Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №904/2684/25 (904/2329/26) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2684/25 (904/2329/26)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.,

секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.

представники учасників провадження:

від позивача (скаржника): не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянув матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026

у справі № 904/2684/25 (904/2329/26)

за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання

в межах справи № 904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙКЕРС КОНСАЛТІНГ", м. Київ

до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

27.04.2026 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання у сумі 750 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював на шахтах АТ «Криворізький залізорудний комбінат» понад 18 років (машиністом бурової установки та гірником підземним). Умови праці характеризувалися постійним впливом шкідливих факторів: шахтного пилу, локальної вібрації та значних фізичних навантажень, що підтверджено Актом розслідування причин професійного захворювання.

Медичними висновками у позивача встановлено низку захворювань, таких як радикулопатія, вібраційна хвороба II стадії та хронічний пиловий бронхіт. Експертна комісія встановила йому 70% втрати професійної працездатності та II групу інвалідності.

Позивач стверджує, що відповідач не створив безпечних і нешкідливих умов праці, що є порушенням Конституції України (ст. 43, 46) та Кодексу законів про працю (ст. 153, 158). Зокрема, рівні шуму, вібрації та концентрація пилу значно перевищували гранично допустимі норми.

Обґрунтування моральної шкоди базується на ст. 237-1 КЗпП та ст. 23, 1167 ЦК України.

Позивач оцінює розмір моральної шкоди у 750 000 грн, виходячи з критеріїв розумності та справедливості, а також глибини його душевних і фізичних страждань. Судочинство у цій справі має здійснюватися Господарським судом Дніпропетровської області, оскільки щодо відповідача порушено справу про банкрутство.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі №904/2684/25 (904/2329/26) позов задоволено частково:

- стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 230 000,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн;

- стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь державного бюджету 2 700,00 грн - судового збору;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Мотиви рішення щодо часткового задоволення позову ґрунтуються на таких аргументах:

Суд визнав, що ушкодження здоров`я за будь-яких умов спричиняє фізичний біль та моральні страждання. Моральна шкода позивача полягає у постійних фізичних стражданнях (біль у хребті, суглобах, судоми, задишка, кашель, головний біль); суттєвому порушенні функцій організму та обмеженні можливості вести звичний спосіб життя; неможливості повною мірою реалізувати себе у професійній сфері; необхідності додаткових зусиль для організації свого життя та лікування.

Суд зазначив, що законодавство не встановлює чітких сум для таких виплат, тому розмір визначається за принципами розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2684/25 (904/2329/26) від 11.06.2026 змінити в частині визначення розміру моральної шкоди та в частині відмови у стягненні моральної шкоди понад 230 000,00грн та ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження його здоров`я та втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, у загальному розмірі 700 000,00грн; в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2684/25 (904/2329/26) від 11.06.2026 залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 по справі № 904/2684/25(904/2329/26) є незаконне та необґрунтоване через порушення норм матеріального і процесуального права.

Скаржник зазначає, що стягнута сума у 230 000 грн не відповідає встановленим 70% втрати професійної працездатності та ІІ групі інвалідності. Суд не врахував у повній мірі характер діагностованих хвороб (радикулопатія, вібраційна хвороба ІІ стадії, хронічний пиловий бронхіт, емфізема легень), які охоплюють декілька систем організму та спричиняють постійний біль, судоми та задишку.

Експертною комісією позивачу протипоказані всі види праці у звичайних умовах, що фактично позбавляє його можливості реалізувати себе у професійній сфері та істотно обмежує життєдіяльність.

Позивач понад 20 років працював у важких підземних умовах (пил, вібрація, шум, фізичні перевантаження), що призвело до системного руйнування його здоров`я.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції формально послався на засади розумності та справедливості, але не пояснив логіку визначення саме такої суми та не навів критеріїв, за якими вимоги були зменшені з 750 000 грн до 230 000 грн.

Відповідач не подав відзиву на позов і фактично не спростував доводи позивача щодо глибини його страждань та обґрунтованості розміру шкоди. Встановлені захворювання є хронічними та потребують довічного лікування й медичного контролю, що свідчить про глибину моральних страждань, які не є тимчасовими.

Апелянт наголошує, що компенсація має бути реальною, а не символічною, оскільки здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю згідно з Конституцією України.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів – Висоцького А.М., Віннікова С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 14.07.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) № 904/2684/25(904/2329/26), необхідні для розгляду апеляційної скарги.

26.06.2026 матеріали справи № 904/2684/25(904/2329/26) надійшли до суду апеляційної інстанції.

У судове засідання 14.07.2026 представник позивача не з`явився, 14.07.2026 подав заяву, в якій просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника. Також подав клопотання про поновлення строку на подання нового доказу, а саме – виписки № 3984 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. Клопотання обґрунтовано тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області було ухвалено 11 червня 2026 року. Новий доказ — Виписка № 3984 із медичної карти — була сформована та видана хворому лише в день його виписки зі стаціонару, а саме 22 червня 2026 року. Отже, на момент розгляду справи в суді першої інстанції цього документа фізично та юридично не існувало. Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні «Криворізької центральної районної лікарні» у період з 10 по 22 червня 2026 року. Оскільки дата ухвалення рішення (11 червня) припала на час перебування скаржника в лікарні, він був позбавлений можливості отримати та подати актуальні медичні дані під час першого розгляду.

Виписка № 3984 підтверджує тяжкість професійних захворювань (радикулопатія, поліостеоартроз, вегетативна поліневралгія) та погіршення стану здоров`я позивача. Цей документ містить нові дані про стійкий виражений біль та суттєві обмеження фізичних навантажень, що є критично важливим для об`єктивної оцінки глибини його моральних страждань та розміру компенсації.

Колегія суддів залишає вищезазначене клопотання без розгляду, з огляду на таке.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18 червня 2026 року, учасники справи мають право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання або пояснення. Строк для подання таких заперечень становить десять днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно, скаржник міг подати клопотання про залученн додаткових доказів до 28.06.2026 включно.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.

У судове засідання 14.07.2026 представник відповідача не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи.

В судовому засіданні 14.07.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені апеляційним судом

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується відомостями трудової книжки, долученої до матеріалів справи.

Відповідно до акта від 27.02.2026 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, затвердженого Т.в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланк С.В. 27.02.2026 встановлено наявність у працівника професійного захворювання, визначено причини та умови його виникнення, надано характеристику умов праці та їх відповідність нормативним вимогам, з`ясовано наявність причинно-наслідкового зв`язку між умовами праці та захворюванням.

Пунктом 20 акту осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 125/26/618/В, дата прийняття рішення 19.04.2026, номер рішення 125/26/618/Р) позивачу встановлено другу групу інвалідності з 02.04.2026 (пункти 17.1.5., 17.1.6).

Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: згідно скарг, анамнезу захворювання, даних об`єктивного огляду, лабораторних, інструментальних методів обстежень та наданих медичних документів, встановлено ІІ групу інвалідності на рік. Встановлено 70% втрати працездатності по професійному захворюванню (з них 30% - радикулопатія, 30% - вібраційна хвороба, 10% - хронічний необструктивний пиловий бронхіт, акт П-4 від 27.02.2026) на 1 рік, згідно наказу МОЗ України №420 від 05.06.2012 "Про встановлення стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків". Протипоказані всі види праці в звичайних умовах праці.

Пунктами 17.2.3 - 17.2.5. визначено причини та відсоток втрати професійної працездатності, а саме професійне захворювання, 70%, встановлено з 27.02.2026.

Відповідно до пункту 17.2.2. відсоток втрати професійної працездатності 02.04.2026.

Пунктом 17.1.9 встановлено дату повторного оцінювання – 01.05.2027.

Дата повторного оцінювання відсотка непрацездатності 01.05.2027 (пункт 17.2.6).

На підтвердження погіршення стану здоров`я та проходження медичного лікування, позивачем долучено до матеріалів справи медичний висновок закладу охорони здоров`я лікарсько-експертної комісії від 28.01.2026 протокол №3/37 та виписки з медичної карти.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно статті 153 Кодексу законів про працю України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці", передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

У відповідності зі ст.237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Наявність вини у даному випадку для відповідальності відповідача за законом не вимагається, оскільки за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України мораль на шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Ушкодження здоров`я, заподіяне позивачу під час виконання трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, яке призвело до втрати позивачем професійної працездатності та встановлення інвалідності, що підтверджується наявними матеріалами справи, у зв`язку з чим господарський суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях (Шевченко проти України, Харук та інші проти України, Скордіно проти Італії) і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Суд першої інстанції всебічно дослідив правовідносини сторін, правильно встановив, що при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди підлягає врахуванню глибина фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди апеляційний суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, а також те, що ступінь втрати професійної працездатності визначено на період до проведення повторного оцінювання, за результатами якого він може бути змінений, тривалість його роботи у шкідливий умовах, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціє про те, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача складає 230 000,00 грн, що буде співмірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/2684/25 (904/2329/26) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі № 904/2684/25 (904/2329/26) – залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 22.07.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Вінніков

Суддя А.М. Висоцький