Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №906/1681/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 липня 2026 року Справа № 906/1681/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026

(ухвалене о 15:38 год. у м. Житомирі, повний текст складено 06.05.2026)

у справі № 906/1681/25 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Ушомирської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради

про стягнення 1 439 744 грн 74 коп.

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Вінниченко О.О.;

від третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Ушомирська сільська рада звернулася до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про стягнення з відповідача 1 439 744 грн 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані заборгованістю відповідача зі сплати орендної плати у період з 19.01.2020 по 11.05.2021 перед Коростенською районною радою, правонаступником якої є позивач.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 28.04.2026 у справі №906/1681/25 позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Ушомирської сільської ради 1 439 744 грн 74 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 17 276 грн 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав зобов`язання за договором оренди щодо сплати орендних платежів, у зв`язку із чим в нього утворилася заборгованість у розмірі 1 439 744 грн 74 коп., що становить 90% від розміру орендної плати за вказаний період.

Судом враховано, що 10% з орендної плати були стягнуті на користь КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради судовим рішенням в справі №910/5858/23.

Крім того, суд дійшов висновку, що Ушомирська сільська рада у спірних правовідносинах є правонаступником Коростенської районної ради, як орендодавця за договором оренди, і належним позивачем у справі.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 6, 11, 530, 538, 627, 628, 759, 760, 762, 770 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст. 286 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1681/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

За висновками суду апеляційної інстанції у справі №910/5858/23 право вимагати стягнення з ТОВ "Лаян Віннер" всієї заборгованості за договором оренди нежитлової будівлі від 29.07.2016 за період з 26.01.2020 по 11.05.2021 належить КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі №910/5858/23 та викладені в ній висновки ні КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради, ні Ушомирська сільська рада не оскаржували.

За таких обставин звернення Ушомирської сільської ради з новим позовом в межах справи №906/1681/25 про стягнення з ТОВ "Лаян Віннер" 90 % заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди нежитлової будівлі від 29.07.2016 за період з 26.01.2020 по 11.05.2021 є намаганням переглянути у такий неправомірний спосіб висновки рішення суду у справі №910/5858/23 щодо права КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради вимагати і отримати 100% орендної плати за договором.

Судом першої інстанції не було враховано, що у випадку незгоди з висновками постанови суду у справі №910/5858/23, належною процесуальною поведінкою Ушомирської сільської ради мало б бути касаційне оскарження такої постанови.

В порушення вимог ч.2 ст.80 ГПК України позивач у справі №906/1681/25 не подав разом із позовною заявою рішення Ушомирської сільської ради №40 від 15.12.2020 та затверджений ним акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу. Зазначені документи були подані позивачем до суду лише 12.01.2026 разом із відповіддю на відзив у справі.

Суд першої інстанції протокольною ухвалою від 02.02.2026 задовольнив клопотання позивача, поновив строк на подання доказів: рішення Ушомирської сільської ради №40 від 15.12.2020 та затверджений ним акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, та долучив їх до матеріалів справи.

Така ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства і є необґрунтованою, оскільки позивач був зобов`язаний разом з позовною заявою подати докази які б, на його думку, підтверджували існування правових підстав вимагати стягнення боргу, в тому числі, докази передачі йому Коростенською районною радою майна у власність.

Наведені позивачем в клопотанні від 27.01.2026 причини несвоєчасної подачі доказів ні в якому випадку не могли вважатися винятковими непереборними, незалежними від позивача обставинами, які б заважали належному виконанню позивачем його процесуального обов`язку, а тому в суду першої інстанції були відсутні підстави для поновлення строку на подання доказів та їх долучення до матеріалів справи.

Суд повинен був дослідити та встановити не тільки те, чи було передано позивачу право власності на конкретне нерухоме майно, але й те, чи було передано позивачу право вимоги Коростенської районної ради за зобов`язаннями відповідача зі сплати орендної плати за період до ухвалення відповідних рішень про передачу цілісного майнового комплексу, однак судом першої інстанції зазначені обставини встановлені не були, що свідчить про безпідставне застосування положень ст. 770 ЦК України при вирішенні спору, а також про необґрунтованість висновків суду щодо наявності у позивача відповідних прав та про безпідставність стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача навіть за період, що передував переданню цілісного майнового комплексу з невстановленим складом у власність позивача.

Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив в якому вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене при повному та всебічному дослідженні всіх доказів, з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим відсутні будь-які підстави для його скасування.

На спростування доводів апеляційної скарги Ушомирська сільська рада вказує таке.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права вимоги ґрунтуються виключно на неправильному тлумаченні положень ст. 770 ЦК України, не підтверджуються жодним належним доказом та були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Основним доводом апеляційної скарги є твердження про те, що Ушомирська сільська рада не набула права вимоги щодо спірної заборгованості, а належним кредитором нібито є КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради, проте такий довід є помилковим, оскільки суперечить умовам договору оренди, нормам цивільного законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Коростенської районної ради №516 від 19.12.2019, котре регулювало виключно порядок розподілу орендної плати, не позбавляє Ушомирську сільську раду права звернутися до суду із вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди.

Відповідач допускає суперечливу поведінку, оскільки у різних судових справах займає взаємовиключні правові позиції щодо зарахування орендної плати щодо одного й того самого договору оренди.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1681/25 - без змін.

Комунальне некомерційне підприємство "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник скаржника в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 21.07.2026 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Просив рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1681/25 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 21.07.2026 представники позивача та третьої особи не з`явилися.

При цьому, через систему Електронний суд, до суду апеляційної інстанції від Ушомирської сільської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване перебуванням представника ради в щорічній основній відпустці.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти відкладення розгляду справи.

Розглядаючи вказане клопотання, суд бере до уваги таке.

За загальним правилом відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

При цьому, позивачем не вказано, а судом не встановлено обставин, за наявності котрих є неможливе вирішення спору в цьому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів в тому рахунку і в суді апеляційної інстанції.

Суд зважає і на те, що позиція позивача викладена у відзиві на апеляційну скаргу.

Тому, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання Ушомирської сільської ради про відкладення розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач та третя особа були належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. 2, а. с. 32 на звороті – 33), відхилення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 29.07.2016 між Коростенською районною радою (орендодавець) в особі балансоутримувача Комунального закладу "Коростенської центральної районної лікарні Коростенської районної ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (орендар) укладено договір оренди нежитлової будівлі (далі – Договір; т. 1, а. с. 10-12).

Відповідно до п.1 розділу І договору, орендодавець передав у строкове платне користування орендарю, а орендар прийняв у строкове платне користування від орендодавця нежитлову будівлю №46, що розташована по вул. Шевченка (колишня назва вулиці - Кірова) у м. Коростень Житомирської області на умовах, визначених даним договором. Загальна площа вищевказаної нежитлової будівлі - 1 617 кв.м.

Вступ орендаря у користування нежитловою будівлею настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та акта приймання-передачі вказаної будівлі (п.1 розділу ІІ договору).

Згідно п.1 розділу ІІІ договору, за користування нежитловою будівлею орендар вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 2 розділу ІІІ договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл Коростенського району, затвердженої рішенням районної ради та відповідно до рішення робочої групи Коростенської районної ради з питань використання майна районної ради і становить (без ПДВ) 62 682 грн в місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перші 6 (шість) місяців користування вноситься орендарем загальною сумою двома платежами, а саме: перший - у строк до 01.09.2016, другий - до 01.11.2016, без нарахування на неї індексу інфляції, на розрахункові рахунки: 90 відсотків - районного бюджету, 10 відсотків - орендодавцю. У подальшому орендна плата вноситься орендарем помісячно на розрахункові рахунки: 90 відсотків - районного бюджету, 10 відсотків - орендодавцю.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За умовами п.6 розділу ІІІ договору, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення нежитлової будівлі згідно з актом приймання-передачі.

Підпунктом 2.3 розділу VI договору передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату за користування будівлею своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п.1 розділу VII договору, даний договір діє з 01.08.2016 по 01.08.2036.

Також 29.07.2016 між сторонами підписано акт приймання-передачі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до договору оренди нерухомого майна, нежитлове приміщення загальною площею 1617,6 кв.м., розташоване за адресою: вул. Шевченка, 46 (колишня назва вулиці - Кірова), м. Коростень, Житомирської області (т. 1, а. с. 13).

Договір оренди нежитлової будівлі від 29.07.2016 та акт приймання-передачі від 29.07.2016 підписані представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками.

Рішенням Коростенської районної ради №406 від 21.12.2018 реорганізовано Комунальний заклад "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" (т. 1, а. с. 14-15).

Рішенням Коростенської районної ради №516 від 19.12.2019 внесено зміни до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл Коростенського району, а саме п.2.14 викладено у редакції:

"Орендна плата, розрахована за цією Методикою, перераховується:

- за оренду цілісних майнових комплексів підприємств - до районного бюджету;

- за окреме індивідуально визначене майно, орендодавцем якого є підприємство, установа, організація спільної власності територіальних громад сіл Коростенського району, - орендодавцю;

- за нерухоме майно:

90 відсотків - до районного бюджету;

10 відсотків - орендодавцю.

У разі, якщо орендодавцем є неприбуткове підприємство (установа, організація) спільної власності територіальних громад сіл Коростенського району орендна плата в повному обсязі (100%) перераховується орендодавцю" (т. 1, а. с. 16).

Рішенням Коростенської районної ради №591 від 18.11.2020 безоплатно передано з спільної власності територіальних громад сіл Коростенського району у комунальну власність Ушомирської сільської ради цілісний майновий комплекс КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" (т. 1, а. с. 17).

Рішенням Ушомирської сільської ради №33 від 27.11.2020 прийнято до комунальної власності Ушомирської сільської ради цілісний майновий комплекс КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" та юридичну особу КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" (т. 1, а. с. 18).

Рішенням Ушомирської сільської ради №40 від 15.12.2020 затверджено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" та юридичної особи КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" до комунальної власності Ушомирської сільської ради та закріплено за нею на праві оперативного управління майно, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Коростенського району, яке передане до комунальної власності Ушомирської сільської ради (т. 1, а. с. 93-96).

У зв`язку з неналежним виконанням орендарем умов договору, КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" та Коростенська районна рада звернулися до суду з позовом до ТОВ "Лаян Віннер" про дострокове розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати за період з травня 2017 року по жовтень 2019 року.

Господарський суд міста Києва рішенням від 17.06.2020 у справі №910/18567/19 позов задовольнив частково. Розірвав договір оренди про строкове платне користування нежитловою будівлею № 46, що розташована за адресою: вул. Шевченка, м. Коростень, Житомирської області, укладений 29.07.2016 між Коростенською районною радою в особі Комунального некомерційного підприємства Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер". Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Комунального некомерційного підприємства Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради борг в розмірі 10% у сумі 181 076 грн 94 коп. та 23 335 грн 79 коп. пені.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.05.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 змінив (в частині присудженої до стягнення суми пені та відповідно здійснення розподілу судових витрат у справі).

При цьому, КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради у період з 19.01.2020 по 11.05.2021 виставлено відповідачу рахунки на оплату оренди на загальну суму 1 599 716 грн 37 коп. (т. 1, а. с. 20-28).

У подальшому КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Лаян Віннер" заборгованості за договором оренди за період з 19.01.2020 по 11.05.2021 та нарахованої пені.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 16.05.2024 у справі №910/5858/23 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради 157 521 грн 76 коп. заборгованості у розмірі 10% орендної плати, 3 652 грн 82 коп. пені та 2 417 грн 62 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовив.

Таке судове рішення мотивоване тим, що з огляду на умови договору, КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради, як балансоутримувач, має право на 10% від нарахованої орендної плати, а решта підлягає зарахуванню до бюджету.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 15.10.2024 змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 16.05.2024 у справі №910/5858/23. Виклав мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 16.05.2024 у справі №910/5858/23 в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з врахуванням рішення Коростенської районної ради Житомирської області від 19.12.2019, КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради має право вимагати стягнення 100% заборгованості з орендної плати. В той же час, врахувавши принцип "заборони повороту до гіршого" ("non reformatio in peius") та те, що апеляційна скарга була подана відповідачем, суд не здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, Ушомирська сільська рада звернулася із позовом у цій справі.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відносно заперечень відповідача на протокольну ухвалу Господарського суду Житомирської області від 02.02.2026 (щодо поновлення строку та долучення доказів).

27.01.2026 через систему "Електронний суд" від Ушомирської сільської ради надійшло клопотання (вх.№01-44/362/26) від 27.01.2026 про долучення доказів, в якому позивач просить поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи рішення Ушомирської сільської ради "Про затвердження акту приймання-передачі" №40 від 15.12.2020 та акт приймання-передачі від 15.12.2020 (т. 1, а. с. 90-97).

В обґрунтування такого клопотання позивач посилався на те, що необхідність подання відповідних доказів була зумовлена правовою позицією відповідача, викладеною у відзиві на позов (щодо заперечення права вимоги позивача).

Відповідачем подана заява від 30.01.2026, в якій відповідач просив відмовити в задоволенні клопотання Ушомирської сільської ради від 27.01.2026 про поновлення строку для подачі доказів (т. 1, а. с. 102-104).

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, позивач має подати докази, які, на його думку, підтверджують викладені у позовній заяві обставини та вимоги, разом із позовною заявою.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (ч. 10 ст. 80 ГПК України).

Згідно із ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження, зокрема, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Отже, положеннями ч. 10 ст. 80 ГПК України надано позивачу можливість подання доказів не разом з поданням позовної заяви, проте враховуючи вимоги процесуального законодавства такі докази повинні бути надані під час здійснення підготовчого провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тобто ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.

Встановлення поважності (неповажності) причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що позивач на стадії підготовчого провадження заявив відповідне клопотання про поновлення строку на подання доказів, одночасно із ним подав докази та належним чином обґрунтував неподання доказів разом із позовною заявою.

Колегія суддів вважає, що в цьому випадку, позивач звертаючись до суду із позовом, подав всі документи, котрі на його думку підтверджували позовні вимоги. В той же час, необхідність подання додаткових доказів виникла вже після ознайомлення позивача із правовою позицією відповідача щодо заперечення права вимоги позивача.

Тому, з врахуванням вказаного апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про поновлення Ушомирській сільській раді строку для подання доказів долучених до клопотань про долучення доказів та прийняття їх до розгляду.

Щодо суті спору.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд апеляційної інстанції встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору оренди нежитлової будівлі від 29.07.2016.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до п.1 розділу І договору оренди, орендодавець передав у строкове платне користування орендарю, а орендар прийняв у строкове платне користування від орендодавця нежитлову будівлю №46, що розташована по вул. Шевченка у м. Коростень Житомирської області. Загальна площа нежитлової будівлі складає 1 617 кв.м.

Вступ орендаря у користування нежитловою будівлею настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та акта приймання-передачі вказаної будівлі (п.1 розділу ІІ договору оренди).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2016 між сторонами підписано акт приймання-передачі за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлове приміщення загальною площею 1617,6 кв. м., розташоване за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Коростень, Житомирської області (т. 1, а. с. 13).

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що рішенням Коростенської районної ради №516 від 19.12.2019 внесено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл Коростенського району.

Зокрема, п.2.14 Методики викладено у редакції:

"Орендна плата, розрахована за цією Методикою, перераховується:

- за оренду цілісних майнових комплексів підприємств - до районного бюджету;

- за окреме індивідуально визначене майно, орендодавцем якого є підприємство, установа, організація спільної власності територіальних громад сіл Коростенського району, - орендодавцю;

- за нерухоме майно:

90 відсотків - до районного бюджету;

10 відсотків - орендодавцю.

У разі, якщо орендодавцем є неприбуткове підприємство (установа, організація) спільної власності територіальних громад сіл Коростенського району орендна плата в повному обсязі (100%) перераховується орендодавцю"

редакції: "У разі, якщо орендодавцем є неприбуткове підприємство (установа, організація) спільної власності територіальних громад сіл Коростенського району орендна плата в повному обсязі (100%) перераховується орендодавцю".

В подальшому, Коростенською районною радою прийнято рішення №591 від 18.11.2020, яким вирішено безоплатно передати із спільної власності територіальних громад сіл Коростенського району у комунальну власність Ушомирської сільської ради цілісний майновий комплекс КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради".

З метою реалізації вищевказаного рішення Ушомирської сільської ради №33 від 27.11.2020 прийнято до комунальної власності Ушомирської сільської ради цілісний майновий комплекс КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" та юридичну особу КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради".

Ушомирською сільською радою прийнято рішення №40 від 15.12.2020, яким затверджено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" та юридичної особи КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" до комунальної власності Ушомирської сільської ради та закріплено за нею майно на праві оперативного управління. (т. 1, а. с. 93-96).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КНП "Коростенська центральна районна лікарня Коростенської районної ради" перейменовано у КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради, єдиним власником якого є Ушомирська сільська рада, тобто - позивач (т. 1, а. с. 115).

Частиною 1 статті 770 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, за договором оренди нежитлової будівлі від 29.07.2016 права та обов`язки орендодавця - Коростенської районної ради перейшли до Ушомирської сільської ради, а балансоутримувача - Комунального закладу "Коростенської центральної районної лікарні Коростенської районної ради" до КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради.

При цьому орендодавцем майна була Коростенська районна рада, яка уповноважила балансоутримувача від імені ради підписати договір оренди нежитлової будівлі від 29.07.2016, що підтверджується розпорядженням голови районної ради №12-к від 29.04.2016.

Відповідно, Ушомирська сільська рада, як власник майна та сторона договірних відносин за договором оренди (орендодавець), правомірно звернулась з позовом у цій справі та є належним позивачем.

Вище судом також встановлено, що КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Лаян Віннер" заборгованості за договором оренди за період з 26.01.2020 по 11.05.2021 та нарахованої пені.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 16.05.2024 у справі №910/5858/23 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради 157 521 грн 76 коп. заборгованості у розмірі 10% орендної плати, 3 652 грн 82 коп. пені та 2 417 грн 62 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовив.

Таке судове рішення мотивоване тим, що з огляду на умови договору, КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради, має право на 10% від нарахованої орендної плати, а решта підлягає зарахуванню до районного бюджету.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 15.10.2024 змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 16.05.2024 у справі №910/5858/23. Виклав мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 16.05.2024 у справі №910/5858/23 в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з врахуванням рішення Коростенської районної ради Житомирської області від 19.12.2019, КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради має право вимагати стягнення 100% заборгованості з орендної плати. В той же час, врахувавши принцип "заборони повороту до гіршого" ("non reformatio in peius") та те, що апеляційна скарга була подана відповідачем, суд не здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум.

Таким чином, за результатами розгляду судової справи № 910/5858/23 з орендаря (ТОВ "Лаян Віннер") було стягнено 10% заборгованості із орендної плати за Договором, яка утворилася у період з 26.01.2020 по 11.05.2021.

В цій справі Ушомирською сільською радою заявлено вимогу про стягнення з відповідача 90% орендної плати в сумі 1 439 744 грн 74 коп.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Апеляційний господарський суд вказує, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується загальна сума заборгованості відповідача за Договором в розмірі 1 597 266 грн 50 коп. за період з 19.01.2020 по 11.05.2021.

Щодо доводів скаржника про те, що з огляду на висновки суду в справі № 910/5858/23 100% орендної плати має сплачуватися на користь КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради і саме вона має право вимагати її стягнення.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, які вірно зауважено судом першої інстанції в справі №910/5858/23 та справі №906/1681/25 різний суб`єктний склад учасників, зокрема, Ушомирська сільська рада не була учасником справи №910/5858/23, тому встановлені у справі №910/5858/23 обставини не мають для неї обов`язкової сили.

Крім того, преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Аналізуючи положення ч. 7 ст. 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (п.32).

У п.7.10 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Отже, потрібно чітко розмежовувати преюдиційні обставини, які не підлягають повторному доказуванню, та правову оцінку, надану судом певному факту.

В той же час, проаналізувавши зміст постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 910/5858/23, колегія суддів висновує, що ТОВ "Лаян Віннер" посилається саме на правову оцінку здійснену судом за результатом оцінки умов Договору та рішення Коростенської районної ради №516 від 19.12.2019.

Як вказано вище, рішенням Коростенської районної ради №516 від 19.12.2019 внесено зміни до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл Коростенського району, а саме п.2.14 викладено у редакції:

"Орендна плата, розрахована за цією Методикою, перераховується:

- за оренду цілісних майнових комплексів підприємств - до районного бюджету;

- за окреме індивідуально визначене майно, орендодавцем якого є підприємство, установа, організація спільної власності територіальних громад сіл Коростенського району, - орендодавцю;

- за нерухоме майно:

90 відсотків - до районного бюджету;

10 відсотків - орендодавцю.

У разі, якщо орендодавцем є неприбуткове підприємство (установа, організація) спільної власності територіальних громад сіл Коростенського району орендна плата в повному обсязі (100%) перераховується орендодавцю"

Між тим, судове рішення суду апеляційної інстанції в справі № 910/5858/23 не містить посилання на докази, за аналізом котрих встановлюється неприбутковий статус КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради, наслідком чого є можливість сплати орендної плати на користь останнього в повному обсязі.

В той же час, п. 2 р. ІІІ Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл Коростенського району, затвердженої рішенням районної ради та відповідно до рішення робочої групи Коростенської районної ради з питань використання майна районної ради і становить (без ПДВ) 62 682 грн в місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перші 6 (шість) місяців користування вноситься орендарем загальною сумою двома платежами, а саме: перший - у строк до 01.09.2016, другий - до 01.11.2016, без нарахування на неї індексу інфляції, на розрахункові рахунки: 90 відсотків - районного бюджету, 10 відсотків - орендодавцю. У подальшому орендна плата вноситься орендарем помісячно на розрахункові рахунки: 90 відсотків - районного бюджету, 10 відсотків - орендодавцю.

Відтак, з врахуванням того, що права та обов`язки орендодавця від Коростенської районної ради перейшли до Ушомирської сільської ради, то остання має право на стягнення спірних в цій справі коштів.

Крім того, при розгляді справи №910/5858/23 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" викладено позицію щодо позову, яка зводилася до того, що КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради має право вимагати лише 10% від нарахованого розміру орендної плати, а стягувати решту має право лише районна рада.

Апеляційний господарський суд також враховує, що за змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість та добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності покладено, зокрема, в основу доктрини venire contra factum proprium, яка спрямована на унеможливлення суперечливої поведінки. Таким чином, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору чи відповідного правовідношення.

У випадку виникнення судового спору учасники цивільного обороту мають розуміти, що їхні дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №466/3398/21).

Колегія суддів відзначає, що в справі №910/5858/23 позиція ТОВ "Лаян Віннер" якраз і зводилася до того, що 90 % орендної плати підлягало зарахуванню до районного бюджету, а решта (10%) – орендодавцю.

В цій справі відповідач заявляє зовсім протилежну позицію, тобто допускає суперечливу поведінку, а також діє недобросовісно, оскільки він фактично користувався орендованим майном, а тепер, посилаючись на тлумачення порядку розподілу орендної плати, намагається уникнути примусового стягнення заборгованості, яка підлягає перерахуванню до бюджету територіальної громади. Така поведінка фактично спрямована на позбавлення територіальної громади коштів, належних їй за фактичне користування комунальним майном.

Одночасно колегія суддів зауважує, що фактично стверджуючи про те, що 90% заборгованості, яка є предметом цього спору, має бути сплачена на користь КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради відповідач не вчиняє дій щодо її погашення. Доказів сплати заборгованості за користування орендованим майном матеріали господарської справи не містять. Тобто, відповідач діє недобросовісно.

Також відмова в позові з наведеної відповідачем підстави не призведе до справедливого вирішення спору, що виник між сторонами з приводу користування відповідачем комунальним майном.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З врахуванням викладеного, оскільки відповідач користувався орендованим майном у спірний період, у нього виник обов`язок сплатити Ушомирській сільській раді, як власнику майна, заборгованість за оренду відповідно до договору від 29.07.2016 та законодавства.

В той же час, відповідач порушив умови Договору, не сплачуючи орендні платежі, внаслідок чого за період з 19.01.2020 по 11.05.2021 у ТОВ "Лаян Віннер" утворилася заборгованість у розмірі 1 439 744 грн 74 коп. (90% орендної плати за цей період).

При цьому, спору щодо розподілу орендних платежів між Ушомирською сільською радою та КНП "Коростенська центральна районна лікарня" Ушомирської сільської ради немає.

Із врахуванням викладеного в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги, а як наслідок – її задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження тому, відсутні правові підстави для її задоволення.

З урахуванням викладеного в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позову, а як наслідок про його задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1681/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1681/25 залишити без змін.

2. Справу № 906/1681/25 надіслати Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "22" липня 2026 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.