Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №910/2317/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа №910/2317/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Доник М.М.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Інделіка"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026

у справі №910/2317/26 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Інделіка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сельхозторг-ЛТД"

про стягнення 385 562,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Інделіка" (далі - АТ "Інделіка") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сельхозторг-ЛТД" (далі - ТОВ "Сельхозторг-ЛТД") заборгованості у розмірі 385 562,92 грн, з яких: 384 867,00 грн - попередня оплата, 695,92 грн - три проценти річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "Інделіка" посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 03.02.2026 №030226-1, в частині поставки оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 384 867,00 грн попередньої оплати та 695,92 грн трьох процентів річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/2317/26 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до матеріалів справи беззаперечних доказів в обґрунтування наведених в позові обставин, які можуть слугувати підставами для задоволення позовних вимог, оскільки з наданих суду доказів неможливо встановити, що відповідач порушив умови договору поставки від 03.02.2026 №030226-1.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Інделіка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/2317/26 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Так, на переконання скаржника, незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення полягає у тому, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки наданих позивачем доказів.

Скаржник наголошує, що за змістом пункту 3.4 договору факт отримання товару підтверджується виключно підписом та печаткою покупця на видатковій накладній. Спірна накладна покупцем не підписана, а отже, передача товару у власність не відбулася.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 апеляційну скаргу АТ "Інделіка" у справі №910/2317/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Гаврилюк О.М., Іванов В.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Інделіка" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/2317/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.07.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2317/26. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 10.06.2026.

04.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2317/26.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026, у зв`язку з перебуванням суддів Гаврилюка О.М. та Іванова В.П. у відпустці з 06.07.2026 до 19.07.2026 та з 01.07.2026 до 16.07.2026 відповідно, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 справу №910/2317/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу АТ "Інделіка" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/2317/26 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 15.07.2026 з`явився представник позивача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/2317/26 розглядається за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/2317/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позов задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.02.2026 між АТ "Інделіка" (покупець) та ТОВ "Сельхозторг-ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки №030226-1, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця товар, вказаний у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно та в повній мірі здійснити його оплату.

Найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору, одночасно з товаром, постачальник зобов`язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а саме: видаткова накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, якісне посвідчення. Цей перелік документів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

За умовами пунктів 3.2-3.4 договору поставка партії товару здійснюється в строки, обумовлені у специфікаціях до даного договору. Постачальник повідомляє покупця про час і місце, коли товар буде наданий у розпорядження останнього. Повідомлення надається шляхом телефонного чи факсимільного зв`язку.

Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній.

Факт отримання партії товару покупцем, а також документів, передбачених пунктом 2.3 даного договору, засвідчується підписом та печаткою покупця на видатковій накладній.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у специфікації, яка погоджена з покупцем, та зазначені у видатковій накладній постачальника.

Умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються у специфікації до даного договору (пункт 6.7 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2026, а в частині зобов`язань за договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами цих зобов`язань (пункт 9.1 договору).

03.02.2026 сторонами погоджено специфікацію №1 до спірного договору поставки, відповідно до якої:

- кількість, номенклатура, ціна товару, що має бути поставлена покупцю: макуха соєва (ДСТУ 27149-95), 25 тон (+/- 10 %), ціна за одиницю 17 880,00 грн, сума з ПДВ 447 000,00 грн;

- умови поставки: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожівка, вул. Слави, 22;

- кількість поставки товару постачальником покупцю відповідає кількості, згідно зі зважуванням на вазі покупця;

- оплата товару по даному договору здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника за кожну отриману частину партії товару покупцем; 80% вартості партії товару сплачуються в день відвантаження товару по фактично завантаженій вазі, вказаній у видатковій накладній та товарно транспортній накладних, згідно з результатами дослідження до моменту вивантаження на підставі виставленого рахунку-фактури; 20% вартості партії товару після реєстрації податкової накладної та надання всіх необхідних документів;

- відвантаження товару здійснюється у термін до 07.02.2026.

Як стверджує позивач, 09.02.2026 о 08 год 00 хв. на територію АТ "Інделіка" прибув транспортний засіб MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , завантажений макухою соєвою, яким керував водій ОСОБА_1 .

Після зважування товару (фактична кількість макухи соєвої становила 25,83 тони) та дослідження якості товару покупцем, постачальником надіслано покупцеві: видаткову накладну від 09.02.2026 №132/2, товарно-транспортну накладну від 09.02.2026 №0000602/7, посвідчення про якість від 07.02.2026 №0702-4, рахунок-фактуру від 09.02.2026 №0902-2.

09.02.2026 позивач перерахував відповідачу 384 867,00 грн, в якості передоплати за товар, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.02.2026 №687.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що після перерахування коштів покупцем вивантаження товару не відбулося, оскільки водій відмовив представникам покупця у наданні доступу до автомобіля для його розвантаження та згодом залишив територію товариства. Враховуючи, що передача товару покупцеві, у розумінні статті 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 3.4 договору не відбулася, позивач просить суд стягнути з відповідача 384 867,00 грн попередньої оплати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Платіжною інструкцією від 09.02.2026 №687, підтверджується, що позивач перерахував на рахунок відповідача 384 867,00 грн попередньої оплати за погоджений сторонами у специфікації №1 товар.

Разом з тим, позивач зазначає, що поставка передплаченого товару не відбулась, оскільки водій транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , відмовив представникам покупця у наданні доступу до автомобіля для його розвантаження та згодом залишив територію АТ "Інделіка".

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на те, що позивачем не надано до матеріалів справи беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, які можуть бути підставами для задоволення позовних вимог, оскільки з наданих суду доказів неможливо встановити, що відповідач порушив умови договору поставки від 03.02.2026 №030226-1.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до пункту 3.2 договору поставка партії товару здійснюється в строки, обумовлені у специфікаціях до даного договору. Постачальник повідомляє покупця про час і місце, коли товар буде наданий у розпорядження останнього. Повідомлення надається шляхом телефонного чи факсимільного зв`язку.

У пункті 2 специфікації №1 сторони погодили умови поставки: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожівка, вул. Слави, 22.

Тобто доставка здійснюється постачальником на склад покупця.

Водночас, у пункті 3.4 договору сторони встановили, що факт отримання партії товару покупцем засвідчується підписом та печаткою покупця на видатковій накладній.

Матеріалами справи підтверджено, що видаткова накладна від 09.02.2026 №132/2 АТ "Інделіка" не підписана, печатка товариства на ній відсутня.

Таким чином, в розумінні статті 664 ЦК України та умов договору, можна дійти висновку, що передача товару покупцеві не вібулася.

За таких обставин, у позивача не виникло обов`язку щодо підписання видаткової накладної або складання мотивованої відмови, оскільки товар не був наданий у його розпорядження в наслідок односторонньої відмови водія відповідача від розвантаження.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №910/16505/19.

Колегією суддів встановлено, що відповідач взагалі не надав суду жодних заперечень, а також належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи, що позивачем надано більш вірогідні докази на підтвердження того, що передача товару покупцеві не вібулася, а також те, що відповідачем взагалі не надано жодних заперечень проти задоволення позову, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 384 867,00 грн.

Також, оскільки відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати, позивач на підставі статті 625 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача 695,92 грн трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку з фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та три проценти річних, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок трьох процентів річних, дійшла висновку про його арифметичну правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим розмір трьох процентів річних становить 695,92 грн та позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ "Інделіка" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/2317/26 скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на ТОВ "Сельхозторг-ЛТД", відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Інделіка" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/2317/26 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/2317/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сельхозторг-ЛТД" (02132, місто Київ, вулиця Зарічна, будинок 1Г; ідентифікаційний код 43462413) на користь Акціонерного товариства "Інделіка" (07414, Київська область, Броварський район, село Рожівка, вулиця Слави, будинок 22; ідентифікаційний код 05477043) 384 867 (триста вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 00 коп суми попередньої оплати товару, 695 (шістсот дев`яносто п`ять) грн 92 коп трьох процентів річних, а також судовий збір у розмірі 4 626 (чотири тисячі шістсот двадцять шість) грн 76 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сельхозторг-ЛТД" (02132, місто Київ, вулиця Зарічна, будинок 1Г; ідентифікаційний код 43462413) на користь Акціонерного товариства "Інделіка" (07414, Київська область, Броварський район, село Рожівка, вулиця Слави, будинок 22; ідентифікаційний код 05477043) 6 940 (шість тисяч дев`ятсот сорок) грн 13 коп судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/2317/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 22.07.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран