грн.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що грошові кошти, наявні у відповідача станом на момент пред`явлення позову, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов`язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування грошових коштів або вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності та перешкоджанню законному стягненню грошових коштів) причин (правова позиція Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.04.2018 у справі №916/2828/17 та від 31.03.2021 у справі №914/2353/20).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Апеляційний суд звертає увагу, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, також міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

З огляду на викладене, зазначений висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів дійсно не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Це підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.06.2025 у справі № 918/73/25, відповідно до якої наведений у зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

При цьому, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду, зокрема, належить встановити наявність обставин, які свідчать про небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №916/3385/25).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд повинен надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема з урахуванням наявності зв`язку між обраним заходом забезпечення позову та предметом і змістом позовних вимог, обставинами, на яких ґрунтуються такі вимоги, доказами, поданими на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі № 910/773/19.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Судова колегія звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що необхідність у забезпеченні даного позову зумовлена тим, що 25.05.2026 року між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ» та ТОВ НВП з ІІ «УКРТРУБОІЗОЛ був укладений договір про відступлення права вимоги № 25/05/26. Первісний кредитор (ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ») був Позивачем у справі № 920/155/24. Господарським судом Сумської області 06.02.2025 прийнято рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ПІВНІЧ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ» 6809018,57 грн основного боргу, 93946,60 грн 3% річних, 100000,00 грн штрафу, 100000,00 грн пені, а також 138270,76 грн судового збору.

Наразі вищезазначене судове рішення набрало законної сили після чого Господарським судом сумської області видано наказ від 04.09.2024 по справі № 920/155/24. Однак, з того часу ані відповідач, ані поручителі не виконали жодних дій, направлених на виконання судового рішення.

З метою обґрунтування обрання саме цього заходу забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти у розмірі 3 367 608,07 грн, що знаходяться на всіх розрахункових (поточних) рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» та накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙФУ-МЕТЕОР» комплекс вбудованих нежитлових приміщень ливарного цеху за адресою Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Хмельницького Богдана, будинок 106а (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2418505412101) в межах суми стягнення, а саме 3 367 608,07 грн), ТОВ НВП з ІІ «УКРТРУБОІЗОЛ» зазначає наступне:

- обраний захід забезпечення позову не порушує права відповідача та інших осіб;

- обраний захід забезпечення позову є пропорційним, обґрунтованим, співмірним та адекватним до пред`явлених позовних вимог;

- обраний захід забезпечення позову є збалансованим відносно інтересів учасників судового процесу;

- обраний захід забезпечення позову зумовить ефективне поновлення порушених прав внаслідок задоволення позову.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні, а Позивачем до суду першої інстанції разом із заявою про вжиття заходів забезпечення позову не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Відповідачі вчиняють будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання можливого судового рішення чи належного виконання спірного зобов`язання після пред`явлення вимоги або подання позову до суду, зокрема щодо відчуження майна чи підготовчих дій до його відчуження, витрачання коштів з метою уникнення розрахунків із Позивачем, укладення договорів поруки, застави чи інших правочинів за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо.

Водночас сам факт звернення Позивача із заявою про забезпечення позову не звільняє його від обов`язку доведення обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування відповідних заходів забезпечення, та не може бути підставою для відступу від засад рівності учасників судового процесу і змагальності сторін.

За відсутності належним чином доведених ризиків істотного ускладнення чи неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову застосування заявленого заходу забезпечення не відповідатиме вимогам розумності, обґрунтованості та пропорційності. При цьому забезпечення позову не повинно мати наслідком створення для відповідача обмежень, які за своїм змістом є тотожними наслідкам задоволення позовних вимог, а також не може використовуватися як інструмент попереднього примусу до виконання спірного зобов`язання.

Самі лише твердження Позивача про потенційну можливість ухилення Відповідачів від виконання судового рішення у випадку задоволення позову, з огляду на предмет та підстави позову у цій справі, без надання відповідних доказів та належного обґрунтування, не можуть вважатися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, доводи Позивача щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами, що виключає наявність правових підстав для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок щодо того, що самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, викладений у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 902/483/18 та від 12.06.2019 у справі № 909/19/19.

Оцінивши обґрунтованість доводів Позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, які фактично зводяться до посилань на недоотримання ним грошових коштів у розмірі 6 655 351,93 грн, внаслідок неналежного виконання покладених обов`язків на відповідачів за договором поруки від 16.10.2023, укладеного з метою виконання зобов`язань за договором поставки №16/10/23-П від 16.10.2023, та припущення про те, що невжиття таких заходів з огляду на предмет спору може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, враховуючи останню правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення. Зазначені доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про реальну загрозу утруднення чи неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи Апелянта фактично ґрунтуються на припущенні про можливість невиконання рішення суду в майбутньому з огляду на попередню поведінку відповідачів, а саме на порушення їх зобов`язань за договором поруки від 16.10.2023, відповідно до якого вони поручились перед позивачем за належне виконання зобов`язань, що витікають з договору про відступлення права вимоги № 25/05/26 від 25.05.2026.

Водночас вищевикладене не може автоматично свідчити про необхідність застосування заходів забезпечення позову без встановлення конкретних обставин, які б підтверджували існування відповідного ризику саме у цій справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської від 01.06.2026 у справі № 904/3165/26 ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «УКРТРУБОІЗОЛ» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали. У зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275-284, Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «УКРТРУБОІЗОЛ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі № 904/3165/26– залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі № 904/3165/26– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 22.07.2026.

Головуючий суддя А.О. Кошля

Суддя О.І. Кучеренко

Суддя Т.В. Стефанів