Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №910/15836/24 (910/4664/25) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2026 р. Справа№ 910/15836/24 (910/4664/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника позивача Войнаровської Д.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфорт"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.02.2026 (повний текст складено 16.02.2026, суддя Чеберяк П.П.)

у справі №910/15836/24 (910/4664/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України"

про стягнення 479162,96 грн,

в межах справи № 910/15836/24

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України",

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдфорт" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 479162,96 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/15836/24 (910/4664/25) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026, ухвалити по справі нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором поставки № 50-2024 від 22.11.2024 в загальному розмірі 479162,96 грн, з яких 408722,29 грн основного боргу, 18367,27 грн інфляційних втрат, 5421,60 грн 3 % річних та 46651,80 грн пені. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15836/24 (910/4664/25), а її розгляд призначено в судовому засіданні на 19.05.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 23.06.2026.

Суддя Сотніков С.В. з 16.06.2026 по 29.06.2026, а суддя Пантелієнко В.О. з 16.06.2026 по 28.06.2026 перебували у відпустці, що унеможливило проведення судового засідання 23.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 призначено розгляд справи на 07.07.2026.

Відповідач представника в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду даної справи за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача.

В судовому засіданні суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що скаргу належить частково задовольнити, а рішення суду скасувати з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдфорт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" (покупець) було укладено договір поставки № 50-2024 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язався поставляти покупцю, а покупець приймати та оплачувати сіль технічного призначення (надалі - товар). Вид, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки яких визначені сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних, що мають силу специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно положень п. 3.1. договору поставка товару здійснюється на підставі письмових або усних замовлень покупця.

За п. 3.2. договору поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями, автомобільним транспортом на адресу та на умовах визначених у заявці на умовах CPT згідно "Інкотермс 2020", що також фіксується у специфікаціях до цього договору. Датою поставки товару та датою переходу ризиків випадкового знищення та випадкового пошкодження товару та право власності на товар від постачальника до покупця є дата відповідно узгодженого базису поставки "Інкотермс 2020" у додатках до договору.

За умовами п. 5.3. договору сторонами погоджено, що розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунків-фактур постачальника, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 50% (п`ятидесятивідсоткової) попередньої оплати від повної вартості партії Товару, у тому числі вартість ПДВ, яка зазначена у специфікації до цього договору або в рахунках на кожну окрему партію товару, та оплати 50% (п`ятдесяти) відсотків залишку від повної вартості товару протягом 7 (семи) днів з дати отримання товару згідно із товарно-транспортними накладними.

Згідно положень п. 6.2. договору у випадку якщо постачальник все-таки (за домовленістю між сторонами) передав товар покупцеві, а покупець не оплатив поставлений товар протягом п`яти банківських днів від дати поставки товару, або у разі прострочення оплати більше ніж на п`ять банківських днів від дати поставки товару або у разі відтермінування оплати згідно п. 5.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Сплата штрафу не звільняє покупця від взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Умова CPT ("Carriage Paid To" / "Фрахт/перевезення оплачено до…") за правилами Інкотермс 2020 означає, що продавець зобов`язаний оплатити доставку товару до вказаного місця призначення, але ризики втрати чи пошкодження товару переходять на покупця раніше - у момент передачі першому перевізнику.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку на користь відповідача товару (сіль технічна кам`яна):

- 27 листопада 2024 року в кількості 206,68 т на загальну суму 692378,83 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними, а саме: ТТН №Р1221 від 27.11.2024 р. та видаткова накладна № 1221 від 27.11.2024 р.; ТТН №Р1224 від 27.11.2024 р. та видаткова накладна № 1224 від 27.11.2024 р.; ТТН №Р1225 від 27.11.2024 р. та видаткова накладна № 1225 від 27.112024; ТТН №Р1226 від 27.11.2024 та видаткова накладна № 1226 від 27.11.2024; ТТН №Р1227 від 27.11.2024 та видаткова накладна № 1227 від 27.11.2024; ТТН №Р1228 від 27.11.2024 та видаткова накладна № 1228 від 27.11.2024; ТТН №Р1230 від 27.11.2024 та видаткова накладна № 1230 від 27.11.2024; ТТН №Р1231 від 27.11.2024 та видаткова накладна № 1231 від 27.11.2024);

- 28 листопада 2024 року в кількості 84,5 т на загальну суму 283142,35 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними, а саме: ТТН №Р1244 від 28.11.2024 та видаткова накладна № 1244 від 28.11.2024; ТТН №Р1243 від 28.11.2024 та видаткова накладна № 1243 від 28.11.2024; ТТН №Р1245 від 28.11.2024 та видаткова накладна № 1245 від 28.11.2024;

- 02 грудня 2024 року в кількості 56,5 т на загальну суму 189275,22 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними, а саме: ТТН №Р1262 від 02.12.2024 та видаткова накладна № 1262 від 02.12.2024; ТТН №Р1263 від 02.12.2024 та видаткова накладна № 1263 від 02.12.2024;

- 18 грудня 2024 року в кількості 25,82 т на загальну суму 67132,10 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною та видатковою накладною, а саме: ТТН №Р1324 від 18.12.2024 та видаткова накладна № 1324 від 18.12.2024;

- 27 грудня 2024 року в кількості 25,46 т на загальну суму 64923 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною та видатковою накладною, а саме: ТТН №Р1403 від 27.12.2024 та видаткова накладна № 1403 від 27.12.2024.

Всього поставлено товар вартістю на загальну суму 1296851,50 грн.

Відповідач оплатив поставлений товар на загальну суму 915042,20 грн, а саме:

335000 грн (платіжна інструкція № 15407 від 28.11.2024);

400000 грн (платіжна інструкція № 15676 від 25.12.2024);

80042,20 грн (платіжна інструкція № 15827 від 09.01.2025);

50000 грн (платіжна інструкція № 15923 від 17.01.2025);

50000 грн (платіжна інструкція № 15968 від 21.01.2025);

Окрім того, сторони склали Акт надання послуг № 1413 від 18.12.2024 з організації комплексу транспортно-експедиційних послуг на суму 12910,10 грн та Акт надання послуг № 1414 від 27.12.2024 з організації комплексу транспортно-експедиційних послуг на суму 14002,90 грн.

Позивач сформував та зареєстрував податкові накладні на операції з поставки товару на користь відповідача на суму поставки, яка відповідає сумі у видаткових накладних.

Позивач надіслав відповідачу претензію № 0603 від 06.03.2025, яка тримана останнім 11.03.2025 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103300233078), про сплату заборгованості протягом трьох днів з моменту отримання на загальну суму 408722,29 грн.

Оскільки відповідач товар в повному обсязі не оплатив, на претензію не відповів, позивач звернувся з даним позовом про стягнення основного боргу в сумі 408722,29 грн, інфляційних в сумі 18367,27 грн за період грудень 2024 року - лютий 2025 року, 3% річних в сумі 5421,60 грн з 05.12.2024 по 07.04.2025, пені в сумі 46651,80 грн з 05.12.2024 по 07.04.2025.

Відповідач проти позову заперечує з підстав того, що товар не отримував, подані позивачем первинні документи містять факсимільний підпис, що не узгоджене сторонами, а відтак такі документи не підтверджують факт поставки товару. У податковому обліку господарські операції з позивачем (податкова звітність з ПДВ) відображені помилково і підлягають виправленню.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, погодився із доводами відповідача та виходив з того, що в порушення вимог пунктів 11.4-11.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортні накладні ТТН №Р1262 від 02.12.2024; ТТН №Р1263 від 02.12.2024; ТТН №Р1324 від 18.12.2024; ТТН №Р1403 від 27.12.2024 не містять підпис водія перевізника, а також інформацію щодо вантажно-розвантажувальних операцій.

Також суд першої інстанції зазначив, що в порушення вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, додані позивачем до позовної заяви в якості доказів на підтвердження позовних вимог містять факсиміле особи, яка начебто підписувала зазначені документи з боку відповідача (а не власноручний підпис). За висновком суду, для застосування факсимільного підпису, зокрема, для вчинення господарських операцій необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

За висновком суду першої інстанції, позивачем не додано до позовної заяви жодного письмового замовлення відповідача на поставку товару, а надані акти надання послуг №1413 від 18 грудня 2024 р. про надання/отримання послуг з організації комплексу транспортно-експедиційних послуг на суму 12910,10 грн та №1414 від 27 грудня 2024 року на суму 14 002,90 грн, також не можуть вважатись належними доказами, оскільки за договором поставки №50-2024 від 22 листопада 2024 року позивач зобов`язався поставити відповідачу виключно товар - а саме, сіль технічного призначення. В свою чергу, надання позивачем послуг відповідачу договором не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України установлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За нормою ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як підтверджується матеріалами справи, поставка товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами - видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Будь-яких претензій щодо кількості товару, переданого за вказаними документами, відповідач позивачеві не пред`являв, відтак зобов`язаний його оплатити.

Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на невідповідність первинної документації вимогам нормативно-правових актів щодо використання факсимільного підпису, а відтак і не підтвердження факту поставки товару, оскільки сторони у пункті 9.5 договору узгодили використання факсимільного підпису зі сторони покупця при підписанні договору, змін і доповнень до договору (додаткових угод), видаткових накладних, довіреностей, а також інших документів.

Додатково поставка підтверджується даним податкового обліку і звітності обох сторін, зі сторони позивача - оформлення та реєстрація податкових накладних, а зі сторони відповідача - відображення відповідних зобов`язань з ПДВ у податковій звітності.

При цьому, відповідач не спростував викладені у позові обставини з поставки товару у визначеному позивачем обсязі.

Колегія суддів також враховує, що відповідач визнав факт поставки товару шляхом його часткової оплати на суму 915042,20 грн протягом листопада 2024 року - січня 2025 року.

За вказаних обставин слід дійти висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості неоплаченого товару в сумі 381809,30 грн.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення вартості транспортно-експедиційних послуг, що оформлені актами надання послуг № 1413 від 18.12.2024 та № 1414 від 27.12.2024, оскільки за умовами договору (пункт 3.2) поставка здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс 2020), тобто продавець зобов`язаний оплатити доставку товару до вказаного місця призначення.

Отже, позовні вимоги на суму 26913 грн належить відхилити як безпідставні.

Щодо строків оплати колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За умовами п. 5.3. договору сторонами погоджено, що розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунків-фактур постачальника, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 50% (п`ятидесятивідсоткової) попередньої оплати від повної вартості партії Товару, у тому числі вартість ПДВ, яка зазначена у специфікації до цього договору або в рахунках на кожну окрему партію товару, та оплати 50% (п`ятдесяти) відсотків залишку від повної вартості товару протягом 7 (семи) днів з дати отримання товару згідно із товарно-транспортними накладними.

Згідно положень п. 6.2. договору у випадку якщо постачальник все-таки (за домовленістю між сторонами) передав товар покупцеві, а покупець не оплатив поставлений товар протягом п`яти банківських днів від дати поставки товару, або у разі прострочення оплати більше ніж на п`ять банківських днів від дати поставки товару або у разі відтермінування оплати згідно п. 5.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Сплата штрафу не звільняє покупця від взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Оскільки передоплата за договором відповідачем не здійснювалась, фактично товар поставлений на умовах післяплати, то відсутні підстави для застосування умов п. 5.3 договору.

Отже, в даному випадку піддягає до застосування п. 6.2 договору, який визначає, що обов`язок покупця оплатити поставлений товар настає у строк протягом п`яти банківських днів від дати поставки товару. Після спливу цього строку, покупець вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Як було встановлено вище, товар був поставлений 27.11.2024, 28.11.2024, 02.12.2024, 18.12.2024, 27.12.2024.

Відповідач частково виконав свої зобов`язання, оплативши отриманий товар на загальну суму 915042,20 грн. При цьому оплата здійснювалась не за конкретною поставкою/видатковою накладною, а частково за вже поставлений товар (335000 грн - платіжна інструкція № 15407 від 28.11.2024, 400000 грн - платіжна інструкція № 15676 від 25.12.2024, 80042,20 грн - платіжна інструкція № 15827 від 09.01.2025, 50000 грн - платіжна інструкція № 15923 від 17.01.2025, 50000 грн - платіжна інструкція № 15968 від 21.01.2025. Отже визначити точну суму боргу, за якою виникло прострочення не виявляється за можливе.

В той же час, оскільки остання оплата була здійснена 21 січня 2025 року, то відповідно сума боргу, на яку обґрунтовано можуть бути нараховані штрафні санкції, складає 381809,30 грн за період з 22 січня по 07 квітня 2025 року.

Так, обґрунтованим буде нарахування пені з 22.01.2025 по 07.04.2025 у відповідності до п. 6.2 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки, що за розрахунком апеляційного суду становить 23 682,64 грн, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних за цей же період - 2 385,00 грн, а інфляційні втрати за період лютий-березень 2025 року - 8 827,43 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що повністю відмовивши в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував дійсні обставини справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення належить скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфорт" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/15836/24 (910/4664/25) скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. Позовні вимоги задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" (код ЄДРПОУ 373543345; місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 17/52, поверх 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфорт" (ЄДРПОУ 44744301; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянсьа, 68, офіс 212) заборгованість в сумі 394 719,39 грн, пеня в сумі 24 483,42 грн, 3% річних в сумі 2 465,64 грн, інфляційні втрати в сумі 9 125,91 грн.

6. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.07.2026.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко