Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №904/7428/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/7428/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача: Новак Д.І.,

представника відповідача: Борисенка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 (головуючий в першій інстанції Євстигнеєва Н.М.)

у справі за позовом Державної установи «ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У грудні 2025 року Державна установа «ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ» (надалі – ДУ «ГД ДКВС України») звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни (надалі – ФОП Терехова К.В.) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 937464,72 грн у зв`язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № 120-К-25 від 09.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ФОП Терехова К.В. порушила умови вказаного договору, здійснивши поставку товару (блоків з яловичини) з простроченням, а саме: замість встановленого строку поставки до 15.05.2025, фактично поставила товар 26– 31.05.2025. На підставі п.7.2 договору позивач нарахував обумовлені договором штрафні санкції у вигляді пені та штрафу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/7428/25 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто ФОП Терехової К.В. на користь ДУ «ГД ДКВС України» пеню у розмірі 44520,36 грн та штраф 10 % у розмірі 424212,00 грн; у решті позовних вимог відмовлено. Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 11249,58 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачка порушила умови договору купівлі-продажу № 120-К-25 від 09.05.2025, оскільки здійснила поставку товару з простроченням. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнав його арифметично правильним та таким, що відповідає умовам договору. Проте, розглянувши клопотання відповідачки про зменшення розміру штрафних санкцій, суд застосував положення ст.551 ЦК України, які надають суду право зменшити неустойку, якщо вона надмірно велика порівняно зі збитками кредитора. При цьому суд врахував, що прострочення було незначним та склало лише 10-15 днів, товар поставлений у повному обсязі в межах строку дії договору, позивач не надав доказів понесення збитків через це прострочення, а заявлений розмір штрафних санкцій суд оцінив як неспівмірний з наслідками допущеного порушення, у зв`язку з чим дійшов висновку про зменшення пені та штрафу на 50 %, стягнувши з відповідача пеню у розмірі 44520,36 грн та штраф у розмірі 424212,00 грн, та відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі – ФОП Терехова К.В. звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/7428/25 змінити в частині розміру стягнутого штрафу та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з ФОП Терехової К.В. на користь ДУ «ГД ДКВС України», з 424212,00 грн до 212106,00 грн. В іншій частині ухвалене судове рішення апелянт просить залишити без змін.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції формально застосував ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, зменшивши штрафні санкції лише на 50 %, однак сума стягнення - 468732,36 грн залишається неспівмірною з наслідками порушення, а позивач не довів наявності реальних збитків, прострочення було нетривалим, товар поставлено в повному обсязі та прийнято без зауважень, а надмірний розмір штрафних санкцій перетворює неустойку з інструменту захисту прав на засіб неправомірного збагачення. Крім того, на переконання апелянта, суд не навів чітких критеріїв для зменшення саме на 50 % та не врахував, що одночасно в провадженні суду знаходиться ще одна справа за аналогічним позовом (№ 904/7425/25), стягнення за якими в сукупності може призвести до неможливості продовження відповідачкою підприємницької діяльності, тому апелянт просить зменшити штраф до 212106,00 грн, тобто стягнути 25 % від нарахованої суми штрафу.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру штрафу, зменшивши його на 75 % від заявленого.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що апелянт не заперечує факту порушення строків поставки товару, тому обставини порушення є визнаними та не потребують доказування. Вказує, що розмір штрафних санкцій (пеня та штраф 10 %) прямо передбачені умовами договору, який був добровільно укладений сторонами та апелянт погодився з такою відповідальністю. Наголошує, що суд першої інстанції вже скористався своїм дискреційним правом та зменшив штрафні санкції на 50 %, що є достатнім для забезпечення балансу інтересів сторін. Зауважує, що апелянт не довів наявності виняткових обставин для подальшого зменшення штрафу, зокрема, не надано доказів неможливості виконання зобов`язання, вжиття заходів для його виконання чи незадовільного майнового стану. Звертає увагу, що відсутність збитків у позивача не є підставою для зменшення неустойки, оскільки штрафні санкції мають самостійний стимулюючий характер і не залежать від наявності збитків. Зазначає, що апелянт як підприємець діє на власний ризик та повинен передбачати наслідки порушення договірних зобов`язань. З урахуванням викладеного, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Терехової К.В. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/7428/25 за позовом ДУ «ГД ДКВС України» до ФОП Терехової К.В. про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

01.04.2026 матеріали справи № 904/7428/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

02.04.2026 від ДУ «ГД ДКВС України» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2026 призначено справу № 904/7428/25 за позовом ДУ «ГД ДКВС України» до ФОП Терехової К.В. про стягнення коштів за апеляційною скаргою ФОП Терехової К.В. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2026 о 15:00 год.

13.05.2026 від представника ДУ «ГД ДКВС України» надійшла заява про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 14.05.2026 задоволена.

18.05.2026 від представника ФОП Терехової К.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026 вищезазначене клопотання апелянта задоволено та відкладено розгляд апеляційної скарги на 07.07.2026 о 15:00 год.

В судовому засіданні 07.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

09.05.2025 між ДУ «ГД ДКВС України» (покупець) та ФОП Тереховою К.В. (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 120-К-25, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується продати і відвантажити товар - ДК 021:2015:15110000-2 М`ясо (блоки з яловичини знежиловані першого сорту заморожені) в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору, у кількості 53360,00 кг, за ціною 159,00 грн/кг, загальною вартістю 8484240,00 грн.

Обсяг закупівлі товару може бути зменшений залежно від фінансування бюджетних видатків (п.1.2 договору).

Продавець повинен поставити покупцю товар, що є харчовим продуктом, безпечність та якість якого відповідає вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, а також ДСТУ 46.019-2002 (для блоків з яловичини знежилованих першого сорту заморожених), умовам цього Договору і підтверджена документами, що підтверджують безпечність та якість товару (оригінал або копія, завірена печаткою продавця), відповідно до чинного законодавства (роз`яснення щодо документів, які підтверджують безпечність та якість товару, визначені у додатку 2 до цього договору). Маса шматків у блоці - не менше 200 г (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору, ціна цього договору становить 8484240,00 грн, у тому числі обов`язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару

Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Збільшення ціни на товар не допускається (п.3.2, 3.3 договору).

Розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 90 календарних днів з дати отримання товару на склад Територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання та підтвердження якості товару відповідно до Протоколу випробувань продукції (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.3 договору, датою отримання товару є дата, зазначена в накладній, з урахуванням вимог п.2.5. договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 15 травня 2025 року включно. Після закінчення строку дії договору, який визначений п.10.1 договору, покупець не приймає товар. Оплата за такий товар не здійснюється (п.5.1 договору).

Продавець здійснює поставку товару на умовах DDР (згідно Інкотермс 2010) за адресами, що вказані у рознарядці (додаток 1 до цього договору). За погодженням між сторонами обсяги та адреси поставки можуть бути змінені (п.5.2, 5.3 договору).

Моментом поставки товару визначається момент передачі товару від представника продавця Територіальному уповноваженому представнику покупця (п.5.6 договору).

Згідно з п.6.1 договору, покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар, що постачається, згідно з умовами цього договору; організувати приймання товару відповідно до розділів 2 та 5 цього договору, у тому числі надати право (уповноважити) Територіальним уповноваженим представникам покупця на приймання товару.

Покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі, якщо станом на 16 травня 2025 року поставлено менше 50 % загального обсягу закупівлі, повідомивши про це продавця не менше ніж за 3 календарних дні до розірвання договору. При цьому, у разі дострокового в односторонньому порядку розірвання покупцем договору, продавець не звільняється від відповідальності, визначеної розділом 7 договору (п.6.2.4 договору).

Відповідно до п.6.3 договору, продавець зобов`язаний: забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору; забезпечити своєчасну поставку товару у відповідному обсязі за адресами згідно з рознарядкою (додаток 1 до цього договору); забезпечити надання на оплату документів, оформлених належним чином, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання товару; нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки.

У пункті 7.1 договору сторони визначили, що: поставкою товару вважається, що продавець поставив покупцю в обумовлений в договорі (рознарядці (додаток 1 до цього договору)) термін (строк) товар, в обсязі та за цінами, що передбачено умовами цього договору; недопоставкою товару вважається непоставка продавцем загального обсягу товару або його частини, який визначено цим договором, під час строку дії договору або у випадку розірвання договору з підстав, визначених п.6.2.4 договору, або відмову продавця здійснити поставку товару; порушенням строків поставки товару є поставка продавцем частини або повної партії товару з порушенням термінів (строків), визначених в договорі.

У випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у п.п.2.4, 5.1, 5.8, 5.12 цього договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад 7 (сім) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого в строк товару (п.7.2 договору).

У випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25 % вартості непоставленого товару (п.7.3 договору).

Сплата штрафних санкцій за порушення умов договору, а також відшкодування збитків не звільняють сторону, що порушила умови договору, від виконання зобов`язань за цим договором (п.7.6 договору).

Відповідно до п.10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 15 червня 2025 року включно, а в частині здійснення оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього. Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

У додатку 1 до договору № 120-К-25 від 09.05.2025 «Рознарядка на поставку блоків з яловичини знежилованих першого сорту заморожених Територіальним уповноваженим представникам покупця» зазначено перелік територіальних уповноважених представників покупця, кількість виділених кілограмів, адреси, а також термін (строк) поставки товару, з 09.05.2025 по 15.05.2025.

У додатку 2 до договору № 120-К-25 від 09.05.2025 містяться роз`яснення щодо документів, які підтверджують безпечність та якість товару.

На виконання умов договору № 119-К-25 від 09.05.2025, ФОП Терехова К.В. поставила позивачу обумовлений договором товар на загальну суму 8484240,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 12 від 26.05.2025, блоки у кількості 10650 кг на суму 1693350,00 грн; № 13 від 30.05.2025, блоки у кількості 3760 кг на суму 597840,00 грн; № 15 від 26.05.2025, блоки у кількості 2680 кг на суму 426120,00 грн; № 14 від 30.05.2025, блоки у кількості 4190 кг на суму 666210,00 грн; № 17 від 30.05.2025, блоки у кількості 620 кг на суму 98580,00 грн; № 19 від 27.05.2025, блоки у кількості 9280 кг на суму 1475520,00 грн; № 21 від 30.05.2025, блоки у кількості 2300 кг на суму 365700,00 грн; № 22 від 30.05.2025, блоки у кількості 1400 кг на суму 222600,00 грн; № 23 від 30.05.2025, блоки у кількості 810 кг, на суму 128790,00 грн; № 24 від 30.05.2025, блоки у кількості 280 кг на суму 44520,00 грн; № 26 від 30.05.2025, блоки у кількості 2460 кг на суму 391140,00 грн; № 20 від 26.05.2025, блоки у кількості 3470 кг на суму 551730,00 грн; № 25 від 30.05.2025, блоки у кількості 2090 кг на суму 332310,00 грн; № 16 від 31.05.2025, блоки у кількості 7360 кг на суму 1170240,00 грн; № 18 від 30.05.2025, блоки у кількості 2010 кг на суму 319590,00 грн. Видаткові накладні містять посилання на договір № 120-К-25 від 09.05.2025, підписи сторін скріплені печаткою підприємства.

ДУ «ГД ДКВС України» перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 8484240,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 1594 від 17.06.2025 на суму 128790,00 грн; № 1595 від 17.06.2025 на суму 44520,00 грн; № 1596 від 17.06.2025 на суму 98580,00 грн; № 1639 від 20.06.2025 на суму 597840,00 грн; № 1641 від 20.06.2025 на суму 666210,00 грн; № 1643 від 20.06.2025 на суму 551730,00 грн; № 1638 від 20.06.2025 на суму 1693350,00 грн; № 1645 від 20.06.2025 на суму 222600,00 грн; № 1720 від 24.06.2025 на суму 1475520,00 грн; № 1721 від 24.06.2025 на суму 426120,00 грн; № 1722 від 24.06.2025 на суму 365700,00 грн; № 1723 від 24.06.2025 на суму 391140,00 грн; № 1972 від 02.07.2025 на суму 1170240,00 грн; № 1973 від 02.07.2025 на суму 332310,00 грн; № 3089 від 05.09.2025 на суму 319590,00 грн.

У липні 2025 року позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № ГД ДКВС-2693/3 ГД/2025 від 08.07.2025, згідно з якою, відповідно до п.7.2 договору продавцю нараховано пеню та штраф у загальному розмірі 937464,72 грн та висунуто вимогу про його сплату у строк до 22.07.2025.

За розрахунком позивача, сума штрафних санкцій за порушення умов договору складає 937464,72 грн, з яких пеня у розмірі 89040,72 грн та штраф 10% у розмірі 848424,00 грн.

За змістом ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.ч.1, 3 ст.551 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення розмірів пені та штрафу на 50 %, а також відсутності підстав для зменшення штрафу у більшому розмірі, ніж на 50 %.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції формально застосував ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, зменшивши штрафні санкції лише на 50 %, однак залишкова сума стягнення - 468732,36 грн залишається неспівмірною з наслідками порушення, оскільки позивач не довів наявності реальних збитків, прострочення було незначним, лише 10-15 днів, товар поставлено в повному обсязі та прийнято без зауважень, а надмірний розмір штрафних санкцій перетворює неустойку з інструменту захисту прав на засіб неправомірного збагачення. Крім того, суд не навів чітких критеріїв для зменшення саме на 50 % та не врахував, що одночасно в провадженні суду знаходиться ще одна справа за аналогічним позовом (№ 904/7425/25), стягнення за якими в сукупності може призвести до неможливості продовження підприємницької діяльності відповідача, тому апелянт просить зменшити штраф до 212106,00 грн, тобто на 75 % від заявленої суми.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції вже застосував дискреційні повноваження та зменшив нараховані штрафні санкції на 50 %, що є достатнім для забезпечення балансу інтересів сторін. Зауважує, що апелянт не довів наявності виняткових обставин для подальшого зменшення штрафу, зокрема, не надав доказів неможливості виконання зобов`язання, вжиття заходів для його виконання чи незадовільного майнового стану. Звертає увагу, що відсутність збитків у позивача не є підставою для зменшення неустойки, оскільки штрафні санкції мають самостійний стимулюючий характер і не залежать від наявності збитків. Зазначає, що апелянт, як підприємець, діє на власний ризик та повинен передбачати наслідки порушення договірних зобов`язань. З урахуванням викладеного позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення зобов`язання.

У п.7.2 договору сторони узгодили, що у випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у п.п.2.4, 5.1, 5.8, 5.12 цього договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обчислюється з вартості непоставленого у строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад 7 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого у строк товару.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, позивачем було нараховано пеню в розмірі 89040,72 грн та штраф у розмірі 848424,00 грн, що разом становить 937464,72 грн. Розрахунок штрафних санкцій проведений позивачем окремо по кожній видатковій накладній, виходячи з вартості непоставленого в строк товару та фактичної кількості днів прострочення.

Суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок та визнав його арифметично правильним і таким, що відповідає умовам договору. Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки розрахунок пені виконаний у відповідності до вимог ст.549 ЦК України, а розрахунок штрафу здійснено відповідно до п.7.2 договору.

Апелянт не оспорює факту порушення строків поставки товару, не заперечує правильності арифметичного розрахунку штрафних санкцій, а також не заперечує правомірності застосування штрафних санкцій за вказане порушення. Предметом перегляду в апеляційному порядку не є встановлення факту порушення зобов`язання чи правильності розрахунку штрафних санкцій, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до питання про надмірність заявлених штрафних санкцій та необхідність їх додаткового зменшення.

Колегія суддів зазначає, що аргумент апелянта про те, що п.7.2 договору передбачає подвійну відповідальність за одне й те саме порушення, не ґрунтується на правильному розумінні правової природи пені та штрафу.

Відповідно до ст.549 ЦК України, виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом наведених норм, пеня та штраф є різними видами неустойки, які мають різний порядок обчислення та різні умови застосування. Пеня нараховується за кожний день прострочення виконання зобов`язання, тоді як штраф є одноразовим стягненням у твердій сумі або у відсотках від суми порушеного зобов`язання. Передбачене п.7.2 договору одночасне стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару не суперечить положенням чинного законодавства та є загальноприйнятою практикою договірних відносин, що спрямована на забезпечення належного виконання зобов`язань.

Основним доводом апеляційної скарги є недостатність зменшення штрафних санкцій судом першої інстанції. Апелянт вважає, що суд мав підстави зменшити штраф до 25 відсотків від заявленої позивачем суми, тобто до 212106,00 грн, оскільки залишкова сума стягнення в розмірі 468732,36 грн є неспівмірною з наслідками порушення, позивач не надав доказів понесення реальних збитків, а прострочення було незначним та не призвело до негативних наслідків для позивача.

Колегія суддів не погоджується з цими доводами, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому чинне законодавство України не містить вичерпного переліку виняткових випадків або обставин, які мають істотне значення для зменшення неустойки, тому вирішення цього питання покладається на розсуд суду, який розглядає справу з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 922/1851/23).

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, тривалості прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної особи, у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов для зменшення неустойки, а тому достатнім для такого зменшення може бути наявність лише однієї з них (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц, від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17).

Разом з тим, реалізуючи свої дискреційні повноваження щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та, з дотриманням правил ст.86 ГПК України, не допускати фактичного звільнення винної сторони від відповідальності без належних правових підстав (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19 та від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, застосовуючи положення ст.551 ЦК України, дослідив усі обставини справи, зокрема, повне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу в межах строку дії договору, незначне прострочення виконання зобов`язання, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення, та дійшов висновку про необхідність зменшення штрафних санкцій. При цьому суд першої інстанції зменшив розмір штрафу з 848424,00 грн до 424212,00 грн, тобто на 50 %, та пені з 89040,72 грн до 44520,36 грн, також на 50 %.

Колегія суддів вважає таке зменшення обґрунтованим та достатнім для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.551 ЦК України, зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду. Це право може бути реалізоване лише за наявності виняткових обставин, які свідчать про явну неспівмірність неустойки наслідкам порушення зобов`язання. У даній справі суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність таких обставин, однак обґрунтовано визначив, що більш значне зменшення, ніж на 50 %, призведе до втрати неустойкою її стимулюючої функції та фактичного звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Наявність збитків у кредитора є лише однією з обставин, які суд бере до уваги при вирішенні питання про зменшення неустойки. Відсутність доказів таких збитків не є безумовною підставою для зменшення неустойки, оскільки неустойка має самостійний характер як спосіб забезпечення виконання зобов`язання і не залежить виключно від наявності збитків. Штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань, і надмірне зменшення їх розміру нівелює цю функцію.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Проте цей висновок не означає, що суд повинен максимально зменшувати розмір неустойки за будь-якої можливості. Зменшення має бути розумним і пропорційним.

Колегія суддів враховує, що розмір штрафних санкцій, передбачений п.7.2 договору, був добровільно узгоджений сторонами при укладенні договору. Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Апелянт, як суб`єкт підприємницької діяльності, укладаючи договір, діяла на власний ризик, передбачала можливість настання відповідальності у визначеному розмірі у разі порушення зобов`язання та могла впливати на зміст договірних умов, зокрема, шляхом внесення пропозицій щодо зменшення розміру штрафних санкцій або зміни порядку їх нарахування. Ризик є невід`ємною складовою підприємницької діяльності, що передбачає ймовірність виникнення збитків у разі невиконання взятих на себе зобов`язань.

Зменшення штрафу до 75 % від заявленої позивачем суми, тобто до 212106,00 грн, про що клопоче апелянт, на переконання колегії суддів, було б надмірним втручанням у договірні відносини сторін та призвело б до фактичного звільнення відповідачки від відповідальності за допущене порушення. Таке значне зменшення нівелювало б стимулюючу функцію неустойки та могло б створити у неї враження про безкарність порушення договірних зобов`язань, що суперечить принципу добросовісності та розумності.

До того ж, апелянт не надала суду жодних доказів, які б свідчили про винятковість даного випадку або про наявність обставин, які б виправдовували її недобросовісну поведінку. Матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачкою активних дій, спрямованих на належне виконання зобов`язання, усунення порушення або мінімізацію негативних наслідків його невиконання. Відповідачка, прийнявши на себе зобов`язання за договором, не вчинила жодних заходів для своєчасної поставки товару, а здійснила поставку з порушенням встановленого строку без поважних причин. Відсутність поважних причин порушення зобов`язання виключає можливість більш значного зменшення розміру штрафних санкцій.

Посилання апелянта на наявність іншої справи № 904/7425/25 з аналогічним позовом позивача до відповідача не може бути підставою для зменшення штрафних санкцій у даній справі, оскільки кожна справа розглядається судом окремо на підставі наявних у ній доказів та з урахуванням конкретних обставин. Доводи про можливе припинення підприємницької діяльності є припущеннями та не підтверджені належними доказами.

Щодо тверджень апелянта про порушення норм процесуального права, зокрема, ст.86 ГПК України, оскільки суд обмежився констатацією факту зменшення штрафу на 50 %, не навівши чітких критеріїв, за якими було визначено саме таке співвідношення, колегія суддів не погоджується з такими доводами. Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції навів достатні мотиви для зменшення штрафних санкцій саме на 50 %. Суд врахував повне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки в межах строку дії договору, незначне прострочення виконання зобов`язання, відсутність у справі доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення, дотримання принципу збалансованості інтересів сторін, розумності та справедливості. Суд також зазначив про неможливість більшого зменшення розміру неустойки, оскільки подальше зменшення штрафних санкцій призведе до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

Відповідно до ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався цих вимог, надавши оцінку всім аргументам сторін та обґрунтувавши свої висновки належним чином.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду, яке не може бути довільно змінене апеляційною інстанцією за відсутності переконливих підстав. Суд першої інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України, врахував усі обставини справи та дійшов висновку про зменшення штрафних санкцій на 50 %. Колегія суддів не вбачає підстав для втручання у таке рішення, оскільки воно є обґрунтованим, пропорційним та таким, що забезпечує баланс інтересів сторін.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне оцінити доводи апелянта про незначність прострочення (лише два тижні) та про відсутність реальних збитків у позивача. Ці доводи також не можуть бути підставою для зменшення штрафу до 25 %.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Стягнення неустойки не залежить від доведення кредитором факту понесення збитків. Неустойка є самостійною формою відповідальності за порушення зобов`язання, яка застосовується незалежно від того, чи зазнав кредитор збитків від такого порушення. У цьому полягає забезпечувальна та стимулююча функція неустойки, яка спонукає боржника до належного виконання зобов`язання.

Твердження про незначність прострочення є оціночним і не може бути підставою для звільнення від відповідальності. Сам факт прострочення, який визнаний апелянтом, вже є порушенням договірного зобов`язання, за яке сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій. Крім того, прострочення поставки товару, особливо харчових продуктів, може мати негативні наслідки для діяльності державної установи, яка закуповує такий товар для забезпечення життєдіяльності установ виконання покарань. Відсутність доказів реальних збитків не означає, що такі збитки не могли бути завдані, а також не нівелює факту порушення строку поставки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права, надавши належну оцінку усім доказам у справі. Зменшення штрафних санкцій на 50 % є обґрунтованим, розумним та пропорційним, таким, що забезпечує баланс інтересів сторін, не допускає фактичного звільнення відповідача від відповідальності за допущене порушення та водночас не перетворює неустойку на несправедливо непомірний тягар.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутого штрафу. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/7428/25 є законним та обґрунтованим, ухваленим за повного та всебічного дослідження обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та поданим доказам, обґрунтовано зменшив неустойку на 50 % та дійшов до правильного висновку про неможливість подальшого зменшення. Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/7428/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/7428/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 21.07.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

О.І.Кучеренко