Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №904/2465/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року м. Дніпро Справа № 904/2465/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю:

від прокуратури: Щербина С.О. (в залі суду) – прокурор відділу;

інші учасники справи не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 (повне рішення складено 20.11.2024, суддя Фещенко Ю.В.) у справі №904/2465/24

за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" (м. Дніпро)

та до відповідача-2: ОСОБА_1 (м. Дніпро)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 (м. Дніпро)

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном шляхом внесення запису про відсутність права із закриттям розділу та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно із закриттям розділу (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 15.08.2024),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - позивач) з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 15.08.2024, просив суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" та ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв. м, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 41,2 кв. м;

- припинити володіння ОСОБА_1 нерухомим майном: будівлею, загальною площею 41,2 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. індексний номер 73550556 від 07.06.2024 (номер запису - 55368262) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100048812101;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, - будівлю загальною площею 41,2 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 2100048812101), за ОСОБА_1 , проведену 07.06.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. (номер відомостей про речове право 55368262), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100048812101;

- стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Позовна заява обґрунтована тим, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, а саме: будівлю, загальною площею 41,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2100048812101) та подальша перереєстрація, прийняті за відсутності належних правових підстав. Внаслідок незаконних дій щодо самочинного будівництва, а також щодо реєстрації права власності Дніпровська міська територіальна громада позбавлена можливості використовувати земельну ділянку під об`єктом самочинного будівництва. Таким чином, відповідачами незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку у судовому порядку.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2465/24 у задоволенні позовних вимог керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном шляхом внесення запису про відсутність права із закриттям розділу та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно із закриттям розділу (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 15.08.2024) - відмовлено у повному обсязі. Судові витрати покладені на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача-2: ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном шляхом внесення запису про відсутність права із закриттям розділу та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно із закриттям розділу (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 15.08.2024).

Роз`яснено керівнику Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, що заявлені ним до ОСОБА_1 вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд виходив із того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" наразі не є власником спірної нерухомості та користувачем спірної земельної ділянки, тому позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" є необґрунтованими та недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Також господарський суд дійшов висновку, що спір в частині вимог до ОСОБА_1 підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції, оскільки відсутні докази здійснення відповідачем-2 господарської (підприємницької) діяльності у цьому спорі, тому спірні правовідносини не мають господарського (підприємницького) характеру.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, через систему «Електронний суд», заступник керівника Дніпропетровській обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 в частині закриття провадження за позовними вимогами до ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення про задоволення позову керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра у зазначеній частині. Стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір, сплачений у справі № 904/2465/24.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі № 904/2465/24, в частині закриття провадження за позовними вимогами прокурора до ОСОБА_1 , постановлено у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального (ст.ст. 3, 42 ГК України, ст.ст. 50, 320 ЦК України) та процесуального права ст.ст. 2, 4, 11, 20, 45 ГПК України), без повного та всебічного з`ясування обставин справи, а тому воно підлягає скасуванню на підставі ст. 277 ГПК України.

На переконання прокурора предметом у даній судовій справі є нежитлова будівля торгівельного павільйону площею 41,2 кв.м, а тому єдиним способом використання цього майна є господарська діяльність, що серед іншого підтверджено актом обстеження земельної ділянки, протоколом огляду, протоколами допиту свідків, договором оренди нерухомого майна, а тому не зважаючи на ту обставину чи є власник майна фізичною особою підприємцем чи ні, спір підлягає розгляду виключно в порядку господарського судочинства.

Крім цього, скаржник зазначив, що Євдокимова Н.М. з 07.06.2024 є власницею 8 торгівельних павільйонів, які перебували у власності ТОВ «ЗЕВС-2021» та ФОП Євдокимової Н.М., в яких продовжується здійснення підприємницької діяльності та знесення яких є предметом судових справ №№ 904/2458/24, 904/2469/24, 904/2460/24, 904/2462/24, 904/2467/24, 904/2463/24, 904/2456/24. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 фактично здійснюється господарська діяльність у вигляді надання в оренду нерухомого майна для комерційних цілей.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги, Євдокимова Наталія Миколаївна зазначила, що вона не є фізичною особою-підприємцем і не здійснює господарську діяльність, як вказує у своїй скарзі та доводах прокурор. Також позивач згідно із змісту рішення не навів доказів, що відповідач-2 отримує прибуток. Доводи про те, що відпвідач-2 є власником нерухомого майна не свідчить про отримання від нього прибутку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" у відзиві на апеляційну скаргу, вказало, що в ході судового розгляду прокуратурою не надано жодного доказу на підтвердження факту використання фізичною особою – відповідачем-2, Євдокимовою Н.М. нерухомого майна в якості отримання прибутку та для здійснення підприємницької діяльності нею особисто, тобто відсутні підстави для винесення рішення про задоволення позовних вимог відносно Євдокимової Н.М.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою апеляційного суду від 13.12.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2465/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2465/24.

18.12.2024 матеріали справи № 904/2465/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою апеляційного суду від 07.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровській обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі № 904/2465/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 21.05.2025 о 11 год. 00 хв.

16.05.2025 Дніпропетровською обласною прокуратурою подано до Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» письмові пояснення, в яких прокурор з посиланням на правові позиції Великої палати Верховного Суду в ухвалі від 07.02.2024 та Верховного Суду у постановах від 26.03.2024 та від 14.01.2025 у справі №902/1159/22, зазначив, що предметна юрисдикція спору визначається на момент подання позову до суду. Подальша зміна суб`єктного складу сторін (зокрема, власника земельної ділянки) не впливає на визначення юрисдикції спору, тобто не змінює. У переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду справі №902/1159/22 прокурор пред`явив позов до ТОВ «Укрземрессурс», яке на момент звернення прокурора до суду було власником спірної земельної ділянки. Після пред`явлення цього позову прокурором ТОВ «Укрземрессурс» відчужило земельну ділянку фізичній особі, у зв`язку із чим прокурор був змушений звертатися до суду з заявою про заміну неналежного відповідача та зміну предмета позову.

У розглядуваній справі прокурор звернувся до суду з позовом 06.06.2024 через систему «Електронний суд» та в цей же день о 15:43 год. через систему «Електронний суд» направив копію позовної заяви з додатками ТОВ «ЗЕВС-2021» (квитанція № 1170127 долучена до позову), а вже наступного дня, 07.06.2024, ТОВ «ЗЕВС-2021» відчужено об`єкт, розташований на спірній земельній ділянці на користь Євдокимової Н.М. Отже, на день подання позову прокурором правильно обрано суд, до компетенції якого відноситься вирішення спору. Зміна власника відбулася вже після подання позовної заяви, а тому дана обставина не впливає на юрисдикцію спору.

Таким чином, на переконання прокурора даний судовий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У судовому засіданні 21.05.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини ухвали) по справі. Так, зупинено провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровській обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2465/24 до закінчення перегляду справ № 911/906/23 та № 908/2388/21 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень 17 грудня 2025 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 908/2388/21 прийнято постанову (вступна та резолютивна частини). Зареєстровано: 19.12.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2025. Повну постанову оприлюднено 12.02.2026.

Так, зазначеною постановою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005" задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 908/2388/21 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2023 у справі № 908/2388/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005" про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Стягнуто із Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Дмитра Апухтіна, 29-А, м. Запоріжжя, 69005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005" (код ЄДРПОУ 41208371, адреса: бул. Будівельників, 7-А, м. Запоріжжя, 69123) 182 735,00 грн (сто вісімдесят дві тисячі сімсот тридцять п`ять гривень 00 коп.) судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг. Постанова суду касаційної інстанції у справі № 908/2388/21 набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Також, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 03 вересня 2025 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 911/906/23 прийнято постанову. Зареєстровано: 10.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2025.

Так, зазначеною постановою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 18 липня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою суду від 16.02.2026 поновлено апеляційне провадження та розгляд апеляційної скарги заступника керівника Дніпропетровській обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2465/24 призначено у судовому засіданні на 17.06.2026 року об 11:00 год.

Відповідно до акта про відсутність можливості проведення судового засідання в підсистемі відеоконференцзв`язку (ВКЗ) від 17.06.2026 судове засідання не відбулося з технічних причин, а саме у зв`язку з неможливістю завантаження обладнання, необхідного для проведення відеоконференції.

Під час перевірки та перезавантаження обладнання усунути зазначені технічні несправності не вдалося, у зв`язку з чим проведення відеоконференції у справі виявилося неможливим. При цьому спостерігався технічний збій у роботі підсистеми ВКЗ, зокрема: недоступність сайту vkz.court.gov.ua, нестабільне з`єднання з медіасервером та виникнення помилок під час обробки запитів вебсервером.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 розгляд апеляційної скарги заступника керівника Дніпропетровській обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2465/24, відкладено на 15.07.2026 о 09:40 годині.

13.07.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" подано до Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому просить визнати поважною причину неприбуття до Центрального апеляційного господарського суду на судове засідання 15.07.2026 на 09 годину 40 хвилин по справі № 904/2465/24 представника відповідача ТОВ "ЗЕВС-2021" адвоката Чернецької О.А. (через перебування у відпустці); відкласти судове засідання по справі № 904/2465/24 на інші дату та час.

У судове засідання 15.07.2026 з`явився прокурор. Інші учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Головуючий суддя доповів про надходження клопотання від представника ТОВ "Зевс-2021", в якому просить визнати поважною причину неприбуття до Центрального апеляційного господарського суду на судове засідання 15.07.2026 на 09 годину 40 хвилин адвоката Чернецької О.А. (через перебування у відпустці) та відкласти судове засідання по справі № 904/2465/24 на інші дату та час.

Колегія суддів, з`ясувавши думку прокурора щодо заявленого клопотання відповідача-1, відхилила зазначене клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи учасників справи, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а відповідач-1 не був позбавлений права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, необхідність дотримання розумного строку розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами, без участі представника відповідача-1.

У судовому засіданні 15.07.2026 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

У судовому засіданні 15.07.2026 колегією суддів оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Встановлені судом обставини справи

09.06.2020 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю, загальною площею 41,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за громадянкою ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна зазначено реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1626-36 від 27.09.2002, видане КП "ДМБТІ ДОР", а також технічний паспорт серія та номер 1247 від 10.01.2019, виданий ТОВ "Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут".

У подальшому, 30.11.2020 право власності на нерухоме майно, - будівлю загальною площею 41,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , від ОСОБА_2 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021" на підставі Акту прийому-передачі нерухомого майна № 4342; № 4343 від 30.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.

Разом з тим, відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до інформації КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради від 19.09.2023 № 9707 - технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , КП "ДМБТ" ДМР не проводилась; реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1626-36, від 27.09.2002 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , КП "ДМБТІ" ДМР не оформлювалось та не надавалось.

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-1027 від 23.04.2024 рішення виконкому Дніпропетровської міської ради 2001 року, на підставі якого видано реєстраційне посвідчення серія та номер: 1626-36, від 27.09.2002, не виявлено, будь-яких звернень не надходило.

Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 15.09.2023 № 12/19-320 - за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса "проспект Героїв, буд. 11Д" офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась; паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, містобудівні умови та обмеження про проєктування об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради не оформлювалися.

Згідно з інформацією Комунального підприємства "Дніпровські активи" Дніпровської міської ради від 12.09.2023 № 551/д-05, договори про використання об`єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням між КП "Дніпровські активи" та ОСОБА_2 , ТОВ "Зевс-2021" за адресою: АДРЕСА_1 , не укладались.

Згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-1027 від 23.04.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено Акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу сувенірів та дитячих іграшок " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Враховуючи вказані обставини, прокурор зазначає, що ОСОБА_2 , уникаючи встановленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, самочинно збудувала вказаний об`єкт та набула право власності на нього, на підставі документів, які уповноваженим органом не видавались, та у подальшому здійснила відчуження вказаного майна шляхом передачі за Актом приймання - передачі нерухомого майна до ТОВ "Зевс-2021".

Прокурор посилається на те, що безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначеним Законом України "Про основи містобудування", є перешкодою у розв`язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру, призводить до порушення майнових прав та інтересів держави; а також на те, що відповідачем незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку у судовому порядку.

Як убачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ix обтяження для здійснення державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна - будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , за Дришлюк С.М., приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., надано реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1626-36, від 27.09.2002, видане КП "ДМБТІ ДОР", однак, жодного документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси під час проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , не надано.

Разом з тим, як було зазначено вище, відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса " АДРЕСА_1 " офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась; паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, містобудівні умови та обмеження про проєктування об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 по роботі з активами Дніпровської міської ради не оформлювалися.

Як убачається з наданих Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Дніпровської міської ради документів, 09.06.2020, тобто на момент державної реєстрації права власності на нерухоме майно, - будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 були відсутні, а подані документи від 02.07.2020 (повідомлення про початок будівельних робіт) та від 29.07.2020 (декларація про готовність об`єкта до експлуатації) стосуються лише капітального ремонту нерухомого майна.

Таким чином, в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, - будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , не зважаючи на той факт, що державному реєстратору надані для реєстрації документи, які уповноваженими органами не видавались. В свою чергу той факт, що спірна будівля станом на 09.06.2020 не введена в експлуатацію, адреса цьому об`єкту нерухомості не присвоювалася, свідчить про те, що така будівля є самочинним будівництвом.

Прокурор зазначає, що наявне порушення земельного законодавства шляхом самовільного захоплення земельної ділянки шляхом розташування на ній самочинно збудованої нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшого використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.

Отже, повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власнику при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки. 3 огляду на викладене, вбачається найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , є її повернення власнику з приведенням відповідачем у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва.

3 огляду на викладене, прокурор посилається на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, а саме: будівлю, загальною площею 41,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2100048812101) та подальша перереєстрація, якою зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс-2021", прийняті за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, прокурор вважає, що наявні підстави для припинення володіння відповідачів на самовільно збудоване нерухоме майно, - будівлю, загальною площею 41,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100048812101.

Разом з цим, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2024 № 1066, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., зареєстровано право приватної власності на будівлю загальною площею 41,2 кв. м, що розташована за адресою: проспект Героїв, 11Д в у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100048812101; індексний номер рішення: 73550556; номер запису про право власності: 55368262) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Відтак, право власності ТОВ "Зевс-2021", за даними Державного реєстру речових прав припинене 07.06.2024.

Прокурор зазначає, що ТОВ "Зевс-2021" та ОСОБА_1 , вчиняючи дії, спрямовані на придбання, відчуження та здійснення державної реєстрації спірного нерухомого майна, не могли не усвідомлювати їх протиправність, їх дії не були направлені на добросовісне володіння майном, а мали на меті унеможливлення майбутнього виконання рішення господарського суду у цій справі. Відповідачами незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у судовому порядку.

На підставі викладеного прокурор звернувся до суду з розглядуваними позовними вимогами.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У відповідності до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як було встановлено, звернення прокурора з позовом у цьому випадку зумовлено тим, що внаслідок незаконних дій щодо самочинного будівництва, а також щодо реєстрації права власності Дніпровська міська територіальна громада позбавлена можливості використовувати земельну ділянку під об`єктом самочинного будівництва.

Згідно позиції сталої та послідовної судової практики самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об`єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

Отже, сам факт проведення самочинного будівництва порушує права територіальної громади міста Дніпра, представником якої відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є Дніпровська міська рада.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Факт неналежного здійснення уповноваженим органом наданих повноважень щодо вжиття відповідних заходів, підтверджується листуванням органів прокуратури із зазначеним органом.

Так, Західною окружною прокуратурою міста Дніпра скеровувався лист від 08.09.2023 за №04/51-4859вих-23 на адресу Дніпровської міської ради, в якому повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки на проспекті Героїв, 11Д у м. Дніпрі шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2100048812101), що є самочинним будівництвом на підставі документів, які відповідними органами місцевого самоврядування не видавалися, який отримано та зареєстровано Дніпровською міською радою 08.09.2023 під вхідним номером №12/2691.

Також, Західною окружною прокуратурою міста Дніпра повторно направлено лист від 15.12.2023 № 04/51-6874вих-23 на адресу Дніпровської міської ради, в якому повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки на проспекті Героїв, 11Д, у м. Дніпрі шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2100048812101), що є самочинним будівництвом на підставі документів, які відповідними органами місцевого самоврядування не видавалися, який отримано та зареєстровано Дніпровською міською радою 15.12.2023 під вхідним номером № 12/3820.

Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листом Дніпровської міської ради від 23.04.2024 № 7/11-1027, та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що вказані обставини свідчать про наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” підстав для представництва прокурором, яким належним чином обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в спірних правовідносинах в особі Дніпровської міської ради.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження є рішення в частині закриття провадження за позовними вимогами до ОСОБА_1 , то, в силу приписів статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише у цій частині.

Справа № 904/2465/24 зупинялася до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21 і висновки, викладені у постанові від 17.12.2025 у вказаній справі колегія суддів враховує на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України.

Так, у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на таке.

Власник земельної ділянки, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини другої статті 212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Звернення з негаторним позовом спрямоване на відновлення суб`єкта речового права у попередньому стані. Вимоги за негаторним позовом полягають в усуненні порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Негаторний позов може бути пред`явлений впродовж всього строку тривання відповідного порушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своєю земельною ділянкою.

Статтею 376 ЦК України регламентовано правовий режим самочинного будівництва. Частиною другою статті 212 ЗК України встановлено право власника вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку суб`єктів, які створюють такі перешкоди.

Враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду.

Отже, відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач).

Слід з-поміж іншого зауважити, що процесуальний статус останнього набувача прав на об`єкт самочинного будівництва як відповідача надає такій особі можливість використовувати всі передбачені процесуальним законом засоби для захисту своїх прав та інтересів. Також суд під час розгляду справи зможе оцінити добросовісність відповідача та пропорційність застосовуваних до нього засобів.

Останній набувач не позбавлений можливості звернутися з вимогою про відшкодування збитків до особи, в якої придбав об`єкт самочинного будівництва.

Належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача.

Апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, встановив, що останній набувач спірного нерухомого майна є фізична особа - Євдокимова Наталія Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що сам по собі факт набуття фізичною особою права власності на нежитлову будівлю торговельного павільйону та її функціональне призначення свідчать про господарський характер спірних правовідносин і зумовлюють розгляд спору саме господарським судом.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників процесу.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (див. пункти 5, 10, 14 цієї статті).

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України , а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Отже, ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.

За змістом статей 177 та 181 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі нерухомі (нерухоме майно, нерухомість), такі як земельні ділянки та об`єкти, розміщені на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни цільового призначення.

Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ст. 320 ЦК України).

Однак, для встановлення використання такого майна для здійснення підприємницької діяльності, потрібно з`ясувати, що воно використовується для ведення відповідної діяльності саме фізичною особою, адже фізична особа вправі укладати щодо належного їй майна договори і не у межах господарської діяльності (наприклад, передати в оренду).

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Втім, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 6.40) виснувала, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Апеляційний суд зазначає, що придбання фізичною особою об`єкту нерухомого майна за договором купівлі-продажу саме по собі не вказує на цивільну юрисдикцію спору щодо виконання такого договору, а з`ясуванню підлягає передусім використання об`єкту речових прав саме для здійснення власної підприємницької діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач-2 - Євдокимова Наталія Миколаївна є особою без статусу фізичної особи - підприємця і доказів використання відповідачем-2 майна для здійснення власної підприємницької діяльності прокурор не подав. Надані прокурором акт обстеження земельної ділянки, протокол огляду та протокол допиту свідка також цього не підтверджують.

Аргументи прокурора про те, що торговельний павільйон за своїм функціональним призначенням може використовуватися виключно для здійснення господарської діяльності, колегія суддів відхиляє, та погоджується з місцевим судом, що придбання фізичною особою нежитлової нерухомості не свідчить автоматично про початок ведення нею господарської діяльності. Придбання такої нерухомості дає фізичній особі право діяти на власний розсуд, зокрема подарувати, продати або відчужити її третій особі в будь-який інший передбачений законом спосіб, внести в статутний капітал юридичної особи, тощо, або не використовувати взагалі.

Зважаючи на обставини цієї справи, врахувавши наведені вище критерії розмежування судової юрисдикції, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що цей спір підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції, оскільки відсутні докази здійснення відповідачем-2 господарської (підприємницької) діяльності у цьому спорі, тому спірні правовідносини не мають господарського (підприємницького) характеру.

Аналогічні правові висновки зі схожих обставин справи викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 914/15/24.

За відсутності належних доказів здійснення саме Євдокимовою Наталією Миколаївною господарської діяльності, зокрема, у спірному об`єкті нерухомості, визначальним в даному випадку є статус суб`єкта, який набув у власність відповідне майно, який в даному випадку не має статусу суб`єкта господарювання.

Саме із цих підстав спір в частині вимог до ОСОБА_1 не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини першої статті 20 ГПК України та має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Посилання прокурора на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №902/1159/22 щодо визначення юрисдикції станом на момент звернення з позовом не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду. У цій справі після відкриття судом провадження у справі прокурором не було здійснено заміну неналежного відповідача, а до участі у справі було залучено співвідповідача - фізичну особу, до якої заявлено окремі позовні вимоги.

За таких обставин після залучення співвідповідача суд першої інстанції правомірно перевірив, чи підлягають заявлені саме до цієї особи вимоги розгляду в порядку господарського судочинства. Господарський суд обґрунтовано не обмежився оцінкою юрисдикції, визначеної на момент пред`явлення первісного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зевс-2021», а надав самостійну правову оцінку юрисдикції спору в частині вимог до ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2465/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2465/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 22.07.2026

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін