Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №910/11158/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 м. Дніпро Справа № 910/11158/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Соп`яненко О.Ю. (доповідач)

суддів: Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання: Янкіної Г.Д.,

за участю представників:

скаржник: Найда М.М.,

від відповідача-2: Ніколенко М.М. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 (повний текст якої складено 04.05.2026, суддя Манько Г.В.) у справі № 910/11158/25

за позовом ОСОБА_1

до відповідача - 1 ОСОБА_2

відповідача - 2 Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

про стягнення 1 414 663,58 грн

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до ОСОБА_1

третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні зустрічного позивача - Компанія Barlenco LTD (Kyriakou Matsi, 46, Flat/Office 101, 1082, Nicosia, Cyprus).

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви і ухвали суду першої інстанції.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, згідно якого просить стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та фізичної особи ОСОБА_2 збитки як доплату 282 360 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у зв`язку із заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 05.05.2018 року про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», суму 3% річних внаслідок недоплати за акції - 61 802 грн, суму інфляційних збитків - 282 672 грн 47 коп., пені 611 328,75 коп. та судових витрат у справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.09.2025 у справі № 910/11158/25, яку Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 05.11.2025, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про стягнення 1 414 663,58 грн разом з доданими до неї документами передав за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.11.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/11158/25.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою, згідно якої просить визнати припиненими зобов`язання з обов`язкового продажу належних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у кількості 2 600 штук за публічною безвідкличною вимогою Компанії Barlenco LTD вх. № 11/09/371 від 07.05.2018; визнати відсутнім право ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 30 656, 84 грн за 2017 рік.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2026 прийнято зустрічну позовну заяву приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» для спільного розгляду з первісним позовом. Призначено підготовче засідання на 24.03.2026. Визнано обов`язковою явку учасників справи, їх представників в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 відкладено підготовче засідання на 16.06.2026. Визнано обов`язковою явку учасників справи, їх представників в судове засідання.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про роз`яснення змісту ухвал суду, згідно якої просить:

- роз`яснити зміст ухвал від 04.03.2026 та від 24.03.2026 у справі № 910/11158/25 в частині визнання явки обов`язковою, зокрема, зазначити правові підстави, фактичні обставини та мотиви, з яких суд дійшов висновку про необхідність виключно фізичної присутності учасників та чому це переважає над правом позивача на життя (стаття 27 Конституції);

- роз`яснити, які обставини унеможливлюють участь позивача через відеоконференцію (стаття 197 Господарського процесуального кодексу) та чому суд не надав оцінки аргументам позивача із заяви від 17.03.2026;

- роз`яснити (без зміни рішень по суті) питання, зазначенні в розділі 5 цієї заяви, що безпосередньо стосуються ухвал від 04.03.2026 та від 24.03.2026 у справі № 7910/11158/25 (їх як мотивувальної, так і резолютивної частин).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 у справі № 910/11158/25 роз`яснено, що виклик учасників справи у судове засідання є необхідним для виконання завдань підготовчого провадження, визначених приписами статті 177 Господарського процесуального кодексу України.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 14.05.2026 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 у справі № 910/11158/25;

- постановити нову ухвалу, якою роз`яснити зміст ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2026 та від 24.03.2026 у справі № 910/11158/25 у частині визнання явки обов`язковою, а саме: зазначити правові підстави та фактичні обставини, з яких суд дійшов висновку про необхідність виключно особистої присутності учасників у залі суду та чому участь позивача через відеоконференцію у порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу не є достатньою для виконання завдань підготовчого провадження відповідно до статті 177 Господарського процесуального кодексу з урахуванням висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21;

- надати правову оцінку діям судді Господарського суду Дніпропетровської області Манька Г.В. щодо систематичної відмови у задоволенні заяв позивача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції без мотивування, ігнорування більше десяти процесуальних звернень позивача та невідповідності таких дій вимогам статей 2, 42, 197 Господарського процесуального кодексу, статті 6 Конвенції та висновкам Верховного Суду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та немотивованою, оскільки суд, розглядаючи заяву про роз`яснення, не надав відповіді на жодне з дев`яти поставлених питань щодо правових і фактичних підстав визнання особистої явки позивача обов`язковою, фактично обмежившись формальним твердженням про необхідність явки для виконання завдань підготовчого провадження.

На думку апелянта, суд не навів жодних обставин, які б свідчили про неможливість проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції, не оцінив доводи про безпекові ризики, воєнний стан, стан здоров`я, матеріальні труднощі, відсутність представника та інші обставини, що ускладнюють особисту участь у засіданні. Скаржник вважає, що це суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо обов`язку суду надавати мотивовані відповіді на суттєві доводи сторін.

Також зазначається, що суд першої інстанції не врахував обов`язковий правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду про можливість визнання явки обов`язковою лише тоді, коли її відсутність перешкоджає розгляду справи, не застосував рекомендації Ради суддів України щодо максимально можливого використання відеоконференцій в умовах воєнного стану, хоча технічна можливість їх проведення підтверджена самим судом.

Апелянт стверджує, що суд, відмовляючи у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції, послався виключно на обов`язковість особистої явки, однак не обґрунтував, з яких підстав така явка була визнана необхідною.

Також апелянт зазначає, що ухвала про визнання явки обов`язковою не підлягає окремому апеляційному оскарженню. Тому позивач був позбавлений можливості оскаржити таке рішення до ухвалення рішення у справі.

Крім того, скаржник посилається на статистичні дані, які, на його думку, свідчать про систематичне застосування конкретним суддею практики визнання явки обов`язковою та неодноразової відмови у проведенні відеоконференцій, що, на переконання апелянта, може свідчити про упередженість. Також наголошується, що вимога особистої присутності, незважаючи на воєнний стан, безпекову ситуацію, стан здоров`я позивача та інші підтверджені обставини, порушує право на доступ до правосуддя та право на безпеку, а суд систематично не надає належної оцінки численним процесуальним заявам і клопотанням позивача, чим, на думку апелянта, порушує його процесуальні права.

Скаржник подав додаткові письмові пояснення, які зводяться до того, що всі оскаржувані ухвали суду першої інстанції (від 04.03.2026, 23.03.2026, 24.03.2026, 04.05.2026, 12.05.2026) є взаємопов`язаними та фактично становлять єдине процесуальне рішення, наслідком якого є позбавлення позивача реальної можливості брати участь у розгляді справи та захистити свої права. Вимога про обов`язкову особисту явку разом із неодноразовою відмовою у проведенні судових засідань у режимі відеоконференції створює ризик залишення позову без розгляду через неявку позивача, а тому такі ухвали перешкоджають подальшому провадженню у справі та підлягають самостійному апеляційному оскарженню відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц).

Позивач також зазначає, що відмова у відеоконференції є необґрунтованою з огляду на воєнний стан, постійну небезпеку для життя і здоров`я під час поїздок до м. Дніпра, збільшення кількості повітряних тривог та обстрілів, а також можливість проведення засідань під час повітряної тривоги. Крім того, вимога особистої явки ускладнює залучення представників, порушує принцип рівності сторін, оскільки відповідачі знаходяться в регіоні розгляду справи, тоді як позивач проживає в іншому місті. Суд при цьому не навів конкретних обставин, які неможливо з`ясувати без особистої участі позивача, хоча істотні обставини спору вже встановлені у відповідних рішеннях Верховного Суду. На думку позивача, такі дії суду є проявом надмірного формалізму, який суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України, практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо забезпечення ефективного доступу до правосуддя.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Іншими учасниками справи у межах встановлених судом процесуальних строків не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Мартинюк С.В.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

В судове засідання 18.06.2026 з`явилися скаржник та представник відповідача-2, інші учасники справи не з`явилися причини неявки не повідомили.

Колегія суддів у судовому засіданні 18.06.2026 прийняла скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, згідно якого просив стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» та фізичної особи ОСОБА_2 збитки як доплату 282 360 грн за акції Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у зв`язку із заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 05.05.2018 про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», суму 3% річних внаслідок недоплати за акції - 61 802 грн, суму інфляційних збитків - 282 672 грн 47 коп., пені 611 328,75 коп. та судових витрат у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою, згідно якої просить визнати припиненими зобов`язання з обов`язкового продажу належних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) акцій Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у кількості 2 600 штук за публічною безвідкличною вимогою Компанії Barlenco LTD вх. № 11/09/371 від 07.05.2018; визнати відсутнім право ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на отримання дивідендів від Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у розмірі 30 656,84 грн за 2017 рік.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл справи. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 у справі № 910/11158/25 визначено головуючого суддю Манька Г.В.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2026 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» для спільного розгляду з первісним позовом. Призначено підготовче засідання на 24.03.2026. Визнано обов`язковою явку учасників справи, їх представників в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 відкладено підготовче засідання на 16.06.2026. Визнано обов`язковою явку учасників справи, їх представників в судове засідання.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про роз`яснення змісту ухвал суду, згідно якої просив:

1. Роз`яснити зміст ухвал від 04.03.2026 та від 24.03.2026 у справі № 910/11158/25 в частині визнання явки обов`язковою - зазначити правові підстави, фактичні обставини та мотиви, з яких суд дійшов висновку про необхідність виключно фізичної присутності учасників та чому це переважає над правом позивача на життя (стаття 27 Конституції);

2. Роз`яснити, які обставини унеможливлюють участь позивача через відеоконференцію (стаття 197 Господарського процесуального кодексу) та чому суд не надав оцінки аргументам позивача із заяви від 17.03.2026;

3. Роз`яснити (без зміни рішень по суті) питання, зазначенні в розділі 5 цієї Заяви, що безпосередньо стосуються Ухвал від 04.03.2026 та від 24.03.2026 у справі № 7910/11158/25 (їх як мотивувальної, так і резолютивної частин).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 у справі № 910/11158/25 за наслідками розгляду заяви позивача ОСОБА_1 про роз`яснення змісту ухвал роз`яснено, що виклик учасників справи у судове засідання є необхідним для виконання завдань підготовчого провадження, визначених приписами статті 177 Господарського процесуального кодексу України.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Отже, наведена норма передбачає право учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця на роз`яснення судового рішення, коли його зміст викладено не чітко, його положення незрозумілі, внаслідок чого виконання такого рішення викликає труднощі чи стає неможливим.

Виходячи із змісту наведеної норми, роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина для учасників спору є логічною та не допускає кілька варіантів тлумачення. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Без відповідного роз`яснення виконання рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим.

Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17, від 18.06.2019 у справі № 903/922/17, від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19, від 24.11.2021 у справі № 910/18647/19.

Як вбачається зі змісту заяви Найди Мілана Мироновича про роз`яснення ухвал від 04.03.2026 та 24.03.2026, заявник фактично просив суд повідомити правові підстави та фактичні мотиви визнання явки учасників справи обов`язковою, надати оцінку його доводам щодо можливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, обґрунтувати перевагу особистої участі над дистанційною, а також висловити правову позицію щодо застосування норм Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Наведені у заяві питання стосувалися не усунення неясності змісту судових рішень, а фактично були спрямовані на отримання додаткового мотивування постановлених ухвал та повторну оцінку процесуальних висновків суду, що виходить за межі предмета правового регулювання статті 245 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ухвали від 04.03.2026 та 24.03.2026 є зрозумілими, не містять суперечностей чи неоднозначності, які потребували б їх роз`яснення, а тому відсутні передбачені законом підстави для задоволення відповідної заяви.

За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України на учасників справи покладено обов`язок з`являтися у судове засідання за викликом суду у разі, якщо суд визнав їхню явку обов`язковою.

Згідно зі статтею 120 Господарського процесуального кодексу України всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце судового засідання з таким розрахунком, щоб вони мали достатньо часу для підготовки до участі у розгляді справи, явки до суду та вчинення необхідних процесуальних дій.

При цьому положення статті 120 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють будь-яких обмежень щодо реалізації судом повноважень визнавати явку учасників справи обов`язковою, якщо така необхідність зумовлена забезпеченням належного виконання завдань підготовчого провадження, визначених статтею 177 Господарського процесуального кодексу України, а також повним, всебічним і об`єктивним з`ясуванням обставин справи.

Не виходячи за межі наданих процесуальних повноважень, суд першої інстанції зазначив, що необхідність виклику учасників справи у судове засідання була зумовлена виконанням завдань підготовчого провадження, визначених статтею 177 Господарського процесуального кодексу України. Надане роз`яснення не виходить за межі змісту відповідних ухвал, не змінює їх суті та відповідає вимогам статті 245 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції був зобов`язаний надати відповіді на кожне із поставлених заявником питань, зазначити конкретні фактичні обставини, які обумовили необхідність особистої явки, та обґрунтувати неможливість участі позивача в режимі відеоконференції, колегія суддів відхиляє, оскільки такі вимоги фактично спрямовані на доповнення мотивувальної частини попередніх ухвал та повторне вирішення вже вирішених процесуальних питань, що суперечить змісту статті 245 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання апелянта на порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язку суду надавати мотивовані рішення також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Обов`язок суду щодо належного мотивування судових рішень не означає необхідності надання відповіді на кожне поставлене стороною питання у межах процедури роз`яснення судового рішення. Предметом розгляду за статтею 245 Господарського процесуального кодексу України є виключно усунення неясності судового рішення, а не перевірка його законності чи обґрунтованості.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги щодо незаконності висновку суду стосовно обов`язкової явки учасників справи та неможливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою. Згідно зі статтею 120 цього Кодексу суд викликає учасників справи у судове засідання, якщо визнає їх явку обов`язковою. Завдання підготовчого провадження визначені статтею 177 Господарського процесуального кодексу України і саме для їх належного виконання суд наділений процесуальними повноваженнями щодо вирішення питання про необхідність особистої участі учасників справи.

Крім того, частина 1 статті 197 Господарського процесуального кодексу України прямо встановлює, що право учасника справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції реалізується за умови наявності відповідної технічної можливості, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Отже, після прийняття судом процесуального рішення про обов`язковість особистої явки відповідного учасника справи можливість його участі у режимі відеоконференції законом виключається. Саме на цю обставину обґрунтовано послався суд першої інстанції, роз`яснюючи зміст постановлених ухвал.

Інші доводи апелянта щодо порушення права на життя, доступу до правосуддя, безпекової ситуації в умовах воєнного стану, стану здоров`я, матеріального становища, наявності технічної можливості проведення відеоконференції, рекомендацій Ради суддів України, практики Верховного Суду, статистики постановлення аналогічних ухвал та можливих наслідків застосування частини четвертої статті 202 Господарського процесуального кодексу України не спростовують законності оскаржуваної ухвали, оскільки зазначені обставини не були предметом вирішення при постановленні ухвали від 04.05.2026, а стосуються незгоди апелянта з іншими процесуальними рішеннями суду першої інстанції.

Фактично наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з ухвалами про визнання явки обов`язковою та відмову у проведенні судових засідань у режимі відеоконференції, тоді як предметом перегляду у даному апеляційному провадженні є виключно законність ухвали про роз`яснення судового рішення.

Процедура, передбачена статтею 245 Господарського процесуального кодексу України, не може використовуватися як спосіб перегляду, зміни чи доповнення мотивів судових рішень або як альтернативний механізм оскарження.

Колегія суддів дійшла висновку, що правова природа інституту роз`яснення судового рішення полягає в усуненні неясності або неоднозначності його змісту, якщо це ускладнює його правильне розуміння чи виконання. При цьому роз`яснення не може підміняти собою перегляд судового рішення, внесення до нього нових мотивів, доповнення мотивувальної частини, надання оцінки доказам чи доводам сторін, які вже були предметом судового розгляду.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду ухвали суду.

Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з повним з`ясуванням обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги відсутні.

8. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстави для скасування оскаржуваної ухвали не вбачаються, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статями 129, 240, 269-271, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 у справі № 910/11158/25 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 у справі № 910/11158/25 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.07.2026 у зв`язку з відпусткою головуючого судді - Соп`яненко О.Ю. з 22.06.2026 по 15.07.2026 та 21.07.2026.

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя С.В. Мартинюк