Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №917/2108/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Харків Справа № 917/2108/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши заяву (вх.6158) позивача про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на стадії апеляційного перегляду у справі за наслідками розгляду у порядку письмового провадження, без виклику сторін у судове засідання , апеляційну скаргу відповідача, вх.459 п/1 , на рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2026 (суддя Байдуж Ю. С. ) у справі № 917/2108/25

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-плюс",м.Полтава,

до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода", с.Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область,

про стягнення 35 551, 19 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.02.2026 у справі позов задоволено частково. Стягнуто з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" (вул. Центральна, 6а, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712; код ЄДРПОУ 03769706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-плюс" (вул. Кагамлика, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36008; код ЄДРПОУ 42372125) 14 658,91 грн пені, 10 554,42 грн 36 % річних, 4560,00 грн інфляційних втрат, 2028,71 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено .

Не погодившись (частково) з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення ,яким відмовити у частині задоволення позову . Вважав , що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права , без урахування усіх обставин справи.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О. І., суддя Хачатрян В. С., суддя Гетьман Р. А.

Постановою САГС від 28.05.2026 апеляційну скаргу відповідача, вх.459 п/1 , на рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2026 у справі № 917/2108/25 – залишено без задоволення. Рішення Полтавської області від 17.02.2026 у справі №917/2108/25 – залишено без змін. Судові витрати покладено на заявника апеляційної скарги. Справу направлено до ГСПО.

Судовою колегією було з`ясовано щодо наявності заяви (вх.6158 ) позивача про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі , в якій заявник просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. Позивачем також зазначалося щодо правових витрат у поданому відзиві на апеляційну скаргу (додатки) .

Ухвалою САГС від 08.07.2026 прийнято заяву (вх.6158 ) позивача про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на стадії апеляційного перегляду у справі до розгляду. Розгляд заяви (вх.6158 ) позивача про ухвалення додаткового рішення здійснити без повідомлення учасників справи. Відповідачу у строк до 16.07.2026 подати заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (у разі їх наявності). Витребувати матеріали справи у ГСПО.

Відповідачем заперечення у процесуальний строк не подавалися .

Проаналізувавши означену заяву про прийняття додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі , колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 127/9918/14-ц).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в порядку, передбаченому ст. 42, 46, 123, 126, 129 ГПК України, подано заяву про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Заявник зазначає, що при поданні відзиву на апеляційну скаргу ним було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та заявлено про подання доказів понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Посилаючись на статті 123, 124, 126, 129 та 244 ГПК України, заявник просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що при поданні відзиву на апеляційну скаргу позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та зроблено заяву про подання доказів понесених витрат після ухвалення судового рішення, що відповідає вимогам частини восьмої статті 129 ГПК України.

На підтвердження понесених витрат заявником подано:

* договір про надання правової допомоги від 27.03.2026, укладений між ТОВ «Агроленд-Плюс» та адвокатом Кумечко М.С. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1504 від 13.01.2016);

* ордер на надання правничої допомоги;

* акт виконаних робіт (наданих послуг) від 27.03.2026, яким підтверджено виконання адвокатом робіт з представництва інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції, зокрема опрацювання апеляційної скарги, формування правової позиції, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу;

* квитанцію про отримання адвокатом гонорару у сумі 8 000,00 грн;

* видатковий касовий ордер від 01.06.2026 на суму 8 000,00 грн.

Дослідивши зазначені докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони є належними та допустимими доказами фактичного понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. та підтверджують їх зв`язок із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідач не подав заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не навів доводів щодо їх неспівмірності.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу лише за клопотанням іншої сторони, яка повинна довести їх неспівмірність.

Колегія суддів зазначає, що судове втручання у розмір винагороди адвоката можливе виключно у випадку доведеної її неспівмірності фактично наданим послугам або очевидної надмірності, що випливає з умов ст. 126 ГПК України.

Більше того, апеляційний суд залишив апеляційну скаргу відповідача без задоволення , що, відповідно до ст. 129 ГПК України, зумовлює покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

З огляду на характер та обсяг наданої адвокатом правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи, результат розгляду апеляційної скарги, документальне підтвердження понесених витрат, а також відсутність заперечень чи клопотання про їх зменшення, колегія суддів вважає заявлену до стягнення суму 8 000,00 грн. реальною, необхідною та розумною.

За таких обставин заява ТОВ «Агроленд-Плюс» про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.

Колегія суддів, враховуючи все наведене та дослідивши подані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме договір про надання правничої допомоги, акт , та платіжну квитанцію , дійшла висновку про підтвердження факту надання послуг та їх оплати.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити заяву (вх.6158) позивача про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на стадії апеляційного перегляду у справі .

2.Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" (вул.Центральна, 6а, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712; код ЄДРПОУ 03769706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-плюс" (вул. Кагамлика, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36008; код ЄДРПОУ 42372125) 8000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян